Військова адвокатура

Якщо щось пахне як лайно, виглядає як лайно, то це і є лайно.

З 2014 року відбулося чимало подій, які лише закріпили наше усвідомлення цього постулату. Таке враження, що доля випробовує нас, щоб ми більше не були вразливі до політичних маніпуляцій.

Остання ситуація з так званими “військовими адвокатами” та їхнім автопробігом несподівано зачепила і мене.

Організація, яка примусово об’єднує всіх адвокатів країни, прямо натякнула, що ця ідея нібито належить мені та іншим колегам, які публічно виступали за створення інституту військової адвокатури. Ба більше, ця думка була викладена у відкритій заяві Національної асоціації адвокатів України (НААУ) на їхньому офіційному сайті. Адресовано вона правоохоронним органам, комітетам Верховної Ради та Міністерству оборони .

Саме тому я хочу відповісти.

Ізовітовій та Ко.

По-перше, ця “відкрита заява” — яскравий показник того, чим зараз є НААУ. Суцільна маніпуляція. Беремо інфопривід з мікроавтобусами “військових адвокатів”, додаємо прізвища опонентів, приправляємо загальним негативом щодо ТЦК (тих, хто залишився в тилу), і в результаті отримуємо наратив: “військова адвокатура — це зло”.

По-друге, НААУ зайняло агресивну позицію проти військової адвокатури не тому, що не розуміє її важливість у мільйонній армії, а тому, що це загрожує їхньому монолітному контролю над адвокатським середовищем. Контроль, який забезпечується репресивними методами. Для прикладу, на мене подано 13 скарг, на Артема Донця — 6, і це лише верхівка айсберга.

По-третє, і головне — повне нерозуміння своєї ролі в системі правосуддя.

Військова адвокатура, яку Ізовітова намагається зобразити як хворого з хоспісу, необхідна саме військовим. І про них знову забули. Їх знову не спитали. Знову тилові функціонери вважають, що вони розумніші за тих, хто тримає фронт.

Світова практика та досвід нашої війни з 2014 року довели: цивільна система правосуддя не може ефективно забезпечувати військову дисципліну та правопорядок в армії, що воює. Для цього існує система військової юстиції.

Три її основні елементи:

• військова поліція,

• військова прокуратура,

• військові суди (або їхня спеціалізація).

Проте бракує ще одного — військової адвокатури.

Досвід показав, що цивільні адвокати мають обмежені можливості для ефективного захисту військовослужбовців. Їхній вплив у внутрішній армійській ієрархії мізерний. Адвокати просто не є частиною військової системи і часто не мають достатньої кваліфікації для роботи у військовій сфері. Якщо до цього додати можливість працювати в умовах бойових дій, картина щодо можливостей повноцінного захисту взагалі не складається.

Тим часом військовий потребує захисту не лише в адміністративних чи кримінальних провадженнях, а й у питаннях дисциплінарних стягнень чи навіть підготовки юридичних підстав для військових операцій. Цивільний адвокат отримує докази від командування чи слідства вже “постфактум”, що часто унеможливлює ефективний захист. І знову в результаті страждає військовий, а разом із ним — військова дисципліна та правопорядок, тому що руйнується довіра.

Саме для цього і потрібен військовий адвокат. Не просто для представництва в суді, а для забезпечення правового захисту всередині військової системи.

Проблеми впровадження військової адвокатури

Звичайно, є виклики. Головний — принцип незалежності адвокатської діяльності. Але категорично стверджувати, що дотримання цього принципу неможливе у військовій адвокатурі — це просто невігластво.

Ізовітова та її ухилянти не розуміють, що військове звання не означає підпорядкування будь-кому за межами командної структури. Інакше лейтенанти юстиції не могли б судити генералів у військових судах гарнізонів.

Але замість того, щоб визнати проблему із захистом прав військових, та намагатися її вирішити, наприклад спеціалізацією адвокатів, Ізовітова оголошує “хрестовий похід”.

Дивна вибірковість НААУ

Цікаво, що я публічно не висловлювався за створення військової адвокатури. Бо вважаю, що її впровадження неможливе без загальної реформи адвокатури та початку роботи системи військової юстиції.

Адвокатське керівництво зараз перебуває при владі незаконно. Термін повноважень закінчився у 2022 році, але вибори вирішили не проводити “до завершення воєнного стану”.

І тепер адвокатура працює за принципом з мему про Януковича: “А так можна було?”

Я не думаю, що Ізовітова діє виключно заради влади та грошей (хоча вони там величезні).

Її дії та дії її оточення мають чіткий проросійський слід.

Я досліджую це з 2016 року, і ситуація знову повторюється.

Ось вам факт: Ізовітова стала найактивнішим захисником 36 адвокатів, яких військове керівництво звинуватило у зриві мобілізації та сприянні ухилянтам. Це питання навіть обговорювалося на 53-й Європейській конференції президентів адвокатур у Відні.

А тепер вона ж розганяє “відкриту заяву” проти військових адвокатів, маніпулюючи на темі ТЦК.

Чи дійсно ТЦК безпідставно звинуватило цих адвокатів у антидержавних діях? Можливо.

Але мене цікавить інше:

З 2014 року Ізовітова та НААУ жодного разу не виступили публічно проти росії, проти війни, проти зрадників у адвокатських лавах.

Тепер зіставте всі ці факти.

Який позивний вона має в ФСБ?