Війна за багатоповерхівки

Війна з ворогом, "війна" з... бабусями. Який найголовніший ресурс на фронті? Здивуєтесь, але це не суперкласна зброя, це не БК, це не солдати, і не професійність командування... Нажаль це примітивна велика цегляно-бетона конструкція, яку військові називають укриття для роботи БПЛА. А в мирному житті це називається БАГАТОПОВЕРХІВКА.

Багатоповерхівка це наше багатство, наше божество і заповітна мрія тих пілотів у яких її не має.

Кожного разу, коли після "смертельного трюку", яке у нас називається "ротація на позиції" ти таки протискаєшся в смердючий підвал, то готова з вдячністю цілувати прах під ногами, байдуже, що з муміями котів, і міміазмами каналізацій, головне, що ти нарешті під покровою хоч зруйнованих і обгорілих, але кількарівневих бетонних перекриттів.

Особливо добре, якщо багатоповерхівка не панелька, коли вона довга, і коли навколо мікрорайон. Але навіть скромний трьохповерховий барак з подвалом на два виходи, це для нас стократ краще і розкішніше ніж маєток місцевого олігарха.

Зараз такі потужні боєприпаси у дронів, що будинки - укриття приватного сектору, хоч дачі, хоч хати, хоч котеджі розносяться до "нуля" за пару годин від виявлення пілотів. В соснових лісах, всі бліндажі, як на долонях для оптичних дронів, балки, лісосмуги занадто вузькі, щоб сховатися і вижити і лише багатоповерхівки дають місце для маневру і достатній захист. В них можна працювати і працювати навіть якщо ворог і позначив ці укриття, як "пункти управління БПЛА".

А я не помилюся, якщо скажу, що саме екіпажі БПЛА зараз мають найбільшу відпрвідальність по утриманню смуги, відбиття ворожих атак, утримання ворога на відстані від нашої піхоти.

Отож, як це не дивно, гнізда БПЛА - страшні совкові багатоповерхівки стали зараз "золотим фондом" ЗСУ.

До війни мене естетично катувала "архітектура" моєї України. Всі ці совкові сірі бараки/ багатоповерхівки міст і містечок. А тепер навіть в тилу проїджаючи повз таке "страховисько" я мимоволі з захопленням розглядаю його, як ймовірну свою фортецю для війни.

Так, у нас на фронті, середньовіччя якесь, головним стали такі фортеці.

Чому я все це пишу, тому що хочу привернути увагу до цього недооціненого "ресурсу" оборони наразі, який треба визнати, жодним чином не можна просрати, а треба використовувати по повній.

І в мене є кілька конкретних пунктів, для покращення використання цього "ресурсу" для потреб ЗСУ.

• 1. Дозвіл на маневреність екіпажів, для обрання укриття для роботи безвідносно до своєї смуги. Взаємодія в цьому питанні не лише між батальонами, а навіть між бригадами суміжниками.

Поясню: традиційно прийнято є батальйон і його смуга оборони, де працюють його військові, а навпроти ворожа смуга по якій він працює.

А тепер уявіть ситуацію: у одного батальйону смуга оборони в місті, а у двох інших в полях і малих селах.

Логічно, якщо пілоти всіх батів будуть працювати зі смуги того бату у якого є місто та багатоповерхівки. Батки для дронів зараз такі, що пілоти правого і лівого бату достають ворога на смугах відповідальності свої батів. Так, довше треба летіти, так дорожчі польоти через ціну баток. Проте альтернативи не має. Альтернатива мертві пілоти і відразу діри в обороні.

На щастя здоровий глузд переважає. Тому більшість бригад вже так працює.

Проте треба йти далі. Дуже треба, щоб навіть суміжні бригади давали місце у себе для роботи пілотів від сусідів.

Часи жорсткої прив'язки до смуг пройшли. Маневреність і взаємодія дозволить нам бути ефективнішими.

Мені здається було би корисно, щоб вище командування на кожній 100 км ділянці фронту визначило місця пріоритетні для розміщення розрахунків бпла, зробило особливий акцент на обороні цих місць, логістики до цих місць, організації "випаленої/ кілер" зони навпроти цих місць у ворога для забезпечення безпечної логістики для літунів. Треба визнати, що ті підрозділи, які найбільше вбивають ворога, а це зараз БПЛА мають мати найбільщий захист і сприяння і роботу на себе всіх інших, бо від ефективності "кілерів" залежить виживання всіх інших військових "на нулі".

• 2. Примусове виселення.

Дуже часто пілоти не можуть заняти багатоповерхівки для роботи, бо там живуть цивільні.

Відкрию вам секрет в самих "жопних" місцях фронту в багатоповерхівках залишаються цивільні, часто поодинокі, але це завжи дуже велика проблема для військових.

Далі вам скажу ці цивільні приречені в будь-якому випадку. Якщо пілоти займуть цю багатоповерхівку, так в неї все буде летіти, і цивільні можуть стати випадковими жертвами. Якщо пілоти не займуть багатоповерхівку, то її накриє ворожа "кілзона" і цивільні стануть невипадковою жертвою ворожого сафарі.

