РУС
16584 посетителя онлайн
Информация опубликована участником форума и не является редакционным материалом
КРАЙНІЙ СЕКТОР
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
Топ комментарии
УКРАЇНА ПОНАД УСЕ!
Вже замовив собі цю книгу.
Прочитав цей уривок, якось непособі стало, це ж зараз знову повторюється.
Розвалена наша дипломатична служба, наша влада ставить свої шкурні інтереси вище за інтереси держави, їм лише особисте збагачення.
Виникає лише одне питання, скільки ще ми будемо топтатися по цих граблях?
------
Ліворуч - український скелетоніст Владислав Гераскевич, який не зрадив свої принципи і не відмовився від "шолому пам'яті". Навіть ціною дискваліфікації. За що йому повага і підтримка українців.
Праворуч - Сергій Бубка, член виконкому Міжнародного олімпійського комітету (МОК) і до того багаторічний очільник Національного олімпійського комітету.
Бубка мав би захищати українські інтереси у МОК. Але зараз Бубка мовчить. А ще раніше не визнавав росію агресором. Не вимагав санкцій до російського спорту.
Поки весь світ читає новини про Гераскевича, реакції Бубки немає. Чому немає?
Не виключено через те, що саме Гераскевич у 2023 році підняв питання виключення Бубки з НОК через бізнес на тимчасово окупованих територіях
Нагадаємо, колеги з BIHUS.Info з'ясували, що фірма Бубки та його брата співпрацювала з окупаційною владою і торгувала в рублях.
НОК тоді став на бік Бубки, а не Гераскевича. Хоча, вочевидь, саме Гераскевич відстоює українські інтереси набагато краще, ніж Бубка.
До слова, ще у серпні 2023 року ЦПК і Автомайдан просили Мін'юст та СБУ перевірити, чи отримує Бубка прибутки від бізнесу в "днр", щоб внести його в санкційний список. З того часу ми отримали лише відписки, що "факти перевіряються".
А Гераскевичу наша повага і вдячність. За такими гідними людьми - однозначно майбутнє України.
-----------
Не через корупцію: Зеленський зробив гучну заяву про звільнення Єрмака
12.02.2026, 22:17 • 564 • https://uainfo.org/blognews/1770927167-ne-cherez-koruptsiyu-zelenskiy-zrobiv-guchnu-zayavu-pro-zvilnennya.html#mc-container 0
Президент України Володимир Зеленський заявив, що звільнив Андрія Єрмака з посади голови Офісу президента не через справу "Мідас".
Як передає https://www.rbc.ua/rus/news РБК-Україна, про це Зеленський заявив в інтерв'ю https://www.theatlantic.com/national-security/2026/02/zelensky-trump-peace-deal-ukraine-russia/685972/ The Atlantic, інформує https://uainfo.org/ UAINFO.org
Президент відмовився визнати, що розслідування корупції змусило його звільнити Андрія Єрмака.
"У мене були свої причини", - наголосив Зеленський.
Автор статті Саймон Шустер пише, що Зеленський "роками опирався тиску з боку уряду США та багатьох своїх найближчих союзників в Україні" звільнити Андрія Єрмака, який був головним переговорником.
Зазначається, що Андрій Єрмак "ворогував із низкою західних дипломатів" і "майже з усіма" в оточенні президента.
---------------------
Руслан Кравченко - Генеральний прокурор - прокоментував заяви щодо родичів і своєї команди
09:59, 17 лютого 2026
Руслан Кравченко пояснив у коментарі «Судово-юридичній газеті» ситуацію з паспортами РФ і держтаємницею у родичів та заступників.
Слідкуйте за актуальними новинами у соцмережах SUD.UA
Генеральний прокурор Руслан Кравченко ексклюзивно прокоментував для «Судово-юридичної газети» інформацію щодо своїх родинних обставин, а також членів команди, наголосивши на принципі персональної відповідальності та неприпустимості політичних маніпуляцій.
«Я не є прихильником публічного обговорення сімейних обставин. Але коли з приватних історій намагаються зробити інструмент політичних маніпуляцій, я вважаю правильним говорити прямо», - зазначив він у коментарі.
За словами Руслана Кравченка, його батьки розлучилися у 2020 році, відтоді мати та сестра проживають у Києві, а востаннє з батьком він спілкувався у 2022 році. Чи отримував батько паспорт РФ, йому невідомо, оскільки вони не підтримують зв'язку. У разі ухвалення батьком будь-яких рішень це є його особистим вибором і відповідальністю, підкреслив Генпрокурор, додавши, що ні як син, ні як посадовець не відповідає за дії родичів.
«Ні як син, ні як Генеральний прокурор я не відповідаю за дії своїх родичів», - наголосив він.
Окремо Руслан Кравченко прокоментував інформацію щодо своїх заступників.
«Я розумію, що в умовах війни суспільство особливо чутливе до будь-яких зв'язків із державою-агресором. Але принцип персональної відповідальності ніхто не скасовував. І навіть під час війни, закон не можна замінити публічними звинуваченнями», - зазначив він.
Марія Вдовиченко
В особовій справі першого заступника Генерального прокурора містяться автобіографії за 2014, 2019, 2023 та 2025 роки, у яких вона вказувала інформацію про близьких родичів, зокрема тих, хто проживає на тимчасово окупованій території України та в РФ.
В автобіографіях 2023 та 2025 років Вдовиченко повідомляла, що її брат Олександр Левандовський проживає в РФ, при цьому точне місце його перебування їй невідоме через відсутність спілкування. Цю інформацію вона також озвучувала під час співбесід у межах атестації прокурорів за участі міжнародних членів комісії. За словами Генпрокурора, жодних застережень чи претензій не було, атестацію вона пройшла успішно.
Перед призначенням Вдовиченко на посаду заступника Генерального прокурора було направлено запит до СБУ щодо можливих обмежень. У відповіді СБУ зазначила, що підстав для заборони призначення не встановлено.
Максим Крим
Стосовно заступника Генерального прокурора Максима Крима Руслан Кравченко пояснив, що його дружина народилася та проживала в Криму до 2015 року. Після окупації півострова у 2014 році РФ там здійснювала масову примусову паспортизацію громадян України, і вона, за словами Генпрокурора, стала жертвою цієї політики.
У 2015 році вона залишила Крим.
«Україна не визнає документи, нав'язані окупаційною владою. Так зване «автоматичне» громадянство є незаконним і не створює правових наслідків для нашої держави. Отримання документа під примусом не означає добровільного набуття громадянства держави-агресора і не формує правового зв'язку з нею.
Жодних фактів, які б свідчили про вплив цих обставин на службову діяльність Максима Крима або про конфлікт інтересів, не існує», - пояснив очільник ОГП у коментарі.
Віктор Логачов
Щодо заступника Генерального прокурора Віктора Логачова, то Руслан Кравченко повідомив, що його родина походить із Луганська. Після початку російської агресії у 2014 році сім'я втратила 90% активів на тимчасово окупованій території. Те, що вдалося зберегти, було релоковано до Сіверськодонецька та Станиці Луганської, однак після подальшої окупації ці активи також були втрачені.
З 2014 року родина проживає у Києві. За словами Генпрокурора, фактів відвідування тимчасово окупованих територій або контролю над підприємствами немає, а рейдерство та заочні перереєстрації є типовою практикою окупаційних адміністрацій щодо бізнесу українців, які залишили захоплені території.
Руслан Кравченко також зазначив, що Марія Вдовиченко, Максим Крим і Віктор Логачов мають чинні допуски до державної таємниці, надані після перевірок СБУ.
Валерій Федорович ну дуже витримана людина...
..навіть мені не знайти хоч якесь виправдання.
Корчше зєлі - розкішниця
Бачу теж звернув на цю новину увагу, значить не одному мені хочеться зарядити з ноги по брехливій зеленій пиці ЛІДОРА 😏
18 лютого, 2026, 13:22
glavcom.ua
https://glavcom.ua/authors/larysa_golub.html Лариса Голуб
Залужний відмовляється обговорювати свої політичні амбіції, бо не хоче завдати шкоди національній єдності під час війни
фото: Офіс президента України
Залужний вперше розповів про конфлікти із Зеленським та обшуки СБУ в його кабінеті
Колишній головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний вперше заговорив про свої стосунки із президентом України Володимиром Зеленським. В інтерв'ю для https://apnews.com/article/ukraine-war-zaluzhnyi-zelenskyy-raid-5ff9e5e2054e0b17c10daf58d7eab63e Associated Press він розкрив деталі стратегічних розбіжностей, які почалися ще у 2022 році, інформує https://glavcom.ua/ «Главком».
Чинний посол України у Великій Британії Валерій Залужний вперше розповів, як у вересні 2022 року до його командного пункту з обшуком прийшли десятки співробітників Служби безпеки України. Це відбувалося саме тоді, коли у приміщенні перебували кілька офіцерів британської армії. Працівники Служби безпеки України тоді так і не сказали, що саме вони шукають, і Залужний завадив їм перебирати документи та комп'ютери.
Залужний розповів, що під час рейду він зателефонував голові Офісу президента Андрію Єрмаку та попередив його, що готовий викликати військових, щоб зупинити обшук та захистити командний центр.
«Я сказав Єрмаку, що відіб'ю цей напад, бо знаю, як воювати. Я буду боротися з вами і вже викликав підкріплення до центру Києва для підтримки», - розповів Залужний.
Залужний стверджує, що цей інцидент був «актом залякування» й ризикував викрити суперництво головнокомандувача та президента в той час, коли національна єдність була надзвичайно важливою.
Зауважимо, Офіс Зеленського та Служба безпеки України, не коментувати цю історію.
Крім того, за словами Залужного, перші серйозні тріщини у відносинах з Банковою з'явилися через різне бачення оборонних операцій. Ексголовнокомандувач підтвердив, що наполягав на інших підходах до оборони Бахмута та планування контрнаступу 2023 року, проте політичне керівництво мало свої пріоритети.
«Військова логіка часто вступала в суперечку з політичною доцільністю. Я бачив ризики там, де Офіс Президента бачив символи», - цитує слова генерала Associated Press.
Логіка подій, яку описує генерал, не залишає каменя на камені від офіційної пропаганди. Згадаймо вересень 2022 року: поки ЗСУ розривали фронт на Харківщині, у штаб-квартиру Головнокомандувача вриваються десятки агентів СБУ. Офіційна версія про «пошук стриптиз-клубу» в секретному військовому об'єкті - це діагноз інтелекту тих, хто цей наказ віддавав.
Коли в кабінеті сидять британські офіцери-союзники, а до них вламуються «специ», щоб принизити Залужного за вказівкою «ларьочника» Єрмака, це не просто ідіотизм. Це акт державної зради в інтересах власного его та страху перед популярністю генерала.
Доповнюють цю картину й інші факти, що просочилися з Вашингтона через інсайдерські канали, які ОПа так старанно намагалася приховати. Йдеться про огидну ситуацію зі стеженням за генералом Міллі на польському кордоні..
Коли голова Об'єднаного комітету начальників штабів США бачить «хвіст» із українських шпигунів, приставлених стежити за Головкомом власної країни, це стає жирною крапкою на репутації України як надійного партнера. Замість планування звільнення територій, Офіс Президента витрачав ресурси на те, щоб «завгосп» міг підслуховувати секретні розмови військових топів. Це пряма причина того, чому зброя йшла повільно, а довіра танула на очах.
Поразка контрнаступу 2023 року тепер теж постає в абсолютно іншому світлі. Залужний наполягав на концентрації сил для одного нищівного удару, що є абеткою воєнного мистецтва. Але «великі полководці» з ОП наказали розпилити ресурси, перетворивши наступ на криваве шоу для телемарафону. Сьогодні фронт тріщить саме тому, що тоді професійну думку Залужного розтоптали заради політичного піару, а тепер намагаються зробити його «цапом-відбувайлом» за власні фатальні помилки.
Поки Залужний викриває внутрішню некомпетентність, на зовнішній арені розгортається інша драма, яку вже почали підсвічувати The Economist та The Atlantic. Мова про той самий «план на 12 трильйонів» і кулуарні торги навколо ЗАЕС.
Пік цинізму - Женевський балаган.
Поки нам розповідають про «формули миру», за лаштунками йде дерибан Запорізької АЕС. Інформація про переговори щодо перетворення ЗАЕС на гігантський дата-центр для штучного інтелекту в інтересах американських бізнес-груп - це за межею добра і зла.
Виходить, що поки український солдат гине, «ефективні менеджери» домовляються з агресором про спільний бізнес на вкрадених об'єктах під гарантії «гешефтів» на 12 трильйонів доларів.
Це не миротворчість, це торгівля трупами та територіями в промислових масштабах.
Залужний правий, бо він - остання перепона на шляху остаточного перетворення України на приватну лавочку одного Офісу. Його «прорвало», бо спостерігати, як Буданова перетворюють на «плюшевого ведмедика» в ОПі, а армію - на ресурс для політичних торгів, більше неможливо.
Якщо Зеленський у своєму звинченому стані наважиться звільнити Залужного з посади посла за цю правду, він власноруч підпише старт передвиборчої кампанії генерала. І тоді «ларьочникам» доведеться відповідати не перед Тік-Током, а перед розлюченою нацією та історією.
Змінилося багато чого, лише не змінилася наша зелена влада у своєму бажанні красти.
Смарагдовий ЛІДОР як завжди щовечора бреше у своїх відносинах.
Вже навіть пальці до рота пхати не треба, достатньо гундосого подивитись.
Я не вірю в жодні розповіді, що у кацапів от от впаде економіка, це щось нагадує про каву за два місяці у Ялті.
Я вірю в наших військових, вірю тим друзям, які зараз у війську.
Слава ЗСУ!
Вам тоді дегенератам: курвіметр, дід, тожє мєстноє, вам тоді казали, що ви руйнуєте систему противаг, але ж ні, "здєлаєм іх єщо раз".
Гарно себе відмахали, дегенерати блд.
Цікавий ланцюжок вимальовується.
Міндіч (друг, соратник та гаманець Портрета) перераховував гроші до Москви Деркачу (герою росії та сенатору РФ). Розкрадав Енергоатом та гроші на енергозахист та фортифікації. Несподівано пішов в ліс.
Рідна сестра Міндіча живе в Москві в квартирі російського генерала.
Шефір - друг та соратник Портрета, розкрадав Енергоатом. Для виводу грошей з країни організатор тіньових схем, який обслуговує московську мафію та друга арахамії й Портрета - Фірташа - створив фонд в офшорах. Шефір теж хутко зник.
🛌🔄В середині липня 2025-го року, як ви пам'ятаєте, у нас міняли Уряд.
⚡️Тоді Міністра енергетики міняли з Галущенка на Гринчук.
Галущенка залишили без посади, і в останній момент, його вирішили призначити Міністром юстиції. Перед голосуванням відбувалась фракція «Слуга народу» з Президентом.
Там одна народна депутатка прямо запитала Гаранта, навіщо ми призначаємо очевидно проблемну людину Галущенко на посаду Міністра юстиції? Особливо після історії з реакторами. На що, за свідченням багатьох присутніх, Зеленський дав чітку відповідь: «Він дуже гарний юрист, Я ЙОМУ ПОВНІСТЮ ДОВІРЯЮ (ще б пак не довіряти, коли ти знаєш, що він для тебе виводить мільярди в офшори)». А потім ще додав: «Думали його міністром-віце премʼєром, але поки просто міністром юстиції.»
