13946 посетителей онлайн
1 604 8
Редакция Цензор.НЕТ может не разделять позицию авторов. Ответственность за материалы в разделе "Блоги" несут авторы текстов.

Чому митців помічають лише після смерті

Біда українського ПЕН в тому, що воно не помічає класних андеграундних авторів, поки ті не помруть — особливо локальних. За життя ти їм нецікавий, розповідати про тебе не будуть, друкувати теж. А от якщо помреш — на фронті чи від російської ракети в тилу — проведуть кропітку роботу по занесенню до почесної меморіальної теки, опублікують рівно два не найвдаліші твої вірші, і одразу відправлять в архів.

Візьму ширше: це проблема не тільки ПЕН, а взагалі українських медіа, які, за поодинокими вийнятками, підхопили цю дурнувату звичку помічати молодих митців та літераторів лише у день їхньої смерті. Вже стало досить паскудною рутиною: опублікувати монохромне фото, додати пошлу цитатку, який ти був хороший, два вірші, тека, архів.

Вишенькою на торті із байдужості та найменшої зацікавленості у померлому як особистості пропоную вважати допис Суспільне Культура, у якого "харківський художник та поет Сергій Науменко загинув на фронті".

Серьога не загинув на фронті. У нього на Львівщині нирки відмовили. Так, він мобілізувався та воював. Запорізький напрямок, Авдіївка, кілька контузій, уламкове поранення. Але він загинув не на фронті. І на цьому не на фронті він продовжував писати свої дивні вірші та читати їх зі сцени. Слемився за настроєм.

Науменко був з Нікополя, вчився у Харкові на істфаці, їздив на практику під Войтенки, тому постійно міг видати рандомний історичний факт про пам'ятки Черняхівської культури на Слобожанщині.

С. Т. Науменко був панк, тому навіть героїчно загинути від дрона йому стало западло. До війни працював у книгарні "Є", читав там свої вірші, постійно прикладаючись до якоїсь невимовно страшної алкогольної суміші, що завжди носив у своїй торбі.

Сірьожу не публікували, тому він сам роздруковував вірші на принтері книгарні, робив обкладинку з упаковочного паперу та сшивав офісним степлером. Дарував просто так, за пару келихів недорогого вина.

Тепер його точно опублікують. Героїчно померлих під час війни авторів одразу починають шанувати та видавати. Навіть якщо в них просто нирки відмовили в тилу. Серьогє, звісно, це вже нахер буде непотрібно.

Відпанкувався.

книги

Комментировать
Сортировать:
може Серьожа був етнічний українець ? бо українцям в Україні завжди важче ,чим іншим ,і всі це знають ...українці і досі меньшина у всьому ...
показать весь комментарий
15.11.2025 18:46 Ответить
Не тільки митців.
В цій країні ЛЮДЕЙ помічають після смерті.
...і те не всіх...
показать весь комментарий
15.11.2025 18:52 Ответить
Карма така
показать весь комментарий
15.11.2025 20:51 Ответить
що таке ПЕН?
показать весь комментарий
15.11.2025 21:31 Ответить
Приблизно те ж, що колись називалось творчою інтелігенцією або діячами культури, а зараз на новоязі - ПЕН
PEN: Poets, Playwrights, Editors, Essayists, and Novelists.
показать весь комментарий
16.11.2025 13:07 Ответить
Шкода, але це є світова традиція, зовсім не гарна, але точно не лише українська. Треба звернутись до теологів та теософів, вони мають пояснити, чому так буває. Українці повинні боротись за зміни в цій царині.
показать весь комментарий
16.11.2025 00:09 Ответить
кому повинні? а чия царина?
показать весь комментарий
16.11.2025 15:51 Ответить