В диссертации Януковича-младшего нашли плагиат. ДОКУМЕНТ

Основы социального управления, Под редакцией профессора В.Н. Иванова, Москва, «Высшая школа», 2001

Государство, будучи сложным и многогранным общественным явлением и выступая в качестве субъекта управления, придает управлению общественными делами свойство системности, которое приобрело принципиальное значение. Только при наличии государства в обществе возможно достижение необходимой согласованности, координации, субординации, целеустремленности, следовательно, рациональности и эффективности в управлении.

Государство реализует свое политическое воздействие посредством законодательства, устанавливая общие, типовые правила (нормы) поведения всех людей во всех сферах общественной жизни и обеспечивает их соблюдение не только силой власти, но и другими механизмами регулирования (экономического, ценностного, нормативного, нравственного), постоянно расширяя сферу их применения.

Сучасна держава, будучи складним і багатогранним суспільним явищем і виступаючи як суб'єкт управління, додає управлінню суспільними відносинами властивість системності, які у сукупності та у площині практичної реалізації мають принципове значення. Тільки за наявності державного втручання у суспільстві можливе досягнення необхідної соціальної узгодженості, координації, субординації, цілеспрямованості, отже, раціональності та ефективності в управлінні.

Підкреслимо, що держава реалізує соціальну функцію за допомогою законодавства, встановлюючи загальні, типові правила (норми) поведінки всіх людей у всіх сферах суспільного життя і забезпечує їх дотримання не тільки силою влади, але й іншими механізмами регулювання (управлінськими, економічними, нормативними,культурно-етичними), постійно розширюючи сферу їх застосування.

(ст. 13)

Швайка Л. А.Державне регулювання економіки. Навчальний посібник / К.: Знання, 2006

Зубожіння основної маси населення внаслідок негативного співвідношення цін і доходів, втрата джерел отримання доходів разом з одночасною появою значної кількості платних послуг соціального характеру зумовили неприродне скорочення споживчого платоспроможного попиту, здеформували спонукальні мотиви до праці, розширеного виробництва, нагромадження і призвели до відтоку ресурсів з виробничої сфери.

Значна диференціація доходів населення, зубожіння основної його маси внаслідок негативного співвідношення цін і доходів, втрата джерел отримання доходів разом з одночасним зростанням цін та появою значної кількості платних послуг соціального характеру зумовили неприродне скорочення споживчого платоспроможного попиту, здеформували спонукальні мотиви до праці, розширеного виробництва, накопичення і призвели до відтоку ресурсів із виробничої сфери.

(ст. 103)

Швайка Л. А.Державне регулювання економіки. Навчальний посібник / К.: Знання, 2006

Окрім того, це призводить до дискваліфікації робочої сили, втрати мотивації до праці, незадоволення своїм соціальним становищем.

Окрім того, це призводить до дискваліфікації робочої сили, втрати мотивації до праці, незадоволення своїм соціальним становищем.

(ст. 99)

Швайка Л. А.Державне регулювання економікиНавчальний посібник / К.: Знання, 2006

Отже, державі не вдалося створити належних умов для самостійного вирішення питань свого добробуту тією частиною суспільства, яка хоче і може працювати. Держава залишила за собою складну функцію соціального забезпечення непрацюючих верств населення, виконання якої на належному рівні стає чимраз проблемнішим. В Україні близько 14 млн. громадян потребують особливої уваги і піклування з боку держави. За офіційними даними, в органах соціального захисту населення перебуває на обліку 2,4 млн. інвалідів, що становить 4,8 % до загальної чисельності населення країни. Причому за останні 5років їхня кількість збільшилася майже на 700 тис. осіб. Усі вони потребують різних форм соціального захисту.

[...]

В 2001 р. державну допомогу у вигляді житлових субсидій отримували близько 2 млн. сімей.

