В Крыму на Советской площади появился памятник "жервам ОУН - УПА"
Открытие его намечено на 14 сентября.
Крымский Республиканский комитет Компартии Украины информирует, что "памятник установлен на средства, собранные крымчанами и коммунистами Украины. Он станет данью памяти подвигу советских людей, победивших фашизм".
Коммунисты планируют открыть памятник торжественным митингом, на котором выступят общественные и политические деятели, ветераны.
Организация украинских националистов (ОУН) и ее армия - УПА - боролась за независимую Украину на два фронта - против Вермахта и Красной армии. Подполье ОУН-УПА действовало в Украине до середины 1950-х годов. Коммунисты традиционно считают украинских националистов своими идеологическими врагами.
Твой, откровенно говоря, неумный и предвзятый комент наталкивает на мысль, что ты неспособен или не хочешь что-либо понимать и вести цивилизованый культурный спор о данном вопросе. Какого ты хера тогда вмешиваешься? Делать больше нехер?
"- ... десять лет душишили этих Бандеровцев, душили-душили,душили-душили,душили-душили,душили-д ушили..."
Звания, медальки, маузер именной, дачка на старость у моря.
Шо ж он внукам про план по валу Бандеров расскажет.
Он геройскую историю придумает вместе с Партией.
Шоб внучата гордились славным бойцом с Орками.
5 февраля на восточную окраину села Мизоч для выполнения боевого задания были высланы два бойца автоматной роты 287 СД, однако последние в часть не вернулись. Произведенной облавой были обнаружены трупы бойцов, убитых холодным оружием, со следами зверских издевательств: отрезаны носы и уши...
6 февраля сего года в пути следования из санчасти в 870 СП, 287 СД в районе села Мизоч исчез красноармеец этого полка Кондаков. При розыске последнего на окраине села Мизоч был обнаружен труп Кондакова, убитого выстрелом из винтовки...
В ночь на 7 февраля сего года в районе города Сарны Ровенской области на разъезде Страшево бандиты зверски убили б военнослужащих - связисток и одного старшего сержанта. В доме, где располагались связистки, также убиты хозяева его — муж и жена. У убитых женщин разбиты головы и вырезаны груди...
Того же числа при передислокации 870 СП, 287 СД из района Мизоч в район Великая Мошаница командир взвода Ворончихин зашел в один из домов, стоящих в отдалении, с целью узнать дорогу. Зайдя в дом, Ворончихин неизвестным бандитом был ранен пятью пулями...
10 февраля с[его] года бригадным обменным пунктом 150 танковой бригады был организован перевоз боеприпасов из села Должки в село Сапожин. Для этой цели было выделено 9 подвод с ездовыми из местного населения.
Сделав одну поездку, подводы возвращались обратно в село Должки. По пути старший сержант Саломахин к себе на подводу посадил двоих гражданских мужчин, которые попросились довести до хутора. Поравнявшись с лесом, ехавшие на подводе двое мужчин соскочили с нее и один выстрелом из револьвера убил Саломахина, сбросил его с подводы и забрал принадлежащий ему автомат...
16 февраля с. г. в д. Залюбовка Дубновского р[айо]на Ровенской области
бандгруппа (численность не установлена) совершила нападение на
военнослужащих 233 отдельного саперного батальона, 149 СД, в результате
чего убит лейтенант Славгородский и ранены три бойца. Бандеровцы
захватили 2 винтовки и один револьвер системы "Наган"...
17 февраля с. г. на КП штаба 24 СК возвращался офицер связи -старший лейтенант Пискун совместно с офицером связи 287 НВСД -
лейтенантом Волошевским в сопровождении двух связных.
Пооезжая деревню Острув из-за хат их обстреляла группа бандеровцев, в результате чего убит старший лейтенант Пискун и ранен один связной...
9 февраля с. г. в армейскую авторемроту, дислоцирующуюся в дер. Карпиловка, был командирован красноармеец 555 автороты 397 СД Передельский Иван Семенович, с ним вместе направлялись еще двое военнослужащих.
Следуя из дер. Залужье в Карпиловку, в лесу возле с. Марьяновка они были остановлены группой вооруженных бандитов, часть из которых была одета в форму военнослужащих Красной Армии. Разоружив Передельского и следующих с ним военнослужащих, бандиты увели их в лес, откуда они не возвратились...
9 февраля с. г. в армейскую авторемроту, дислоцирующуюся в дер. Карпиловка, был командирован красноармеец 555 автороты 397 СД Передельский Иван Семенович, с ним вместе направлялись еще двое военнослужащих.
