Пропозиції нового голови податкової: реальні чи фасадні зміни?

Проблему реформування податкової системи в Україні важко переоцінити. Поки дефіцит державного бюджету становить 1,6 трлн грн (19,4% ВВП), поодинокі випадки свідчать про збереження неефективності та корумпованості в ДПС і стають тенденціями. Водночас законопроєкт про перезавантаження податкової служби залишається поза порядком денним парламенту. Останні тижні знову вивели податкову тематику в публічну площину: голова податкової служби Руслан Кравченко запропонував низку рішень, які нібито мають покласти край хаосу з блокуванням податкових накладних і ризиковим статусом платників. Справді, звучить як реакція на реальні проблеми – але чи йдеться про реальні зміни, чи знову про декларацію намірів? Чи допоможе бізнесу те, що робить і планує зробити ДПСУ?

У чому проблема блокування податкових накладних?

Нагадаємо, що СМКОР – це «фільтр», через який проходять всі податкові накладні, перш ніж потрапити до податкового кредиту покупця. Її головна мета – виявляти фіктивні операції, тобто коли компанії «малюють» ПДВ, не маючи реального товару чи послуги. Своєю чергою, запобігає подальшим зловживанням порушників на «схемах» із відшкодуванням ПДВ. І хоча блокування через можливу підозрілість операції   є автоматичним, оскарження відбувається в адміністративному чи судовому порядку, що створює додаткові витрати для бізнесу. 

Попри показники скорочення заблокованих податкових накладних майже вдвічі з початку 2025 року (з 0,76% до 0,39), про що зазначає Руслан Кравченко, важливо також розуміти, як часто система блокує безпідставно. До прикладу, минулого року СМКОР помилявся у понад 70% випадків. 

Що пропонує новий голова податкової? 

Новації, описані Русланом Кравченком, мають позитивний намір – зробити податкову менш закритою структурою та здійснити перехід від карального підходу до кооперативного, про який Інститут Економічного Лідерства вже розповідав. До прикладу, пропонують створити центри, що консультуватимуть з питань роботи з СМКОР, зобов'язання податкової надавати чіткий перелік документів, що вимагаються, та записати чіткі відеоінструкції для підприємців з роботи з СМКОР. 

Утім, у цих новаціях ми знову бачимо знайомий сюжет: кроки є, формально вони виглядають як спроба покращити систему, однак при більш глибокому розгляді постає питання – чи це дійсно вирішення проблем, чи лише оптимізація симптомів без лікування хвороби. Припускаємо, що на створення та підтримку консультаційних центрів витратять немалу суму коштів з державного бюджету. Однак значно раціональніше було б створити для бізнесу можливість звертатись до одного або кількох «універсальних» експертів з дотримання податкового законодавства з податкової в обмін на відкритість фіскальної інформації про власну діяльність. По-перше, проблеми в адмініструванні податків для українського бізнесу не завершуються на податкових накладних. До прикладу, є ще податок на прибуток, що є дискреційним за своєю природою. По-друге, ця практика вже довела власний успіх у Нідерландах та Британії. По-третє, згідно зі звітом Світового Банку, українські підприємці здебільшого вже зараз незадоволені якістю консультацій, які вони отримують у податкових органах. Тож запровадження консультаційних центрів – це множення сутностей з ігноруванням кадрової проблеми.

Точкові рішення на кшталт чіткого переліку документів або ж відеоінструкцій навряд чи суттєво поліпшать становище підприємців за умови збереження недоброчесних працівників податкової, які займаються здирництвом. Саме тому ми наголошуємо на перезавантаженні всього органу та запровадження механізмів звітності й громадського нагляду. Єдиний крок, до якого не виникає питань – це конкретизація переліку підстав для розгляду питання віднесення платника до ризикових, на чому бізнеси наголошували вже давно. 

Деякі пункти – наприклад, полегшення для експортерів на прифронтових територіях або зміни до коригувань у випадку повернення товарів – так само виглядають більше як локальні латки, ніж інституційні зміни. Це адресні рішення під поточний тиск, а не відповідь на системну хибу. Так само не викликає оптимізму обіцянка «менше бюрократії» після виключення з ризикових – формулювання загальне, а механізмів не прописано. Історія українських податкових інновацій вчить: поки не з’явиться автоматичний та незалежний порядок, ручна бюрократія знайде спосіб зберегти себе.

Збільшення лімітів для безумовної реєстрації податкових накладних – безумовно, технічно правильний і очікуваний крок. Але проблема в іншому: ліміти змінюються без пояснення логіки їх встановлення, без обґрунтування ризиків, які вони мали би зменшити. Водночас залишаються ті самі непрозорі механізми визначення «ризиковості», ті самі ручні важелі й відсутність презумпції доброчесності. І головне – не змінюється сам принцип: система все одно блокує, а не попереджає чи пояснює. Саме так працює ризик-орієнтований моніторинг в ЄС: податкові органи можуть проводити перевірки, але не мають права автоматично блокувати податкові документи чи кредит без відповідного судового рішення. Це узгоджується з принципом презумпції невинуватості, закріпленим у статті 48 Хартії основних прав Європейського Союзу.

Щодо удосконалення таблиць даних платника – це одна з найбільш дискусійних тем. Якщо раніше таблиці працювали слабо через суб’єктивність і довільне неврахування, то тепер пропонують «менше потреби подавати документи». Але ж питання не в кількості документів, а в довірі до системи, яка ці документи оцінює. Без зрозумілого алгоритму навіть автоматичний облік не гарантує справедливості.

Окрему увагу заслуговує третій крок – зміни в організації роботи самої ДПС. Обмін інформацією між регіональними і центральними підрозділами, аналіз скарг, уніфікація підходів – усе це виглядає як внутрішня оптимізація, яка насправді не вирішує проблему основного конфлікту: коли ті, хто приймає рішення, самі себе контролюють, виправляють і переглядають. Це не інституційна незалежність, а її імітація.

Чи спрацює це? 

Пропонуємо поглянути на проблему глобальніше: довіра до податкових органів в Україні є низькою, а час і гроші, що витрачаються на адміністрування власної діяльності є аномально великими. Згідно з вже згаданим звітом Світового Банку, 7,8% респондентів повністю згодні з тим, що податкові органи є справедливими. Такий низький показник повʼязаний із випадками свавілля та корупції, з якими підприємці стикаються особисто або про які читають у новинах.  

Податкова пропонує «вдосконалити» механізм, який уже сьогодні шкодить економіці. Жодне підвищення лімітів чи оптимізація обміну файлами між департаментами не дасть ефекту, поки діє презумпція винуватості платника і ручний характер адміністрування. Зміни, озвучені ДПС, є тактичними, але не стратегічними. Вони покращують умови виживання в токсичному середовищі, але не очищують саму систему. Бізнес чекає не на «полегшення умов блокування», а на перехід до принципово іншої моделі – прозорої, автоматизованої, з правом на апеляцію в незалежному органі, з опорою на презумпцію доброчесності, а не підозри. Відповідь на питання «чи допоможуть ці зміни бізнесу?» – частково, можливо. Але головне: вони не міняють суті того, що треба було б скасувати або глибоко перезапустити. Це кроки в межах старої парадигми, а потрібна – нова.