Наша історія і наші справи
Історичні загострення із сусідами змушують подивитись на всі ці речі з іншого боку.
Багатьом ситуативним товаришам і просто внутрішньому болотцю хотілось би, аби ми були обезличені і без певного образу.
Саме тому вряди-годи міськради називають вулиці як не Медова, то Квіткова — уникаючи назв реальних героїв. Зазвичай аргументи — і так зручно, зміниться влада — треба буде міняти по-новому. Тому що його називати іменем Бандери чи нинішнього Героя російсько-української війни.
Тут можна повернутись у недалеке минуле і згадати, як умовні Інтер та Сегодня нагнітали, коли декомунізувади Дніпропетровськ та Кіровоград, а проспект Ватутіна у Києві став проспектом Шухевича. Щодо останнього карєнниє кієвлянє навіть петиції писали, але нічого — заткнули роти і спокійно їздять в маршрутках) Не допоміг навіть одіозний ОАСК.
Колись у далеко майбутньому у нас точно будуть проспекти Бровді, вулиці Білецького, Прокопенка, монументи Залужному і навіть школа імені Зеленського. Багатьом все це буде незручним, когось записуть в агресори, когось в націоналісти, хтось просто неоднозначна постать, яка ситуативно зуміла вийти в плюс. Хтось зривав курортний сезон абичним гражданскім в Туапсе, хтось грохнув щасливого татка 4 діточок, але ж упустимо той факт, що цей патріарх міг окуповувати Бучу чи Бахмут.
Утім це наша історія і наші справи. І набагато ліпше, ніж безлика Медова, по якій можуть їздити списані автобуси із ЄС. Утім немає смислу, про що ця вулиця, і чому саме цим іменем вона названа. Особливо, коли мова йде про місто і регіон, які були одним із ключових центрів наших державотворчих процесів.
Про війської підрозділи і мови нема. Це наша внутрішня справа, кого ми вшановуємо іменем борців за Україну та її незалежність.
Україна відновить систему шкіл для етнічних меншин, гарантуючи вільне використання угорської мови та використання національних символів, зокрема угорського гімну та прапора.
У муніципалітетах, де понад 10% населення є угорцями, угорська мова може вільно використовуватися в системі охороні здоров'я, на заходах, на наукових конференціях і політичних кампаніях.
Перемовини щодо приєднання України до ЄС розпочнуться після виконання цих умов.
Процес приєднання не буде прискореним, а слідуватиме стандартному графіку.
Угорщина проведе референдум щодо членства України в ЄС.
Джерело: https://censor.net/ua/n4007941
чомусь ніхто не обговорює оце паскудство?
тобто, на території україни будуть громадяни що не знають української?
не поважають української ідентичності, культури?
на меріях українських міст іноземні герби, прапори?
в українських міських радах співають іноземні гімни?
отака ціна євросоюзу?????
та пішли ви нах*й!!!!!!!
але, ******* пшеков, то такаж пачьотна дія як і нищити кацапів!
і ще, додаються цигани з балатону.
румуни мудро мовчать.
той добре!
До слова, та ж сама Норвегія, Швейцарія - не є членами ЄС, хоча й приєдналися до Шенгенської угоди.
Вибивати достойну торгову угоду з ЄС - це можна зрозуміти.
Проводити реформи, в т.ч., податкову, судову - щоби створити найкращі умови для інвестицій - потрібно.
Укладати безпекові угоди з країнами ЄС, військові альянси - так, треба.
Ось це основне, що нам треба.
Але, вступ до ЄС для цього не потрібен. Вступ до ЄС - це вже окремий "фетіш" для інфантильних, котрі хочуть, щоби "добрий дядя" з ЄС зробив їм "карашо". А в того "дяді/тьоті" - у них свої інтереси, цікавіші їм за ваше "карашо".
зазіхання на них є порушенням Суверенітету України.
"політічєскій вопрос может іспортіть".
