Що робиться у Покровську?

Треба розуміти, що місто вже майже повністю знищене, і те, що воно буде захоплене ворогом, - справа часу. Єдине, що варто зараз зробити – максимально знизити ціну цієї втрати і не покласти там десятки спецгруп та вивести піхоту, яка з огляду на карту нібито й не знаходиться в оточенні, але й вийти у неї немає можливості. Зараз всі сили кинуті на пробиття коридорів для можливості виходу наших бійців

На ранок 6 листопада відомо, що жодна із наших штурмових груп навіть не дійшла до об’єктів, як потрібно штурмувати. При цьому з деякими групами втрачений зв’язок. Відомо, що в штурмових групах є загиблі. На запитання, як їх виносити, пояснили: вночі намагалися винести пораненого. Не вийшло. Тільки ще один боєць отримав поранення…

Ще 10 жовтня противник вивісив свою тряпку на в’їзді у Покровськ з боку Павлограда. Звісно, що її майже одразу збили наші пілоти за допомогою ФПВ-дрона. Але це вже свідчило про те, що російська армія просочується по всьому місту, закріплюючись і накопичуюсь у ньому. Для ворога окупувати велике українське місто так само важливо, як нам – не віддати його. Але сили, як і раніше, настільки не рівні, що втрата міста – давайте чесно – справа часу. Прийде момент, коли Покровськ, в якому ще є більш-менш цілі підвали та будівлі, за які можна зачепитися, буде розбитий вщент. Чому зараз так активно і прицільно росіяни б’ють по Костянтинівці? Саме для того. Аби з часом там не було можливості навіть зачепитися за якусь будівлю. І тоді також справою часу буде в неї зайти. Але ж і підрозділи, які боронять Покровськ і яким зараз потрібна допомога, не мали позицій в самому місті. Вони і зараз – подивіться на карту Deep State - знаходяться за містом. І тримають позиції майже непорушно вже досить довгий час. Саме за рахунок міста їх і обійшли.

Постійно спілкуючись з командирами різного рівня, які знаходяться на Покровському напрямку, з тими підрозділами, які терміново відправили штурмувати місто, з офіцерами, які приймають участь у нарадах з вищим командуванням, я неодноразово чула про те, що ситуація погіршується, але на це довго ніхто не реагував з тих, хто мав би… Ми не можемо називати і посилатися на конкретних людей – вони і так несуть відповідальність за бійців. І щиро переживають, чи зможуть вивести їх з позицій, які ті досі тримають. А за спілкування з журналістами їх, як правило, "взувають" так, що ніяка війна не зрівняється.

Останнім часом, обговорюючи ситуацію, яка все яскравіше палає в цих місцях, командири підрозділів гірко питають, чи вже пишеться пісня "Фортеця Покровськ" і погоджуються з тим, що ситуація неймовірно схожа на те, що відбувалося літом 2022 року біля Попасної, а минулого року – у Вугледарі. Ну і, звісно, коли у Покровськ майже показово відправили групи спеців, всі почали згадувати Бахмут – скільки ми втратили там навчених снайперів та розвідників, спецпризначенців та штурмовиків…

Можливо, цього б не відбулося, якби командування реагувало на доповіді командирів з-під Покровська хоча б тижні два назад. Тоді, під час великої наради, командири бригад об’єктивно і чесно показали положення своїх підрозділів і пояснили, що неможливо замінити піхоту на позиціях – туди вже давно ніхто не заїжджає на техніці, а пішки туди люди ідуть по три доби! І щоб хоч трохи протистояти групам ворога, які все більш активно просочуються в місто і контролюють майже всі дороги, якими раніше користувалися наші бійці, потрібні люди. Тоді командирам пообіцяли прислати підкріплення. І з часом і правда, приїхала група спецпризначення, але великих успіхів вона не дала. Дійшло до того, що декілька днів тому всі можливі сили були кинуті в Покровськ.

Головне питання – чи дасть це результат? З переможно-позитивних сповіщень від влади видається, що все іде за якимось планом. Але ті, хто знаходяться всередині ситуації, цього плану не розуміють. Бо відео того, як у місті нищать росіян, не впливають на положення сотень бійців, які лишаються на позиціях за містом. Більше того. Командири тих самих спеців, побачивши, де знаходяться позиції піхотинців, сильно здивувалися. За ці дні так званого контрнаступу ті групи, які туди прибули, не дійшли навіть до позицій, з яких працюють пілоти бригад. Вже звідси за допомогою великих пташок на позиції далеко за містом скидають воду, боєприпаси, заряджені павербанки.

По великому рахунку, речники генерального штабу, який поза очі вже давно багато хто з військових ніжно-саркастично називає "геніальним", не обманюють, коли кажуть, що жоден підрозділ в районі Покровську не знаходиться в оточенні. Якщо дивитися на карту, то в принципі повного оточення немає. Але правда і в тому, що сотні бійців не можуть вийти з позицій у безпечні місця. Та й наказу такого немає.

З перевірених і достовірних джерел відомо, що на даний момент вже перемішалися позиції - ворожі і наші. Досить часто самі командири не можуть сказати, що відбувається з їхніми підлеглими. Коли я спитала, чи це не схоже на те, що робилося у Вугледарі, досвідчений командир сказав, що там такого не було, там хоча б було відомо, де свої, де чужі. Тут вже все змішалося. Підрозділи, які кинули для закріплення після штурмових дій, вже і самі штурмують. А задача міняється настільки швидко, що ніхто точно не може сказати, в якому секторі міста хто контролює ситуацію. Ну я якщо говорити, чи є оточення, чи ні, то деякі групи пілотів, які з околиць Покровська мають літати, щоб проводити штурмові групи, зайшовши на визначені місця, опинилися в оточенні…

Згадуючи Бахмут і те, скільки людей туди відправили задля зачищення міста, невільно бачиш аналогію з Покровськом. Коли тоді почали кричати про те, що не варто настільки дорогою ціною тримати руїни, відповіді були однозначними: при втраті цього міста, наступними будуть Київ, Одеса, Дніпро. Так в цьому немає новини. Ворог має на меті знищити всіх українців і захопити всю країну. Ми не маємо йому допомагати в цьому.

Досвідчені офіцери, які майже не виїжджають з фронту, однозначно говорять: потрібно вивести людей з-під загрози оточення, вирівняти лінію фронту і битися далі. А те, що росіяни будуть лізти в Дніпропетровську область, те, що будуть сунути на Костянтинівку та просуватися в бік Запоріжжя, - зрозуміло. Нам потрібно мати сили йому протистояти.

Війна міняється дуже швидко. Останні півроку вона стала ще жорсткішою, а можливості бачити і знищувати ворога з повітря значно розширилися. І ворог це активно використовує, розвиває і нарощує. На жаль, наша воєнна система реагує на це дуже повільно, намагаючись спочатку не помічати цього, називаючи фейком і насичуючи інфополе "переможними" відео одиночних знищень противника. Але якщо уважно подивитися, як змінюється ситуація згідно карті Deep State, то всі заходи, групи та міри поки не допомагають. Ситуація лише погіршується. Противник робить все, аби замкнути кільце.

Можна сказати, що цією статтею ми розганяємо паніку і зраду. Але повірте. Це лише краєчок того айсбергу, про який можна розповісти. Ну і ми ж пам’ятаємо: заради спокою і відсутності паніки ми чекали шашликів замість того, аби готуватися до нападу і попередити людей на Київщині, Херсонщині, Харківщині…