Нагадаю для мудрого українського наріту з «гарною» пам'яттю рибок гупі, що крім Шифера, Галущенка, Арахамії, довгий час відповідала за «Енергоатом» міністр економіки, така собі чергова шістка єрмака - Юлія Свириденко, яка під час чергової зміни ліжок в кабміндічі посіла крісло прем'єрки.
Тому люди єрмака-міндіча й досі гарно себе почувають, ЖОДНОГО не звільнено!
Крім цього, слідчими виявлено чисельні розкрадання через Фонд державного майна. Нагадаю, що очільником його свого часу була 100% ермаківська шістка, він же міністр грабунку ЗСУ, він же підписант Стамбульського акту капітуляції-22, він же очільник РНБО, він же голова чинної делегації з торгів по збереженню шкурки піаніста, він же (разом з єрмаком) - погодився на будь-які умови «мирної угоди» в обмін на зняття пункту про міжнародний аудит та санкції щодо перших осіб України. Його ж було призначено Портетом головою делегації, коли той дізнався, що Умерову планують висунути підозру щодо зловживань на посту міністра оборони.
Нагадаю, що проти Умерова, ще в якості очільника ФДМУ, НАБУ планувало відкрити кримінальну справу. «Голова ФДМУ Умєров Р.Е., його перший заступник Шугалій Д.А. та заступник Федоришин О.О., зловживаючи владою, діючи всупереч інтересам служби, перевищуючи свої службові повноваження, вчиняють дії, спрямовані на приховування фактів розкрадання державного майна, а саме продажу афілійованим керівнику ПАТ "Центренерго" фірмам електричної енергії за цінами, нижче ринкових. Дата документу - 18 серпня 2023 року. Тобто коли пересічним громадянам підвищили ціни на електрику, незважаючи на мораторій, який ввів своїм наказом Кормчий.
Так, у заяві зазначено, що названі посадові особи в силу своїх посадових обов'язків, вчиняють дії щодо недопущення скликання Наглядової ради ПАТ "Центренерго" та розгляду нею питання про можливе розкрадання державного майна і подальше винесення такого питання на розгляд Кабінету Міністрів України.»
Аби сховати Умерова від кримінального переслідування, Портрет призначив його міністром оборони.
Потім, після Умерова Портрет призначив головою Фонду ще одну шістку єрмака - Віталія Коваля. Котрий потужно продовжив справу попередника. Коваля з подільниками підозрюють у легалізації одержаного злочинним шляхом майна на суму понад 10 млрд грн.
Виявляється, що ці оборудки з грабунку держави активно, потужно, послідовно та незламно прикриває (й не тільки прикриває, але й саботує) такий собі Філіп Пронін. Давнішня креатура Портрета. Він свого часу активно грабував Полтавську область, а потім, за великі заслуги в сфері особистої вірності та Великого крадівництва, був призначений Портретом очільником Фінмоніторингу.
Не треба бути великим математиком, аби скласти 2+2, та прослідкувати, КУДИ ведуть вся ниточки.
Совпадєніє?
---------
Внутрішня безпека СБУ викрила на оборудках з оборонними коштами високопосадовця Повітряних Сил ЗСУ та очільника управління Служби безпеки у Житомирській області, повідомили ВВС News Україна у СБУ.
Затриманий командувач логістики командування Повітряних Сил ЗСУ та очільник управління Служби безпеки України у Житомирській області.
Співробітники внутрішньої безпеки СБУ затримали їх "на гарячому" під час передачі їм 320 тисяч доларів США.
СБУ каже, що викрили їх за сприяння головнокомандувача ЗСУ.
"Дякую співробітникам внутрішньої безпеки Служби, які своєчасно і успішно провели операцію із затримання зловмисників", - зазначив т.в.о. голови СБУ Євгеній Хмара.
Як встановило розслідування, фігуранти організували схему привласнення державних коштів під час будівництва фортифікаційних споруд.
За матеріалами справи, йдеться про облаштування додаткового захисту на стратегічно важливих об'єктах, зокрема оперативних аеродромах Сил оборони.
«Мир вашому дому!»
(Я не відзначаю День 23 лютого з 1986 року)
Цікава подія була сьогодні в Лондоні.
Генерал Валерій Залужний мав честь знову бути запрошеним до Chatham House у Лондоні,
де поділився думками про світ жорсткої сили та майбутнє війни проти України.
Це вже друге запрошення Генерала, що трапляється вкрай рідко.
Примітне місце, зібралися поважні люди, уважно вислухали, і… виступ надрукувала не лише «Українська правда», але він опинився на столі у багатьох керівників країн Європи перед приїздом до Києва.
Мені несподівано зателефонував помічник Президента Індонезії, давній товариш, поговорили про погоду, і він запитав, чи не був я випадково на виступі Генерала в Лондоні, і якщо є повний варіант його виступу з відповідями на запитання, було б непогано надіслати йому, що я і зробив, хоча й запитав:
«А вам це навіщо?»
Він коротко відповів:
«Треба!»
Звідки він, перебуваючи в Джакарті, дізнався про виступ Генерала, я не знаю, можливо, хтось із посольських був присутній.
А трохи пізніше я надіслав копію виступу багатьом знайомим у різних країнах, включно зі Штатами, у Флориду, «хрещеному батькові» Марко Рубіо, який привів його за руку в політику. Я знаю його років 20 і допоміг йому вилікуватися від раку за допомогою «метиленового синього», телефонував йому, коли був у Сан-Дієго, але летіти до Флориди не було часу.
Я також послухав виступ, скромно сидячи в останньому ряду в самому кутку, ближче до виходу. Відволікати Генерала не став, тим більше маю побачити його цієї середи в Англійському парламенті на одній із зустрічей.
Виступ був незвичайний, можете самі прочитати, я лише напишу короткі тези. Це вам не словесний пронос головного клоуна під час читання чужого тексту, написаного любителем мужолозтва, під загальним заголовком для всіх виступів клоуна:
«Бамбарбія - кергуду!» або про те, як «космічні кораблі борознять простори Великого театру!»
Коротко про виступ Генерала Залужного в Chatham House:
«Усі війни в історії людства рано чи пізно завершувалися. Проте мало хто має сміливість сказати, що завершеною вона є лише тоді, коли вдається уникнути наступної, більш жорстокої війни, навіть громадянської. Світ сьогодні все ще має можливість не лише зробити вибір, а й усі можливості завершити саме цю війну так, щоб запобігти новому, значно більшому конфлікту з непередбачуваними наслідками.
Тому у світової спільноти є свій вибір: або стати «мюнхенськими зрадниками» XXI століття й прийняти всі страждання війни, або зупинити війну так, щоб уникнути іншої.
У нас, українців, вибору вже немає. Ми або загинемо, або виживемо. Формула виживання зрозуміла: продовжувати боротися, зміцнювати економіку та зберігати єдність.»
Валерій Залужний проводить масштабний стратегічний аналіз трансформації ******** війни та окреслює формулу перемоги України в умовах війни на виснаження. Залужний виходить далеко за межі суто військової тематики, поєднуючи військову стратегію, економіку, демографію, технології та міжнародну політику в єдину концепцію.
Головна теза статті - ******* війна остаточно вийшла за межі окопів, танкових проривів і класичних повітряних боїв. Поле бою стало «прозорим» через тотальне застосування безпілотників, сенсорних мереж і контроль електромагнітного спектра.
Залужний вводить поняття robotized kill zone глибиною до 25 км (а в тилу - до 50 км), де перебування людини або техніки стає майже самогубством. Людина перестає бути основним інструментом війни - вона стає її найбільш дефіцитним ресурсом.
Генерал стверджує, що традиційна масова мобілізація вичерпала себе, а людський ресурс - найдорожчий і той, що найповільніше відновлюється.
В умовах повної прозорості поля бою якість підготовки вже не гарантує виживання.
Масова мобілізація підриває соціальну стійкість суспільства. Майбутнє - не за багатомільйонними арміями, а за технологічною та економічною мобілізацією.
Окрема частина статті присвячена феномену «зброї виснаження» - дешевих, масових, але точних засобів ураження (дрони, БПЛА-камікадзе), які знищують дороговартісні системи озброєнь.
Залужний фактично ставить під сумнів традиційну модель НАТО, побудовану на дорогих платформах - фрегатах, винищувачах, системах ППО. Українська війна показала, що навіть флот можна нівелювати без наявності власного.
Літаки, ракети й навіть ядерна зброя, за його оцінкою, більше не є абсолютним стримувальним фактором - вони стають елементами економічного та психологічного тиску.
Ключовий стратегічний висновок: війну на виснаження виграє не армія, а економіка.
Залужний прямо говорить про необхідність:
- переведення економіки на військові рейки,
- інтеграції військового виробництва в планування операцій,
- мінімізації залежності від зовнішніх поставок.
Окремо зазначено, що Росія вже здійснила повну мілітаризацію економіки.
Найгостріший акцент зроблено на енергетиці. Централізована модель, успадкована з радянських часів, названа «ахіллесовою п'ятою» національної безпеки.
Залужний пропонує:
- перехід до розподіленої генерації,
- створення мікромереж,
- децентралізацію енергосистеми як питання виживання, а не модернізації.
Фактично енергетика визначається як окремий театр бойових дій.
Майбутнє війни автор пов'язує з:
- ройовим застосуванням дронів,
- автономними системами зі штучним інтелектом,
- перенесенням відповідальності на рівень окремої бойової платформи.
Україна є лабораторією цих технологій.
Формується нова архітектура війни - або централізована цифрова система управління, або повністю автономні «рої».
Залужний формулює три паралельні напрями дій:
- збереження та розширення кола партнерів, формування технологічних альянсів;
- стабілізація фронту через максимальну технологізацію оборони;
- посилення санкцій проти Росії як єдиного реального інструменту завершення війни на виснаження.
Йдеться не про максимальне знищення ворога, а про зміну самої логіки війни - зробити її для Росії економічно нестерпною.
Залужний попереджає про кризу міжнародного порядку, послаблення єдності Заходу та ризик «Мюнхена XXI століття».
Україна, за його словами, вибору не має - або вижити, або зникнути. Формула виживання: боротьба + економічна стійкість + єдність.
Стаття Валерія Залужного - це не просто військовий аналіз, а стратегічний маніфест про те, що:
- людина стає найціннішим ресурсом війни;
- технології визначають тактику;
- економіка визначає перемогу;
- союзники визначають довгострокову безпеку.
Головний меседж: війну майбутнього виграє не той,
у кого більше солдатів,
а той, хто швидше адаптується технологічно й економічно.
Наєв чітко розповів, що навіть Головнокомандувач не може суперечити наказу президента, який згідно Конституції є Верховним Головнокомандувачем. Свою справу Залужний робив чесно і сумлінно: планування, розрахунок сил і засобів для атаки, тактичні дії і стратегія контрнаступу були погоджені не лише українським Генштабом, але й військовим керівництвом НАТО. План мав спрацювати, якби президент не віддав частину бригад саме Сирському.
І в результаті - не тільки невдалий контрнаступ, але й втрата Бахмуту з великими людськими жертвами. Ще тоді Залужний виступав за відведення наших військ з Бахмуту, а правильність таких дій підтверджував генерал Міллі. Але ж єдиний марафон нам розповідав про героїчну фортецю Бахмут, а заступниця Єрмака Зарівна за його погодженням кинула всі ресурси держави, щоб переконати суспільство в правильності такої воєнної тактики. І люди думали, що за цим рішенням стоїть саме Залужний. Але це не так.
І що ми маємо? Залужного звільнено, Сирського підвищено.
А результат на карті.
Дмитро Биков
Скоріше, що хтось десь
І не просто повернув: вже 4 вересня диктатор запросив його до себе, причому не в робочий кабінет у Кремлі, а щоб цей візит не було зафіксовано документально в журналі відвідувань, - на свою дачу в Кунцево - само по собі це вже небачена честь.
Там, у неформальній атмосфері, але у присутності начальника Управління кадрів ЦК ВКП(б) Георгія Маленкова, наркома внутрішніх справ Лаврентія Берії та керівників НКДБ Сталін огорошив Патріаршого місцеблюстителя пропозицією терміново, в якомога коротший термін обрати патріарха. І що Політбюро ЦК ВКП(б) з кандидатурою патріарха визначилося. Ним має бути він, Сергій.
Понад 18 років РПЦ була без патріарха, після того, як самі ж більшовики й прикінчили останнього з них - Тихона. Протягом 20 років під керівництвом Сталіна більшовики винушували митрополитів сотнями, простох попів - десятками тисяч і перетворювали храми на свинарники, овочесховища або просто підривали динамітом. І тут раптом товариша Сталіна якийсь смажений півень в район сідальщного нерва дзьобнув...
Обговорили на тій зустрічі й деякі поточні справи. А наступного дня, вірніше, в ніч на 5 вересня, коли найбільш делікатні теми було узгоджено на дачі в Кунцево, відбувся офіційний прийом у робочому кабінеті в Кремлі. На нього було запрошено крім Сергія також та ще двох архієреїв, старих сталінських холуїв, відданих агентів НКВС - митрополита Ленінградського і Новгородського Алексія (Симанського) та Миколу (Ярушевича), на той час митрополита Київського і Галицького.
Були присутні також Молотов, нарком державної безпеки Всеволод Меркулов та полковник держбезпеки Георгій Григорович Карпов. Присутність цього товариша дуже низького у порівнянні з іншими рангу пояснювалася просто: його знайомили з майбутніми підопічними.
Раніше Карпов був катом. У прямому сенсі цього слова - катував заарештованих. Потім став начальником церковного відділу НКВС. Тож товариш Сталін, "дозволяючи" обирати патріарха, поставив цього типа пильнувати над ним, зробивши головою новоствореної Ради у справах Російської православної церкви.
Перед головними попами РПЦ Сталін поставив завдання: у найкоротший термін (три дні) провести Сорор і щоб патріарха було обрано - як висловився комуністичний диктатор - "більшовицькими темпами". Для цього архієреїв до Москви звозили швидісними воєнними літаками.
І холуї не підвели - вже 8 вересня патріарха було обрано. А заразом на Сергія та його оточення посипалися численні матеріальні блага: розкішна резиденція, автотранспорт, гроші, різноманітне устаткування. Само собою - численна охорона.
Так перед світом постала фактично нова Церква - сталінська. Яка й донині залишається церквою кремлівською, холуйською, яка виконує всі забаганки влади.
Спитають: а навіщо було Ситаліну так поспішати у вернесні 1943 року? О, друзі, тут йшла велика геополітична гра, в якій архієреям було виділено роль навіть не пішаків - коней. Троянських коней. Я якщо хтось думає, що таємна нічна зустріч Сталіна з майбутнім патріархом сталася через добу після капітуляції Італії цілкоми випадково, через зщбіг у часі - той глибоко й трагічно помиляється.
Павло Бондаренко
В. Портніков. Досить цікава думка, але для нас маловтішна.
https://youtu.be/-PbuZ_C455k?si=oOAijVQd-IjtV_c7
Тобто, підняти зарплати нашим громадянам, спростити, саме бюрократичну тяганину, отримання громадянства для іноземців, що воюють у складі ЗСУ проти кацапів, наші можновладці протягують закон чи які інші нормативні акти про працевлаштування іноземців.
Раніше щоб працевлаштувати іноземця у себе на фірмі, йому мала бути зарплата вище середньої по Україні відсотків на 30, він мав бути спеціалістом у своїй справі , от про підтвердження диплома не знаю. Можливо ще якісь нюанси були, але це все було не так просто, а зараз везуть тих дешевих батраків і хто вони, що вони, як вони ніхто ні...пуя не знає.