Отже, державі не вдалося створити належних умов для самостійного розв’язання питань добробуту тією частиною суспільства, яка хоче і може працювати. Держава залишила за собою складну функцію соціального забезпечення непрацюючих верств населення, виконання якої на належному рівні стає все більш проблемним. В Україні близько 14 млн. громадян потребують особливої уваги і піклування з боку держави. За офіційними даними, в органах соціального захисту населення перебуває на обліку 2,4 млн. інвалідів, що становить 4,8 % загальної чисельності населення країни. Причому за останні 5 років їхня кількість збільшилася майже на 700 тис. осіб. Усі вони потребують різних форм соціального захисту.

[...]

У 2001 р. державну допомогу у вигляді житлових субсидій отримували близько 2 млн. сімей.

(ст. 103-104)

Матвєєв С.О., Лясота Л.І.Економічна соціологія, Підручник. - Суми: Університетська книга, 2006

Консерватизм від початку існування (ще з часів Французької революції) обстоював "охоронну" ідеологію, призначену для захисту старих феодальних порядків від свободолюбних домагань буржуазії, що зароджувалася, і всього "третього стану". Сучасний консерватизм має, однак, істотні відмінності від "природного" традиціоналізму.

[…]Господь, вважають вони, наділив людей різними здібностями і різною долею. Звідси випливає, що прагнення до рівності (зрівнялівки) вносить дисгармонію в суспільне життя і порушує внутрішню єдність суспільства. Разом з тим консерватори - рішучі супротивники індивідуалізму, вважають, що ідеалом є господарська єдність, у якій кожен суб'єкт повинен усвідомлювати себе частиною органічного цілого. Основним (кінцевим) стимулом суб'єкта господарювання має стати не матеріальне багатство, а усвідомлення виконання ним християнського й громадського обов'язку, високих зобов'язань перед державою.

Державі ідеологи консерватизму відводять дуже важливу роль. Вони залишають за нею право активного втручання в економічну та в усі інші сфери життя в ім'я національних інтересів.

Ідеалом соціально-економічного устрою консерватори вважають корпорацію, у якій кожна людина в ієрархічно побудованій системі знаходить гідне місце.

Сучасний консерватизм значно трансформувався у своєму розвитку й відійшов від традиційної "охорони" минулого. Першим його кроком на шляху такої еволюції було визнання неминучості й навіть доброчинності реформ, якщо вони не пов'язані з ризиком соціально-економічних і політичних потрясінь. Однак погляди консерваторів на реформу принципово відрізняються від поглядів лібералів і соціалістів. Консерватори вважають, що в проведенні реформ слід виявляти найбільшу делікатність і обережність, щоб не завдати непоправної шкоди природному розвитку подій

Результатом такого розвитку є історично сформовані в кожній країні інституції, що мають право на життя доти, доки не буде доведено протилежне.
Реформи, проведені відповідно до уявлень про "ідеальний" соціальний устрій, викликають осуд консерваторів. Ідеальний суспільний порядок вигадати не можна, вважають вони, тому що розум людський обмежений2. Реформувати економіку та суспільство можна тільки шляхом поступових змін, методом проб і помилок, лише в такий спосіб можна за допомогою корекції запобігти катастрофічних наслідків невдалих реформ.
Набагато більшу рішучість виявили консерватори в оцінці значущості соціальних реформ. Ще наприкінці XIX століття вони беззастережно виступили за прийняття законів, що гарантують фінансову допомогу незаможним верствам населення в разі хвороби, нещасних випадків, а також виплати пенсій за старістю. Таку позицію консерватори вмотивовували прагненням виконати християнський обов'язок, а також посиланнями на трансцендентну природу держави, на її обов'язок піклуватися про всіх громадян країни.
[...]
Наведені приклади демонструють "відкритий характер" господарських ідеологій, їх схильність до засвоєння фрагментів з інших (раніше діаметрально протилежних) ідеологічних систем, причому ступінь такої відкритості часто обумовлений істотними історичними та соціально-політичними причинами.

