Про моральний стан ветерана
Раніше писав про мораль добровольців. І в цьому тексті хочу підкреслити, що мораль, яка спонукає йти на війну, мораль, яка спонукає віддати все задля свого народу, нікуди не зникає в ситуації звільнення з Сил оборони за станом здоров’я.
Допоки ти знаходишся в строю, твою мораль задовольняє виконання бойових завдань, які сприяють збереженню цієї країни і її людей безпосередньо. В часи, коли підрозділ не задіяний, моральний стан погіршується, але його стримує причетність до бойової одиниці, яка з великою ймовірністю буде використана за потреби.
Коли ж доброволець потрапляє в тил, основна його рушійна сила життя терпить катастрофічний голод. Саме тому значна кількість військових займається волонтерством або навколо воєнними справами, задовольняючи мораль допомогою побратимам.
Попри самозайнятість та намагання займатись правильними справами, ветерани стикаються з мирним, цивільним життям, яке часто дуже відірване від теми війни, а як наслідок і від моралі.
Коли думаєте, як поводитись з військовими, непотрібно вигадувати велосипед, просто поводьтесь, як хороша людина (в сьогоденному сенсі цього слова)
Який висновок?
Не знаю…. Але погано, коли не вистачає моралі…
"В одного з 10 хлопців, які йшли в ту ніч на позицію в дочки було день народження і дитина, коли задмухувала свічки, загадала щоб тато вернувся. Загинули 9, тато вижив"
"Послали в розвідку, хлопці пішли навпростець полем. Коли дойшли дізналися, що там все заміноване"
І його нотка чорного гумору в незгасаючому позитиві про те, що з ним відбувалося. Цитую "тамада добрий і конкурси хороші". Вони живуть одним днем. Вже немає страху.
Знаєте, шо хочу вам сказати дорогий друже. Ми не завжди знаємо хто перед нами. Чи людина, що втратила близьких, чи людина, яка втратила ногу або руку, чи то просто людина з великим серцем, що заслуговує поваги. Ми всі трохи на межі. Єдине, що від нас вимагає ситуація бути просто людьми. І перед тим, як щось сказати, просто подумати... Це дуже легко. Удачі вам!
Якщо що - вибачайте.
Коли писав свою репліку, точно пам'ятаю, прізвище автора блогу тут було написано "Фролов". Тому так і висловився. І тому - претензії до адмінів. Тому - репліку видалив.
Хотілося уточнити - заради якого народу ? Того ,що жирує заброньований на депутатській ,прокурорській посаді крадучи та мародерячи ? Чи того , в якого не вистачає гроші на харчі та ліки, який донатить останні пару гривень і в якого тата,брата ,кума пакують незважаючи на хвороби бо в нього немає кілкьох тисяч доларів відкупитися .
І хто тут віддає "все " і за кого?
ветерани стикаються з мирним, цивільним життям, яке часто дуже відірване від теми війни, а як наслідок і від моралі. Джерело: https://censor.net/ua/b3550147
а відсутність моралі і привела до цієї війни - і продовжує її і зараз . А відсутність моралі не в тому, що хтось не думає про війну ,а в тому ,що хтось, не те ,що на цивілці а навіть "воюючи " думає , що можна красти ,брехати, лукавити та мародерити - боя я воюю за "народ " -а ціль виправдовує засоби ...
Ви думаєте ,щось поміняється?
Рано чи пізно війна закінчиться - неважливо навіть як. І коли ви прийдете додому - то ви будете шанованим ветераном тільки на річниці - коли вас будуть запрошувати на заходи і давати якісь подачки . А решта часу - ви буде баластом ,сміттям для системи .
Вся чиновницька мудократія та силовики будуть ненавидіти вас - бо ви для них будете нагадувати про їх нікчемність та боягузтво . Але це не завадить їм і далі грабувати чи знущатися з вас.
Єдині ,хто міг би захистити таких ,як ви - це активісти . Але їх вже не буде . Бо когось посадять , хтось виїде з країни , а хтось просто плюне на цей дурний ,темний народ - і буде займатися своїми справами - бізнесом ,сімєю і так далі . В них все буде ок . Вони бачать лицемірство та подвійні стандарти і не вірять брехунам не важливо під яким вони масками -"патріотичними " чи "волонтерськими " . Вони дадуть раду своєму життю . А ви і далі будете думати - а за ЩО МИ ВОЮВАЛИ І ПОМИРАЛИ - ЯКЩО НІЧОГО НЕ ЗМІНИЛОСЯ - І ТАК САМО ЗЛОДІЇ ,НЕСПРАВДЕЛИВІСТЬ ТА БРЕХНЯ КРУГОМ ?
А оскільки в нас по закону обирають не розумні, а більшість - то більшість дурнів знов обере ,якогось. Притулу чи Стерненко.
А щоб не миритися - то потрібно забрати в більшості людей виборче право
Достатньо ліквідувати загальне виборче право .
Як казав Лікург Лакедемонський ,людині яка пропонувала встановити в місті демократію - Спочатку встанови демократію в себе вдома .
Ну та ви такі "різні" бо певне одна людина всі зрадойобські акаунти тут і веде
У
хазяївпрокурорів депутатів судей чиновників.Голова громади таки загинув.
До речі ,я помітив - як місце сидіння змінює світогляд - до речі - це ваша " броня " так толерантно та терпимо примушує ставитися до ситуції в країні ? Для вас - всі рівні в "нашій "мобілізації " ? Всі однаково несуть її важкість ?