Так от до чого я це все, до нас вже приїхали поки два індуси на меблеву фабрику, власники з Англії, фабрика працює виключно на експорт. Поки два, а ще має бути 150. Вже їм там гуртожиток зробили і інше там.
Крім цього ніби ще на інші наші підприємства мають з Бангладеш у привезти.
Десь так.
І якщо ще з жінками було якесь виключення то чоловіків в обов'язковому порядку на депорт.
----------------
Майже 8 Махів. Австралійський гіперзвуковий апарат DART AE здійснив успішний випробувальний політ
5 березня, 20:30https://techno.nv.ua/ukr/popscience/hypersonix-launch-systems-pershiy-u-sviti-giperzvukoviy-aparat-z-3d-druku-50589181.html#
Автор: https://nv.ua/ukr/korrespondents/diana-kostyuk.html Діана Костюк
В ніч на 27 лютого 2026-го небо над островом Воллопс, що у Вірджинії, «розрізав»https://techno.nv.ua/ukr/innovations/ykj-1000-nova-giperzvukova-raketa-z-avtonomnim-navedennyam-ta-shvidkistyu-mah-7-50563709.html гіперзвуковий апарат DART AE.
Це був по-справжньому знаковий запуск для Hypersonix Launch Systems. Залізти на орбіту (чи точніше - на суборбітальну траєкторію) апарату допомогла ракета HASTE від Rocket Lab. Як підсумок місії Cassowary Vex, «пташка» успішно вийшла на швидкість у 8 чисел Маха, https://newatlas.com/aircraft/australia-dart-ae-hypersonic-missile-maiden-flight/ пише New Atlas
Чим цей пуск відрізняється від десятків інших? Ну, по-перше, інженери з Австралії зробили ставку на 3D-друк. DART AE - фактично перша в світі «залізяка», повністю надрукована з жароміцних сплавів, здатних витримати пекло гіперзвуку. Всередині стоїть scramjet (прямоточний двигун) SPARTAN, який «їсть» лише зелений водень. Досить смілива концепція
В Rocket Lab подію охрестили «That's Not a Knife». Офіційно замовником виступив підрозділ оборонних інновацій США (DIU). Сенс зрозумілий: подивитися, як ці 3D-друковані деталі та софт для автономного пілотування поводяться в реальному польоті, а не в тепличних умовах лабораторії. Зараз фахівці порівнюють сиру телеметрію з тими моделями, які вони «ганяли» на комп'ютерах до старту.
Стартували о 7 вечора за місцевим. Ракета HASTE «вистрілила» 300-кілограмовий апарат нагору, розігнавши його до 5 Махів. Вже у розрідженому повітрі підхопив двигун SPARTAN. В результаті: 26 кілометрів висоти, 8 Махів швидкості та тисяча кілометрів шляху над Атлантикою перед тим, як апарат пірнув в океан. Пряму трансляцію, звісно, вели, але на прохання самих Hypersonix картинку обірвали рівно тоді, коли почали скидати обтічники - комерційна таємниця, нічого не вдієш.
«Жодні симуляції не замінять реальних польотних даних», - коротко підсумував Майкл Смарт, співзасновник Hypersonix. Чоловік знається на темі - колись був топовим спеціалістом у NASA і завідував кафедрою гіперзвуку в університеті Квінсленда. Тепер ці результати стануть базою для креслень нових бойових чи дослідницьких бортів. Схоже, австралійці всерйоз націлилися на цей ринок.
На ньому український військовополонений стоїть у виритій «могилі», затягується цигаркою. Навколо - російські військові. Він спокійно дивиться перед собою і говорить лише два слова: «Слава Україні!»
У відповідь лунає автоматна черга.
Того дня світ побачив один із найжорстокіших воєнних злочинів російської армії. А Україна - нового Героя.
Пізніше стало відомо, що на відео - Олександр Мацієвський, боєць 163-го батальйону 119-ї окремої бригади територіальної оборони Чернігівщини.
Його історію згодом розповіло видання The Wall Street Journal, назвавши матеріал: «Як останній акт непокори українського солдата зробив його Героєм».
30 грудня 2022 року Мацієвський разом із групою бійців вирушив до лісосмуги біля села Червона Гора неподалік Бахмута. Їхнім завданням було підтримати українські підрозділи, що обороняли позиції.
Група з п'яти військових, серед яких був Олександр, намагалася стримати російський наступ. За словами побратимів, ворог атакував хвилями, буквально наступаючи по тілах своїх загиблих.
Сержант Василь Замола згадував, що росіяни змогли обійти позиції з флангу - саме там, де перебував Мацієвський зі своїми товаришами. Українські військові кілька разів намагалися прорватися до них, але вогонь був занадто щільним.
Коли стемніло, взвод був змушений відійти на безпечніші позиції.
«Інакше ми б усі загинули», - пояснювали побратими.
Після бою Олександр вважався зниклим безвісти.
Його мати, Парасковія Демчук із Ніжина, востаннє говорила з сином 29 грудня. Коли з'явилися чутки про втрати батальйону, вона почала хвилюватися. Згодом побратими повідомили, що її син зник.
9 лютого їй подзвонили з поліції. У морзі вона впізнала сина за шрамом над бровою та родимою плямою на нозі. Тіло було понівечене кулями.
Вона поховала сина, але тоді ще не знала, як саме він загинув.
Лише у березні 2023 року Парасковія випадково побачила в інтернеті коротке відео розстрілу українського військового.
На ньому був її син.
Побратими одразу підтвердили це. Згодом Служба безпеки України офіційно встановила особу бійця. Це був снайпер Олександр Мацієвський.
Його останні слова стали символом незламності.
Олександр народився у Молдові, куди свого часу його мати поїхала працювати на взуттєву фабрику. Він виріс спортивним, працював електриком. Деякий час жив і працював у Росії, але у 2008 році повернувся разом із родиною до Ніжина.
Коли почалося повномасштабне вторгнення в Україну, Мацієвський без вагань вступив до лав територіальної оборони.
8 грудня 2022 року він уже був під Бахмутом. Для нього і багатьох його побратимів це був перший справжній бойовий досвід.
Але навіть у полоні він залишився воїном.
Його побратими, останки яких знайшли поруч із ним, поховані поряд у Ніжині.
«Він показав, що дух України незламний», - сказала його мати журналістам The Wall Street Journal.
Згодом Олександру Мацієвському було присвоєно звання Героя України (посмертно).
Його останні слова знає тепер увесь світ.
І вони звучать як нагадування:
у боротьбі за свободу навіть один голос може стати символом нації.
Вічна пам'ять Герою.
Україна готує передплату за перші винищувачі.
Владислав Хоменко
https://militarnyi.com/uk/author/vladkhomenko/
5 Березня, 2026
22:53
Винищувач Gripen E на церемонії підписання угоди між Україною та Швецією 22 жовтня 2025 року. Джерело: офіс президента України
Україна готує передплату за перші винищувачі Gripen від Швеції та Rafale від Франції.
Про це повідомив президент України Володимир Зеленський на https://www.youtube.com/watch?v=B3TDIjKWYeo брифінгу після спільної наради із членами Кабміну й Верховної Ради.
Поражения Орбана недостаточно. Почему опыт борьбы с Венгрией должен заставить ЕС измениться
Вторник, 10 марта 2026, 18:05 - https://www.eurointegration.com.ua/rus/authors/balazs/ Адам Бенце Балаж, Project Syndicate
Поделиться:https://www.facebook.com/sharer/sharer.php?u=https://www.eurointegration.com.ua/rus/experts/2026/03/10/7232914/ https://www.eurointegration.com.ua/rus/experts/2026/03/10/7232914/
NICOLAS TUCAT/AFP/East News
У Брюсселі давно спостерігають за діями Орбана і стережуться його. Але важливо також, щоби ЄС зробив дієві висновки
У новій реальності головним викликом для Європейського Союзу стає захист своїх членів від зовнішньої агресії - як з боку США, так і Росії. Але не всі у ЄС із цим згодні. Ба більше, режим Віктора Орбана неприховано перешкоджає цим зусиллям і, користуючись тим, що Угорщина є членом ЄС - робить це зсередини.
Зараз з'явився шанс покласти цьому край.
Зокрема, через це майбутні вибори в Угорщині матимуть далекосяжні наслідки як для самої країни, так і для Європейського Союзу. Але навіть якщо Орбан зазнає поразки на цьогорічних виборах, лідери ЄС мають зробити правильні висновки з 16 років його неліберального правління.
Треба наголосити, що теза на початку цієї колонки не є перебільшенням. Захист Європи від агресії як Росії, так і Сполучених Штатів стає центральним геополітичним викликом для ЄС. І РФ, і США діють дедалі агресивніше, намагаючись компенсувати відносну втрату власної сили. А режим прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана давно заважає зусиллям щодо спільного опору.
Які саме висновки з цього досвіду мають зробити інші європейські лідери?
Перш за все, необхідно замислитися над вразливостями в структурі Євросоюзу, які взагалі дозволили Орбану завдати стільки шкоди європейському об'єднанню.
Без суттєвих реформ ЄС не зможе побудувати стійкість до нових міжнародних загроз.
Наразі переваги членства в ЄС перетворилися на інструменти тиску, які антиєвропейські сили можуть використовувати проти самого Союзу. Орбан, який першим системно використав цей недолік, створив своєрідний "посібник" для лідерів, які схильні обрати той самий шлях.
Він подав приклад, яким у майбутньому можуть скористатися й інші.
Те, що Орбан захопив гроші ЄС та зловживав ними - https://transparency.hu/wp-content/uploads/2016/05/The-Corruption-Risks-of-EU-Funds.pdf добре задокументоване. Роками гроші європейських платників податків спрямовувалися не громадянам Угорщини, які їх потребують, а олігархам, лояльним до Орбана. Однак коли ЄС зробив крок назад і почав блокувати виплати для тиску на режим - це не дало очікуваних результатів.
Натомість Орбан використав такі кроки, щоб представити ЄС як "ворога угорського народу".
Крім того, Орбан зловживає правом вето, яке надає йому членство Угорщини в ЄС.
Механізм, створений для гарантування конструктивної одностайності, перетворився на метод шантажу. Хоча Угорщина зрештою підтримувала спільні рішення ЄС частіше, ніж це подають орбанівські пропагандисти, зараз Євросоюз має винести з цього урок і перейти від ідеалістичного прагнення до повної єдності та до більш прагматичної форми співпраці.
Ще однією структурною особливістю ЄС, яка зіграла на руку Орбану, є свобода пересування людей у межах Євросоюзу. Хоча "витік мізків" до інших європейських столиць створює серйозні довгострокові проблеми для будь-якої країни, еміграція фактично послужила інтересам Орбана: ті, хто міг би кинути йому виклик, просто шукають можливості деінде і залишають країну, захоплену Орбаном, що збільшує частку його прибічників.
Цими своїми діями Орбан висміює європейську згуртованість.
І не лише він.
Вишеградська четвірка (V4) - об'єднання Чехії, Угорщини, Польщі та Словаччини, створене свого часу як формат для підготовки до вступу в ЄС - перетворилася на майданчик для євроскептиків, які використовують відчуття центральноєвропейської солідарності для підриву європейських норм і цінностей.
Замість поглиблення згуртованості V4 стала платформою, через яку популістські політики підтримують один одного, наприклад, надаючи притулок тим, хто тікає від правосуддя у своїх країнах, зокрема політичним союзникам зсередини самої V4.
Орбан також зловживає високим публічним статусом, який дає йому членство в ЄС.
Оскільки Євросоюз є відданим принципу рівності між державами-членами, увага у ньому приділяється навіть малим і середнім країнам. Завдяки цьому Орбан отримує такий рівень представлення, якого не здатен досягти лідер, припустимо, Сербії чи Північної Македонії. У результаті ЄС мимоволі підсилює неліберальну модель Орбана, яка нині приваблює правих симпатиків з усього світу.
Наприклад, Орбан та інші антиліберали знайшли спільну позицію у протидії міграції.
Орбан відіграв вирішальну роль у перетворенні припливу біженців у 2015 році на повноцінну кризу для ЄС. Ще до того, як біженці з громадянської війни в Сирії та інших конфліктів досягли Європи, його уряд поширював ксенофобську пропаганду і робив ставку на недоліки Дублінської системи (яка визначає, хто відповідає за розгляд заяв про надання притулку), замість того щоб разом із партнерами по ЄС розробляти превентивну стратегію.
Орбан також порушив правила Шенгенської зони (безвізового простору, до якого входять усі держави ЄС), блокуючи транзит мігрантів, щоб чинити тиск на Німеччину. Колючий дріт, встановлений ним на сербсько-угорському кордоні, досі залишається ганебним символом його готовності експлуатувати слабкість сусідніх країн і людські страждання загалом.
Також Орбан удає, що підтримує інтеграцію Західних Балкан. Але водночас він демонструє майже мафіозну солідарність із режимами, які виграють від "втоми від розширення" (як у Сербії), і підтримує політиків, що загрожують крихкому регіональному статус-кво (наприклад, Мілорада Додіка в Боснії).
Лідери ЄС не повинні дозволити, щоб ці цинічні дії принесли йому дивіденди.
Які б труднощі не створював Орбан, вони не можуть бути виправданням, щоб залишати Західні Балкани поза межами ЄС, зважаючи на значення регіону для безпеки континенту. Натомість ЄС має розробити кращі інструменти для боротьби з потенційними внутрішніми саботажниками - наприклад, забезпечити, щоб політика згуртованості та розширення взаємно підсилювали одна одну, а не підміняли, і послідовніше застосовувати умови верховенства права (які вже є ключовими для процесу вступу) всередині самого Союзу.
Орбан чітко показав інституціям ЄС їхні слабкі місця.
Тактики Орбана, як і тактики президента Росії Владіміра Путіна та президента США Дональда Трампа, тепер добре відомі.
Угорський прецедент прояснив, чого потребує європейська стійкість: не символічної післявоєнної єдності, а політичної здатності протистояти тим, хто перетворює інституційні та соціальні слабкості - як усередині країни, так і за її межами - на джерело влади. Але такий обмежений і зрештою саморуйнівний важіль впливу не повинен лякати Союз, який прагне діяти як геополітичний актор.
Колонка початково вийшла на сайтіhttps://www.project-syndicate.org/commentary/trump-corruption-is-the-means-of-destroying-the-system-by-janine-r-wedel-2025-11 https://www.project-syndicate.org/commentary/hungary-orban-lessons-for-addressing-eu-structural-vulnerabilities-by-adam-bence-balazs-2026-03 Project Syndicatehttps://www.project-syndicate.org/commentary/uk-keir-starmer-must-use-good-ties-with-trump-to-defend-nato-greenland-by-william-r-rhodes-and-stuart-p-m-mackintosh-2026-01 і публікується з дозволу правовласника
https://www.eurointegration.com.ua/rus/authors/balazs/ Адам Бенце Балаж
научный сотрудник кафедры европейской политики в Университете Пассау (Германия)
--------
СМЕРТЬ, ЯКА ОСТАТОЧНО ПОКЛАЛА Україну під Москву і стала початком Руїни.
Після розгромної поразки московитів в липні 1659 року під Конотопом полковники Василь Золотаренко та Тимофій Цецюра в кінці серпня того ж року вбивають Генерального писаря при Івані Виговському Юрія Немирича.