Консерватизм на початку свого розвитку (ще з часів Французької революції) представляв «охоронну» ідеологію, призначену для захисту старих феодальних порядків відволелюбних домагань буржуазії, щонароджується, і всього «третього стану». Сучасний консерватизм має, проте, істотні відмінності від «природного» традиціоналізму.

[...]. Господь, вважають вони, наділив людей різними здібностями і різною долею. Звідси витікає, що прагнення до рівності вносить дисгармонію у суспільне життя і порушує внутрішню єдність суспільства. Разом з тим консерватори – рішучі супротивники індивідуалізму, вважаючи, що ідеалом є господарська єдність, в якій кожен суб'єкт повинен усвідомлювати себе частинкою органічного цілого. Основним (кінцевим) стимулом господарюючого суб'єкта повинне виступати не матеріальне багатство,а усвідомлення виконання ним християнського і громадянського обов'язку, високих зобов'язань перед державою.

Державі та державному управліннюідеологи консерватизму відводять дуже важливу роль. Вони залишають за нею право активно втручатися в економічну й у всі інші сфери життя в ім'я національних інтересів.

Ідеалом суспільного устрою консерватори вважають корпорацію, в якій кожна людина в ієрархічно побудованій системі знаходить гідне місце та має реальні можливості професійного та соціального зростання.

Слід підкреслити, що сучасний консерватизм значно трансформувався і значно відійшоввід традиційного. Першим його кроком на шляху такої еволюції було визнання неминучості і навіть благотворності реформ, якщо вони не зв'язані з ризиком соціально-економічних і політичних потрясінь.Проте погляди на реформу у консерваторів принципово відрізняються від поглядів лібералів і соціалістів. Консерватори вважають, що у проведенні реформтреба проявляти найбільшу делікатність і обережність, щоб не завдати непоправної шкоди природному ходу подій.Результатом такого розвитку є історично обумовлені в кожній країні інститути, що мають право на життядо тих пір, поки не буде доведене зворотне.

Реформи, що проводяться відповідно до уявлень про «ідеальний» соціальний устрій, викликають засудженняконсерваторів. Ідеальний громадський порядок придумати не можна, вважають вони, бо розум людський обмежений.Реформувати економіку і суспільство можна тільки шляхом поступових змін, методом проб і помилок, лише таким чином можна за допомогою корекції запобігти катастрофічним наслідкам невдалих перетворень.

Набагато більшу рішучістьпроявлено консерваторами в оцінці значущості соціальних реформ. Ще наприкінці XIX ст. вони беззастережно виступили за прийняття законів, що гарантують фінансову допомогу мало імущимверствам населення у разі хвороби, нещасних випадків, а також виплати пенсій через старість. Така позиція була мотивована ними прагненням виконати християнський борг, а також посиланнями на трансцендентну природу держави, її обов'язок піклуватися про всіх громадян країни.

[…]

Наведені приклади демонструють «відкритий характер» господарських ідеологій, їх сприйнятливість до засвоєння фрагментів з інших (раніше діаметрально протилежних) ідеологічних систем, причому ступінь такої відвертості часто обумовлений істотними історичними, культурними, управлінськими і соціально-політичними причинами.

(ст. 56-58)

Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін.— К.: КНЕУ, 2000

утворення необхідних умов для поліпшення кожним трудівником свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, підприємництва та ділової активності; [...]

перехід від чинної моделі організації заробітної плати, що зорієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частину безкоштовних соціальних послуг до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили і платне задоволення відповідних послуг.

Підвищення добробуту за рахуноквласного трудового внеску, підприємництва та ділової активності.

[…]

Перехід від чинної моделі організаціїзаробітної плати, що зорієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частину безкоштовних соціальних послуг, до нової,яка передбачає високу ціну робочої сили і платне задоволення відповідних послуг.

(ст. 83-84)