Очищення повітря від забруднення прискорює нагрівання планети
З початку епохи індустріалізації, відлік якої умовно ведеться від 1750 року, людство викинуло в атмосферу велику кількість різноманітних газів. Частина цих газів дає парниковий ефект, як то вуглекислий газ, метан, оксиди азоту, гідрофтор- і гідрохлоркарбони. Натомість сірковмісні газоподібні сполуки відбивають сонячну радіацію, охолоджуючи планету. Саме такий ефект спостерігаємо при виверженні вулканів і саме такий принцип закладено в геоінженерні моделі керування сонячною радіацією.
Проблема в тому, що охолоджувальні гази зависають в повітрі на декілька місяців, максимум до року, тоді як парникові гази можуть залишатися в атмосфері століттями, і досі не існує ефективних технологій для їхнього масштабного секвестрування.
Відтак, якщо уявити гіпотетичну ситуацію, коли людство різко скорочує або повністю припиняє всю свою економічну діяльність, то приблизно через рік усі сірковмісні охолоджувальні гази спустяться додолу, тоді як парникові гази продовжать висіти в повітрі й чинити свій нагрівальний ефект. Тому нинішні дії урядів по впровадженню політики зеленого переходу парадоксально сприяють ще сильнішому нагріванню планети. Це може бути однією з причин, чому перегрів Европи значно більший, ніж в середньому на Землі (3-4°С порівняно з 1.5°С). Або, наприклад, у 2020 році почали діяти суворіші міжнародні правила для морських перевезень, а саме підвищення якости морського дизельного палива з мінімізацією вмісту сірки; в результаті очищення неба над північними частинами Атлантичного і Тихого океанів ми отримали прискорення глобального потепління, що й спостерігалося особливо сильно в 2023-24 роках.
У зв’язку з цим науковці привертають увагу до відмінности в поняттях «декарбонізація» і «дефосилізація». Перше означає боротьбу з вуглецем в атмосфері незалежно від джерела його утворення, адже вуглець природно циркулює на Землі мільйонами років. Друге означає тільки той вуглець, який видобутий людиною з-під землі у вигляді викопних джерел енергії. Вчені радять боротися з другим, а не з першим. До періоду індустріалізації люди використовували переважно біомасу для обігріву чи інших видів енергії, яка повністю або частково відростала. Тому концентрація вуглекислого газу в атмосфері залишалася більш-менш на постійному рівні, а льодовикові або тепліші періоди були викликані іншими факторами, мало пов’язаними з людською діяльністю.
Іншими словами, якщо мати за зелену мету повністю відмовитися від вугілля, нафти й газу і очистити атмосферу від брудних промислових і транспортних викидів, то цей цілком правильний процес слід доповнити поверненням до спалювання біомаси як головного джерела енергії для людей (на додаток до атомної, гідро і ВДЕ). Тоді викиди оксидів сірки від спалювання біомаси виступатимуть бодай частковим екраном від сонячної радіації, а викиди парникових газів від спалювання біомаси компенсуватимуться поглинанням СО2 новою відрослою флорою за умови стабілізації або розширення площ рослинности на Землі.
Джерела:
Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України
з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки
Якщо казати за саме потепління/похолодання, як циклічний процес, то, дуже коротко, то це залежить від сонячної активності.
Є безпосередня кореляція сонячної активності та тих же таки вивержень вулканів, сейсмічної активності. Вона обернено пропорційна. Тобто, за мінімальної сонячної активності маємо найбільшу сейсмічну й, відповідно - вулканічну діяльність.
А вулканічна діяльність вже спричиняє похолодання (останні два найпримітніших випадки- виверження вулканів Уайнапутіна та , здається, Тамбора на початку 17 та 19 ст, що призвели до "вулканічної зими", "малого лідникового періоду", голоду і т.д., якщо не зраджує пам'ять).
Ось так от.
Своєю чергою, цикли сонячної активності, безаюпосередньо пов'язують з гравітаційною взаємодією тіл в Сонячній системі. Наприклад, окрім вже виявлених тіл, значним чинником, драйвером сонячної активності, може виступати також ще не відкриті/зареєстровані тіла сонячної системи, наявність яких, однак, підтверджено розрахунками (розраховували ті ж таки Костянтин Батигін, та, здається Грін, за викривлення і положенням орбіт малих планет і комет в сонячній системі - але це вже "лірика").