Одразу ж потому, 11 вересня, Виговського змушують передати гетьманську булаву Юрію Хмельницькому, який 17 жовтня підписує з Москвою нові Переяславські статті, що підпорядковують Україну Москві, і переводять Київську митрополію з Константинопольського патріархату в Московський.
Також скасовується укладений з Річчю Посполитою в 1658 році Гадяцький договір, що передбачав формування «Великого князівства Руського» як третьої складової федеративної держави з трьох рівноправних частин - Польщі, Литви та Великого Князівства Руського.
Варто пам'ятати, що навіть під час жорстокої визвольної війни з Річчю Посполитою сторони постійно вели переговори і укладали мирні угоди. Зокрема, Зборівський договір 1649 року, Білоцерківський договір 1651 року та інші. Політика компромісів і дипломатії була звичною практикою того часу.
Автором Гадяцького договору був Генеральний писар, канцлер Князівства Руського Юрій Немирич - одна з найяскравіших і водночас трагічних постатей української політичної еліти XVII століття.
Він отримав блискучу для свого часу європейську освіту. Захистив дисертацію магістра права в Сорбонні, навчався та слухав лекції в університетах Лейпцига, Амстердама, Парижа, Оксфорда і Кембриджа. Вільно володів п'ятьма європейськими мовами - рідкісний рівень освіченості для тогочасної Східної Європи.
Юрій Немирич належав саме до прихильників політичного компромісу і європейського шляху розвитку України.
Окрема тема - походження роду Немиричів. Досить поширена версія, що цей «стародавній рід походить із Новгородської республіки», яка нібито була першим демократичним утворенням на території ******** Росії, звідки Немиричі у XV столітті переселилися до Великого князівства Литовського.
Однак ще у XVIII столітті історик Речі Посполитої, автор чотиритомної «Корони польської» Каспер Несецький переконливо довів іншу генеалогію. Він пов'язував Немиричів із волинським родом Немирі Резановича.
Ту ж позицію поділяли і пізніші польські історики - граф Северин Уруський (1817-1890) та Владислав Семкович (1878-1949), які вважали деревлянсько-київських Немиричів і волинських Немир Резановичів одним родом.
А Резановичем билинна традиція називає сина древлянського князя Мала - новгородського посадника Добриню, рідного брата Малуші, матері князя Володимира Святославича Великого.
Отже, Немиричі - це давній деревлянський рід, коріння якого веде до князя Мала і політичної еліти Київської Русі.
Більше про це - у книгах Анатолія Герасимчука,
які можна замовити, написавши нам або на сайті
rus-ukraine.com.ua 📚
Євген Карась у Мосейчук:
- Бути не може, щоб вони всі не крали, бо українці, переважно диванні, вони не ******* депутата, який краде, бо краде не він, українець.
Він же ж цього депутата садить туди, депутат краде - «він краде, він, а не я!»
І тому всі вони будуть красити! Там краде, мабуть, багато дуже міністрів.
Але управляємість державою, вона більш важлива, ніж будь-що інше…
-----------------
Карась розмірковує про огидного вороватого українчика, сидячи перед інформаційною мамкою епохи Зеленої Руїни Мосейчук…
Те, що робить Карась, це свідома легітимізація мародерства на крові.
Отже, украінці «не ******* мародерів, бо не можуть бути мародерами самі».
Ні, Карась, я ненавиджу мародерів і їхню «кришу» в особі Зеленського саме тому, що вони - аморальні сучі покидьки, цинічні ******** і бездушні тварюки.
Порівняння усього народу(!) - частина якого уже в землі, частина пʼятий рік витягує на фронті повномасштабну війну, частина донатить і волонтерить - із зеленою мафією, яка потужно допомагає путіну знищити країну зсередини, це скотська маніпуляція, яка розмиває межу між злочинцем і громадянином!
Яка управляємість важливіша? Чим? Ким? Важливе керування країною мафією? А на скільки цієї управляємості вистачить??
Всі розуміють, що головна мета цього інформаційного висеру - вивести з-під відповідальності «хорошого царя» Зеленського і навішати її на «поганих бояр».
Памʼятайте, хто нині є глашатаями зеленої владоньки. Не забувайте!
-----------------------------
Після скандалу з захопленням в Угорщині українських інкасаторів разом із машинами і грошима Віктор Ющенко звернувся з відкритим листом до Віктора Орбана, який вперше був прем'єр-міністром своєї країни якраз тоді, коли наш майбутній президент також займав аналогічну посаду, тільки в Україні.
Питання навіть не в тому, що відповів Орбан на цей гіркий лист свого колишнього партнера по перемовинах і - ніде правди діти - політичного однодумця. Питання в тому, що Орбана, до якого звертається Ющенко, насправді не існує - навіть не з точки зору політичних поглядів і моралі. Того, «першого» Орбана не існує інституційно.
Віктор Ющенко зустрічався з очільником уряду Угорської Республіки. Сьогодні Віктор Орбан вже 16 років очолює уряд Угорщини - від назви «Угорська Республіка» в сусідній країні офіційно відмовилися. Мені можуть сказати, що й Україна не має у своїй назві цього слова, що не заважає нашій країні залишатися демократичною республікою. Але питання навіть не у назві як такій, а в сутності. Після свого повернення до влади Орбан свідомо і впевнено займався демонтажем республіканських інституцій. По-перше, він змінив склад виборців, коли розповсюдив виборче право на всіх етнічних угорців - і таким чином перетворив свою маленьку країну на політичного спадкоємця Угорського королівства до Тріанону. По-друге, запровадив згадування Бога і християнської віри у Конституції - символічно, відсилає до традицій, але змінює сам характер ******** держави. По-третє, нівелював роль президента держави, парламенту, судової системи, вільних медіа і фактично став у своєму впливі на ухвалення рішень схожим на довоєнного регента Угорської держави адмірала Міклоша Горті, численні монументи якому почали з'являтися на угорських майданах якраз після повернення Орбана до влади. І так, після цього повернення Орбан казав про «електоральну революцію» - і він не брехав. Фактично його ФІДЕС повернувся до влади і сформував конституційну більшість як партія нових людей, що виступила проти набридлої корумпованої номенклатури, колишніх комуністів, самозакоханих і незрозумілих для «простої людини» лібералів - всіх тих, хто формував уряди і сприяв змінам у скасованій республіці.
Таким чином, з усіх європейських політиків останніх років найближчим аналогом Віктора Орбана є зовсім не Віктор Ющенко.
Найближчим аналогом Віктора Орбана, його політичним братом є той, кого він більше за всіх ненавидить, плакати із зображеннями якого він розвісив по всій Угорщині, прізвищем якого він лякає своїх виборців - особливо після того, як його адресу пообіцяли повідомити українським військовим.
Найближчим аналогом Віктора Орбана є Володимир Зеленський. Якщо уважно подивитися, це майже наш Орбан і є.
Зеленський теж здійснив справжню електоральну революцію проти існуючої політичної еліти (яка прийшла до влади після справжньої Революції Гідності 2013-2014 років, а не революції, вигаданої Зеленським, як угорська еліта пройшла до влади після справжньої антикомуністичної революції кінця 1980-х, а не революції, вигаданої Орбаном). Зеленському не потрібно було перейменовувати країну, але він також позбавив її сутності республіканізму після того, як сформована під нього партія фактично нівелювала функції парламенту й уряду, коли своєї ролі на тлі війни почали позбуватися незалежні медіа, а судові процедури були підмінені санкційним механізмом. Як і у випадку з Орбаном, на ключових посадах з'явилися люди, пов'язані з першою особою або абсолютно лояльні до її бажань. І тому конфлікт України й Угорщини - це конфлікт дзеркал.
Відмінність у тому, що Орбан керує державою, яка втратила імперські землі (але не імперське мислення) і сформувалася вже після територіальних втрат часів світових війн - тому може дозволити собі, залишаючись у Європі, формувати особливі стосунки з Путіним, Трампом і Сі Цзіньпіном. А Зеленський керує державою, яка була поневолена імперіями й зараз якраз проходить через період територіальних втрат і відстоювання власного суверенітету - і тому не може дозволити собі стосунки з авторитарними правителями, які намагаються відмовити йому в суб'єктності й беруть під сумнів саме існування країни, яку він очолює. Окрім того, залежність Орбана від Європи - це залежність від грошей і тільки. А залежність Зеленського від Європи - це питання виживання не тільки його влади, а самої держави.
Тому, незважаючи на процес демонтажу республіки, який тільки посилився в нас у воєнний час, в українців є всі шанси повернутися до республіканізму, а значить до відповідальності, навіть із Зеленським на чолі держави. Хоч як парадоксально, такий самий шанс вперше за останні 16 років з'явився і в угорців - тільки, звичайно ж, без Орбана.
панфметиловцев?В підсумку Османська імперія була переможена, був покладений крах її гегемонії в південно-східній Європі.
А в 1700 році і Москва скористалася плодами тієї перемоги.
Царство московське звільнялося від щорічної виплати данини кримському хану, яку воно платило з 1474 року, з часів Івана ІІІ, який за московськими міфами в 1480 році звільнив Москву від «монголо-татарського іга», але по факту змінив те «іго» Великої Орди на «іго» Кримського ханства.
Затримка платежів призводила до спалення Москви і збільшення виплат.
І лиш Священна ліга, тобто Європа, допомогла Петру І підписати в 1700 році Константинопольський договір з османами, де було написано так:
«А понеже Государство Московское самовластное и свободное Государство есть, дача, которая по се время погодно давана была Крымским Ханам и Крымским Татарам, или прошлая или ныне, впредь да не будет должна от Его священнаго Царскаго Величества Московскаго даватись….»
І зверніть увагу: ніякої Русі в тому договорі ще нема.
А зараз московити взялися переписувати історію і зазіхати на спадок Русі, який їм не належить.
Так чому ми боїмося нагадати Москві її справжню історію і її місце в тій історії?
Чому вони ще не московити в нашій офіційній документації і в наших підручниках?
Анатолій Герасимчук.
Книги, які відновлюють нашу історію, вони тут:
rus-ukraine.com.ua
Війна була неминуча. Війну бачили всі... крім Банкової.
У нашому "Таємничому Архіві" постать Миколи Капустянського (1879-1969) стоїть окремо. Якщо більшість лідерів підпілля були молодими революціонерами-практиками, то Капустянський був "мозком" великої стратегії. Генерал-хорунжий Армії УНР, який не просто вірив у перемогу, а методично розписував, як її досягти в умовах світового хаосу.
Він став одним із небагатьох кадрових генералів, які не лише підтримали ОУН від моменту її заснування у 1929 році, а й очолили її військовий сектор.
☑️ Школа регулярної армії.
Капустянський пройшов класичну військову школу. Під час Першої світової він був підполковником генштабу, а в часи УНР - одним із найближчих соратників Симона Петлюри.
У серпні 1919 року саме він розробляв план наступу об'єднаних українських армій на Київ. Він мислив категоріями великих фронтів, дивізій та артилерійських розрахунків. Його книга "Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 році" досі вважається одним із найкращих підручників з військової історії того періоду.
☑️ Військовий теоретик ОУН.
Коли Капустянський став одним із засновників ОУН, він приніс у організацію те, чого їй катастрофічно бракувало - стратегічне планування.
Він був переконаний, що Україна зможе відновити незалежність лише під час глобального зіткнення великих держав. Його праці стали методичкою для майбутніх командирів. Капустянський першим почав поєднувати досвід регулярної війни з тактикою повстанського спротиву. Він розумів, що підпілля не переможе у відкритому полі, але воно може знекровити ворога в тилу, чекаючи на сприятливий момент для загального повстання.
☑️ Світова війна та розкол.
Під час Другої світової війни генерал намагався координувати військові зусилля ОУН, але опинився в епіцентрі розколу організації. Він залишився вірним Андрію Мельнику (ОУН-М), очолюючи військовий штаб. Його роль була в тому, щоб надати розрізненим загонам структури справжньої армії.
Навіть у поважному віці, перебуваючи в еміграції, він продовжував працювати над концепцією оборони України, аналізуючи тактику радянських військ та можливості західних союзників.
☑️ Чому Микола Капустянський в нашому "Таємничому Архіві"?
Ми додаємо профіль Миколи Капустянського як приклад професіоналізму найвищого гатунку. Він не був фанатиком-самогубцем. Він був математиком війни. Його присутність у лавах ОУН легітимізувала організацію в очах професійних військових світу. Капустянський довів, що український рух - це не просто "хлопці з лісу", це державна структура зі своїм Генеральним штабом, яка готова брати на себе відповідальність за долю мільйонів.
-----------
СБУ могло допомогти Єрмаку пройти перевірку в НАЗК, - депутатка Радіна
https://espreso.tv/mullayanova-adriana Адріана Муллаянова
19 березня, 2026 четвер
https://espreso.tv/suspilstvo Суспільство
Поділитися:
Служба безпеки України, ймовірно, була обізнана про повну перевірку декларації про доходи ексглави Офісу президента Андрія Єрмака, яку проводило Національне агентство з питань запобігання корупції
Про це повідомляє голова комітету ВР з питань антикорупційної політики Анастасія Радіна, https://t.me/znua_live/242404 цитуєДзеркало тижня.
За її словами, повну перевірку декларації Андрія Єрмака провели ще торік, однак НАЗК не повідомляло ані про її початок, ані про результати - як це зазвичай відбувається щодо інших декларантів.
"Дата складання довідки про результати повної перевірки декларації Єрмака - 16.05.2025. За два дні до цієї дати, 14 травня 2025 року, "Тенор" повідомив "Рокету", що "20 отдал НАЗК". Про це ми згодом дізналися із оприлюднених НАБУ записів з операції "Мідас". Співпадіння", - зазначила Радіна.
Play Video
скріншот
Вона додала, що під час одного з заходів звернулася до НАЗК із запитанням, чому інформацію про перевірку декларації Єрмака не оприлюднили. У відомстві відповіли, що це нібито зробили на підставі звернення "уповноваженого органу", тобто СБУ.
"Як Служба безпеки дізналася про повну перевірку декларації Єрмака, якщо НАЗК не оприлюднювало інформацію про початок перевірки - наразі невідомо.
Припускаю, що листи, з яких інші органи дізнаються про проведення цієї перевірки, ще не дійшли до адресатів", - підсумувала Радіна.
Подробиці вчорашнього погрому Іранського Морського Флоту на Каспійському морі ...
Едуард Рубін
Ми з вами маємо абсолютно чітко усвідомлювати ІСТОРИЧНИЙ МАСШТАБ і безпрецедентність того, що відбулося на наших очах. Вперше Ізраїль провів блискучу військову операцію там, де його зовсім не чекали - в акваторії Каспійського моря.
🌊П'ять іранських кораблів, по самі вінця набитих військовим вантажем з рф, благополучно вирушили на дно годувати каспійських осетрів. Каспійське море десятиліттями вважалося такою собі закритою внутрішньою калюжею авторитарних режимів.
🐟 москва і Тегеран були абсолютно впевнені, що можуть використовувати цю водойму як свою безпечну транзитну зону для обміну смертоносним залізом. кремль відправляє зброю, Іран її отримує - і все це під надійною парасолькою ілюзорної недосяжності.
⚓️ Але Єрусалим дуже елегантно продемонстрував, що для захисту своїх інтересів поняття «недосяжність» ПРОСТО НЕ ІСНУЄ. Ця операція - не просто знищення транспортників, це смертельний діагноз усій логістиці «осі зла».
