Над Варшавою потягнуло «душком Анкориджу»

Нинішнє польсько-українське протистояння могла організувати москва, ймовірно - за підтримки Трампа.

Те, що відбувається між польським політикумом і Україною - це не про Волинь. Це навіть не про складні історичні взаємовідносини між українцям про поляками. І не про електоральну доцільність. Бо якби стояло просто питання підняття тому ж ПІСу рейтинг, достатньо було б розпочати висилку з Польщі українців призовного віку. Від цього виграли б і польські праві, і… Україна. Бо у нас би зявився потенціал для поповнення бойових частин, а польскі праві наростили б свій рейтинг. Але ж ні.

Знову витягнуто стару, заялоджену платівку про «Волинскую рєзню». І коли? Саме тоді, коли Сили оборони почали різати логістику ворога, перетворюючи окуповані території на суцільну кілл-зону!

А хто витягнув? Навроцький? Ні. Він лише інструмент. Копаймо глибше.

Подумаймо: яка кінцева ціль цього конфлікту? Змусити Україну офіційно вибачитися за події на Волині? Ні, кінцева мета – довести українсько-польське протистояння до точки кипіння, в результаті чого Польща має не лише при припинити підтримку європейського курсу України, а й призупинити транзит західного озброєння своєю територією. І

москва квапиться. В лобову Україну ворог не візьме. Залишаються лише нелінійні способи змінити хід подій на свій бік. І тут головна мета – відрізати Україну від постачання озброєння. Для вирішення цієї задачі є два способи: пряма агресія проти Польщі (наприклад, під прапорами білорусі) з метою перерізати логістичні шляхи на українсько-польському прикордонні воєнним шляхом.

Через Волинь росія не піде – занадто великі втрати очікують. А от перерізати логістику збоку Польщі – не так вже й проблемно.

Хоча ризик наразитися на опір таки є. Та і така збройна акція куди швидше б поклала край польсько-українському конфлікту і обидві держави ймовірно обєднали зусилля в боротьбі зі спільним ворогом.

Тому куди безпечніше для москви, аби Польща своїми руками припинила рух вантажів військового призначення. А для цього треба зробити відносини між двома країнами нестерпними.

Повірте, не проканала б тема з УПА чи з поверненням орденів, зявилася б інша. В російському арсеналі наразі є цілий набір заходів, аби зіштовхнути поляків та українців в лобову. Так, готуються провокації за участі польських ультра-правих, які мають на меті розпочати хвилю цькування і переслідування українців у Польщі, масове плюндрування місць памяті, важливих саме для української нації. А далі вилізуть маргінали, які захочуть пригадати Хмельниччину, або й такі, що висунуть претензії на «креса всходнє» - українські території, які до 1939 року були під контролем Республіки Польської.

Паралельно російські спецслужби будуть організовувати дзеркальні акції в Україні, відбудеться плюндрування польських поховань. Це буде робитися ніби то від імені «українських націоналістів». На місця поховання будуть наноситися образливі антипольські гасла, підкріплені «червоно-чорною» символікою. Якщо ситуація дійде до такого, то польські праві політики висунуть вимогу: призупинити постачати західне озброєння через територію Польщі. Враховуючи градус напруги, в польському Сеймі очевидно знайдеться більшість для такого рішення, а тим паче волі не забракне у того ж Навроцького…

А тепер повертаємося до назви матеріалу. Ви спитаєте: а до чого тут «дух Анкориджу?». І до чого тут взагалі Трамп? Ну скубуть собі українці й поляки, а росія собі радіє. Америці до того яке діло?

А от тут раджу звернути увагу на такий факт: нинішній польський президент, як і екс (дякувати Богу!) премєр Угорщини Орбан перебувають в добрих стосунках з трампістами. Саме трампівські лобісти з США можуть бути ланкою ланцюга з передачі російських коштів на антиукраїнську кампанію в Польщі. Як мінімум, мали бути поради з боку трампістів, яких могли консультувати російські спецслужби. Бо Трамп як був, так і залишається прихильником закінчення війни на умовах домовленості президентів США і рф в Анкориджі (завершення війни шляхом територіальних поступок з боку України). Бо ж нікуди ФСБшний компромат на Трампа не подівся.

Тож Трамп буде сприяти всім діям путіна невійськового, але гібридного характеру з метою примусу України до капітуляції. Польська карта – це шанс для росіян і для їх посіпаки Трампа, який до виборів у конгрес в листопаді 2026 року хоче заявити, що він «нарешті припинив війну в Україні».

Не вірете – почитайте публікації про співпрацю трампістів і польської партії «Право та справедливість». Тому ситуація куди серйозніша, ніж нам видається на перший погляд.

І тоді логічне питання: а що ж тоді робити Україні? Я відповім наступним чином: ми ні в якому разі не будемо ставати на коліна і просити у поляків вибачення. На Волині так само гинули мирні українці. Іноді від рук псевдобоївок АК (їх імітували нацистські і радянські спецслужби), а іноді і від рук реальної Армії Крайової. І ми також не повинні «здавати назад» і перейменовувати наші підрозділи, які носять імена героїв ОУН і УПА.

Однак можна одночасно запропонувати кроки, які нагадають про співпрацю українців і поляків. Наприклад, спільні походи на москву 1618 року та спільні перемогами над московитами в інші періоди (Орша, Лівонська війна, Смоленськ), участь поляків у розгромі московоського війська під Конотопом у червні-липні 1659 року, визволення Армією УНР і Військом Польським Києва від червоних росіян в травні 1920 року, спільна звитяга поляків та українців у Варшавській битві в серпні того ж 1920-го. До речі, скоро якраз річниці подій Конотопу і Варшавської битви. Це прекрасний привід згадати, що не завжди ми ворогували. І можна до речі назвати один з українських підрозділів іменем полководця, який є однаково позитивним і для України, і для Польщі. Та от будь ласка – Михайло Чайковський, у якого було і козацьке, і польське шляхетське коріння. Він створив загін із задунайських козаків і поляків, які били москалів під час Кримської війни 1853-56 років. Він був людиною, який ставив собі за мету відродження української козацької держави та відновлення Польського Королівства (окупованого росіянами, прусами та австрійцями). До речі, може ви не повірите, але був період, коли і польські, і українські націоналісти співпрацювати. Це було в рамках Антибільшовицького блоку народів, створеного за ініціативи… ОУН(бандерівське або ж революційне крило). Так-так, створеного тими самими бандерівцями, якими недалекоглядні польські політики-шовіністи вунісон з росіянами намагаються всіх лякати.

Сподіваюся, українська та польська сторона проявлять мудрість і відкладуть проблемні питання нашої історії на потім. Бо це дійсно до перемоги над росією аж ніяк не на часі!