Поза зоною доступу і допомоги: як відсутність електроенергії, води та тепла перетворюють життя маломобільних людей на боротьбу

Відключення світла, тепла і води в Україні стали частиною повсякденного життя. Для більшості людей це - побутові труднощі, але для маломобільних людей та людей з інвалідністю такі умови часто перетворюються на пряму загрозу здоров’ю і життю. Без електрики перестають працювати інвалідні візки з електроприводом, підйомники та медичне обладнання, без тепла різко зростають ризики для людей з порушеннями терморегуляції, а без води ускладнюється навіть базова гігієна.

На тлі війни кількість людей, які опинилися у вразливому становищі, стрімко зростає. За офіційними даними, в Україні зареєстровано понад 3 мільйони людей з інвалідністю.

Більше читайте у нашому Telegram-каналі

За інформацією Мінсоцполітики, за останні роки ця цифра збільшилася приблизно на 300 тисяч осіб - насамперед через бойові поранення, наслідки війни та загальні демографічні зміни. Реальна кількість людей з обмеженою мобільністю є значно більшою. За різними оцінками, в Україні може бути понад 5-6 мільйонів людей з інвалідністю, якщо враховувати тих, хто не має оформленого статусу або не звертався за офіційним визнанням.

Ці показники продовжують зростати через поранення під час бойових дій, погіршення стану здоров’я людей похилого віку, хронічні захворювання та обмежений доступ до медичної допомоги. У таких умовах відключення світла, тепла і води стають не просто тимчасовою незручністю, а серйозним викликом для виживання сотень тисяч маломобільних людей по всій країні.

Офіційні коментарі та запити

Отримати оперативний коментар безпосередньо в Міністерстві соціальної політики України нам наразі не вдалося. Під час спроб зв’язатися з відомством телефоном слухавку не піднімали, а на офіційні письмові запити на момент публікації матеріалу відповіді не надійшло.

Крім того, журналісти Цензор.НЕТ звернулися електронною поштою до міських рад Києва, Харкова, Дніпра та Одеси з проханням прокоментувати, принцип роботи організованої допомоги маломобільним людям під час відключень світла, тепла і води. Станом на момент публікації відповіді від органів місцевого самоврядування не отримано.

Водночас днями Міністерство соціальної політики та Міністерство внутрішніх справ України опублікували спільне повідомлення про налагодження єдиної системи реагування на звернення від вразливих категорій населення в умовах енергетичної кризи.

Йдеться, зокрема, про людей старшого віку, маломобільні групи населення, а також сім’ї з дітьми, які під час відключень світла, тепла і води потребують додаткової соціальної підтримки. Згідно з повідомленням, служба 112 МВС збиратиме такі звернення.

Ми зателефонували до служби аби перевірити, як працює заявлена система на практиці. Під час дзвінка оператор прийняв звернення та повідомив, що у разі необхідності допомоги інформацію передадуть до соціальних служб і комунальних структур за місцем проживання. Після цього, за словами оператора, відповідні служби мають зв’язатися з людиною та надати необхідну підтримку.

Також у службі 112 зазначили, що ця система реагування працює по всій території України, зокрема і в прифронтових містах, де вразливі категорії населення особливо потребують оперативної допомоги в умовах відключень світла, тепла та води.

Як це діє на практиці: історії людей

Олег - киянин, вже більше 50 років він живе із таким діагнозом як ДЦП. Каже - не чув про подібні системи допомоги від держави. Коли йому потрібна термінова допомога, як наприклад, поїхати у лікарню, чи навіть купити продуктів, - Олегу допомагають сусіди.

"А якщо немає сусідів - фактично я сам по собі. Від держави я отримую лише пенсію, - трохи більше 3 тисяч гривень".

Олег розповідає, що доступ до базових послуг для нього — це щоденний виклик: приготування їжі під час відключень світла, холод в квартирі та навіть банально, - відсутність води. Це історія не поодинока: в інших великих містах ситуація подібна.

Григорій, який у 2022 році захищав Маріуполь на Азовсталі та втратив ногу, каже, що після повернення з полону - додому пережив також нелегкі часи.

"Коли ситуація в країні стала ще гіршою - і я не говорю про постійні обстріли, я кажу про відключення електрики, - я вирішив поїхати з Хмельниччини за кордон. Там хоча б є базові умови для життя", - розповідає він.

Громадський активіст Олександр, який понад 30 років пересувається на кріслі колісному, нині змушений жити за кордоном. Фізично він не перебуває в Україні, однак, за його словами, добре розуміє, що зараз відбувається з маломобільними людьми та людьми з інвалідністю під час відключень світла, тепла і води.

За словами Олександра, те, що відбувається, не можна назвати "складно" чи "незручно", - "це повна халепа".

Більшість людей з інвалідністю мають серйозні проблеми з кровообігом і терморегуляцією. Саме тому низькі температури для них є критичними. За словами Олександра, холод у квартирі - це не питання комфорту, а прямий ризик для життя, який може бути фатальним.

Активіст звертає увагу на те, що багато людей з інвалідністю щодня користуються життєво необхідними пристроями з електроприводом. Серед них: крісла колісні з електроприводом, електричні підйомники для пересадки з крісла в ліжко або туалет, ліжка з електроприводом.

За відсутності електрики усе це просто перестає існувати. Без світла людина фізично не може: пересісти, лягти або встати, дістатися до туалету, іноді — навіть змінити положення тіла.

"Це вже не "побутові труднощі", це катастрофа з реальними фатальними наслідками. Багато людей страждають і помирають у таких умовах", - говорить він.

За словами активіста, життя людини з інвалідністю в умовах тривалих відключень - це виживання кожної хвилини. Він зазначає, що ситуація в Києві та загалом в Україні зараз настільки критична, що її неможливо уявити навіть у найгіршому кошмарі.

Окремо Олександр звертає увагу на проблему доступу до житла. Через відсутність електрики багато людей банально не можуть вийти з дому.

Причини прості: немає ліфта, неможливо спуститися сходами, неможливо самостійно піднятися назад.

У результаті люди залишаються відрізаними від базових потреб. Адже вони не можуть дістатися продуктів, ліків чи лікарень. Навіть доставка не завжди є виходом.

"Доставка часто відмовляється заносити продукти або ліки на верхні поверхи без ліфта, або вимагає за це космічні суми, які для більшості людей є недосяжними", - каже активіст.

Тож, попри офіційні ініціативи держави - такі як спільна система реагування Мінсоцполітики та МВС - реальна ситуація для багатьох людей з інвалідністю залишається складною і небезпечною. Інфраструктурні бар’єри, відключення електрики та води, недостатні соціальні послуги та повільна реакція влади змушують людей шукати підтримки поза державними структурами, покладатися на сусідів і волонтерів або навіть виїжджати за кордон, щоб зберегти своє життя та здоров’я.

Ця ситуація підкреслює, що для реальної допомоги маломобільним людям потрібна не декларативна підтримка, а оперативна, адресна і доступна система, яка працює на практиці у всіх регіонах країни.

Також читайте: В Україні затвердили міжнародний стандарт безбар’єрного простору. Що ним передбачено?