🎯
З'ясовується, що довга рука Ізраїлю здатна перерізати кровоносні судини терору навіть у тих місцях, які путін та аятоли вважали своїм глибоким і безпечним тилом. І тут виникає лише одне, але неймовірно цікаве питання.
🔥А ТЕГЕРАН ВЗАГАЛІ ВСТИГ ОПЛАТИТИ ЦЕЙ ВАНТАЖ до того, як він перетворився на підводну інсталяцію? Чи рф за старою доброю звичкою відвантажила все в борг, і тепер цей кредит мирно іржавіє на мілководді?
💰Якщо Іран заплатив авансом - це чудовий фінансовий ляпас теократичному режиму. Якщо ж москва відправила товар без передоплати - що ж, це чергова блискуча інвестиція рф у власний крах. 💸
У будь-якому разі, спостерігати за тим, як диктатури безсило втрачають свої судна у своєму ж «внутрішньому озері», - це особливе аналітичне задоволення. Вісь зла починає пожирати саму себе в логістичних муках, і ми чудово розуміємо, що це ТІЛЬКИ ПОЧАТОК. 🍿
..............................................................................................................................
Andrey AN
Серед щоденних зведень ударів по режиму Ісламської республіки майже непоміченим пройшло повідомлення про удар сьогодні ВПС Ізраїлю по іранському порту Бандар-Анзалі на Каспійському узбережжі.
Здавалося б, навіщо Ізраїлю бомбити головний порт Ірану на Каспії?
Відповідь проста. Це єдиний маршрут, яким до Ірану з РФ і Китаю може надходити військове обладнання, ********** та військові вантажі. Каспійське море - єдиний прямий морський шлях із РФ до Ірану.
За повідомленнями, в порту Бандар-Анзалі, в момент розвантаження було знищено кілька великотоннажних суден. Приналежність судів не уточнюється, але ставлю пінту пива, що в судах було не зерно чи картопля, а щось цінніше. Зрозуміло, ні Москва ні Пекін не зізнаються у тому, що на цих судах до Ірану привезли комплекси ППО, ракети та дрони, але це не потрібно. Вторинна детонація на кораблях сказала сама за себе. Причому хитрі сіоністи вибрали момент так, щоб два кораблі потонули прямо біля причальної стінки, а інші прямо біля входу в порт між хвилерізами, заблокувавши таким чином фарватер. Як і чим, іранці діставатимуть ці суховантажі - невідомо. Але сигнал був більш ніж чітким. Морський шлях до Ірану через Каспій закрито.
Сьогодні народився гетьман Іван Мазепа. Про його життєвий шлях писали Байрон та Гюго. Його настільки ненавиділи москалі, що забороняли навіть згадувати його ім'я.
Та передусім для мене він цінний тим, що створював і розвивав усе, до чого доторкався: домігся для Могилянки у Києві статусу академії, реставрував храми та будував міста.
Завдяки таким лідерам нації ідея української державності стала реальністю.
А зараз вирішили не заморочуватись - купляти отруту, платити ветеринарам - дали команду безкоштовним мусорам і все.
Рабам слова не давали, барін с казав під ніж значить під ніж 😁
----------------------
Розмови про так звані «конверти», якими влада - і не тільки - оплачує голосування у Верховній Раді, ведуться не перше десятиліття. Якщо здійснити зовсім короткий екскурс в історію чинної влади та вірити нашим джерелам, сама ідея фонду оплати депутатського корпусу з'явилася ще у 2019 році. Під різношерсту фракцію, рандомно набрану до списку та проведену в округах іменем Зеленського, почали збирати спільний гаманець, - ідею, подейкують, принесли людина-автобус і бізнесмен, який залив світ соком наших соняшників. Тоді низку великих бізнесменів фактично зобов'язали щомісяця платити до цього фонду, а далі гроші вже розходилися програмами - 5, 10, 15 - залежно від місця депутата в системі. Скидалися туди й королі металу, і королі курятини, і королі будівельних магазинів.
Як стверджують наші співрозмовники, для влади принципово важливо було не лише платити, а й контролювати джерело грошей. Там ніколи не допускали, щоб бізнес напряму роздавав «конверти» депутатам. Депутат мав чітко розуміти, від кого він отримує ресурс і чиї інтереси в підсумку обслуговує. Тому збір і розподіл грошей замикалися на довірених людях усередині самої влади, а не на зовнішніх донорах. Саме так ймовірно вибудовувалася система, в якій лояльність прив'язувалася не до бізнесу, а до тих, хто цю систему адмініструє.
Спочатку у влади не було власного ресурсу - знадобився час, щоб розібратися, де знаходяться «рибні» та «грибні» місця. «А вже потім на освоєних потоках - починаючи з «Великого будівництва» - почали формуватися власні бек-офіси, через які ці ресурси збиралися і перерозподілялися всередині системи», - розповідають обізнані люди. Потреба в прямих донатах бизнесу на депутатський корпус згодом відпала. Це не означає, що бізнесменів залишили в спокої, - платити завжди є за що.
Як ми пам'ятаємо, ще при Артемові Ситнику детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) зацікавилися човниковими рейдами Олександра Трухіна - депутата, який контролював значну частину кур'єрських маршрутів між «касою» і залом. Того самого, який при зустрічі з поліцією спочатку запропонував «вирішити питання» щодо ДТП, а потім «тихо піти в ліс». Але дотиснути цю лінію не встигли: спочатку кадрові зміни, а потім війна, яка на певний час узагалі обнулила виплати депутатам.
І тільки зараз розмови вперше лягли в основу офіційних кримінальних підозр.
За словами першого заступника голови фракції «Слуга народу» Андрія Мотовиловця, депутати бояться голосувати за будь-які законопроєкти, остерігаючись, що їхні дії можуть бути інтерпретовані НАБУ та САП як корупційні. На його думку, підозри на адресу колег за фракцією в грудні 2025 року створили атмосферу, де «аргументи про збирання голосів більше не працюють». Які це аргументи - депутат не уточнив. Може, аргументи, які збирав бек-офіс Міндіча? Або бек-офіс Кісєля? А може, бек-офіс Гадяча? Або Абрамовича? Так два останні все ще працюють. Вам не доносять? Якщо дотримуватися цієї логіки, виходить, що саме корупція забезпечувала парламенту спроможність ухвалювати рішення, необхідні для руху України до Європи.
Це, безумовно, абсурд. Чого не скажеш про продовження розслідувань щодо вищезгаданих депутатів. Тому що кейси Кісєля й Тимошенко ще до потрапляння до суду - а лише він, безумовно, поставить крапку в питанні винуватості чи невинуватості, - уже відчиняють нам двері у реальну українську політику. Де пошепки на вухо кажуть правду, а з парламентської трибуни брешуть і волають.
Скільки депутатів уже викликали на допит до НАБУ та чи буде ще відкрито справи? Чи вийшли детективи на слід замовників і постачальників «конвертів» для «слуг народу»? Шефір у справі? Чи буде перевірка причетності голови фракції СН Давида Арахамії? Яку позицію займає генпрокурор і чи піде він на розширення розслідування? Чи є додаткова та важлива для слідства інформація у вилучених при обшуках девайсах? Як слідство доводить, що в справі Тимошенко не було провокації з боку НАБУ?
Відповіді на ці запитання - у деталях двох розслідувань.
https://zn.ua/ukr/anticorruption/hroshi-za-holos-shcho-vidbuvajetsja-v-spravakh-nabu-proti-kisjelja-j-timoshenko.html
Варто було зробити декілька дописів на тему НБУ та зламати омерту, як немала кількість чиновників з банківського сектору додали цікавої інформації та фактажу, щоб пазл остаточно склався. Про це і розповім.
Оскільки наша вища українська влада давно і демонстративно ігнорує проблеми, скандали та корупцію в Національному банку та Ощадбанку, то хотів би звернути увагу Місії МВФ, яка зараз працює у Києві, а також іноземних членів Наглядової ради Ощадбанку на наступні факти:
У січні цього року кваліфікаційна Комісія НБУ визнала Олега Стринжу професійно непридатним для зайняття посади заступника Голови Ощадбанку.
Рішення комісії виглядало вкрай абсурдно з огляду на те, що Стринжа є фаховим банкіром, кваліфікація якого задовольняла такі іноземні фінансові інституції, як французький Société Générale, нідерландський ING Bank, грецький Eurobank EFG та польський Pekao. Але кого хвилюють такі "дрібниці" коли стоїть завдання?
І от декілька джерел кажуть, що справжньою причиною рішення кваліфікаційної комісії НБУ була... помста Андрія Григоровича Пишного Олегу Стринжі за те, що той проявив ініціативу та намагався боротися з корупцією в Ощаді загалом. А ініціатива у нас часто карається. І коли Стринжа не пустив у тендери головного державного банку компанію, реальні власники якої перебувають під санкціями США та ЄС через постачання комплектуючих для російських БПЛА та РЕБ, то кажуть, що це вибісило пана Пишного. Причини нехай з'ясовують або психологи, або правоохоронці, але про це кажуть декілька джерел.
І кажуть, що прийняла комісія таке дивне рішення тому, що складається із повністю підконтрольних пану Пишному людей. Хоча публічно вони це ніколи не підтвердять, але коли в нас це хоч хтось погоджувався підтвердити?
З цього виходить, що це рішення було лише частиною комплексної помсти пана Пишного пану Стринжі. Головним ударом по Стринжі стала заява про нібито злочин Стринжі до Печерської окружної прокуратури авторства правої руки пана Пишного - Дмитра Олійника, діяльність якого була предметом не одного журналістського розслідування.
Ну, а вибір органу, куди написали цю заяву, пояснюється давніми зв'язками керівника департаменту безпеки НБУ Олександра Паламарчука з печерським окружним прокурором паном Тахтаровим. Обидва достойники працювали у лавах податкової міліції. Оцей, це мабуть збіг обставин? Чи ні?
Щоправда, команда месників на чолі з паном Пишним виявилася напрочуд недолугою. Вони вирішили звинуватити його у тому, що він (нібито у власних інтересах) не пустив учасника до тендеру Ощаду і цим завдав збитки, оскільки цей добрий учасник пропонував дешевшу ціну. І з якого часу у нас вважається недопуск компаній з російським слідом - шкодою? А хто так вирішив?
Я вже писав про те, що реальний власник цієї компанії - російський підприємець Юрій Шумілін, який контролює російський холдинг PT Elektronik, діяльності якого Мінфін США присвятив окремий абзац, пояснюючи новий санкційний пакет. Якщо коротко - пан Шумілін робить дуже багато, щоб російські Орлани нищили наших захисників, а російський РЕБ не давав працювати нашим дронам.
І не зайшов пан Шумілін в Ощад саме завдяки принциповій позиції Стринжі, а не завдяки «кількарівневому процедурному захисту перевірки постачальників і процесу проведення закупівель, який запобігає можливості ухвалення одноосібних рішень і будь-якому впливу, в тому числі - політичному», про які зараз пише банк у своїх доволі кумедних спростуваннях, які більше схожі на щиросердні зізнання. А над цим вже регоче весь банківській сектор і навіть ті, хто лояльні Андрію Григоровичу.
І в цьому легко переконатися, глянувши на підпис особи, яка стоїть під відхиленням пропозиції (наводжу відповідний скрін).
Саме наївний Стринжа влаштував галас з приводу росіян та інформував Наглядову раду, зокрема її іноземних членів, про те, що на нього здійснюється вплив з боку голови безпеки НБУ Паламарчука та члена Ради НБУ та довіреної особи Пишного пана Барсукова. Такі дії Стринжі розлютили пана Пишного і стали причиною всього подальшого сценарію.
Ну а тепер вишенька на торті. Трохи нових деталей про компанію, що намагалася зайти в Ощад, які пояснюють, чому за неї так боровся пан Пишний. Якщо коротко - це компанія з пулу товариша Алі-Баби. А це вже від дуже компетентних структур, які моніторять та роблять аналітику по цьому напрямку.
Отже, є дві ТОВки, Інкомтех-Проект та Інкомтех Проект. Відмінність незначна: назва другої компанії пишеться без дефісу, і формально вона не має Шуміліна у власниках. Все інше (власники, директор, адреса, кведи і т.д.) - ідентичне. Вони просто «перелили» основні потоки і людей з однієї ТОВки на іншу, нову. Друга компанія створена одразу після повномасштабного вторгнення для «маскування». Я свідомо беру це слово у лапки бо маскування максимально тупе, і діяти таким чином можна було лише будучи впевненим у безкарності і маючи дуже серйозний «дах». Щоб зрозуміти, що це за «дах», давайте подивимося на українських контрагентів пана Шумиліна.
Отже, товка, що працювала до лютого 2022, профіль постачань - компоненти і обладнання для ВПК і промпідприємств. Клієнти: Енергоатом, Антонов, Науково-виробничий комплекс «Іскра», ДП «Прогрес». Цікаво, чи не так?
Але ще цікавіше - по «новій» товці. Мабуть, у компанії під російським контролем вже немає стратегічних державних замовників? А от і ні. Отже, клієнти нової оболонки Шуміліна: Оператор ГТС України, Укрнафта, Укртранснафта, Центренерго, Чугуївський авіаремонтний завод, військова частина і барабанний дріб - так, Енергоатом. Для тих, хто не розуміє або не хоче розуміти. Під час царювання Алі-Баби ніхто не міг зайти на Енергоатом, ГТС чи Укрнафту без його «візи». А якщо хтось думає, що Алі-Бабі був нецікавий Ощад, то варто згадати пані Розу Тапанову у Наглядовій рад не лише Ощаду, а і Укрнафтиі, яка була в бізнесі з Єрмаком та яку називають його довіреною особою.
І тепер питання. Навіщо пан Шумілін та к рвався зайти в Ощад зі своїми акумуляторами та інверторами? Чи тільки через бажання отримати відкат? Чи мова йде про встановлення прихованого обладнання для стеження або диверсій?
Гадаю, що відповіді на це питання мають бути дані в межах слідства СБУ. А також в межах всебічного аудиту всіх закупівель банку за останні 10 років - форензік-аудит з боку міжнародно визнаної компанії. І публічно звертаюся до Місії МВФ, яка зараз працює у Києві із закликом ініціювати такий аудит, а також детально опитати пана Пишного з приводу його дивних дій проти Олега Стринжі. Ну, а Стринжі варто хоча б подяку виписати за протидію російському впливу. Чи я не правий?
У лютому Україна успішно і дуже вчасно презентувала свою військову техніку https://oboronka.mezha.ua/yak-ukrajinski-zbroyari-sebe-pokazali-na-vistavci-v-er-riyadi-308699/ на виставці WDS-2026 у Саудівській Аравії. Замовники з арабських країн особливо цікавились дронами-перехоплювачами та іншими засобами протидії дронам-камікадзе.
Не пройшло й місяця, як цікавість переросла у реальну потребу. Початок війни з Іраном та сотні дешевих дронів-камікадзе, спрямованих на нафтові об'єкти, змусили військових командирів з Аравійського півострова перебрати свої візитки та звернутись до українських компаній.
Вітчизняні виробники побачили у цьому бізнес-можливість. Водночас влада побачила можливість політичну. І ці два підходи породили протиріччя, через які компанії вже місяць не можуть почати працювати в цьому напрямку й змушені тупцювати на одному місці.
Проблема в тому, що компанії вже зараз готові адаптувати свій продукт під реалії арабських країн, інтегрувати в їхню систему оборони та почати заробляти гроші для себе та державного бюджету, що у підсумку допоможе Силам оборони.
