Чому мери будують парки, а не укриття

Укриття це сфера відповідальності міських рад і мерів, і ресурси на це є. Але укриття ніде в Україні не будуються, хоча інші будівництва гудуть. Є кілька глибинних причин, чому не лише умовний Віталій Кличко, а й голови усіх інших українських громад вперто надають перевагу будівництву мостів, парків, доріг та стадіонів, а не укриттів.

Згідно із ЗУ "Про ЦЗ" та ЗУ "Про ОМС", саме ОМС відповідають за ЦЗ на своїй території: утримують, ремонтують та будують об'єкти комунальної власності (школи, садочки, лікарні), де й облаштовуються укриття. Формують місцевий бюджет і вирішують, куди направити кошти - на мости чи на бетонні сховища.

Чому мери будують що завгодно, аби лише не укриття, якщо це їх найпряміший обов'язок прямо визначений в законі за ними і лише за ними?

На це є 7 пластів причини:

• * земля, власність та правовий тупик
• * гігантські обсяги робіт та інфраструктурні обмеження
• * психологічна ілюзія короткої війни
• * складність бюрократії та ДБН
• * електоральна вигода + візуалізація
• * корупційні ризики та маржинальність

Практично вся вільна земля у великих містах або віддана в оренду на 49 років під забудову, або перебуває у приватній власності. Місто не може просто приїхати экскаватором і вирити котлован. Навіть якщо місто спробує вилучити ділянку для суспільних потреб, власник/орендар одразу йде в суд і отримує забезпечення позову (заборону на будь-які роботи). Суди тривають роками.

Все суспільство сподівається (і його до цього щодня по телемарафону підігрівають політики і експерти всіх мастей) що війна це тимчасова проблема. Потерпіть ще тиждень-два і все скінчиться. Будувати справжні укриття по ДБН немає сенсу - простіше тимчасово використати підвали.

Гроші краще вкласти у те, що залишиться після війни (бо вона ОТ-ОТ ЗАКІНЧИТЬСЯ і працюватиме на імідж та залишиться внукам.

Парки, розв'язки, пішохідні мости, висаджені квіти та відремонтовані фасади це видимий результат. Його можна сфотографувати, розпіарити в соцмережах, перерізати стрічку під камери.

в 2023 вступили в силу нові жорсткі ДБН щодо укриттів: інклюзивність, системи вентиляції, подвійна фільтрація, товщина бетону, запасні виходи.

Проєктування та будівництво справжнього захисного об'єкта имагає складні проектні роботи, дороговартісні проектні рішення, складні експертизи.

На великих інфраструктурних проєктах (дороги, мости, парки) набагато простіше закопати кошти або завищити кошторис на матеріалах

Навіть якщо знайти і ділянку і гроші, технічна сторона за новими ДБН створює величезні складнощі.

Щоб вирити котлован 4-6 метрів під укриття у місті, треба перенести десятки комунікацій: силові кабелі, газопроводи, водогони, фекальну та зливову каналізації, теплотраси, лінії зв'язку. Перенесення лише однієї магістральної труби тепломережі може зайняти більше часу та грошей, ніж саме будівництво бетонки.

ДБН В.2.2-5:2023 вимагає суцільного монолітного залізобетону високих марок із потужним армуванням (для витримання ударної хвилі та уламків). Постійний підвоз тисяч тонн бетону вантажівками. Будувати нові бетонні заводи, які будуть працювати на один такий об'єкт тижнями.

Повна інклюзивність = ліфти/підйомники, що потребують безперебійного живлення. Резервне живлення ДБЖ, ємності для питної та технічної води, автономні септики + насосні станції каналізації.

Коли в 2023 розробляли ДБН В.2.2-5:2023, нормотворці пішли шляхом перфекціонізму. Взяли норми ДБН холодної війни (ядерні та хімічні удари супердержав) та помножили їх на сучасні вимоги інклюзивності, екологічності й автономності.

Такий норматив дав нам єдиний золотий стандарт: якщо ваш автомобіль дешевший за Mercedes Pullman - ви поза законом.

Це все одно, що замість масового випуску народних автомобілів дозволити випускати тільки броньовані лімузини, бо вони безпечніші при ДТП. Як наслідок пішоходи і далі без машин (люди без укриттів)

Через такі ДБН будь-який мер, який наважиться збудувати простий, але ефективний залізобетонний бункер без систем подвійної регенерації повітря + 2 незалежних ліфтів для маломобільних груп, одразу підпадає під кримінальну статтю про нецільове використання коштів та службову недбалість.

Прокуратурі та ДІАМ байдуже чи це укриття врятувало б сотні життів від боєприпасів чи уламків.

Вони дивляться в чек-лист закону:

* немає другого гермозатвору

* немає дизель-генератора на 50 кВт

об'єкт "не відповідає нормам", а чиновник їде в СІЗО.

В країнах, які десятиліттями живуть у умовах мінометної чи ракетної загрози (Ізраїль або Фінляндія), градація захисту влаштована набагато гнучкіше:

• * Мамад / Миглад (Ізраїль) укріплені кімнати прямо в квартирах чи масові вуличні бетонні коробки (мігуні). Не рятують від влучання балістичної ракети, але захищають від 95% факторів ураження (уламки, ударна хвиля, шрапнель). Будуються за дні, а не роки.
• * Тимчасові розстрочки за нормами: можливість вводити об'єкти в експлуатацію фазовано (спочатку міцні бетонні стіни, вентиляція і два виходи, а складні системи автоматики та фільтрації в міру поставки обладнання).

У Фінляндії з населенням 5,6 млн осіб функціонує 50 500 укриттів, які можуть одночасно вмістити 4,8 мільйона людей. В Гельсінкі ємність укриттів перевищує населення на 34%.

У Фінляндії немає мертвих підземних бункерів, які чекають на війну і занепадають. 85% укриттів є підземними паркінгами, спортивними аренами, басейнами, хокейними майданчиками, складами, дитячими ігровими центрами, репетиційними базами рок-гуртів.

Власник об'єкта має право заробляти на ньому в мирний час, але зобов'язаний привести у стан повної бойової готовності протягом 72 годин у разі загрози.

В Гельсінкі (та деяких великих містах) будуються гігантські скальні укриття глибокого закладення в гранітному масиві під містом. Підземні райони з автономними станціями фільтрації повітря, водопостачання та генераторами. У мирні дні це спортивні комплекси та станції метро.

Фінляндія почала будувати відразу після Зимової війни 1939-1940 і з тих пір 80 років будівництво не ставили на паузу.

У Фінляндії ДБН працюють тому, що вони були обов'язковим протягом 80 років для будь-якого бізнесу чи ЖК. Там не робили спроб раптово змусити мерію вирити 1000 бункерів в сформованій щільній забудові.

Заради справедливості - в Україні є позитивні винятки. У Запоріжжі та області вже є 18 шкіл з 23 запланованих в яких можливе повноцінне підземне навчання. Це не косметичний ремонт підвалів, це нові котловани побудовані неподалік старих існуючих шкіл. З понад 100 шкіл обласного центру таке будівництво отримали 8, а з 400 шкіл області 10.

Ці ініціативи вирішують критично важливе питання денної безпеки під час навчального року. Але, на жаль, потім діти йдуть додому і під час нічних і ранішніх тривог перебувають в будиках з високим ризиком.