17414 відвідувачів онлайн
1 604 8
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Чому митців помічають лише після смерті

Біда українського ПЕН в тому, що воно не помічає класних андеграундних авторів, поки ті не помруть — особливо локальних. За життя ти їм нецікавий, розповідати про тебе не будуть, друкувати теж. А от якщо помреш — на фронті чи від російської ракети в тилу — проведуть кропітку роботу по занесенню до почесної меморіальної теки, опублікують рівно два не найвдаліші твої вірші, і одразу відправлять в архів.

Візьму ширше: це проблема не тільки ПЕН, а взагалі українських медіа, які, за поодинокими вийнятками, підхопили цю дурнувату звичку помічати молодих митців та літераторів лише у день їхньої смерті. Вже стало досить паскудною рутиною: опублікувати монохромне фото, додати пошлу цитатку, який ти був хороший, два вірші, тека, архів.

Вишенькою на торті із байдужості та найменшої зацікавленості у померлому як особистості пропоную вважати допис Суспільне Культура, у якого "харківський художник та поет Сергій Науменко загинув на фронті".

Серьога не загинув на фронті. У нього на Львівщині нирки відмовили. Так, він мобілізувався та воював. Запорізький напрямок, Авдіївка, кілька контузій, уламкове поранення. Але він загинув не на фронті. І на цьому не на фронті він продовжував писати свої дивні вірші та читати їх зі сцени. Слемився за настроєм.

Науменко був з Нікополя, вчився у Харкові на істфаці, їздив на практику під Войтенки, тому постійно міг видати рандомний історичний факт про пам'ятки Черняхівської культури на Слобожанщині.

С. Т. Науменко був панк, тому навіть героїчно загинути від дрона йому стало западло. До війни працював у книгарні "Є", читав там свої вірші, постійно прикладаючись до якоїсь невимовно страшної алкогольної суміші, що завжди носив у своїй торбі.

Сірьожу не публікували, тому він сам роздруковував вірші на принтері книгарні, робив обкладинку з упаковочного паперу та сшивав офісним степлером. Дарував просто так, за пару келихів недорогого вина.

Тепер його точно опублікують. Героїчно померлих під час війни авторів одразу починають шанувати та видавати. Навіть якщо в них просто нирки відмовили в тилу. Серьогє, звісно, це вже нахер буде непотрібно.

Відпанкувався.

книги

Коментувати
Сортувати:
може Серьожа був етнічний українець ? бо українцям в Україні завжди важче ,чим іншим ,і всі це знають ...українці і досі меньшина у всьому ...
показати весь коментар
15.11.2025 18:46 Відповісти
Не тільки митців.
В цій країні ЛЮДЕЙ помічають після смерті.
...і те не всіх...
показати весь коментар
15.11.2025 18:52 Відповісти
Карма така
показати весь коментар
15.11.2025 20:51 Відповісти
що таке ПЕН?
показати весь коментар
15.11.2025 21:31 Відповісти
Приблизно те ж, що колись називалось творчою інтелігенцією або діячами культури, а зараз на новоязі - ПЕН
PEN: Poets, Playwrights, Editors, Essayists, and Novelists.
показати весь коментар
16.11.2025 13:07 Відповісти
Шкода, але це є світова традиція, зовсім не гарна, але точно не лише українська. Треба звернутись до теологів та теософів, вони мають пояснити, чому так буває. Українці повинні боротись за зміни в цій царині.
показати весь коментар
16.11.2025 00:09 Відповісти
кому повинні? а чия царина?
показати весь коментар
16.11.2025 15:51 Відповісти