Бойко хоче грошей

200 тисяч.

Схоже, колишній журналіст Бойко усвідомив провал своєї місії: потоками дисциплінарних скарг добитися того, щоб Вища рада правосуддя позбавила мене звання судді та звільнила з посади.

Тепер він в інший спосіб прагне отримати винагороду за марні зусилля.

В його позові бачу ті самі абзаци й ті самі аргументи, які він уже використовував (невдало) у дисциплінарних скаргах.

Бойко приписує мені поширення наклепів у зв’язку з виконанням ним обов’язків військової служби із захисту Батьківщини в умовах воєнного стану.

Правда ж полягає в тому, що жодної з незручних для цього громадянина фраз я ніколи не висловлювала. Ні в усній, ні в письмовій формі.

На скриншотах ви бачите, які саме твердження дратують пенсіонера Бойка Володимира Марковича.

Перше – з дослідження Громадської ініціативи Голка (лінки на цю та зазначені далі публікації наведу в коментарях).

Результати кропіткої роботи з виокремлення мережі прокремлівських Telegram-каналів неодноразово публічно висвітлювала Iryna Fedoriv, очільниця цієї ГО.

Три наступні цитати (про джинсу та коментарі за гроші) взяті позивачем зі статті "Володимир Бойко: біографія, компромат, скандали".

Подальші чотири фрази походять із публікації з назвою "Володимир Бойко — непродажний журналіст та "відомий" український блогер".

Загадкова для мене репліка про будьонівку належить Nataliya Ragozina – чи пам’ятаєте Ви цей коментар до мого посту?

Про те, що пан Бойко "не воював, а був прилаштований", писала Тетяна Чорногорська. Так само – в коментарі.

Висновками про дійсний характер військової служби Бойка з іншими читачами Facebook поділився також Юрій Бутусов (три фінальні цитати).

Для мене головний редактор інтернет-порталу Цензор.НЕТ – зразок реально авторитетного, висококваліфікованого, принципового та патріотичного журналіста.

І справжнього громадянина та мужнього чоловіка. Наразі Юрій Бутусов є командиром взводу 13-ї бригади оперативного призначення НГУ "Хартія".

Цікавий репортаж про бойову роботу взводу був опублікований у The Times.

Отже, на думку позивача, в ініційованому ним унікальному цивільному процесі, де відповідачем заявлено мене, суд повинен з якогось дива:

– визнати неправдивими висловлювання інших осіб, фізичних та юридичних, стосовно пана Бойка;

– зобов’язати мене спростувати публікації медіа та висловлювання людей, на яких я жодного впливу не маю, а їх право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань гарантує Конституція України.

Вражає й обґрунтування того, чому я мушу віддати серійному скаржнику, "пасквілянту", а тепер і позивачу, 200 тисяч гривень.

Пан Бойко подивився мою декларацію за 2024 рік і вирішив, що це є "цілком розумною та посильною для Відповідача сумою".

Зізнаюся, дуже зрідка доводиться бачити аж настільки феєричні позовні вимоги.

Рівень правового невігластва – просто неймовірний!

Аж соромно стає за адвоката Ростислава Кравця, якого пан Бойко згадує у позові як свого багаторічного партнера.