Следуя из дер. Залужье в Карпиловку, в лесу возле с. Марьяновка они были остановлены группой вооруженных бандитов, часть из которых была одета в форму военнослужащих Красной Армии. Разоружив Передельского и следующих с ним военнослужащих, бандиты увели их в лес, откуда они не возвратились...
18 февраля с. г. в 11 часов дня в районе между селами Збора и Богуша Березновского района Ровенской области группой бандитов были обстреляны из пулеметов и автоматов две автомашины инженерно-саперного батальона, при этом были убиты: начальник интендантского снабжения старший лейтенант Зеленин, военфельдшер Тихоненко, мл[адшие] сержанты Смирнов и Татаринов и водитель автомашины Скиба...
21 февраля 1944 года в селе Михальковцы Гощанского района Ровенской области 70 чел. бандитов напали на 10 чел. военнослужащих, охранявших гаубицу 149 СД, оставленную из-за отсутствия тяги.
В завязавшейся перестрелке 1 боец убит, трое ранено, 2 спаслись бегством, остальные пропали безвести...
ЦГАООУ, ф.1, оп.22, д.930, л.46-49, 56, 145-148, 166-170.
по надписи получается, что памятник установлен жертвам советского народа, которые и являются пособниками фашистов и эти жертвы это УПА
Так кому ж памятник? Тем кого советский народ изничтожил?
Памятник имеет название "Жертвам советского народа павшим от рук ОУН-УПА и др..." следовательно разберем данную фразу.
1. Жертвы советского народа - это те кого советский народ убил, а это такой же советский народ, народ на захваченых териториях, народ который не хотел быть советским(ОУН-УПА), фашисты(немцы, австрийцы, итальянцы, венгры, чехи..., последние кстати были в Варшавском договоре вместе с ГДР- это противовес НАТО), китайцы, японцы, поляки...
2. Павшие от рук УПА - советский народ, которому дома не сидится и ходит освобождать народ который не хочет быть советским и вообще никого об этом не просил, фашисты, поляки-окупанты.
Если скрестить эти два понятия и вычесть повторы, то получим, что памятник был поставлен Фашистам, Полякам и советскому народу, который пошлялся по чужим териториям и которого еще и посадил(растрелял, сослал) другой советский народ.
Следовательно тот кто орал УРА относятся к этой категории людей и это не придает им шарма.
А Симоненко либо фашист, либо поляк, либо коммунист-империалист-окупант. С чем вас всех и поздравляю.
Это только в СССР было понятие "правильно восприятия материала", т.е. как партия приказала.
Логика сама по себе, но для голубцов главное чтобы с партийной линией не расходилось, совьеты в голове, для своих мыслей и места нет.
"Если ты украинец - то будь им, если же нет, то как ты можеш судить - ты же нифига не чуствуеш, не понимаеш"
Фашисты национальности не имеют. "укро-.." пытаются натянуть на них их нынешние последователи - ублюдки.
Какая разница между ними, русскими солдатами в Чечне или американскими в Ираке?
Никакой.
Так, что вечная память, вечный покой, сволочи такой!
Назовите мне народ где в каждой семье был "бандит" или им сочувствующий.
Вы, русские сами бандиты. Вас никто не любит и неприязнь мирового сообщества к вам лежит в вас самих. В себе разберитесь
Это ты поспешил с самооценкой.
Побольше смотри пятый канал. Последние мозги растеряешь.
Кстати, пятый канал наверное потому и назвали пятым, что вся информация из "пятой точки".
Она начала мне рассказывать, что дескать у вас есть такой страшный "5 канал" который вас всех зомбирует.
Я просто рассмеялся и сросил видела ли она хоть раз пердачи "5 канала". Она честно призналась, что не видела, но об этом, как буд-то, шла речь на соместном симпозиуме журналюг в Крыму.
Я спросил, известно ли ей, что правилом этого канала есть обязательное присутствие в студии людей от различных политических сил. И канал не комментирует дискуссии а только их транслирует.
В ответ смотрит на меня как овца и говорит, что я тоже заангажирован.
Ну что с таких взять????
А сейчас и этого нетуть.
Все в запустении.....
Гитлер-югенд правильно гутаришь.
Народ должен знать о героической судьбе Павла Судоплатова.
О том, с каким размахов под руководством зам. министра госбезопасности УССР генерал-майора Дроздова,и прибывшего из Москвы генерал-лейтенанта Павла Судоплатова был ликвидирован - Рома Шухевич.
Очень интересно будет посмотреть на экспозицию посвященную известному "бандолову" майору Арсентию Костенко, руководившего операцией по ликвидации такого зверя как Слава Мельник....
