Як у Раді придумали індульгенцію тим, хто зірвав оборонні контракти

По ходу, Верховна Рада планує освоїти продаж індульгенцій для тих, хто провалив контракти в оборонці.

У Раді зареєстровано законопроєкт, яким пропонується створити перелік підприємств, дії яких, навіть якщо вони формально мають ознаки злочину, можуть не вважатися кримінальним правопорушенням – якщо їх визнають спрямованими на "суспільно корисну мету" в інтересах оборони.

Цитую:

"Стаття 43-2. Виконання державного контракту (договору) з оборонних

закупівель

1. Не є кримінальним правопорушенням діяння (дія або бездіяльність), вчинене під час виконання державного контракту (договору) з оборонних

закупівель службовими особами юридичних осіб, включених у встановленому порядку Міністерством оборони України до Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, яке хоча формально містить ознаки кримінального

правопорушення, проте було спрямоване на належне виконання державного контракту (договору) з оборонних закупівель, було необхідним для досягнення значної суспільно корисної мети, пов’язаної із укріпленням обороноздатності держави та її оборонного потенціалу, і не створило загрозу для життя інших

людей або загрозу екологічної катастрофи".

Вибачаюсь, але дуже хочу перепитати: а якщо завод Шимана не створив екологічну катастрофу, а просто поставив 20 тисяч бракованих мін, але ж дуже старався і намагався працювати понад потужності, тоді як - це вже суспільно корисна мета і нема чого карати гарну людину і господарника? Чи як?

Нам навʼязують оціночне поняття "суспільно корисної мети", яке дозволяє виправдати будь-яке порушення – від зловживань до розтрат.

(Ну купили з благої мети курточки у родича Касая, ну полізли потім ті курточки в руках, ну що поробиш…)

І це ще не все. Імунітет поширюється на дії, вчинені навіть до включення підприємства до списку.

Наприклад, якщо СТЕ колись законтрактували за ненайнижчою ціною, а потім вони щось не довезли — ну то ж війна, не будемо чіпати. Так?

А якщо і розслідувати, то тільки рішенням генпрокурора.

Стаття 616-1 КПК:

Розслідування щодо службових осіб підприємств ОПК дозволяється лише через погодження з Генпрокурором.

Усі слідчі дії, включно з обшуком, арештом, повідомленням про підозру, мають проходити через додаткові бар’єри – погодження, додаткові документи, перевірки включення до переліку МОУ тощо.

Якщо підприємство потрапляє до переліку ОПК після того, як вже були застосовані заходи забезпечення (обшук, арешт майна тощо), воно може або оскаржити ці заходи; або вимагати припинення дій, навіть якщо рішення ухвалене судом.

Практично це означає: прощавай можливість повноцінно розслідувати справи НАБУ і САП, якщо мова про підприємства з "Переліку".

Закон формально не згадує чиновників Міноборони.

Але: якщо посадовці МОУ укладали контракти з такими підприємствами і заявлять в суді, що діяли "в інтересах обороноздатності" — вони теоретично зможуть теж уникнути відповідальності, посилаючись на цю ж статтю.

Наприклад, Олена Щербан з ЦПК вважає, що це напряму стосується Лієва, який підписував контракт із "Львівським арсеналом", що так і не поставив міни.

Коротше: всі звірі рівні, але є рівніші.

А далі що — відпустимо Шаповалова, Хмельницького і Гринкевичів? Всі ж старались для оборонки. Навіть коли залишали армію без мін і штанів.