Трамп досі не зрозумів, чи водить його путін за носа
Ну що ж, учорашні події - блискуче підтвердження мого ж учорашнього посту. У сенсі - як у воду дивився. Бо, схоже, в голові у Дональда Трампа не просто нічого не змінилося - там, можливо, навіть усе стало ще однозначніше.
Він урочисто наклав санкції на Індію. Серйозний крок! Правда, поки що це більше схоже на санкції для декорацій. Типу: "дивіться, я щось роблю, але давайте не перевіряти, чи це справді працює". Хоча тут не наполягаю. Побачимо.
А от "гнівні" заяви на адресу Путіна та глибоко особисте "я в ньому розчарувався" - це вже класика жанру. Особливо комічно це звучить на фоні того, що він паралельно шле до нього Віткоффа - людину, яка, судячи з усього, не в курсі не лише, що таке Україна, а й де вона на мапі. Якщо ти дійсно хочеш поставити бандита на місце, то навіщо туди когось відправляти? Щоб... умовити його поводитися краще? Ліпше б ще цукерок дав на дорогу.
А перлина вечора - пресконференція, де Трамп із кам'яним обличчям заявляє, що досі не впевнений, чи Путін його "водить за ніс". Ага. Після всього, що вже було. Це не просто чергове зізнання - це вже офіційне визнання, що всі його "грізні" заяви - з розряду "мене змусили".
Особливо переконливо це видно в його бажанні швиденько погодитися на зустріч з Путіним. А ще краще - на тристоронню (увага!) без участі європейських партнерів. Ну бо навіщо нам зайві очі й вуха, правда? Розмова по-чоловічому, тет-а-тет: один цар і ще один, який дуже хоче здаватися царем.
Це все, на жаль, не про силу. Це - коли ти ходиш навколо диктатора на напівзігнутих і сподіваєшся, що він тобі за це скаже "молодець". А хуйло, в свою чергу, тільки радіє: ще один шанс затягнути війну, розкачати ситуацію і продовжити сипати локшиною, поки Захід знову робить вигляд, що "стратегічно думає".
Тут про те, як Трамп путіна замочив.
А тут чорний і билий гумор. Регочемо з вгорогів і мудаків разом.