А старшина Карацупа ? Этож человек - легенда......
Только поэтому вы прошли поморанчевые шавки, Наташа набрала 80% голосов
Я українець, але до нашої справи це жодного стосунку не має - по-друге.
Операція "Вісла" відбувалася вже після різанини на Волині - по-третє.
Про Павлокому, відверто кажучи, не чув.
Але в будь-якому разі вбивство ЦИВІЛЬНИХ мешканців - це варварство. Пояснити можна, виправдати - ні. Хто б не був до цього причетний.
The solemn events in Pavlokoma, involving the Ukrainian and Polish leaders, were preceded by a series of openly anti-Ukrainian publications carried by the right-wing Polish media. For example, in the articles “The UPA Pantheon and Veterans’ Wrath” and “Will the Ukrainian President Say ‘I’m Sorry’?” the newspaper Nasz Dziennik (Our Diary) is outraged by the Ukrainian president’s appeal to Ukrainian veterans concerning reconciliation: “mutual forgiveness in the name of Ukraine, in the name of our children and great-grandchildren.” The authors call those Ukrainians who want the UPA recognized as a WWII combatant people who have “no understanding of basic morals,” and they want the Ukrainian president to apologize “for the Polish victims of the Ukrainian massacre.”
However, not all Polish newspapers were filled with such rhetoric. Rzeczpospolita, for example, carried an article entitled “Poland recognizes its guilt.” The journalist Piotr Koscinski formulated the problem this way: “Reconciliation with Ukraine: it took 60 years for the Polish government to officially honor the memory of all those Ukrainians who were murdered by Polish partisans after the War.”
But further on, Koscinski, like the authors of other articles in the Polish media, including those traditionally regarded as Ukraine-friendly, describes the goal of the two presidents’ visit to Pavlokoma as an opportunity to “bow their heads before the graves commemorating a tragedy that took place 61 years ago, when the Poles (a Polish partisan detachment) murdered 366 local Ukrainians in retaliation for the abduction and killing of 11 Poles (a crime some media attributed to Ukrainian nationalists and others to the Ukrainian Insurgent Army).
Despite documented evidence and recognition by the Polish side of the fact that a crime was perpetrated in Pavlokoma by members of Polish self-defense units and the former Armia Krajowa, the Council for the Protection of the Struggle and Martyrdom did not agree to the inclusion of an appropriate text on the Ukrainian victims’ gravestone. The inscription engraved on the tombstone, made in Ukraine, was coordinated with the Polish side. It reads: “In eternal memory of 366 victims, who died tragically on March 1-3, 1945.”
After placing wreaths at the foot of the memorial, the two presidents placed bouquets at the memorial cross bearing this inscription: “In memory of the Poles, residents of the village of Pavlokoma, who in 1939-45 perished at the hands of Ukrainian nationalists in the ‘inhuman’ land.” This was the inscription at the very moment when the presidents approached it.
However, a fragment of this inscription, which was omitted from the above-mentioned article, was not meant to be seen, nor was it seen, by the two heads of state, because during the flower-laying ceremony, that section of the cross with those lines was hidden beneath the red-and-white ribbon (the Polish national colors) fastened to the cross by a length of Scotch tape. The ribbon hid the words: “...who perished at the hands of Ukrainian nationalists.”
In Poland, the phrase “inhuman land” is used to denote Siberia and the Far East, where Poles (and Ukrainians!) were deported en masse during the first Soviet occupation of the territories of the Second Rzeczpospolita in 1939-1941, on the basis of the Molotov-Ribbentrop Pact. Several Polish residents of Pavlokoma were deported at that time.
Only one Polish newspaper focused on the striking difference between the inscriptions on the memorial crosses in Pavlokoma. Marcin Wojcechowski, a journalist with the newspaper Gazeta Wyborcza, wrote in a satirical article entitled “Pavlokoma: Let us follow this path” (May 15, p. 2) that he was surprised by the differences: “What is also surprising is the differing content of the inscriptions on the monument to the 366 Ukrainian victims of the bloody reprisals and the 9 Poles abducted earlier by the Ukrainian underground.” Wojcechowski asks why none of the murderers of the Ukrainians from Pavlokoma have been identified and sums up: “The differing inscriptions provoke a question from Ukrainians: is their memory simply being discriminated against in Poland?”