Водночас центральна влада не поспішає видавати експортні дозволи. Офіс Президента фактично тримає "кран" технологій зачиненим і прагне за його відкриття вибити політичні бонуси від західних та арабських партнерів, що особливо важливо на тлі перемовин з США та РФ.
Обидві логіки мають право на життя, але вони суперечать одна одній. Саме тому ми маємо ситуацію, коли з одного боку спецслужби попереджають виробників про заборону будь-яких продажів арабам, а з іншого - президент публічно заявляє про готовність українських дронів збивати "Шахеди" над Дубаєм.
Опитані "Оборонкою" великі дронові компанії через невизначеність просто ставлять на паузу перемовини із замовниками та чекають конкретних сигналів від влади.
Тимчасом ринок не стоїть на місці й починає пошук інших рішень. Часто це або скопійовані з українських або ж випробувані під час захисту українського неба вироби.
"Оборонка" поспілкувалась із гравцями на оборонному ринку. Розповідаємо, чому експорт вітчизняних засобів перехоплення існує лише у новинних заголовках.
Не треба ілюзій
Для початку варто чесно дати відповідь на питання: а чи дійсно потрібні українські дрони на Близькому Сході?
На перший погляд, потреба є катастрофічною. У вітчизняних медіа твердо закріпився міф, що арабські монархії збивають іранські "Шахеди" виключно дефіцитними та дорогими американськими ракетами Patriot, які от-от закінчаться.
Це, м'яко кажучи, перебільшення. Системи Patriot дійсно застосовуються у великих кількостях, але для збиття дронів країни Арабської затоки мають й інші, більш економічно доцільні засоби перехоплення.
"Один з найпоширеніших засобів перехоплення дронів-камікадзе зараз на Близькому сході - це авіаційні ракети APKWS, які збивають більшість цілей. Далі є багато локальних систем, такі як зенітні гармати. Дороговартісні ракетні системи проти дронів використовують лише якщо є безпосередня загроза військовим об'єктам або позиціям самого ППО", - сказав у коментарі "Оборонці" Ділан Малясов, головний редактор видання Defence Blog, яке висвітлює військово-технологічні тренди на іранській війні.
https://img.mezha.ua/mezhaprod/system/MediaPhoto/photo/b/9/301297/b92e8031189fced5a561cdea75259e791774424688.jpg
Ракети APKWS
Фото з відкритих джерел
Водночас применшувати потребу в українських рішеннях теж не варто. За https://x.com/MarioLeb79/status/2035842465211523323/photo/1 підрахунками OSINT-аналітика MarioLeb79, кількість запущених іранських дронів різко впала з перших днів війни. Якщо на початку це були сотні цілей, то зараз - десятки. Водночас атаки залишаються стабільними й час від часу завдають відчутних економічних проблем.
Зберігається ризик, що Іран зможе масштабувати терор дронами, зробити його системним та стабільним, як це змогла зробити Росія або ж до виробництва дронів приєднаються друзі з Алабуги чи Пекіну. В такому випадку почнеться війна на виснаження, під час якої країни в обороні потребуватимуть дешевих та масових засобів перехоплення. І тут позиція України виглядає більш виграшною.
https://img.mezha.ua/mezhaprod/system/MediaPhoto/photo/c/b/301300/cb55dbff95521e1668a2406edb4261501774425565.jpg
Динаміка іранських ударів по країнам Арабської затоки
MarioLeb79
Продаж нових видів військової техніки - це складніше ніж звичайний продаж безпілотників, адже потрібно продати іншій країні не тільки продукт, а й саму нішу як готове рішення. Тобто доведеться переконати командувачів армій у тому, що застосування цього виду зброї є достатньо перспективним, щоб виділити під нього не лише гроші, але й людей, інфраструктуру та час на будівництво системи "малої ППО" з нуля.
Система роботи дронів-перехоплювачів є складнішою, ніж здається на перший погляд. Якою має бути інфраструктура для їх роботи "Оборонка" https://oboronka.mezha.ua/yak-pracyuyut-droni-perehoplyuvachi-309058/ писала в окремому матеріалі. А говорячи про Арабську затоку, дрони ще й потрібно буде адаптувати під відповідні кліматичні й тактичні умови.
Великі українські виробники здатні запропонувати іноземним замовникам рішення "під ключ". У компанії "Генерал Черешня" та ще одного великого виробника, що побажав залишитись анонімним, у коментарі "Оборонці" заявили, що у випадку надання дозволу від держави вони готові навчити персонал, інтегрувати перехоплювачі в місцеву систему радарів, забезпечити обслуговування та за потреби адаптувати безпілотники для роботи в умовах пустелі. При цьому фокус виробники й надалі зберігатимуть саме на потребах Сил оборони.
Також в Україні для протидії дронам-камікадзе є не тільки дрони-перехоплювачі, але і засоби РЕБ, малі радари, системи візуальних та звукових сенсорів, програмне забезпечення для аналізу тактики противника та координації мобільних груп. І все це - продукт українських компаній, який за умови вільних спроможностей може бути проданий дружнім країнам.
Все це малює для України райдужну перспективу стати донором безпеки для друзів західних країн та одразу здобути репутацію на світовому ринку.
Сприятливим видалось і інформаційне поле - провідні західні ЗМІ були заповнені публікаціями про українські дрони-перехоплювачі. Один з показових моментів - https://www.youtube.com/watch?v=ItpjHZYdv_M&t=180s сюжет на республіканському телеканалі Fox News про безпілотники STING компанії "Дикі Шершні". Водночас представники компанії "Генерал Черешня" робили демонстрацію для журналістів з арабської Al Jazeera.
https://img.mezha.ua/mezhaprod/system/MediaPhoto/photo/e/0/301295/e0eb5c635d40016ac541ef8bb691badc1774424639.jpg
Сюжет на каналі Fox про дрони STING
Схоже, що медійно українські дрони продати вдалося. Багаті іноземні замовники уже готові пробувати будувати партнерство українським компаніям. Принаймні на це вказує шалена кількість листів та дзвінків, які вони отримали від арабських представників у березні.
"Щойно почалась війна в Ірані, нам почали телефонувати наші знайомі з арабських країн, яких ми бачили на виставках. Зазвичай це представники міністерств оборони або державних компаній, зацікавлених у кооперації.
Цікавляться всім, не тільки дронами. Часто - вже з наміром купити. Один з дуже високопоставлених замовників поставив лише два питання: чи випробувано виріб у бою та чи є у нас експортна ліцензія на постачання", - сказав "Оборонці" директор Національної асоціації оборонної промисловості України (NAUDI) Сергій Гончаров.
І якщо перевірка в бою продукції українських компаній не викликає жодних сумнівів, то з отриманням експортної ліцензії є великі проблеми. І причина в цьому - зарегульованість або ж свідоме небажання держави "поспішати" з продажем зброї за кордон.
Експорт дозволено, але заборонено
З кінця минулого року в Україні склався консенсус, що необхідно запускати контрольований експорт озброєння. Продавати військову техніку в обмежене коло країн хочуть дозволити компаніям, які вчасно виконують усі контракти для Сил оборони й мають додаткові вільні спроможності виробництва. Це є важливим кроком для залучення ресурсів у розробку нової техніки, модернізації заводів та наповнення дефіцитного державного бюджету.
Але на практиці все виявилось складніше. В той час, коли поштові скриньки виробників розривались від пропозицій з арабського світу, одна з українських спецслужб направила до збройних асоціацій https://oboronka.mezha.ua/dsek-zaboronila-virobnikam-vivoziti-***********-ta-tehniku-na-blizhniy-shid-309042/?fbclid=IwY2xjawQvfTZleHRuA2FlbQIxMABicmlkETE0NmZDUnMxaXNMNkJPdGdVc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHrtGh9WB-Jn5GPwcv9RWCWh0dKuffUNEa9LWkfWB-tZ2TD5V6phPq8yyE-PJ_aem_sgpn9Bn7_KKVRF5Dmdtk9Q листа, у якому фактично попередила, що Державна служба експортного контролю (ДСЕК) припиняє розгляд заявок на експорт зброї до країн Арабської затоки.
Формальна підстава для цього - спільна позиція Ради Європейського Союзу Nº 2008/944/СЗБ, згідно з якою держави-члени ЄС повинні відмовити у наданні ліцензії на експорт товарів або технологій військового призначення, які можуть провокувати або продовжувати збройні конфлікти або загострювати існуючі напруження чи конфлікти у країні кінцевого призначення.
Питань до цього юридичного обґрунтування багато. Україна дійсно може дотримуватись деяких норм Євросоюзу, не будучи його членом. Ця практика хоч і зустрічається, але не є обов'язковою, тим паче коли мова йде про виробництво озброєнь. Також питання викликає трактування - якби самі країни ЄС дотримувались цих норм у такому формулюванні, то вони б не змогли надавати військову допомогу Силам оборони України.
Ще цікавіше, що це був лист не від самої ДСЕК, а від іншої силової структури, яка фактично говорила замість неї. "Оборонка" звернулась за поясненням до ДСЕК. Там інформацію ані спростували, ані підтвердили - лише порадили звернутись до відповідної спецслужби, яка надіслала зброярам цього листа.
Юридичної сили згаданий лист не має. Це радше позиція однієї зі структур, яка на рівні з іншими приймає рішення про надання експортних дозволів у складі Міжвідомчої комісії (МКВТС). Але ця ситуація відображає невизначеність, у якій опинились виробники і яка заважає будь-яким серйозним бізнес-перемовинам. І реальна причина цієї невизначеності може бути в тому, що влада свідомо вирішила "пригальмувати" процес експорту.
https://img.mezha.ua/mezhaprod/system/MediaPhoto/photo/a/e/301296/ae6f83a870b0ee67bc4c1bdc6e30c6cb1774424663.jpg
Дрон P1-SUN від компанії SkyFall
Оборонка
Логіка президента здається зрозумілою. Замість того щоб просто продавати дрони за гроші, Україна може спробувати "продати" дрони ще й політично, виступивши країною-рятівником арабських країн і вибивши за це додаткові політичні або матеріальні бонуси від зацікавлених гравців.
Наприклад, спочатку президент Зеленський https://youtu.be/OpZCYO9u55E?si=FXrFT11c1GyZ7O84 натякнув, що арабські країни можуть повпливати на Путіна для зупинки вогню, і тільки тоді Україна нібито може надати засоби боротьби з іранськими дронами та своїх спеціалістів. Потім у https://www.nytimes.com/2026/03/09/world/europe/ukraine-zelensky-frontline-tour.html коментарі New York Times він заявив про готовність обміняти рішення для протидії дронам на дефіцитні ракети Patriot. Згодом на порталі Intelligence Online з'явилась https://www.intelligenceonline.com/middle-east-and-africa/2026/03/18/kyiv-doha-antidrone-cooperation-hits-snag-over-mirage-fleet,110682705-bre інформація, що Україна просить у Катару передати 12 списаних винищувачів Mirage в обмін на перехоплювачі.
Схоже, що це дратує президента США Дональда Трампа, який https://www.nbcnews.com/politics/donald-trump/iran-negotiate-ceasefire-deal-trump-kharg-hormuz-oil-rcna263474 прямо заявив, що йому не потрібна допомога Зеленського. Водночас політичні перемовини можуть тривати не тільки зі Штатами, але і з https://www.pravda.com.ua/news/2026/03/14/8025546/ Ізраїлем, напряму з арабськими країнами та Великою Британією як з країною-посередником.
Іншими словами, зараз триває процес політичного торгу, в якому Україна прагне вибити якомога кращі умови взамін за справжнє відкриття експорту дронів.
З одного боку це має сенс, якщо українські перемовники тверезо оцінюватимуть цінність вітчизняних дронів, виставлять реалістичні цілі для перемовин і досягнуть якихось швидких результатів.
З іншого - затягування цього процесу б'є по виробниках. І хоча юридично вони зараз можуть подавати заявки в ДСЕК, суперечливі сигнали від держави та забюрократизована процедура погодження із залученням великої кількості відомств не дозволяють конструктивно вести перемовини з потенційними замовниками.
https://img.mezha.ua/mezhaprod/system/MediaPhoto/photo/9/e/301298/9eb1deeb651851ed76a9fdda92b76f681774424717.jpg
Дрон Bullet від "Генерал Черешня"
Оборонка
Ба більше, українські компанії навіть не можуть вивезти свою продукцію на випробування або демонстрацію, щоб підтвердити характеристики.
Високопоставлений співрозмовник "Оборонки" з оборонної галузі зазначив, що у державі обіцяли впровадити спрощені процедури для вивозу зброї на демонстрацію. Але фактично ДСЕК не хоче брати на себе відповідальність та приймати рішення самотужки. Вона надсилає купу листів різним відомствам і в реальності процес погодження вивозу дрона на демонстрацію може займати місяці замість необхідних 1-2 тижнів.
Зараз великі виробники зайняли вичікувальну позицію. Різні співрозмовники "Оборонки" з галузі не полишають надії, що найближчим часом Україна почне оголошувати про міжнародні угоди й це стане реальним "зеленим" світлом для початку перемовин по суті.
Надію вселяє зокрема робота 230 українських спеціалістів на Близькому Сході. За https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cn8d7dl6j47o даними ВВС, вони уже мають перші успішні збиття "Шахедів". У якому статусі та з якою метою там перебувають вітчизняні оператори - невідомо, але можливо це стане якісною демонстрацією спроможностей українських виробників та інструкторів.
"Ми не виключаємо, що держава може бачити більше, ніж ми. Але подальше зволікання веде до того, що на ринок замість нас заходять вже іноземні компанії, які так само випробували свою продукцію в Україні. Це - не Patriot PAC 3, це рішення, які за сильного бажання та наявності інвестицій можуть бути скопійованими, вдосконаленими і масштабованими. Ми так дочекаємось, поки ми не будемо потрібними взагалі нікому.
Станом на зараз для нас ще залишається місце на світовому ринку. Ми не знаємо де вибухне наступний конфлікт. Наша перевага, що ми можемо закрити будь-яку потребу не у 2030-му році, а за лічені місяці. У нас ще є можливість заявити про себе, але ця можливість з кожним днем звужується", - зазначив Гончаров.
Є також другий шлях - без жодних попередніх політичних умов лібералізувати експорт зброї для партнерських країн і дати виробникам можливість самостійно знайти свого покупця, тим самим збільшивши вплив України на цьому ринку. Але такий сценарій потребуватиме не лише політичної волі, а й системних перетворень.
Проблема глибше
Буксування українського експорту зброї стосуються не лише ситуації з країнами Близького Сходу. Мова йде про гальмування процесу загалом. В одних компаній вдається зробити трансфер технологій, і вони вже легально відкривають спільні підприємства за кордоном. Інші - не можуть це зробити.
Наприклад, з джерел "Оборонки" відомо, що зараз дронова компанія "Укрспецсистемс" не може отримати дозвіл на початок роботи у Великій Британії, хоча будівництво її заводу вже разом з партнерами анонсували на найвищому рівні.
https://img.mezha.ua/mezhaprod/system/MediaPhoto/photo/7/2/301299/728b15ca2deb28b14809765832776dd61774424790.jpg
Дрон PD-2 компанії "Укрспецсистемс"
ГУР
За словами одного з високопоставлених співрозмовників "Оборонки", зброярі ніколи не знають ані про статус своєї заявки, ані про причини відмови: чи то технічні, чи то безпекові чи будь-які інші. Їх просто ставлять перед колегіальним рішенням Міжвідомчої комісії (МКВТС) як перед фактом. Відсутність розуміння подальших дій ствоює ризики, що виробник розчарується у перших кроках з відкриття експорту й просто перестане вірити тому, що декларує влада.
