Про моральний стан ветерана
Раніше писав про мораль добровольців. І в цьому тексті хочу підкреслити, що мораль, яка спонукає йти на війну, мораль, яка спонукає віддати все задля свого народу, нікуди не зникає в ситуації звільнення з Сил оборони за станом здоров’я.
Допоки ти знаходишся в строю, твою мораль задовольняє виконання бойових завдань, які сприяють збереженню цієї країни і її людей безпосередньо. В часи, коли підрозділ не задіяний, моральний стан погіршується, але його стримує причетність до бойової одиниці, яка з великою ймовірністю буде використана за потреби.
Коли ж доброволець потрапляє в тил, основна його рушійна сила життя терпить катастрофічний голод. Саме тому значна кількість військових займається волонтерством або навколо воєнними справами, задовольняючи мораль допомогою побратимам.
Попри самозайнятість та намагання займатись правильними справами, ветерани стикаються з мирним, цивільним життям, яке часто дуже відірване від теми війни, а як наслідок і від моралі.
Коли думаєте, як поводитись з військовими, непотрібно вигадувати велосипед, просто поводьтесь, як хороша людина (в сьогоденному сенсі цього слова)
Який висновок?
Не знаю…. Але погано, коли не вистачає моралі…
Це до питання, що чекає ветерана на гражданці, якщо він зберігає високі морально-етичні стандарти.
До речі ,я помітив - як місце сидіння змінює світогляд - до речі - це ваша " броня " так толерантно та терпимо примушує ставитися до ситуції в країні ? Для вас - всі рівні в "нашій "мобілізації " ? Всі однаково несуть її важкість ?
Для мене особисто вже до кінця зрозуміло - що війна з визвольно -патріотичної трансформувалася - у війну феодалів за наділи та землю . Де , в основному , каста - чиновників та силовиків ,а також багатих людей не воює або воює лише умовно ( по тилових локаціях).
Головне землі - люди лише ресурс . е все прикривається патротичною риторикою . А заброньовані ,які не підуть на фронт підтримують ці гасла.
Така реальність для мене