I remember the statement that the Polish president made in Pavlokoma: “We must discuss painful topics and our difficult past openly, step by step developing a uniform and fair assessment of all those Polish and Ukrainian war tragedies. All these tragic events... must be thoroughly explained through a dialogue involving politicians, historians, and ordinary people, and also through measures implemented by state institutions. After all, lasting understanding can be achieved only by relying on the truth. We cannot change our past, but we can prevent it from determining our future.”
The Polish historian of Ukrainian background, Yevhen Misylo, is the author of a book about Pavlokoma. Citing files stored at the Rzeszow branch of Poland’s Institute of National Memory, he states that an undisbanded detachment of the Armia Krajowa, numbering 60 men, took part in the destruction of the Ukrainian civilian population of Pavlokoma. The researcher, who has spent many years studying this question, says that there is no evidence that seven Poles were abducted from Pavlokoma by an UPA unit: “...at that time (from January until March 1945) there was not a single unit of Ukrainian insurgents operating within a radius of several dozen kilometers.” Misylo is convinced that the Poles were abducted by a Red Army unit.
I have discovered a document in the Polish Archive of New Acts — a booklet published by the Polish national-liberation underground — which supports Misylo’s assumption. The document paints a vivid picture of the situation in Rzeszow Province at the time, particularly in the vicinity of Dyniv in 1945. Below is this text (translated from the Polish).
THE UKRAINIAN PROBLEM
At the present moment the sowing of any seeds of hatred between Poland and Ukraine is fraught with danger above all for Poland, especially given existing political relations.
We have a Ukrainian problem, not to mention the territories seized by Russia, in our Rzeszow and Lublin voivodeships, and it should have been resolved by means of the so-called repatriation, as agreed upon by the governments of Poland and the Soviet Union. Meanwhile, for two years these territories have been the arena of Russia’s unprecedented and bloodiest exterminating intrigues on our lands. The UPA, i.e., the Ukrainian Insurgent Army, is operating in this territory. It targets Russia, but as a result of the treacherous Soviet game, frequently innocent Poles (author’s emphasis) are the victims. UPA groups, uniting into detachments numbering several thousand men, wage open combat with Zymerski’s subunits.
On 27.08.45, units of the so-called Banderites/UPA/ tried to break into Balyhorod from two sides.
Quite often the Polish Army must retreat before UPA detachments because the supply of ammunition for the PA depends on the Soviet authorities.
Every month an average of 60 arsons and 50 killings, mostly of Poles, takes place in these territories.
Here is also an incredible fact [concerning] whose hand is at work here. It is described in an Instruction of the Central Committee of the Polish Workers’ Party (No. 3/28/III/45/ZK) which documents incidents that took place on [October] 10, 1945, in Dyniv.
#25, Tuesday, 25 July 2006
The President of the Republic of Poland said:
Your Eminence Cardinal, Mr President, your Eminencies Bishops, distinguished Ladies and Gentlemen, both those who represent the Ukrainian as well as the Polish nation.
It is the third time in my life that I am reading my address. The first time was on the anniversary of the Warsaw Uprising, the second time was when I was being sworn-in as President of the Republic of Poland and the third time is today. If I am reading it is because I attach the utmost importance to this speech.
We meet today in Pavlokoma to jointly pay tribute to the Ukrainian and Polish victims of many years ago. We stand in pain and sorrow, in common prayer and pondering, to bow our heads over the graves of the victims of this tragedy. In the 20th century the fate of our nations was particularly painful. Especially dramatic for our mutual relations was the period of the Second World War and the years immediately following it. The ground was soaked with Polish and Ukrainian blood shed in fratricidal fighting, shed unfortunately also in cruel murders. In 1945 Pavlokoma became the sight of tragic events. A group of Poles was kidnapped from the village, killed and buried in a place unknown to-date. A few weeks later Polish armed formations murdered most of the Ukrainian dwellers in Pavlokoma. This crime was covered by silence for decades. The victims were not permitted to have crosses erected and their families pray for them.
Pavlokoma became a symbol for the Ukrainians of the tragedy of their nation. Today we think about this with the deepest sorrow. The blood shed in those years blemishes the conscience of our nations. It cannot be weighed for the common good and for the sake of friendly development of relations between our nations. The time has come to bring the truth to light and to speak about wrongs not put right. Today’s ceremony with participation of the Presidents of Poland and the Ukraine, our pondering over the graves of victims of past hate, uniting in common prayer uttered by our clergymen are in witness of our recognition of the same values. Of being united in the conviction that under no circumstances may any crime be justified. Remembering the bad and good experiences, today we must carry the burden of Polish-Ukrainian history. However we should remember especially the good experiences, for these were many.