Про потребу експортувати зброю президент https://oboronka.mezha.ua/v-ukrajini-planuyut-vidkrittya-eksportu-zbroji-304980/ офіційно оголосив ще у вересні минулого року. Але якщо подивитись на ситуацію загалом, то на кожному кроці виникають перепони, недомовленості та простір для корупційних ризиків. А реальний результат за останні 7 місяців - майже нульовий відносно того потенціалу, який має вітчизняна оборонна промисловість.
Стає очевидним, що в такому вигляді система експорту зброї є недієздатною і потребує змін. На політичному рівні - щоб різні зацікавлені особи не займались перетягуванням ковдри та перекладанням відповідальності, шкодячи процесу. І на процедурному рівні - щоб система не відлякувала виробників, була передбачуваною та прозорою.
Спілкувався з товаришем, зараз на константинівському напрямку.
Пряма мова " потроху відступаємо". У кацапів втрати в три-чотири рази вищі, але лізуть. Багато вже є з окупованих територій, які воюють за козломордих. Багато кацапів здається в полон, є такі, що воюють до останнього і доводиться їх виколупувати.
Саме цікаве, що товариш відмітив, що зараз біля 80% втрат ворога від ФПВ. Автомат, кулемет і навіть міномет вже не актуально. За статистикою втрати більше від дронів.
Ну і саме сумне, хлопці які на самому передку це... Шанси вийти чи відійти мізерні. Поранення на передку це практично означає ... все. Евакуацію провести не можливо. Хіба складуться обставини погоди, відсутності дронів у противника і що поранений протримається декілька годин до прибуття на стабпункт. Кіл зона вже складає 15-20 км.
У констаху транспорт вже не їздить, хіба щось броньоване і в негоду. Все інше відразу атакується та знищується.
Десь так.
Я цілком вірю, що цей дегенерат міг таке мичати, бо добре пам'ятаю, як на початку Богдан бігав і затуляв рота цьому інфантильному ідіоту, який не міг двух слів зв'язати, а не те щоб щось сказати довше одного речення.
Вересень 1659 року. Під Германівкою вирувало море людської люті. Чорна рада перетворилася на кривавий хаос: козаки, підбурювані московськими емісарами, різали тих старшин, хто підтримав Гадяцьку угоду. Іван Виговський був зовсім поруч, у своєму таборі, але він не пішов у це пекло. Як досвідчений стратег, він розумів: аргументи права та дипломатії безсилі проти натовпу, якому пообіцяли «волю» без жодних зобов'язань.
Там, у Германівці, його ідею Великого Князівства Руського розтоптали в багнюці. Козаки вигукували ім'я Юрася Хмельницького, надіючись, що син великого Богдана поверне «старі добрі часи». Виговський бачив, як його армія тане: полк за полком переходили на бік опозиції, спокушені золотом або страхом перед Москвою.
Він відступив до Білої Церкви. Саме там, у колі тих небагатьох, хто залишився вірним, відбулася справжня драма. Виговський міг би закритися у фортеці, міг би закликати на допомогу всі сили Криму та Польщі, щоб потопити повстання в крові. Але він, людина, яка все життя будувала державні інститути, не захотів стати катом власного народу.
У жовтні 1659 року, перед невеликим колом старшини, Іван Виговський зробив те, чого від нього ніхто не очікував. Він не став битися за крісло до останнього. Він власноруч виніс гетьманські клейноди - булаву, печатку та прапор.
- Я брав цей скарб, щоб зробити Україну рівною серед європейських держав, а не для того, щоб бачити, як брат убиває брата, - тихо, але твердо сказав він.
Він поклав булаву на стіл. Це був момент неймовірної особистої поразки, яка водночас стала його найбільшим проявом гідності. Виговський здав повноваження, сподіваючись, що цей жест зупинить громадянську війну. Він хотів просто піти, зникнути з великої політики, знайти спокій у своєму маєтку на Галичині.
Але він занадто багато знав і занадто багато вмів, щоб його залишили в спокої. Вороги не пробачили йому Конотопа, а «друзі» - його розуму.
Виговський поїхав на Правобережжя, де став сенатором Речі Посполитої. Проте тінь булави переслідувала його. Як колишній гетьман потрапить у пастку нової інтриги, і чому його останні хвилини стануть втіленням найвищої несправедливості?
#ІванВиговський #ІсторіяУкраїни #Гетьманщина #БілаЦерква #Зречення #Козаки #Руїна #Політика #Державність #UAHistory #АнімованаІсторія #КозацькаДоля #СилаДуху
Інтеграція до Європи? Та напуя вона треба зеленому, д'Єрмаку, татарову, корявченку який Юзік і ще цілій шоблі зелених мародерів.
Україна в смертельній небезпеці, а ці мародери вже приготували собі тепленькі місця за кордоном, а Україна їм потрібна лише для збагачення, заробляння грошей і їм несуттєво чи вони виберуть ці гроші у немічної дитини чи старого або відберуть останню копійку на закупівлі зброї для військового.
Я хочу запитати у наших зелених гамадрилів, які на лай... собачий гавкіт сходили в 2019 році приводячи до влади всю цю зелену циркову шоблу, реінкарнованих риг і інших аферистів, скажіть мені ви оці подачки з ******* отримуєте? Думаю отримуєте, бо любите халяву, навіть не замислюючись звідки гроші, де щось недокупили для ЗСУ чи для оборони країни. Вам совковим шкурами всеодно чи зелені чи кацапи аби лише ваша дупа була в теплі і пузо напхане.
Ви продали себе і мені дійсно глибоко начхати на ваші тупі пики, але мені дуже шкода, що зараз наше майбутнє гине на фронті, що багато виїхало і повертатись вже не планує.
Це все зробили ви і це був ваш вибір.
Дія перша: Міндич дізнається про те, що НАБУ його зараз набубукає, і чеше з грошима до Ізраїлю, чиєго паспорта він надбав іще казна коли - як страховий поліс, він туди взагалі-то не збирався, там наїбувати нема кого.
Дія друга: бубачка обурено верещить про прідатєля бившева друга та демонстративно позбавляє його українського громадянства.
Великий антракт, під час якого Міндич тихо сидить в Ізраїлі за старим одеським рецептом: "Абраша, вот тебе тубарэтка, вот тебе трапка: сиди на здесь, молчи в тудой". В Україні пристрасті вщухають, на тлі всякого іншого *******.
Дія третя: українська Генпрокуратура раптом тиць-пердиць збуджується до діяльності та офіційно вимагає в Ізраїля видати Міндича до України, як підозрюваного. Це після того, як у нього забрали українське громадянство. Тобто, юридична картина така: якась чужа країна вимагає в Ізраїля видати їй не свого громадянина, а ізраїльського, не за доведеним складом злочину, а за підозрою, причому в економічному злочині. А докупи ще в той момент, коли з Ізраїля через війну навіть літаки цивільні не літають.
МИ ЗАРАЗ ТУТ.
Дія четверта буде така: Ізраїль фізично не може видати Україні Міндича, бо він формально не громадянин України, а громадянин Ізраїлю, отже, в ізраїльської влади існує обов'язок його захищати. Якщо навіть хтось в Ізраїлі рипнеться його доправити до України - Міндич такого сміливця по ізраїльських судах затягає, на адвокатів у нього нівроку є. Навіть Штатам не вдалося виколупати Фірташа з австрійського носа, а що вже казати про Україну, чиїй владі того Міндича взагалі не хочеться...
Фініта ля комедія: В усьому винні кляті сіонізди, які пригріли свого клятого Міндича й не віддають його чесній та порядній українській владі, яка його голосно вимагала, але нічого не може зробити. Бубачка майже Лі Кван Ю, він хотів посадити друга, але підступні євреї не дали. Єслі в кранє нєт вади...
🔳 Держава - г.ній, народ - д.егенеративна гілка людства з мародерів, грабіжників і некрофілів.
До дня народження, 1 квітня, Миколи Гоголя, згадаю історію, яка не зайвий раз нагадає, чому ці генетичні у.роди мають вимерти.
Отже, у 1931 році в чиїсь запаленій уяві виникла ідея закрити цвинтар Данилова монастиря і на тому місці відкрити дитячий притулок (ну, а де іще, москва не резинова). І для цього перенести прах Миколи Васильовича звідти на Новодівич.
При церемонії ексгумації 31 травня 1931 року були присутні близько 20 осіб. І це не були пересічні роботяги кладовища.
Це була тогочасна «радянська еліта», вершки суспільства, богема, бомонд і цвіт російської нації ... Історики, археологи, партноменклатура, літературна професура і, власне, відомі літератори:
Іванов, Лідін, Катаєв (той, шо бєлєєт парус), Малишкін, Олєша (той, шо три толстяка), поети Луговськой, Сельвінський (той, що ми йому музей в Криму), Свєтлов (той, шо пароход міхаїл свєтлов «ту-ту»).
І майже всі лишили мемуари про ту подію. І якщо в деталях є розбіжності, то в єдиному моменті всі одностайні: присутні біля труни «жадною толпой» кинулися розбирати тіло і гроб на «сувеніри на пам'ять». Ніхто цього не приховував і навіть пишалися.
Один совпіс (тобто совєцкій пісатєль) відхопив шмат позумента, інший зірвав з Гоголя частину сюртука (В. Полонський «Моя борьба на литературном фронте»).
Так, совпіси наплювали на пристойності і пам'ятіь великого кумира й несамовито порізали сюртук, в якому був «одягнутий» покійник.
Катаєв відрізав з поли гоголівського сюртука шматок тканини.
Малишкін відірвав від гробу шматок позумента (і потім признавався, що соромиться і не знає, куди його діти).
Директор кладовища Аракчеєв забрав собі на згадку як трофей з трупа гоголівські башмаки.
Професор Літературного інститута В.Г. Лідін, який, власне, і залишив мемуари з описаним пограбуванням трупа Гоголя, теж взяв собі «на пам'ять» шматок сюртука Гоголя - відкрамсав фалди. А потім зробив з нього футляр першого видання «Мертвих душ», зберігав в своїй бібліотеці, хизувався некрофільським трофеєм перед гостями.
Сьогодні книжкою хизується його донька.
Тіло Гоголя також разібрати на сувеніри не завадили ніякі моральні принципи і орієнтири авторів «трьох товстунів» і «біліє парус одинокий».
Всесвітньо відомий академік Всеволод Іванов відважився на безпрецедентний крок: він виломав ребро (за іншими версіями берцову кістку) і взяв його собі.
Уявили картину, як ця свора накинулася на щойно відкопану труну? Хто одяг ріже, хто кістки тягне, один перед одним, ліктями ************? Всі хочуть втовпитись...
Проте найкрутішим був гість столиці літератор Валентин Стенич. Він також потяг у Гоголя ребро. Сунув у глибоку кишеню - і привіт!
Але бігати з таким предметом по Москві було не дуже зручно, тому мародеру довелося «здати на зберігання» ребро прославленому романісту Леву Нікуліну.
Про якого потім складуть віршик:
«Каїн, де Авель?
Нікулін, де Бабель?»
У Стенича вийшло благополучніше: мародер-некрофіл отримав назад ребро Гоголя, любовно запаковане. І поїхав з трофеєм у ленінград!
Зібравши на хазі цвіт літераторів із Північної столиці, Стенич надувся від власної величі і, червоніючи від хвилювання, оголосив:
- А у нас у квартирі - ребро Гоголя! Так-так, справжнісіньке! Я зараз вам покажу!
Кімната вся загула.
Розгорнувши упаковку, грабіжник могил витяг письменницьку кістку і дав доторкнутися колегам, щоб ті померли від заздрощів.
«Прокляття фараона» спіткало Стенича за хвилину, коли гості виявили, що «ребро Гоголя» виготовлено з дерева.
Виявляється, Нікулін зробив дерев'яну копію, яку і підсунув некрофілу.
Ніколи у житті Валентину Йосиповичу Стеничу не було так соромно. Весь вечір просидів, як у воду опущений.
Ну, чим не сюжет для гоголівського оповідання?
Думаю, він би зацінив.
Подобається мені, коли доля мститься людям не лише жорстоко, а витончено. А жорстоко вона помститься Стеничу у 1938, коли його розстріляють свої ж.
Нікулін же потім клявся-божився, що здав ребро в якийсь музей, а в який, не згадає...
P.S. Вдруге Гоголя обікрали одічалиє, коли надгробний камінь, привезений з Криму і поставлений на могилі Гоголя його друзями, названий «Голгофою», було після ексгумації втрачено, а потім «дивом» знайдено на могилі Булгакова, того самого (кажуть, удова підсуєтілась).
Здається, Гоголю час повертатися додому.
Автор: Julia Dike
Зі сторінки Вікторія Самборська
P.S. хто бажає почитати більше, тут👇
https://www.facebook.com/share/p/1CAx5mvuTW/
Гвалт звичайно добре і зрозуміло чим зелені займаються, але де була його голова коли в 19 році він топив за зелену непотріб.
-------
Тільки вчора задавався питанням, де наш «Сапсан»?.. А сьогодні читаю в новинах, що українську державну ракетну програму «Сапсан» можуть «заморозити».
Фактично, мова іде про спробу рейдерського захоплення багаторічної - з 2000 року праці українських ракетників, які дійсно створили ******** ракетний комплекс, не гіршій за Atacms, або «Іскандер».
Ще в травні минулого року вкотре повідомлялося про успішне застосування «Сапсана», а в червні 2025-го президент заявив про початок серійного виробництва.
І тут раптом - «заморозка». Фактично - ліквідація. Бо «заморозка» під час війни означає відсутність державного замовлення і мобілізацію фахівців.
Безумовно, їх не мобілізують, а «вчасно і вдало» працевлаштують на підприємствах одного відомого приватного виробника, разом з технологіями, досвідом, конструкторською документацією.
Це не вперше, коли «один відомий приватний виробник» дронів і ракет, користуючись всебічною підтримкою з гори, пожирає конкурентів, або просто нищить їх. Займається мародерством.
Так само був знищений «підрозділ Касьянова» за успішні атаки по москві, тому що «відомий приватний» так і не спромігся. Тепер прийшла черга «Сапсана».
Ми живимо в темні часи, коли декільком людям в Україні належить 80% відсотків ринку озброєння, і тому ці люди не зацікавленні ані в перемозі, ані в зупинці війни, ані в конкуренції.
Екзистенціальна війна за саме існування України і української нації перетворилася на божевільний бізнес на крові для декількох осіб без роду і племені, які від фантастичної кількости грошей і відчуття абсолютної влади остаточно втратили розум. (с) https://www.facebook.com/share/p/1GWAetAQUK/?mibextid=wwXIfr Юрій Касьянов
--------------------------
такє... "успішний" в якості пропоганди - ну так, з військової точки зору -ні.
Якщо робив щось потрібне, то до нього черга стояла, а так, присмоктатись до держбюджету
-----
А давайте нарешті визнаємо, що владі війна вигідна, бо вона дає можливість уникати відповідальності за порушення законів і на ній збагачуватися. І це не якесь припущення, а прямі висновки після аналізу законопроєктів, які подають «слуги» за командою з Банкової. Хочете переконатися? Let's go!
