Шакал в овечій шкурі
Варто мені було поїхати на фронт (всерйоз і надовго), як в тилу почали творитися дивні речі.
Один з наших "донорів", який був виключений зі складу учасників ПДМШ / PDMSh, бо постійно плутав своє і спільне, вирішив, що був геть непритомний, коли дарував ПДМШ земельну ділянку, на який ми будуємо наш ребцентр.
На фото, зробленому прямо в нотаріальній конторі, можна побачити "непритомного" пана Шумського Анатолія Георгійовича, який через три роки вирішив, що укладав договори дарування "за обставин абсолютного неусвідомлення порядку (змісту) дій та наслідків таких своїх дій". Ба більше, "перебував у фізично і психічно важкому стані через проходження лікування із застосуванням медичних препаратів, які також вплинули на його здатність приймати рішення щодо дарування свого майна".
Після того, як ПДМШ побудував на цій ділянці площею 0,45 га і ввів в експлуатацію першу чергу навчально-тренінгового та реабілітаційного центру та будує другу, вже вклавши близько 2,5 млн. доларів, пан Шумський раптом "прозрів" і звернувся до суду з позовом про розірвання договору дарування.
Про нашого "благодійника" і за сумісництвом ухилянта від служби в Силах оборони України я неодноразово писав, тому його вчинок мене не дивує.
Колишній чиновник часів Януковича звик жити на широку ногу, а гроші, зароблені непосильною працею на посаді начальника Головного управління Держкомзему у місті Києві в 2010-12 роках та першого заступника начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області у 2013-14 роках, мають властивість закінчуватись.
Спроба шантажувати мене з намаганням отримати за свій "дар" $1 млн. провалилась — і пан Шумський раптом (через три роки після укладення договорів дарування) "пригадав", що підписував їх "у фізично і психічно важкому стані", "за обставин абсолютного неусвідомлення порядку (змісту) дій та наслідків таких своїх дій".
Повторюсь, мене вже нічого не дивує в поведінці пана Шумського. Шкодую тільки, що три роки тому не розгледів під овечою шкуркою шакала.
Що може бути спільного між добровольцем-військовослужбовцем, для якого триває війна 12 рік, та корупціонером-ухилянтом, окрім конфлікту — світоглядного, але не тільки? Зокрема тому, наскільки я розумію, позов зʼявився щойно я поїхав на фронт…
Мені ця справа цікава насамперед як діагноз судової системи України. Бо я дуже далекий від оцінки другого Президента України (яку ми знаємо з плівок Мельниченка), що "всі судді суки".
Я знаю, що в суддівському корпусі чимало порядних та високопрофесійних служителів Феміди. Зокрема тих, хто став на бік закону і справедливості у тяжбах ветеранів ПДМШ із Мінветеранів. Без жодних хабарів з десяток наших добровольців отримали УБД саме завдяки принциповій та професійній позиції українських суддів.
В позові пана Шумського майже все шито білими нитками. Достатньо подивитись на цього 50-річного "непритомного" чоловіка на фото, який попри юридичну освіту та чималий досвід роботи на "хлібних" посадах, геть не усвідомлював значення та наслідки своїх дій.
А от суддям, які розглядатимуть цю насправді просту справу, є над чим поміркувати. Бо російсько-українська війна, в який силу права заступило право сили, — це наслідок не тільки комплексів та амбіцій нашого північного сусіда, це ще й вирок імпотентності міжнародних судів.
І памʼятайте: ми обовʼязково повернемося. На жаль, не всі. Але повернемося — із загостреним відчуттям справедливості, ПТСР, усвідомленням, яку страшну ціну ми заплатили, аби ця країна існувала, і вірою, що ми проливаємо піт і кров за Україну, в якій пануватиме право і справедливість.

й решта епітетів на адресу шумського виглядають, м'яко кажучи, дивними.
ви, коли приймали дарунок, коли підписували договір дарування, нічого не знали про шумського, чи тоді це не мало значення, чи "заплющювати" та "відкривати" очі вигідно тоді, коли вигідно?
я не знаю.
але я також не знаю, як можна так щиро посміхатися людині, яку ти вважаєш своїм світоглядним супротивником: "Що може бути спільного між добровольцем-військовослужбовцем, для якого триває війна 12 рік, та корупціонером-ухилянтом,..." Джерело: https://censor.net/ua/b3607883
Виникає питання, хто тут шакал.
Пане Генадію, нагадую - ти , незламний, самого Щікалядного Борігу потужно переміг 21 квітня 2019 року ... то ж не треба скиглити, а треба вже 7 років насолоджуватися своєю ВЕЛИКОЮ ПЕРЕМОГОЮ!
А ЛІДОР нещодавно пообіцяв , що ще мінімум 3 роки переможці73% будуть насолоджуватися його царюванням ... а далі можливо Президентом США знову стане комунодемократ і знов американське бабло попре в Неньку , а отже ЛІДОР має стимул ще продовжити своє царювання!
Отже , пане Друзенко, наберіться терпіння - схоже вам та вам подібним ще довго харчуватись плодами вашої перемоги2019!
Якщо цей двосторонній правочин не був договором пожертви, тобто даруванням під певною умовою із покладанням обов'язку на обдарованого, тоді його розірвання не має судової перспективи. Бо єдиною дією зі сторони обдарованого по договору дарування є прийняття дару у власність, що і було зроблено. Тож, підстав для розірвання жодних немає.
Інша річ - це визнання договору дарування недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК України.
Так, відповідно до https://kodeksy.com.ua/norm_akt/source-%D0%9F%D0%92%D0%A1/type-%D0%9F%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0/9-06.11.2009.htm п.16 постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009р. для визначення наявності на момент укладення правочину стану, коли особа не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.