There are still many tragic places, many graves, often nameless, lying on both sides of the border. It is fair and just for families of the victims – deprived for dozens of years of the possibility of paying their homage to them – to put crosses and pray on each of the nameless and as yet unrecognised graves. We must speak about the painful and difficult past openly, proceeding step by step to arrive at a single and fair assessment of the tragedies of the war – the Polish and the Ukrainian ones. All the dramatic events in Pavlokoma, in the CheBm region, in WoByD, in Eastern Galicia, accompanying the “WisBa” campaign, should be duly explained in dialogue between politicians, historians and ordinary people. A strong and lasting reconciliation can in fact be built only on the basis of truth. We cannot change the past but we can make sure it does not determine the future.
Ladies and Gentlemen!
Our presence here – of the President of the Republic of Poland and the President of Ukraine – standing in front of the monuments in Pavlokoma – is proof that there is readiness on both sides, the readiness to continue with the great process, the great deed, where another significant step is being made on the road of reconciliation between our nations. The great value of today’s meeting is the participation of the inhabitants of Pavlokoma in this act of assent and prayer. The process begun by Jerzy Giedroy – a great supporter of Polish-Ukrainian reconciliation – is marked by acts of remembrance of victims of the murder in WoByD, the opening of the Eaglets Cemetery in Lviv, the words of forgiveness and peace, mutually uttered by Roman Catholic and Greek Orthodox Bishops. However what the Poles and Ukrainians have achieved has probably best become visible on the Independence Square when in the orange crowds, among flying Ukrainian colours the Polish flags were also to be seen. And our voice of solidarity on the Maidan met with the cry: Long live Poland. We thank you for this cry. I repeat once again: thank you and I want to say that no one will erase this from our history. Our nations show to the entire world that there is no evil in history that cannot be overcome. Here, before the crosses of Pavlokoma, as before the crosses of WoByD, Podole and so many tragic places from our past, we unite memory and hope. This is a duty we perform together, which we convey to the younger generations. Let us – Poles and Ukrainians – carry this legacy into the future, always finding the best within. Let us be able, with mercy and courage, to pray to God with the words: “forgive us our sins as we forgive those who sin against us”. This is what I ask.
After the ceremony the Presidential Couples travelled to AaDcut, where they took part in a lunch offered to the President of Ukraine and Mrs Yushchenko.
Following the lunch a press conference was given by the President of the Republic of Poland Lech KaczyDski and the President of Ukraine Viktor Yushchenko.
Addressing the assembled persons the President of the Republic of Poland said:
Distinguished Mr President, distinguished Ladies and Gentlemen!
First of all I wish to say that I agree with what President Yushchenko said today about our meeting in Pavlokoma. It was a very big step in the right direction, the only reasonable and moral direction – considering that no one can change the past. I am glad than I was in Pavlokoma. And I am very happy that the relations between the Polish and Ukrainian nations are proceeding in the right direction. I took part in Greek Catholic, Orthodox and Roman Catholic prayer and this –considering the history of our Polish nation – is an obvious matter. I would like such obvious matters to be more plentiful. A very fruitful visit is approaching its end. I think that there will be even more such visits during the tenure of Mr President and of myself. I think we shall not waste this opportunity, it is very much there. It leads towards the West, towards NATO and the European Union. But it also leads East, towards stability, development and democracy. Without it there will be no happiness of these nations, as there will be no peace here, in Europe, which does not end on the Bug river, only much, much further. Thank you Mr President
60 річниця переселенської операції ,,Вісла”
Друга сівітова війна була трагічною сторінкою в історії Європи. Під час воєнних дій, в концтаборах, екзекуціях, виселеннях та пацифікаціях загинуло близько 55 мльйонів людей. Державні кордони набули нових кшталтів. Війна спричинила чимало кривавих та жорстокиж міжнаціональних конфліктів. На жаль, не обминули вони два сусідні народи – польський та український.
Нова дійсність
Коли збройні сили польського підпілля Армія Крайова боролася з загонами Української Повстанської Армії (УПА) на території західної України – хто інший вирішував долю обох народів, визначав кордони. Перші рішення, в територіальних питаннях прийняли учасники тегеранської конференції, яка проходила на зламі листопада грудня 1943 р. На згаданій конференції було вирішено, що ,,серцевина польської держави повинна знаходитись між т. зв. ,,лінією Керзона та лінією ріки Одра з врахуванням у складі польської держави Східної Пруссі. Внаслідок пересунення фронту зі сходу на захід радянська влада приступила до діла. Девятого вересня 1944 р. підписано договір про обмін населення між комуністичною Польщею а Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УРСР). У своїй книжці Історія України ХХ ст. польський історик Тадеуш Анджей Ольшанський писав: ,,На території УРСР залишилося 850 тис. поляків, в численних скупченнях, які прагнули якнайскоріше залишити Креси (західні окраїни України), натомість на території Польщі 650 – 700 тис. українців, які заселяли українську етнографічну територію від околиць Влодави по долини Попрад”. Взаємний обмін населення розпочався під кінець 1944 р. і тривав до осені 1946 р. У своїй доповіді Перебіх та наслідки операції ,,Вісла” Лешек Волосюк ствердив, що ,,на Україну переселено близько 500 тис. українців”.
