Руйнування міфу про непереможність Росії

- Пане президенте, ви любите переможців. На вашу думку, Зеленський зараз перемагає?

- Він справляється досить добре - як не крути. Принаймні, не здає позицій. Попри великі втрати з обох боків, він справляється добре. Треба віддати йому належне - він сміливий. Він має чудове озброєння. Але в нього також є чудові люди, в нього є бійці.

В останні кілька тижнів від Трампа і його посадовців в бік України лунає чимало прихильних слів. Марко Рубіо назвав українську армію найсильнішою в Європі, а удари вглиб по території Росії - дуже ефективними. Міністр війни Піт Геґсет у незвичному для себе тоні відзначив стійкість українського війська на полі бою. Трамп описав свою розмову з Зеленським протягом G7 як "дуже, дуже добру", і ось тепер - новий коментар в Овальному кабінеті про сміливість і хорошу роботу.

На днях у коментарі для Foreign Policy я згадав, що протягом десятиліть Кремль дуже успішно цементував на Заході міф про непереможність Росії. Про те, що її не можна здолати - і особливо таким країнам, як Україна. Багатьма в Америці це досі сприймається як беззаперечний факт і часто наводиться як останній аргумент проти більшої підтримки України.

Втім, Київ цей міф поступово руйнує - і також робить це ефективно. Це не нова річ, ми бачили успіх у Чорному морі чи блискучу операцію СБУ зі знищення російської авіації. Але щоденні атаки України по російських НПЗ - і особливо по Санкт-Петербургу та Москві - працюють на публічне сприйняття значно краще, бо мають додаткову складову.

Відео та фото з величезними стовпами чорного диму над Москвою є дуже візуальними. Вони вражають, засідають у памʼяті, і найважливіше - викликають емоцію. Закономірно, що ці кадри розібрали всі великі телеканали у США, а The New York Times навіть помістили фото атак на першу шпальту: картинка дійсно яскрава.

По-друге, для втомленої новинами про війну американської аудиторії, яка часто спостерігає за нею як за жорстоким реаліті-шоу, це щось нове. Таке, чого раніше не було. Ще два роки тому Путін погрожував червоними лініями, якщо Україна не дай Бог вдарить АТАКАМСами по Курську, Бєлгороду чи Криму. І більшість на Заході слухали ці погрози і боялись Страшної Ескалації. Тепер українські дрони долітають до Москви - і один за одним влучають в ціль. Ці систематичні удари, підкріплені вражаючими зображеннями, говорять промовистіше, ніж будь-яка пропаганда Росії про власну невразливість.

В адміністрації США, ясна річ, це все бачать. Втім, треба розуміти, що Дональд Трамп здебільшого мислить і діє так, як він відчуває у конкретний момент. Сьогодні він може відчувати по-одному, завтра якийсь дзвінок чи щось інше це відчуття може змінити. Ми це вже проходили - із заявами про російського "паперового тигра", Аляскою, Томагавками та іншим. Тому публічна риторика це однозначно добре - але дуже важливо, щоб вона трансформувалась у рішення. Наприклад, про спільне виробництво ракет до Patriot чи санкції проти російської нафти. Дуже сподіваюсь, ці рішення вдасться просунути, поки відчинене це сприятливе вікно. Але без них говорити про зміну свідомості чи підходу на системному рівні - як і минулих разів - буде передчасно.