Який сенс Різдва?

На різдвяному Богослужінні в одній з ірпінських протестантських церков дуже щедро цитували Новий Заповіт. 

І я подумав, що це дивовижне диво, що, попри римський політеїзм, візантійський цезарепапізм, царатську ригідність та радянський "науковий атеїзм", Євангелія як така досі формує український порядок денний. Принаймні, під час Різдва та Великодня.

Клайв Стейплс Льюїс - іменитий автор, майже всі твори якого я мав честь прочитати одним пострілом літом десь 2003 року, був би цим задоволеним. У короткому творі "Про старовинні книги" він радить: "В кожної епохи свій світогляд. Вона особливо чітко бачить одне і особливо сліпа на інше. Саме тому нам всім потрібні книги, які вирішують цю проблему, тобто книги з інших століть".

Книги Нового Заповіту - другої частини Біблії - були завершені майже наприкінці І століття від Р.Х. Цікаво, що всі чотири Євангелія написали... майже останніми. Чому так - тема окремої дискусії. Але є факт: Євангелія, які описують народження Христа, - доволі старі книги. 

І знову повертаюсь до Льюїса. Він пише: "Викладаючи літературу, я з'ясував, що звичайний студент, який прагне дізнатись про вчення Платона, і не подумає піти до бібліотеки й почитати його книги. Він візьметься за сучасну нудну працю вдесятеро товстішу за "Пір", сповнену "-ізмів" та "впливів".... Насправді великі й великі тим, що зрозуміти їх набагато простіше, ніж інтерпретаторів. Найтупіший студент зрозуміє майже все, що сказав Платон, але мало хто розбереться у сучасній книзі платонознавця".

Іншими словами: якщо хочете дізнатись стародавній сенс Різдва - читайте старовинні книги про нього. А найкраще - синоптичні Євангелія (від Луки, Матвія та Марка - рекомендую в такому порядку). Такий підхід Льюїс точно б погодив!