А ви - просто троль.
Я б вам і не відповідав, але зберіг одну чернетку, комусь буде цікаво.
"Серед іншого, наприклад, щодо сонячної активності, були виявлені т.зв. "Мінімуми Маундера", під час котрих спостерігалося довготривале зниження сонячної активності, що співпадало, наприклад, з періодами похоладання на Землі, а також, серед іншого мало певні кореляції зі зміною геологічної активності.
Зокрема, в роботі Харіна - Шестопалова з геодинаміки Землі, на основі аналізу статистичних даних, була визначена зворотня кореляція між сонячною активністю та сейсмічною активністю Землі. Тобто, було виявлено сталий патерн, згідно якого, за мінімальної активності Сонця, спостерігається максимальна сейсмічна активність Землі. Зокрема, така мінімальна сонячна активність спостерігалась на початку 1800-хх років,і саме тоді, у 1815 році відбулося надпотужне виверження вулкану Тамбора (яке називають чи не найбільшим в історії людства) що спричинило собою, через великі викиди попелу (150 кубічних кілометрів) т.зв. "вулканічну зиму" з глобальним охолодженням землі на 3 градуси Цельсія, та неврожаями та голодом у Північній півкулі.
Подібне руйнівне явище спостерігалося також у 1600 році за великого виверження вулкану Уайнапутіна, що також призвело до великого похолодання (Названого "Малим льодовиковими періодом").
Тобто, по факту, те потепління, що ми спостерігаємо зараз - це лише повернення до тих температур, котрі панували на Землі до "малого льодовикового періоду", і які також є цілком нормальними для клімату Землі.
Були й інші великі виверження, що супроводжувалися потім значними природними катаклізми
Зокрема 535-536 року - виверження Кракатау, Ілопанга, Рабаул. Що спричинило значне похолодання на планеті, та, відповідно, ознаменувало закінчення римського кліматичного оптимуму.
(https://www.wikiwand.com/ru/articles/%D0%9A%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D1%83%D0%BC_%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%BD%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C%D1%8F#/media/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:2000+_year_global_temperature_including_Medieval_Warm_Period_and_Little_Ice_Age_-_Ed_Hawkins.svg «Позднеантичный малый ледниковый период», наблюдавшийся между серединой 6-го и 7-м веках.
Для ледниковых событий используется термин Позднеантичный малый ледниковый период. Данный термин был впервые введён в научное обращение в 2015 году в работе группы авторов под руководством Ульфа Бюнтгена (Ulf Buntgen), в которой были приведены результаты анализа толщины годичных колец большой выборки деревьев, собранные в высокогорном Алтае. Рост годичных колец замедляется в холодные годы и может служить фактором, позволяющим реконструировать температуру в местности, в которой произрастали деревья. Данные, полученные по алтайским деревьям, показали очень хорошее согласие с уже имеющимися данными по альпийским деревьям, а обнаруженные в ледяных кернах следы вулканического пепла позволили точно датировать даты извержений и оценить их мощность.")
Як ви можете здогадатися, після Пізньоантичного малого льодовикового періоду був черговий, вже Середньовічний кліматичний оптимум. (Саме в той час, наприклад, вікінги колонізували Гренландію, та, власне, назвали її "Зеленою землею").
Після чого, з середини 13 сторіччя - знову розпочався період різкого тривалого похолодання, відомого, вже, власне, як "Малий льодовиковий період".
Початок якого, також був ознаменований черговим великим виверженням вулкану. Виверження вулкану Самалас в Індонезії 1257 року дуже серйозно вплинуло на тогочасний клімат і вважається одним з найкрупніших за останні 7000 років. Так, викиди попелу з Самаласи в два рази перевищили викиди попелу з Тамбори у 1815 році.
Я навів інформацію дуже коротко, нашвидкоруч. Насправді, профільної інформації набагато більше. Було б тільки бажання з нею ознайомлюватися - замість споживати кліматичну пропаганду.
Досліджую кроликів. Чомусь ті кролі, яких я випустив - швидше розмножуються чим ті які в клітці.
Ось я думаю - можливо то таки глобальне потепління-похолодання так на них впливає?
Адже на волі кролі риють нору - а там і спеку прохолодніше, а в холод - тепліше. А в клітці - менш комфортні умови, через те крольчихи дулі крутять кролям...
Що з цього приводу думає глибоко поважний дипломат?