Українське питання
Переселення українців в Радянську Україну не розв’язало українського питання в Польщі. У південно-східних воєводствах залишилося близько 200 тис. українців. Не можна не погодитися з фактом, що частина цього населення підтримувала діяльність загонів УПА. Однак слід пам’ятати, що тоді УПА не загрожувала польській державі та владі. Роман Дрозд у книжці Дорога на захід писав: ,,Польська влада, прямуючи до перетворення Польщі в однонаціональну державу, хотіла продовжувати переселення українського населення в Радянську Україну, однак зустрілася з відмовою радянського уряду. Тоді виникнув задум переселення українців на західні та північні землі Польщі”. Задум мав на меті: по-перше, ліквідацію структур українського підпілля а по-друге, остаточне розв’язання українського питання через цільковиту полонізацію українців на новому місці поселення. У доповіді Політична мета переселенської операції ,,Вісла” Володимир Мокрий підтверджує цю тезу: ,,Доказом, що метою виселення та розпорошення українців було остаточне розв’язання українського питання в Польщі через денаціоналізацію, засвідчує поведінка влади згідно з темником Міністерства Відзисканих Земель”.
Обставини операції
Ще до недавна комуністична пропаганда проповідувала, що рішення відносно виселення українців 1947 р. було прийнято у наслідок вбивства ген. Кароля Свєрчевського. Однак задум про виселення українців був представлений членам Політбюро Центрального Комітету Польської Робітничої Партії (ППР) у листопаді 1946 р. У повідомленні глави ІІІ відділу Генерального штабу Польського війська ген. Остапа Стеци було запропоновано розв’язання українського питання методом виселення на Відзискані Землі (колишні німецькі землі приєднані до відновленої польської держави). У січні 1947 р.польська комуністична влада приступила до технічної розробки операції. Як вже згадувалось пропагандивним приводом до початку операції ,,Вісла” було вбивство ген. Свєрчевського 28 березня 1947 р. Генерал загинув у засідці влаштованій, мабуть, власними солдатами за наказом Народного Коммисариата Внутренних Дел ( НКВД) або Урядом Безпеки (УБ) у селі Яблонки біля Балигроду. Можна без сумніву сказати, що не був він вбитий сотнею УПА ,,Хріна”. Кільканадцять годин після вбивства Свєрчевського Політбюро ППР в особовому складі Владислав Гомулка, Болеслав Бєрут, Роман Замбровський, Якуб Берман, Хілари Мінц, Станіслав Радкевич, Маріан Спихальський та Александер Завадзький прийняло рішення про виселення українців. Мотивуючи згадане рішення, польська комуністична влада поінформувала, що виселення українського населення є наслідком вбивства ,,популярного” генерала сотнею ,,Хріна” і має на меті боротьбу з українським підпіллям. З цих пір підготовка до виселення відбувається інтенсивно. У квітні було створено штаб для проведення операції. 17 квітня 1947 р. Державна Комісія Безпеки прийняла рішення політбюро щодо початку виселення українського населення. Командиром Оперативної групи (ОГ) ,,Вісла” став ген.Стефан Моссор. 23 квітня 1947 р. командування ОГ визначило спосіб виселення українців. 24 – 25 квітня розпочалися арешти серед українського населення. Натомість серед польських солдатів була проведена агітаційна робота для з’ясування мети операції.