Натомість очевидно, що це все наша внутрішня справа і жити по указці з Москви чи Варшави неприйнятно. Просто треба працювати з дружніми силами в Польщі і допомагати їм долати неадекватів всередині, от і все. Так, пам'ятник Бандері хотілося б побачити в Києві, але не зараз, у нас і так безліч проблем, щоб давати ще зайві приводи.
Стоїть пам"ятник Бандери у Львові - більш дражнилого факту для поляків немає ?
Але ж був 2022 -2024 рр. коли вони техніку давали.
То що сталося ?
По-перше, гуманітарна сфера й історія - це не остаточна істина, а продукт конструювання владними інституціями під поточний момент. Те, що сьогодні нав'язується як канон, завтра може змінитися разом із політичним курсом. Це ідеологічні кліше.
По-друге, якщо ми декларуємо рух до ЄС, то базовим критерієм має бути здоровий глузд і правові цінності. Ми не можемо увічнювати в топонімах корупціонерів чи сумнівних діячів лише тому, що вони гучні чи лояльні до системи.
І по-третє, найголовніше: у наших реаліях, де державні інституції часто залишаються незрілими та глибоко корумпованими, ці глобальні перейменування - чисте окозамилювання. Влада використовує ідеологічні вивіски як димову завісу, щоб закамуфлювати мафіозно-бандитські правила гри, які насправді панують у системі. Зміна назви вулиці на більш "патріотичну" не долає корупцію в кабінеті, який на цій вулиці стоїть. Тому нейтральні назви (як-от Медова) - це іноді просто здоровий глузд і захист простору від політичного лицемірства.
Якщо наша мета - вільне суспільство, то топоніміка має бути людиноцентричною. Нам потрібні естетичні назви, які працюють на затишок, творчість та майбутнє, або назви-події, які фіксують спільні цінності (Добровольців, Квітуча, Паркова). Нейтральний чи поетичний простір не тисне на психіку і є позачасовим. Пам'ять про політиків має залишатися в меморіалах та книгах, а простір щоденного життя людей повинен належати самим людям, а не культу особи.
Ми в цій війні відстояли країну не завдяки "вождям і стратегіям", а всупереч їх жадібності і тупості.
Коли ви кажете "нам, наше", ви відрізаєте від цього рішення мільйони звичайних громадян, залишаючи право вибору за незрілими інституціями та неадекватними чиновниками. Це чистий тоталітаризм, загорнутий у ******* обгортку.
Справжнє європейське суспільство будується на відкритості процедури та інклюзивності, де інтереси людини є першочерговими. У демократії результат обговорення ніколи не відомий наперед, адже рішення народжується в реальному діалозі з громадою. Якщо ж результат призначено заздалегідь у владних кабінетах, а суспільство просто ставлять перед фактом - це точно не демократичне прийняття рішень, а симуляція.
Трагедія в тому, що борючись із радянським минулим на словах, ви повністю копіюєте радянські методи контролю над свідомістю на ділі, де "партія вже все вирішила за вас"
Який вихід? Допомогти Туску перемогти, показавши себе якраз дуже нормальними, і допомогти Польщі провести за якийсь час "деорбанізацію".
P.S. Що немовірно цікаво, так це те що українці це освічені мігранти, відносно культурні, ну принаймні кращі за Бангладеш, часто мають гарну освіту і інтегруються миттєво. Податків вони там сплатили більше ніж витратили на їх підтримку в три рази. Якщо їх вичавлять оцим роздмухуванням ворожнечі, ну вони поїдуть далі, в Німеччину, в Българію, і просто будь-куди, Польща дуже втратить, просто в грошах. Наші там відкрили 90 тисяч бізнесів. Але тупорилому бидлу там похрін, воно і далі ведеться на примітивні провокації і вимагає якихсь розправ над українцями. Такі не всі поляки, але оцих прибацаних вистачає.