"Кільцева Сум" або на що розраховує Путін

Як я писав у попередньому дописі, для Росії варіант заморожування війни, де єдиним посередником виступають США, є найкращим. Причина — у планах Білого дому "зіграти в Росію" проти Китаю. Що обіцяє Кремлю послаблення санкцій, розвиток економічних програм і спокійне, навіть позитивне ставлення Сполучених Штатів до можливих спроб повернути вплив у Центральній Азії та частково на Кавказі.

Але США обмежені в часі. По-перше, Трампу потрібна політична перемога до проміжних виборів до Конгресу.

По-друге, якщо станеться провал американських ініціатив (яким, якщо рахувати від першої заяви Трампа у грудні 2024 року, скоро виповниться два роки), імовірна перезавантаження переговорних рамок. З входженням у процес КНР, низки держав ЄС і, якщо судити із заяв на саміті ШОС, можливо, Індії. Це вкрай сильно змінює рамки можливого для Росії на період заморожування.

І, нарешті, по-третє, додаткове обмеження за часом — 24.09 — візит Сі до Вашингтона.

На цьому тлі на саміті ШОС пролунали тези про необхідність заморожування. Моді напряму сказав про це Путіну, Сі у пленарному виступі окреслив готовність бути посередником.

Не менш важливим сигналом стала тема "ядерної безпеки", яку Китай упакував в одну з чотирьох пропозицій розвитку ШОС — у тему безпеки. Фактично Пекін учергове порадив Москві не махати ядерним кийком. Щобільше, намагається створити нову систему домовленостей у цій сфері.

Часу мало, а хороші умови завершення війни Москва отримати хоче. Що й знайшло відображення в пресконференції Путіна. Формально вона була присвячена результатам саміту ШОС, у реальності ж на 90% — питанням війни в Україні.

Путін піднімає ставки і переходить до шантажу. Як європейців, так і американців:

1. Говорить про кризу в Україні та заявляє про плани знищити інфраструктуру (зокрема заяви про удари по енергетичних об'єктах).

2. Висловлюється про зернову угоду та можливості "обвалити" економіку України.

3. Фактично погрожує британським військовим об'єктам на території Британії, ховаючи це під словами "військова таємниця".

4. Учергове заявляє про "успішне" просування на фронті. (Зізнаюся, я шукаю уявну "кільцеву міста Суми", до якої росіянам 12,5 км. Сміюся. Але теза про "успіхи" Росії все ж знайде свого споживача).

Якщо перекласти це у зрозумілі формулювання, то:

1. Путін каже "ні" Моді та Сі щодо швидкого створення нових переговорних рамок і розмов про заморожування.

2. Намагається, хай і без ядерного кийка, погрожувати Європі. Як терактами, так і збільшенням витрат на підтримку України.

Але основний адресат інформації — Білий дім. Трамп поспішає, і його оточення шукатиме варіанти "мирного плану", які б задовольнили Кремль. Путін намагається вичавити максимум із цього. І якщо вдасться (у чому він сам сумнівається), створити "картину перемоги" руками американців.

Якщо не вдасться (і тут основна ставка) — спробувати вичавити максимум із сьогоднішньої ситуації та ефекту від застосування реактивних БпЛА. Простіше кажучи, до можливого створення нових рамок переговорного процесу завдати максимально можливої шкоди Україні. І якщо вже доведеться йти в переговори, то робити це із сильних позицій.

За часом: Трамп і Сі поговорять про заморожування. Але навіть якщо домовляться, на обговорення формату участі КНР (у реальності ще ЄС і, можливо, Індії) піде близько місяця. Далі — місяць консультацій. Виходимо на кінець листопада, коли можуть тільки розпочатися (! важливо: від початку до завершення минуть місяці) переговори у нових рамках.

До цього моменту США намагатимуться все ж дотиснути свій трек, а РФ — отримати максимально вигідні умови.

На фронті та в небі буде гаряче.

І, нарешті, мобілізація в Росії? Путін сказав "ні". Нічого дивного — попереду єдиний день голосування. А там можна заявити про необхідність боротьби з "терористичним режимом в Україні". Тим паче, що посил про "тероризм" він уже окреслив.

Якось так.

Оригінал