Очищення повітря від забруднення прискорює нагрівання планети
З початку епохи індустріалізації, відлік якої умовно ведеться від 1750 року, людство викинуло в атмосферу велику кількість різноманітних газів. Частина цих газів дає парниковий ефект, як то вуглекислий газ, метан, оксиди азоту, гідрофтор- і гідрохлоркарбони. Натомість сірковмісні газоподібні сполуки відбивають сонячну радіацію, охолоджуючи планету. Саме такий ефект спостерігаємо при виверженні вулканів і саме такий принцип закладено в геоінженерні моделі керування сонячною радіацією.
Проблема в тому, що охолоджувальні гази зависають в повітрі на декілька місяців, максимум до року, тоді як парникові гази можуть залишатися в атмосфері століттями, і досі не існує ефективних технологій для їхнього масштабного секвестрування.
Відтак, якщо уявити гіпотетичну ситуацію, коли людство різко скорочує або повністю припиняє всю свою економічну діяльність, то приблизно через рік усі сірковмісні охолоджувальні гази спустяться додолу, тоді як парникові гази продовжать висіти в повітрі й чинити свій нагрівальний ефект. Тому нинішні дії урядів по впровадженню політики зеленого переходу парадоксально сприяють ще сильнішому нагріванню планети. Це може бути однією з причин, чому перегрів Европи значно більший, ніж в середньому на Землі (3-4°С порівняно з 1.5°С). Або, наприклад, у 2020 році почали діяти суворіші міжнародні правила для морських перевезень, а саме підвищення якости морського дизельного палива з мінімізацією вмісту сірки; в результаті очищення неба над північними частинами Атлантичного і Тихого океанів ми отримали прискорення глобального потепління, що й спостерігалося особливо сильно в 2023-24 роках.
У зв’язку з цим науковці привертають увагу до відмінности в поняттях «декарбонізація» і «дефосилізація». Перше означає боротьбу з вуглецем в атмосфері незалежно від джерела його утворення, адже вуглець природно циркулює на Землі мільйонами років. Друге означає тільки той вуглець, який видобутий людиною з-під землі у вигляді викопних джерел енергії. Вчені радять боротися з другим, а не з першим. До періоду індустріалізації люди використовували переважно біомасу для обігріву чи інших видів енергії, яка повністю або частково відростала. Тому концентрація вуглекислого газу в атмосфері залишалася більш-менш на постійному рівні, а льодовикові або тепліші періоди були викликані іншими факторами, мало пов’язаними з людською діяльністю.
Іншими словами, якщо мати за зелену мету повністю відмовитися від вугілля, нафти й газу і очистити атмосферу від брудних промислових і транспортних викидів, то цей цілком правильний процес слід доповнити поверненням до спалювання біомаси як головного джерела енергії для людей (на додаток до атомної, гідро і ВДЕ). Тоді викиди оксидів сірки від спалювання біомаси виступатимуть бодай частковим екраном від сонячної радіації, а викиди парникових газів від спалювання біомаси компенсуватимуться поглинанням СО2 новою відрослою флорою за умови стабілізації або розширення площ рослинности на Землі.
Джерела:
Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України
з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки
