Наша історія і наші справи
Історичні загострення із сусідами змушують подивитись на всі ці речі з іншого боку.
Багатьом ситуативним товаришам і просто внутрішньому болотцю хотілось би, аби ми були обезличені і без певного образу.
Саме тому вряди-годи міськради називають вулиці як не Медова, то Квіткова — уникаючи назв реальних героїв. Зазвичай аргументи — і так зручно, зміниться влада — треба буде міняти по-новому. Тому що його називати іменем Бандери чи нинішнього Героя російсько-української війни.
Тут можна повернутись у недалеке минуле і згадати, як умовні Інтер та Сегодня нагнітали, коли декомунізувади Дніпропетровськ та Кіровоград, а проспект Ватутіна у Києві став проспектом Шухевича. Щодо останнього карєнниє кієвлянє навіть петиції писали, але нічого — заткнули роти і спокійно їздять в маршрутках) Не допоміг навіть одіозний ОАСК.
Колись у далеко майбутньому у нас точно будуть проспекти Бровді, вулиці Білецького, Прокопенка, монументи Залужному і навіть школа імені Зеленського. Багатьом все це буде незручним, когось записуть в агресори, когось в націоналісти, хтось просто неоднозначна постать, яка ситуативно зуміла вийти в плюс. Хтось зривав курортний сезон абичним гражданскім в Туапсе, хтось грохнув щасливого татка 4 діточок, але ж упустимо той факт, що цей патріарх міг окуповувати Бучу чи Бахмут.
Утім це наша історія і наші справи. І набагато ліпше, ніж безлика Медова, по якій можуть їздити списані автобуси із ЄС. Утім немає смислу, про що ця вулиця, і чому саме цим іменем вона названа. Особливо, коли мова йде про місто і регіон, які були одним із ключових центрів наших державотворчих процесів.
Про війської підрозділи і мови нема. Це наша внутрішня справа, кого ми вшановуємо іменем борців за Україну та її незалежність.
До слова, та ж сама Норвегія, Швейцарія - не є членами ЄС, хоча й приєдналися до Шенгенської угоди.
Вибивати достойну торгову угоду з ЄС - це можна зрозуміти.
Проводити реформи, в т.ч., податкову, судову - щоби створити найкращі умови для інвестицій - потрібно.
Укладати безпекові угоди з країнами ЄС, військові альянси - так, треба.
Ось це основне, що нам треба.
Але, вступ до ЄС для цього не потрібен. Вступ до ЄС - це вже окремий "фетіш" для інфантильних, котрі хочуть, щоби "добрий дядя" з ЄС зробив їм "карашо". А в того "дяді/тьоті" - у них свої інтереси, цікавіші їм за ваше "карашо".
Україна відновить систему шкіл для етнічних меншин, гарантуючи вільне використання угорської мови та використання національних символів, зокрема угорського гімну та прапора.
У муніципалітетах, де понад 10% населення є угорцями, угорська мова може вільно використовуватися в системі охороні здоров'я, на заходах, на наукових конференціях і політичних кампаніях.
Перемовини щодо приєднання України до ЄС розпочнуться після виконання цих умов.
Процес приєднання не буде прискореним, а слідуватиме стандартному графіку.
Угорщина проведе референдум щодо членства України в ЄС.
Джерело: https://censor.net/ua/n4007941
чомусь ніхто не обговорює оце паскудство?
тобто, на території україни будуть громадяни що не знають української?
не поважають української ідентичності, культури?
на меріях українських міст іноземні герби, прапори?
в українських міських радах співають іноземні гімни?
отака ціна євросоюзу?????
та пішли ви нах*й!!!!!!!
але, ******* пшеков, то такаж пачьотна дія як і нищити кацапів!
і ще, додаються цигани з балатону.
румуни мудро мовчать.
той добре!
"політічєскій вопрос может іспортіть".
Натомість очевидно, що це все наша внутрішня справа і жити по указці з Москви чи Варшави неприйнятно. Просто треба працювати з дружніми силами в Польщі і допомагати їм долати неадекватів всередині, от і все. Так, пам'ятник Бандері хотілося б побачити в Києві, але не зараз, у нас і так безліч проблем, щоб давати ще зайві приводи.
Який вихід? Допомогти Туску перемогти, показавши себе якраз дуже нормальними, і допомогти Польщі провести за якийсь час "деорбанізацію".
P.S. Що немовірно цікаво, так це те що українці це освічені мігранти, відносно культурні, ну принаймні кращі за Бангладеш, часто мають гарну освіту і інтегруються миттєво. Податків вони там сплатили більше ніж витратили на їх підтримку в три рази. Якщо їх вичавлять оцим роздмухуванням ворожнечі, ну вони поїдуть далі, в Німеччину, в Българію, і просто будь-куди, Польща дуже втратить, просто в грошах. Наші там відкрили 90 тисяч бізнесів. Але тупорилому бидлу там похрін, воно і далі ведеться на примітивні провокації і вимагає якихсь розправ над українцями. Такі не всі поляки, але оцих прибацаних вистачає.
По-перше, гуманітарна сфера й історія - це не остаточна істина, а продукт конструювання владними інституціями під поточний момент. Те, що сьогодні нав'язується як канон, завтра може змінитися разом із політичним курсом. Це ідеологічні кліше.
По-друге, якщо ми декларуємо рух до ЄС, то базовим критерієм має бути здоровий глузд і правові цінності. Ми не можемо увічнювати в топонімах корупціонерів чи сумнівних діячів лише тому, що вони гучні чи лояльні до системи.
І по-третє, найголовніше: у наших реаліях, де державні інституції часто залишаються незрілими та глибоко корумпованими, ці глобальні перейменування - чисте окозамилювання. Влада використовує ідеологічні вивіски як димову завісу, щоб закамуфлювати мафіозно-бандитські правила гри, які насправді панують у системі. Зміна назви вулиці на більш "патріотичну" не долає корупцію в кабінеті, який на цій вулиці стоїть. Тому нейтральні назви (як-от Медова) - це іноді просто здоровий глузд і захист простору від політичного лицемірства.
Якщо наша мета - вільне суспільство, то топоніміка має бути людиноцентричною. Нам потрібні естетичні назви, які працюють на затишок, творчість та майбутнє, або назви-події, які фіксують спільні цінності (Добровольців, Квітуча, Паркова). Нейтральний чи поетичний простір не тисне на психіку і є позачасовим. Пам'ять про політиків має залишатися в меморіалах та книгах, а простір щоденного життя людей повинен належати самим людям, а не культу особи.
Ми в цій війні відстояли країну не завдяки "вождям і стратегіям", а всупереч їх жадібності і тупості.
Коли ви кажете "нам, наше", ви відрізаєте від цього рішення мільйони звичайних громадян, залишаючи право вибору за незрілими інституціями та неадекватними чиновниками. Це чистий тоталітаризм, загорнутий у ******* обгортку.
Справжнє європейське суспільство будується на відкритості процедури та інклюзивності, де інтереси людини є першочерговими. У демократії результат обговорення ніколи не відомий наперед, адже рішення народжується в реальному діалозі з громадою. Якщо ж результат призначено заздалегідь у владних кабінетах, а суспільство просто ставлять перед фактом - це точно не демократичне прийняття рішень, а симуляція.
Трагедія в тому, що борючись із радянським минулим на словах, ви повністю копіюєте радянські методи контролю над свідомістю на ділі, де "партія вже все вирішила за вас"
зазіхання на них є порушенням Суверенітету України.
Стоїть пам"ятник Бандери у Львові - більш дражнилого факту для поляків немає ?
Але ж був 2022 -2024 рр. коли вони техніку давали.
То що сталося ?