Плачі за Булгаковим
Оці плачі за Булгаковим – це насправді плачі за власною імперською освітою, яка стала неактуальною або навіть зайвою. Боляче, розумію.
Але ж ми всі отримали імперську освіту, але хтось відкрив Київ Підмогильного, Домонтовича, Зерова, Куліша, Драй-Хмари, Рильського, раннього Тичини, десятки інших тогочасних оптик і голосів, а хтось 30 років далі живися з культурного ґрунту булгакових-галічєй-бабєлєй-ільфов-пєтрових-ахматових-"рижих".
Культурне сирітство і фантомний біль цілком логічні, бо це ще і втрата статусу, розставання з відчуттям культурної переваги і компетентності.
Для когось це також втрата частини власної біографії, юності і ностальгійного відчуття вигаданого Булгаковим білогвардійського Києва. Як випускниця київської російської школи, яка виросла на булгаковському міфі Города, дуже добре це розумію.
Мало того, часом я теж гляну у зимове нічне небо та й пригадаю "звезду пастушескую вечернюю Венеру и красный дрожащий Марс". Але ж у мене є Бажанові "кущі здичавілих зірок" і Антоничеві "зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща". З ними можна чудово й повнокровно прожити і без "Боже, царя храні" за кремовими шторами.
Так що пам'ятник йому повинен бути, але в орді.
"сила яка сприймається як зло і робить добро" - це ж про сталіна було сказано, що тут може подобатися?
Крим свого часу і Болбочан завойовував - читай історію
читай собі що хочеш, можеш навіть записатися в московську бібліотеку, так зручніше буде !
бронза та цемент - то тільки для того, щоб щось залишилось в голові
типовий ватнік імперіяліст
Просте питання до плачущих - кого би підтримав булгаков нині Україну чи парашковстан.
Відповідь очевидна. Він би всіма фібрами обожнював путлєра.
Вони були етнічними німцями (не євреями). А ось булгаков активно приймав участь в руйнуванні УНР, спочатку як денікінський вояк, потім як совєцкій літератор ("бєлая гвардія" була написана в совєцкоє врємя на совєцкіє дєньгі). Назвати його українцем чи українським патріотом русского походження язик не повертається.
і то питання, чому дєнікін і інші діячі "гражданской войни" воювали на теренах України, а не Поволжжя, Тульщини, Рязанщини чи Уралу - там же ж їхня база русской ідєнтічності?
І хоча з деякими аспектами не згоден, як от наприклад з роллю Єкатерини в заснуванні Одеси, загальна точка зору вимальйовується дуже чітка. Навіть на Заході. Те що відбувається це варварство, і відношення до вас в світі буде таке ж саме, як до путіністів, які розстрілювали пам'ятник Шевченко.
Оскаженіла зграя яка нівечить і місто, і мистецтво, отримає зворотню хвилю і зникне як все штучне і неприроднє - комунізм, фашизм, і путінізм.
Але, його шовіністичні викрутаси і світогляд - це той принциповий аргумент чому його пам'ятнику не місце в Україні!
в ночь на воскресенье сын короля - звездочёта, жестокий пятый прокуратор Иудеи , всадник Понтий Пилат.
Зробимо. Але перше місце в ньому займе не письменник, а політик.
А Україна, як завжди, йде шляхом не правильним, а
хитрожопимнайпростішим. Бо вчитися і вчити читати - то дорого, довго, скучно і треба працювати і думати. А "ги-ги, імперець, нарокоман, кацап, знести, заборонити" - топрості рішенняпросто і легко. Але, ми ж всі бачимо, до чого призводять прості рішення, чи не так?Прикол у тому, що ви вiд цих iмперцiв нiчим не вiдрiзняетесь крiм кольору шароварiв - та ж сама манiчка ламати пам'ятники та скасовувати минуле.
Ну а те що освiта стала неактуальною - це нажаль факт. Без "iмперськоi" освiти Украiна з 1991 по сьогодення збудувала НУЛЬ технологiчних заводiв, НУЛЬ атомних електростанцiй, НУЛЬ космiчних ракет, НУЛЬ лiтакiв, i зараз посiдае почесне 67-ме мiсце в iндексi освiченостi, поряд з Азербайджаном, Тонгою, Малайзiею. А ось туркмени та таджики розумнiше украiнцiв, у яких освiта стала неактуальна.
Садок вишневий коло хати - державний iдеал.