Для мене особисто вже до кінця зрозуміло - що війна з визвольно -патріотичної трансформувалася - у війну феодалів за наділи та землю . Де , в основному , каста - чиновників та силовиків ,а також багатих людей не воює або воює лише умовно ( по тилових локаціях).
Головне землі - люди лише ресурс . е все прикривається патротичною риторикою . А заброньовані ,які не підуть на фронт підтримують ці гасла.
Така реальність для мене
Броні не маю. Вже не потрібна, мабуть. Ходжу до ТЦК для "птічки" - нічого не вирішують.
Тим не менш, я тут. Виїзджати не збирався і збираюсь.
Чорний гумор від Д. Корчинського
«Коли рашисти підійшли до Києва я тішився - у мене з'явилася можливість постріляти в них з власного балкона»
Тим не менш. Письменник, філософ, поет, сценарист, драматург, політ. діяч. Має і веде свій ютюб-канал. Вже йому 60 років.
Має свій театр.
1985-1987 - служба в https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B0%D1%80%D0%BC%D1%96%D1%8F Радянській армії.https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%94%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#cite_note-11 [11]
Має дружину - Оксана Анатоліївна Корчинська - українська громадська діячка, волонтерка, Народний депутат України 8-го скликання
Має розлогу статтю у Вікіпедії.
Так, гумор у нього специфічний, в"їдливий.
До речі, про його минуле і майбутнє. Не здивуюсь, якщо такі люди, як Корч і Арч згодом будуть стояти на Майдані у формі, з зірками на кітелі.
"Війна змінює нас більше, ніж ми думаємо. Вона не відпускає - навіть коли ми більше не тримаємо зброю."
Те, що ти описуєш, - це не розгубленість, а моральний голод після вогню. У тилу тіло зцілюється, але душа лишається в строю. Саме тому стільки ветеранів добровільно шукають новий сенс - волонтерство, координація, підтримка, навіть просто присутність. Бо людина, яка віддавала себе повністю, не може жити наполовину.
Це не унікальне явище - ще після Першої світової фронтовики повертались до суспільства, яке не розуміло їх. І як писав Ремарк:
"Ми повернулися, але ми вже не ті, до кого ви чекали. Ми залишили себе там."
Саме тому мораль добровольця не гасне в мирному місті - вона просто перетікає у щось інше: у боротьбу за пам'ять, за побратимів, за істину, яку більше ніхто не бачить так чітко.
Це до питання, що чекає ветерана на гражданці, якщо він зберігає високі морально-етичні стандарти.
Це не Америка жирних часів.
Чому ? З якого дива теперішня брехлива ,лицемірна ,байдужа чиновницька бюрократія раптом стане дбайливою співчутливою та людяною ?
Чи потрібні бізнесу інваліди ,психічноневрівноважені люди ? Більшість буде уникати ?
Чи потрібні вони державі ? Теж ні
Чи будуть міцні сімї з такими травмованими чоловіками ? В більшості ні .
Дуже сумне майбутнє чекає більшість ветеранів - якщо суспільство докорінним чином не зміниться -і не примусить чиновницьку бюрократію дбати за людей .
тобто, досвід і наслідки у всіх різний.
Так, проблеми були, є і будуть.
Чим менше будете нагнітати. краще для усих.
Не пропоную замовчувати.
Піндологів . Не можу матюкатися . Бо в нас більшість психологів - такі самі фахівці - як наші новобранці вояки після місяця КМБ.
Знаю одного нормального психолога - який дійсно має серйозний фаховий рівень - і консультує військових ( в тому числі одного відомого посла в Британії) - люди з серйозними проблемами - дехто на наркоті . Серйозної служби психологічної допомоги в країні НЕМАЄ ... Бо немає фахівців ...
Але однією психологією не вдасться обійтися. Потрібна психіатрія і дієва соціальна служба допомоги. Ну і гідне пенсійне забезпечення для тих, хто за станом здоров'я, віком став НЕПОТРІБОМ, про який згадують лише по святах.
А тут зібрались два "умніка" щоб розказати в черговий раз про "непотріб".
старовинна народна ветеранська пісня.
Отак воно буде
І це стосується у повній мірі як ветеранів так і цивільних осіб.
Норман Коупленд "Психологія солдата" чудово цей процес висвітлює, аналізує та досліджує.
Психіатрія і психологія вже має рецепти виходу у нормальну взаємодію з суспільством. (Девіантну і делінквентну поведінку не розглядаємо, бо це обсяг докторських дисертацій).
Якщо автор думає, що його випадок є унікальним, то він глибоко помиляється. Все ВЖЕ БУЛО. Тільки не в цьому часі...
... А "завтра" буде демобілізація. Всіх.
І зіткнення тих "всіх" з реаліями "жахів мирного життя". Фрустраціями тривалістю у безкінечності.
Ну і випадками агресії, які затухатимуть з часом.
Як вже було колись сказано: " ...війна закінчується тоді, коли помирає ОСТАННІЙ ВЕТЕРАН..."
...Це не стосується батальйонів "Монако, Відень, Акапулько, Варшава, Прага, Будапешт, Мадера, тощо", яких вже не один легіон.
Вони чітко царюватимуть тут, в Україні, як зникне загроза для їхньої шкури.
Ну і тих "боневтіків", ЯКИХ не встигнуть бахнути...