Пояснюю, пілоти тримають ворога на відстані, істотно зменшують інтенсивність роботи ворожих пілотів. Отож якщо пілоти не займуть багатоповерхівку може по ній і менше всього летітиме, але ворожі пілоти будуть почувати себе, як вдома. І будуть полювати на все живе, в тому числі і на цивільних. Вони не зможуть вже не те, що уїхати вийти пішки не зможуть і вижити без води і їжі не зможуть і попросити про допомогу не буде у кого..

Отож треба розробити і реалізувати механізм примусового виселення "на потреби ЗСУ". Можливо таке формулювання зацікавить цивільних, якщо за це буде окрема разова пристойна доплата.

Причому треба щоб такі речі реалізовувалися не лише в "безлюдній" зоні. Щоб ЗСУ могло виселити квартал в умовно жилій зоні для потреб оборони. Повірте в кінцевому підсумку це вигідно самим цивільним. Адже 4 роки війни я спостерігаю одну і ту саму картину, бо кілер зона постійно розширюється. Спочатку я бачу будинок і цивільного, якийй може вивести все майно і рухоме і нерухоме, на зразок унітазу і склопакетів з вікон. Потім я бачу того самого цивільного, який може уїхати з найнеобхіднішим в двох сумках. Потім я бачу цивільного який має шанс тільки уйти пішки 20 км. А потім я бачу цивільного, який може тільки померти в своєму будинку через два дні, а може через 2 роки, бо як тільки він відійде то буде впольований дроном, або наступить на міну, бо кілер-зона повністю перерізала всі можливі шляхи уходу і допомоги. І я вже бачу цього цивільного не очі-в-очі, як раніше, коли я його намагалася переконати виїхати, а з дрона, бачу, як чудом, живу мурашку серед мертвого світу, куди навіть вже не ступає нога військового, де лише, як жала летять дрони і снаряди.

• Третє: випалена земля . Наболючіше питання, яке замовчується. Не має вибору чи буде вона чи ні. Питання лише, хто перший. Або ворог створює таку на підконтрольних нам містах і селах, або ми на окупованій території.

"Наше" місто залишиться живе навіть з цивільними, і що дуже важливо обороноздатним, якщо окуповане місто навпроти буде знищене і випалене вщент.

Ми переважно програємо в першості, бо на окупованій території в тих містах теж українці. І ворог створює випалену зону в підконтрольному нам містечку. А далі ми програєм це містечко, бо пілоти вже не можуть добратися до своїх гнізд багатоповерхівок. А далі ворог суне вперед, і бій вже за наступне місто.

Отож наколо наших базових місць розрашування БПЛА наша сторона просто мусить створювати випалену смугу на десятки км.

Тут у мене під дописом відео, це я в інтернеті знайшла. Впізнала на цій картинці мою кохану позицію, яка давала нам життя і роботу 13 місяців поки нас не перевели на іншу смугу. Зі сльозами на очах бачу вона до сих пір ціленька.

Але!!!!!! Після нас ніхто з пілотів туди не зайшов. Бо там лише 2 км до ворожих позицій БПЛА, ми там були досвідчені, ми знали місцевість і відчували ворога. А новенькі не змогли зайти. А далі ворог, що запанував без стримування, ще більше обрізав логістику, це тепер його випалена земля... При чому на багато багато кілометрів навколо. Бо інших бпгатоповерхівок там не має. І ми вже туди не зможем повернутися. Принаймні живими...

Як робити випалену землю у ворога, якщо там наші цивільні?

Думаю, що це окрема стратегія і тактика, якій потрібно приділити увагу на рівні з обороною і наступом.

На своїх маленьких місцях ми робили так: наприклад промислова складська зона містечка від нас лише 3-4 км, активний рух авто. Не розбереш, де військові, де цивільні. Що там робили цивільні не знаю. Але, Карле, вони там були. Ось чорне, як військове авто, дві жінки вилізло... Як так воювати?

Почали ми робити скиди з мавіків не по авто, а поряд. Системно. Через пару тижнів авто там не стало. Далі в коменданський час почали полювати фпв на всі авто, що там з'являлися. Потім розширили час до темного часу доби. Перевіряла я ворожі пабліки, жодного разу не проскочила новина, що забили ми там цивільне авто...

Це наша маленька тактика... А є потреба і у великій системній, як витісняти цивільних, для створення зони "випаленої землі".

Так звучить це страшно, не нормально, але це війна. І зараз правда така, що Харків, Суми, Запоріжжя, Херсон будуть жити лише за умови повного зрівняння з землею містечок з багатоповерхівками на ворожій стороні фронту навпроти них.

Вибачте, але хтось повинен озвучити ці страшні речі.

Тут, або ми, або вони.

І чесніше сказати це в голос. Цивільні, українці, з усіх сторін фронту, почуйте мене, прифронтові міста, це не будинки для життя, це укріплення для війни.