Операція ,,Вісла”
Операція ,,Вісла” ропочалася 28 квітня 1947 р. о 4 годині ранку. У згаданій доповіді Перебіг та наслідки операції ,,Вісла” Л. Волосюк так описує сценарій виселення: ,,Вночі військо оточувало село призначене до виселення. На світанку зібраних людей інформовано про виселення. Мешканці села діставали декілька годин (часто дві або менше приписка автора статті), щоб упакувати найнеобхідніші речі та завантажити їх на підводи. Під конвоєм солдатів депортовані були ведені до першого збірного пункту. Збиралися тут переселенці з декількох сіл. Там, в цих перших збірних пкнктах, списували родини та їхнє майно, крім цього серед депортованих був проведений відбір. Підозрілі у співпраці з УПА були ділені на три категорії: А – зафіксовані Урядом Безпеки, Б – зафіксовані військовою контррозвідкою, В – застереження зголошував командир загону, який брав участь у виселенні мешканців. Особи з цими категоріями було еліміновано, що у дійсності означало арешт та ув’язнення в концтаборі Явожно”. Зі збірного пункту підводами, вантажівками а часто пішки депортованих транспортовано на станцію. Під час дороги переселенці перебували під наглядом польського війська та працівників УБ. У поїздах депортовані були розташовані згідно з приготовленими списами. За вказівкою влади в одному товарному вагоні могли перебувати дві родини. Справді перебувало більше – декілька родин та інвентар. ,,Після завантаження – пише у згаданій книжці Р. Дрозд - транспорт під конвоєм солдатів був відправлений унапрямі Катовиць або Любліна. Звідти поїзди їхали на Відзискані Землі”. У перших тижнях операції ,,Вісла” транспорти відправлялися до Щеціна та Ольштина. Дорога до цих місцевостей тривала від кілька до кільканадцяти днів, а пересічно біля тижня. На роздавальних пунктах депортованих направляли до поодиноких повітів Відзисканих Земель. Після прибуття до вивантажувальних пунктів вагони виватажували. Тривало це декілька годин. Після вивантаження переселенців розвозили по селах. Це залежало однак від ставлення органів місцевої влади до цілої операції. Не всі установи добре виконували визначені завдання. Траплялося, що переселенці неодноразово кочували просто неба через делілька днів.
Підсумок
Операція ,,Вісла” відбувалася в трьох етапах. Перший – тривав до кінця травня та обіймав депортацію українців в повітах Сянок, Леско та Бжозув а також Любачів. Другий етап відбувся у червні. Тоді дві дивізії польського війська направлено до виселення українців у частині любачівського повіту а також до повітів Ярослав та Томашів Любельський. Третій етап припав на місяць липень та мав на меті ліквідацію залишків УПА. У своїй статті Що має ,,Вісла” до Волині? Гжегож Мотика стверджує: ,,Під час операції ,,Вісла” у 1947 р. було вжито до ліквідації українського підпілля надто великих сил. У операції взяло участь 21 тис. солдатів польського війська, відділів Корпусу Безпеченьства Публічного, військ прикордонної зони, міліції, служб охорони залізниці та працівників УБ. ,,Крім цього допомогу надавали – пише Владислав Серчик в Історії України – загони радянської та чехословацької армій, які не допускали воїнів УПА до перетину кордону”. Виселення охопило 140 575 тис. українців, які проживали на території 22 повітів південно-східної Польщі. З краківського воєводства було депортовано 10 510 осіб, з ряшівського 85 339 і любельського 44 726 осіб. Вони були поселені у 71 повіт 9-ти воєводств, у тому числі - у білостоцькому 995 осіб, гданському – 5280, в кошалінському - 31 169 осіб, в ольштинському – 56 625, в опольському 2 541, в познанському – 1437, в щецінському 15 058, у вроцлавському – 15 492 і в зеленогірському 10 870 осіб. Операція ,,Вісла” тривала точно 3 місяці – від 28 квітня до 28 липня, коли-то на польсько-чехословацькому кордоні було відзначено заслужених у виселенні та боротьбі з загонами УПА.
Явожно
У статті Депортації. Табір у Явожно (Тygodnik Powszechny 1990/10) Євген Місіло написав: ,,27 квітня 1947 р. члени Політбюро прийняли рішення про перетворення Центрального Табору Праці у Явожно, філії гітлерівського концтабору Освєнцім, в табір для українців підозрілих у пдтримці УПА. У дійсності не були там ув’язнені воїни УПА чи члени Організації Українських Націоналістів (ОУН), яких спіймали в ході операції ,,Вісла”, тому що були вони суджені через військово-польовий суд ОГ ,,Вісла”, а пізніше через суди в Кракові, Ряшеві та Любліні”. Була це частина плану, який мав на меті ізоляцію української інтелігенції та тих осіб, які спротивлялися виселенню. У доповіді Володимира Мокрого Українці у Явожно: ,,Від травня 1947 до березня 1948 р. у контаборі у Явожно страждало 3 936 осіб, у утому 823 жінки, кільканадцятеро дітей, 22 греко-котолицькі священики, 5 православних, а також представники нечисленної української інтелігенції - вчителі, лікарі, суспільні діячі з роьітничо-селянських середовищ. У наслідок знущання, виснаження та хвороб померло близько 200 в’язнів”.