У законопроєкті Закону «Про публічні закупівлі» №11520 влада заклала правки, які дають можливість повертатися до старої корупційної практики, коли можна буде продавати неякісні товари за високою ціною для забезпечення ЗСУ. Тоді яйця по 17 гривень здаватимуться вам дитячою забавкою. Бо вся інформація знову стане закритою. Відповідає за цей процес «слуга» Олексій Мовчан. Коли він за бюджетні гроші найняв 24-річну танцівницю Валерію Гриценко як свою асистентку, це виглядало смішно і примітивно. Але зараз його дії викликають лише лють.
Ідеальним прикладом є правка №6, яка тепер дає можливість обирати не найвигідніше за якістю чи ціною, а те, що буде вважатися тими, хто закуповує, «найкращим». Це не жарт. До речі, знаєте, як визначається, що саме «найкраще»? Не знаєте? Це не дивно, тому що параметрів визначення немає. А правка є. Це дає можливість зателефонувати з ОП і сказати, що саме сьогодні «найкраще» і кого треба купити.
Але ж є проблема. Бо приховати це зараз неможливо. Після яєць по 17 гривень закупівлі зробили відкритими, і це заважає багатьом «крутити» схеми. Але їм на допомогу вже подана правка №105 економічного комітету ВР, завдяки якій з'являється можливість закрити від суспільства будь-які закупівлі під приводом захисту інтересів нацбезпеки. Мова не про закупівлю зброї чи снарядів, а про все інше. І тоді можна буде «впарити» яйця вже не по 17 гривень за одиницю, а по 57 чи 107. І ніхто про це не буде знати. Тож «пиляти» гроші можна буде на чому завгодно: від яєць, яблук чи води до форми, бронежилетів та палива.
І все це під прикриттям євроінтеграції, хоча чітко протирічить європейським нормам та стандартам. Але коли такі дрібниці зупиняли наших шоуменів та їхню прислугу?
Якщо хтось скаже, що депутати від «слуг» подають правки, не знаючи, що саме вони подають, то це не виправдання, а вирок. Бо виходить, що хтось може написати правки, в яких містяться різні корупціогенні маркери, а нардеп мовчки, без запитань, їх подає? То він чиясь прислуга чи все ж частина організованого злочинного угруповання з центром прийняття рішень в ОП? А якщо депутати навмисно подають такі правки, то вони свідомо намагаються повернути корупційні схеми. Схеми, які знекровлюють Україну та реально вбивають. І якщо «слуги» це роблять, то їм це вигідно. І вигідна війна, яка дає їм таке робити. Бо як тільки закінчиться війна, закінчиться їхній час у владі і почнеться новий час - відповідати за скоєне. А цього вони точно не хочуть.
---------------
Класична стратегія: якщо ти не можеш перемогти фаворита (в даному випадку державний Сапсан) у прямій дуелі (характеристика до характеристики чи ціна до ціни), ти змінюєш правила гри.
1. Стратегія розсікання ніші
2. Уникнення прямого порівняння (Benchmark Dodging)
3. Технологічний маневр: Державне це legacy костилі, приватне це майбутнє
ОТРК Сапсан створювався як конкурентний аналог тої ніші яку займає російський балістичний Искандер-М. Це той самий порядок дальності під 500 км, ті самі 2 твердопаливні одноступінчаті ракети на 1 ПУ, те саме мобільне колісне шасі ПУ, ті самі масогабарити (діаметр 900-920 мм щоб на дорожному полотні мобільного колісного шасі влазило 2 штуки). Ті самі масогабирити БЧ в районі 450...480...500 кг.
Без заглиблення в нюанси і подробиці це ракети одного типо-класу. Закидуємо під 500 кг БЧ на дальність під 500 км.
Лобісти закриття програми ОТРК Сапсан підтримують ідею фінансування приватних ініціатив FP-7 та FP-9.
Вони напряму не конкурують, перша значно менша друга значно більша. Перша закидує умовні 150 кг на умовні 200 км. Друга закидує умовні 800 кг на умовні 800 км.
Приватники зазначають, що використовують до 50% рішень Сапсана. Це означає, що вони не вигадують новий двигун з нуля, а адаптують відпрацьовані державними КБ технології (сумішеве тверде паливо або системи управління) під більш прості та ******* конструкції з композитних матеріалів.
За рахунок використання цивільної електроніки (де це можливо), композитних корпусів та швидких циклів розробки, приватні компанії ніби-то обіцяють значно меншу вартість одиниці при порівнянній точності.
Замість одного універсального ОТРК, який вміє все, але дорого, лобісти пропонують два вектори:
- спрощений кулак (ідеологічний наступник Точки-У)
- довга рука - вихід за межі класу ОТРК
Коли ТЗ формується під іншу лінійку виробів (Benchmark Dodging), стає неможливо порівняти їхню вартість із Сапсаном напряму.
Лобісти приватних проектів використовують маркетинговий прийом. Вони подають Сапсан як проект, що тягнеться з 2006 року (тобто морально застарілий). Приватні ж проекти подаються як "гнучкі, створені за досвідом 2022+ та засновані на композитах".
Ризик у тому, що замість запуску одного серійного виробу, який уже пройшов випробування і готовий до масового виробництва, ресурси можуть бути розпорошені між кількома новими розробками.
Більше на захист Сапсану писав Юрий Касьянов:
https://www.facebook.com/brtcomua/posts/pfbid02ijJ88LC7Ddjmb3iYcUtTCXqmj4StWQDYnydab3LpGahcLYbuF3vfZYqRVyJ46sXgl
Лобісти приватників тиснуть на те, що FirePoint працює за стандартами Agile: здатні внести правку в софт чи конструкцію за тиждень, тоді як у державному секторі це може тривати місяці через бюрократію
Чого питаю бо наша міська та обласна влада відчула момент і як останні паскуди знаючи, що зараз ніякого протесту чи мітингу на їх збіговисько, що зветься сесією, ніхто не вийде, зайнялися дерибаненням міської та обласної комунальної власності.
На підставі акту про аварійний стан будівлі, приміщення на 1700 квадратів у центрі міста шляхом маніпуляцій з аукціоном прихватили за п'ять мільйонів гривень. Це десь по ціні трикімнатної квартири. В це не одне таке приміщення вони здерибанити і в плані ще.
Їх не цікавить історична цінність будівель ні історія міста. Головне прихопити, знести, зліпити якесь одоробло на надцять поверхів і пофіг, що вся інша інфраструктура: дороги, водопровід, каналізація і інше ще при поляках чи після війни з збудована.
Біля стадіону, на колишніх спортплощадках збудували п'ять багатоповерхівок, а дорога вузенька і виїзд один, так от щоб зробити інший виїзд вони хочуть закрити дитячий садок щоб зробити через нього дорогу, а може ще однією багатоповерхівку зліпити. Для досягнення цього міська влада пішла по звичній схемі садок аварійний і недоцільно.
Щоб вже їх самих недоцільно було .... краще їх приспати.
Влада очікує, що якось перемога сама по собі прийде.
А реальність така, що поки зелені жолуді не будуть по деревах висіти то годі й сподіватись на щось хороше чи хоча би прийнятне.
https://youtu.be/zoMDadPQLKA?si=qwHoJgyAox_3QEmF
Пробіг сто метрів за 10 секунд.
https://youtu.be/rt-uQKkW5dU?si=PbFm-5geTNV_fZwZ
Досить цікаве інтерв'ю, особливо про наступ Красной Арміі, її стратегію в двух словах "нащупати слабке місце і биту туди всіма засобами та силами".
Пам'ятаєте розпіарений в 23 році контрнаступ і чим це закінчилося?
Не було одного концентрованого удару на півдні в напрямку Токмаку. Чого не було бо Сирський через голову Залежного відібрав
резерви і "фортеця Базмут". Здулися і там, і на півдні, не прогнозом лінію Суровікіна.
Прийде час ми про це все дізнаємось.
Звичайно, на п'ятому році війни, вже можна писати нові книги, але потрібно зважати на те, що багато з того всього кацапи роблять по старинці.
Він був одним з небагатьох, хто не приховував своєї проукраїнської позиції та активно виступав проти захоплення міста проросійськими силами.
У ті ж дні, у захопленій ДНРівцями Горлівці, зі своєю квартальною клікою виступав майбутній Лідер Всесвіту Зеленський і заявляв, «что мы любим российский народ, потому что мы один народ…»
Кого ви обрали президентом, «розумахи»??
Не забувайте першого…
Не прощайте другому!! (с) Світлана Самарська
Телефонуємо оператору. Приходить якийсь "сопляк". Поміняв штекер на роутері. Почав працювать. Дружина задоволена. Наступного дня - знову та сама історія! Викликаємо знову "спеціалістів"... Приходять вже ДВОЄ "сопляків". З розумним виглядом стали колупаться з роутерами... Сміюся тихенько, до дружини: "Знову скажуть, що у нас "запалы не той системы" ("Біле сонце пустелі"). Потім мусив піти, у справах, з дому. Дружина повела "спіцілістів", у той магазин. Повертаюсь додому. Розказує: "Стояли в магазині, з "чавунними мордами", і не розуміли, що їм пояснюють, і про що питать треба...". Виявилося, що ще й, на одному з роутерів, збили "базове налаштування". Повернулися, хвилин п'ять поколупалися з роутерами, і спробували "тихенько здриснуть". Дружина перехопила:
- Зробили?
- Ні... Ми працюємо тільки з "проводами", а не з апаратурою...
І "злиняли"...
Спробували ми підключить хоч той, що трохи "дихав"... І ТОЙ НЕ ПРАЦЮЄ! Зателефонували оператору: "Ваші "напартачили"! Приїжджайте, виправляйте!"... А нам у відповідь: "Виклик майстра-наладчика коштує 200 грн..." Тобто, я, їхні "пройоби", повинен виправлять, за свої гроші!
Плюнула дружина, і згадала свій технікум, у молодості. Методом "наукового тику", сама переналаштувала ОБИДВА! Тепер знову з Інтернет...
Питався оператора: "Ви за що своїм "спіцілістам" гроші платите? За "красиві очі"? Відключилася...
П.С. До речі поліцаям має бути кримінальна відповідальність за невиконання своїх службових обов'язків. В результаті їх бездіяльності загинули прості громадяни.
Міністра напуй та й уряд вже давно треба туди само, але ж...
Зелений ЛІДОР нікого не здасть бо хто ж тоді його козла буде від звичайних громадян захищати.
Дайте уточню:
1. У війську мені в обов'язковому порядку видають зброю. Багато зброї. В тому числі - великі калібри, гранати, мінно-вибухові. Але в цивільному житті мені не можна навіть короткоствол, бо я стану небезпечний.
2. Зброю громадянам не потрібно, бо поліція їх і так захистить. Але поліція не захищає, а тікає. Тому треба посилити перевірки і контроль власників зареєстрованої зброї, а не профпридатності поліції.
3. Поліція не навчена для війни, але їй все одно видають зброю, яку вона навіть не намагається використовувати для порятунку громадян згідно з посадовими обов'язками. А мені, давно вже навченому для війни, який роками захищає громадян і поліцію включно, зброю все одно не можна.
4.. Озброєна поліція тікає від злочинця, покинувши беззбройних громалян на смерть. Але поліцію не можна у військо, бо нікому буде охороняти громадян, яких поліція покинула напризволяще.
5. Якщо військовий покинув позицію і втік - його командування несе за нього повну відповідальність, аж до звільнення у важких випадках. Включно з командирами корпусів. Але коли поліцейські тікають від здочинця, внаслідок чого гинуть випадкові люди, яких поліція мала захистити - командування МВС і нацполіції жодної відповідальності не несуть.
Я нічого не пропустив?
(На фото - один із співучасників убивств на Голосієво)
Зброя не захищає, єдина функція зброї вбивати. Я до речи був у суботу біля того Велмарту, навіть якщо б в мене була зброя, ну не став би я влаштовувати перестрілку.
В от поліцаї зобов'язані були зупинити того навіженого стрільця, навіть ціною свого життя. За цей час інші громадяни мали б шанс перебратися в безпечне місце.
Все залежить від ситуації. 🙂
А також є відео, як поліцаї з ТЦКашниками по беззбройному стріляли.
Я різко негативно ставлюся до ухиляниіа, але в останньому відео чомусь, невідомій жирний поц, в цивільній одежі, відкриває вогонь по автомобілю який вже віддаляється по дорозі і це жирне падло не переймається, що від його стрілянини можуть постраждати сторонні особи.
Borislav BerezaКоли я написав про те, що ДМС України планує видати Росії Аслана Хакімова, розробника НРК і відомого волонтера, то дехто написав, що це неможливо. Неможливо? Ок, тримайте свіжу історію.
Зауру Шогенцукову, в 2025 році виполнилося 57 років. На початку 2025 року він нелегально, через Білорусь, зайшов на територію України з наміром приєднатися до легіону "Свобода Росії" у війні проти Кремля. Українським прикордонникам він зразу заявив про свій намір. Більше того, за Шогенцукова клопотав командир Грузинського легіону, який готовий був взяти його до себе. Але відмовила СБУ.
В грудні 2025 -о Шогенцукова було примусово видворено до Росії. А Росії були дуже раді цьому. В січні 2026-го, за місяць після видачі, співробітники ФСБ передали тіло Шогенцукова родині в Нальчику для поховання. Обставини смерті невідомі. На тілі були сліди катувань. Експертизу родині заборонили робити. Тож, скоріше за все він був закатований.
Це зроблено ДМС України, якою керує Наталія Науменко. Подібна видворення, як і можлива видача Аслана Хакімова, є грубим порушенням прав людини, та міжнародних угод раніше ратифікованих Україною. Але схоже, що такі дрібниці не дуже хвилюють тих, хто сьогодні намагається видати Хакімова Росії. До речі, а коли через катування Аслан віддасть катам всю інформацію по створеним ним НРК і їх поставлять на озброєння армії РФ, то голова ДМС Наталія Науменко буде тішитися цим чи ще і отримає нагороду, як Деркач, який отримав зірку Героя Росії за свої дії проти України?
PS До речі, мені повідомили, що представники СБУ зараз тиснуть на дружину Аслана, щоб уникнути розголосу. Мдя...
Завжди на його і..пало з тою його узмилочкою дивився і він мені іуду нагадував, що за 30 срібників Христа продав.
https://www.radiosvoboda.org/a/news-skhemy-%D0%B7%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD-zakon-kivalov-kolesnichenko-rosiyska-mova-pravfond/33740892.html
Прем'єр-міністру Італії Джордже Мелоні не сподобалася критика російського телеведучого Володимира Соловйова, який лише тактично назвав її "фашисткою тварюкою", "сертифікованою ідіоткою" і просто "повією" (puta), на що звернули увагу всі головні італійські ЗМІ.
Реакцію італійської влади важко назвати неадекватною.
Мало того, що в МЗС Італії для висловлення протесту було викликано посла РФ в Італії Олексія Парамонова, так ще сьогодні вранці стало відомо про те, що в країні почалося знесення всіх п'яти вілл, що належать Володимиру Соловйову.
Нерухомість ціною десятки мільйонів євро кожна невстановлені особи просто зносять тракторами за повної бездіяльності правоохоронців🔥🔥🔥👏👏👏👏👏👏
Тепер подивимся на його реакцію... Як він буде "метать ікру", знаючи, що його, за це, "порвуть, як Тузік- грілку", ті, кому ті вілли насправді належать... Але, що поробиш? "Дурний язик відкручують разом з дурною головою...".