Європа показує: мир в Україні без неї – неможливий

Після довгих дискусій європейців про необхідність запустити свій трек перемовин з Путіним про війну в Україні вони, нарешті, це зробили на практиці.

Перший крок у такий справі завжди складний. Недаремна українська народна мудрість каже, що "перший бублик глевкий". Особливо в такий ситуації, як перемовини президента Фінляндії Александера Стубба і прем'єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стьоре з Путіним.

Ускладнюючих факторів для цих перемовин було греблю гати:

Вони відбулися після довготривалої спроби політичної ізоляції лідера країни-агресора, яка продовжує агресію й на практиці (а не у словесних формулюваннях) закінчувати її зараз не збирається;

Путін відкрито зневажає Європу і не бачить її рівноправним суб’єктом перемовин про умови закінчення війни в України й післявоєнний світ;

Стубб і Гар Стьор представляли не позицію Європи, а позиції своїх країн; під час телефонної розмови з Путіним російський президент замість предметного обговорення важливих питань його війни проти України є Європи майже весь час розповідав візаві про "історичні першопричини конфлікту" з Україною; тощо, тощо, тощо…

Але, як казав Вінстон Черчилль у фільмі "Темні часи", "потрібно ж з чогось починати".

Обидва співбесідники Путіна є у списку п’яти потенційних переговірників з Путіним від всієї Європи. Й теоретично вони могли б почекати, коли ця група з відповідним мандатом буде сформована.

Але нікуди правди діти: ж ще минулого року європейці побачили очевидне ігнорування Трампом інтересів Європи у його діалозі з Путіним. Й почали говорити про те, що потрібно визначитися із форматом і конкретними кандидатурами свого представництва у переговорах з РФ. Проте й досі цього не зробили. Й невідомо коли зроблять.

Хоча, можливо, окремі переговори Александера Стубба і Гара Стьоре з Путіним тепер цей процес прискорять.