На Відзисканій Землі
У доповіді Ігоря Галагіди Життя українців на західних землях після операції ,,Вісла” читаємо: ,,У дискусії на тему операції ,,Вілса” з’являються погляди, що нібито виселення було для українців якимось покращенням економічної ситуації. Дійсність першого десятиліття була зовсім інша [...] Українці з операції ,,Вісла” були останнією групою котра прибула на північні та західні рубежі Польщі. Тому господарства , які отримали були найбільш зруйновані. Інші кращі були перейняті та заселені скоріше. Знищені будинки, поодинокі приміщення, стодоли чи навіть підвали не надавалися для заселення. Відбудова зруйнованих господарств проходила дуже повільно”. Іншою проблемою був брак продовольчих товарів. Більшість українців була виселена перед жнивами, а запаси харчів, які з собою привезли вичерпалися. У згаданій доповіді Ігор Галагіда стверджує: ,,Згідно з розпорядженням переселені українці були розміщені у великому розпорошенні. Коротше кажучи, небезпечні родини можна було поселяти лише по одній у кожному селі і не можна було їх мішати з іншими родинами. З поселення були виключені регіони, які були розташовані на меншій віддалі ніж 30 км від воєвідських міст та моря, а також 50 км від державних кордонів. Число українців в одній місцевості не могла перевищувати 10% по відношенню до польського населення ”. Крім цього українці були під постійним наглядом . Не могли змінювати місцезнаходження. Під час перепису населення полонізовано деякі українські прізвища та імена.Українці не могли також плекати рідної мови та культури. Органи місцевої влади забороняли вживати назву українець. Замість цього було вживано термін <<поселенець з операцції,,В”>>. Заборонена була також діяльність греко-католицької церкви , до якої належало 70% українців. Священики разом із єпископами – Йосафатом Коциловським та Григорієм Лакотою були репресовані. Від моменту прибуття на північні та західні землі Польщі поляки ставилися до українців з нехтуванням та підозрою. Зокрема негативне ставлення до українців характеризувало поляків родом з південно-східної Польщі, котрі були свідками польсько-українського конфлікту. Подібне ставлення проявляла місцева адміністрація. ,,Самопочуття українського населення – як написав у своїй книжці Дорога на захід Р. Дрозд – залежало від ставлення до нього органів безпеки. Від моменту прибуття на західні та північні землі українці перебували під суворим наглядом УБ та міліції”. Негативне ставлення польського населення та представників місцевої влади щодо українців було наслідком загальної політики центральних органів влади. Завдяки пропаганді українці стали найзапеклішими ворогами поляків та польської держави. Після періоду повної ізоляції польського та українського населення ропочався повільний процес співробітництва та взаємного ознайомлення.
Наслідки
У доповіді Довкола операції ,,Вісла” Тадеуш Анджей Ольшанський написав: ,,Підсумок операції ,,Вісла” був страшний [...] 150 тис. вигнанців і зруйновані суспільні зв’язки української громадскості у Польщі. Відбудовані наново не повернулися в давнє русло, не осягнули також рівня до якого довела б еволюція минулих 40 –ка років. Українці у Польщі стали розпорошеною діаспорою, позбавленою опори у тому, що для кожного народу найдорожче - в малій батьківщині, батьківській землі. Натомість Малгожата Кміта у рефераті Вплив операції ,,Вісла” на життя українців в Польській Народній Республіці так пише про наслідки операції:,,Наслідки цієї операції виявилися негативні, а навіть деструкційні у культурному, етнічному, суспільному, демографічному, психологічному та конфесійному відношенні. Передовсім більшість депортованих втратила на завжди землі своїх предків, з цим усім, що творить малу батьківщину – зв’язки з родиною, власне середовище [...]. Втраитли зокрема одну найважлівішу складову національної тотожності, якою були могили предків”.
Андрій Сидор
Польща
А ти, кацап , про Павлокому чув ????? а ти, виродку москальський, про операцію "Вісла" чув ??????
06-10-2007, 16:08
***********************************
Дружок ты на даты тех или иных событий смотрел?
Или тебе все в струю?
Напрягайте то, что в схронах от мозга не отсырело.
Оказывается дивиз-главный всех почитателей бандерлогов -стреляй, бей круши ..... главное в дисскусии не вступай.
Умишком точно Бог обделил.
И после этого они сейчас заявят - нет.УПА сел не резало.)))
Ну клоуны мля......