Руслан Кравченко та березень 2022 року

У зв’язку з призначенням Руслана Кравченка на посаду генерального прокурора згадала березень 2022 року, коли він був прокурором Бучі. Тоді росіяни стояли під Києвом, а я в той час була в місті - ми нікуди не виїжджали.

Якось мені на мобільний зателефонувала незнайома жінка. Представилася прокуроркою Бучанської окружної прокуратури. Запитувала про одну з новин, яка з’явилася у стрічці "Цензор.НЕТ". У ній йшлося про пост із соцмережі: власниця приватного дитсадка розповідала про розстріл педагогів.

На моє запитання, звідки в неї мій номер, співрозмовниця відповіла, що знайшла його в інтернеті. Таке пояснення, м’яко кажучи, звучало дивно на тлі того, що відбувалося навколо. І розмов про списки з даними журналістів.

Довелося телефонувати до Київської обласної прокуратури, щоб уточнити, чи справді в Бучанській прокуратурі працює така співробітниця. Там підтвердили її особу і навіть з’ясували, хто з прокурорів надав їй мій номер.

Відтоді ми час від часу спілкувалися з прокурорами, бо вони оперативно реагувала на будь-які публікації зі свідченнями про події під час окупації, намагаючись розшукати людей, зафіксувати усе, що можливо, про воєнні злочини.

Чому я про це згадала і чому пишу? Бо настане час, коли саме колишній прокурор Бучі, а нині генеральний прокурор, передаватиме матеріали про воєнні злочини до Спецтрибуналу. І я сподіваюся, що все, зроблене тоді такими прокурорами, як пані Наталія — яка змусила мене у березні 2022 року трохи похвилюватися, — не буде змарновано.