ПР: "Языковой" законопроект могут принять 4-5 июля
Глава фракции Партии регионов Александр Ефремов сообщил, что законопроект о языках может быть принят 4 или 5 июля.
Об этом он сказал после согласительного совета руководителей фракций и парламентских комитетов 18 июня, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу Партии регионов.
"На этой неделе согласно Регламенту законопроект во втором чтении не сможет быть рассмотрен. Я думаю, что где-то 4-5 июля у нас будет возможность рассмотреть данный документ", - отметил Ефремов.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: "Регионалы" с битами могли бы защитить русский язык еще в сентябре прошлого года, - Колесниченко
Он также добавил, что на сегодняшний день к законопроекту о языках подано более 400 поправок.
Отвечая на вопрос, как Партия регионов относится к различным митингам протеста против принятия закона о языках, "регионал" заявил, что по всей Украине проходят митинги и в поддержку принятия закона о языках.
Читайте также на Цензор.НЕТ, Евродепутат: "Украинские правила принятия законов являются неприемлемыми"
"Данный законопроект не несет никаких угроз для развития украинского языка", - заверил Ефремов.
"И мы действительно хотим, чтобы в нашем государстве украинский язык развивался, но при этом не ущемлялись права граждан государства разговаривать на их родных языках", - заявил лидер фракции Партии регионов.
) 
ПОЭТОМУ этим нелюдям так важен контроль во всём - юЩенок пытался даже заставить думать на украинском "мою нацию" Помним! Не простим!
спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного
Євангелія» К. Ставровецького.
1696 - ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України.
1690 - засудження й анафема Собору РПЦ на «кіевскія новыя книги» П.
Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А.
Радзивиловського та інших.
1720 - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 - наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1763 - указ Катерини IIпро заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 - заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 - зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1789 - розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл.
1817 - запровадження польської мови в усіх народних школах Західної України.
1832 - реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 - розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого
переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів
Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1859 - міністерством віросповідань та наук Австро-Угорщини в Східній
Галичині та Буковині здійснено спробу замінити українську кириличну
азбуку латинською.
1862 - закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 - Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на
друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури:
«ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 - прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1869 - запровадження польської мови в якості офіційної мови освіти й адміністрації Східної Галичини.
1870 - роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що
«кінцевою метою освіти всіх інородців «незаперечне повинно бути
обрусіння».
1876 - Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за
кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону
українських сценічних вистав і друкування українських текстів під
нотами, тобто народних пісень.
1881 - заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 - заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 - указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 - заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 - заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1876 - Емський указ Олександра П про заборону друкування та ввозу з-за
кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону
українських сценічних вистав і друкування українських текстів під
нотами, тобто народних пісень.
1881 - заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 - заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 - указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 - заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 - заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
1911 - постанова VIIдворянського з'їзду в Москві про виключно
російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах
Росії.
1914 - заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 - кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 - проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії»
боротьби в Україні двох культур - міської (російської) та селянської
(української), в якій перемогти повинна перша.
1924 - закон Польської республіки про обмеження вживання української
мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам
українських землях.
1924 - закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румун»,
котрі «загубили матірну мову», давати освіту дітям лише в румунських
школах.
1925 - остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові
1926 - лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з
санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування
діячів «українізації».
1933 - телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1933 - скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня
1929 p., котрим дозволялися кілька годин української мови на тиждень у
школах з більшістю учнів-українців.
1934 - спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про
звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави і румунського
народу»всіх українських вчителів, які вимагали повернення до школи
української мови.
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення
російської мови в школах національних республік і областей», відповідна
постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 - операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних
українських земель «урозсип»між поляками у Західній Польщі для
прискорення їхньої полонізації.
1958 - закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних
республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання;
вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960-1980 - масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 - наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 - заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 - заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1974 - постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу
Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення
«нової історичної спільноти - радянського народу», офіційний курс на
денаціоналізацію.
1978 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо
подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних
республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з
поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших
навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»),
1984 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше
вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи
загальноосвітньої школи».
1984 - початок в УРСР виплат підвищеної на 15 % зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 - наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 - постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 - прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
2012 - прийняття Верховною Радою України у першому читанні
проекту Закону "Про основи державної мовної політики", який загрожує
значним звуженням сфери використання української мови у ключових сферах
життя в більшості регіонів України.
всім зрозуміло,що мова головна ознака
нації,її ген. Вилучи цей ген - нема українця. Мова-це душа народу. Вбити мову -
вбити душу. Мова-це народ. Народи
слабішають,коли слабішають їхні мови. Гине мова, гине і народ. Тому імперія століттями знищувала українську мову,
підміняла і привласнювала нашу історію. Наші пророки і національні герої, по - московські, це зрадники українського народу. Щоб перемолоти
нас українців як націю, розсіяти, змінити генетичний код; національна еліта фізично знищувалась,духовно
оскоплялась,асимілювалась, денаціоналізувалась, зросійщувалась. Виховувались
манкурти, «раби, підніжки, грязь Москви» І імперія досягла успіху, вже онук із Донецька чи Луганська не
може поговорити з бабусею із Львівщини чи
Тернопільщини по- українськи. Я впевнений, що мова наша - це жертва. Не
може так раптом статись,щоб так легко українець відступився від прарідної мови. Наша мова - це жертва
голодомору, жертва «исторической общности - советский
народ», жертва депортаций до Казахстану і Сибіру, жертва Емського указу і Валуєвського
циркуляру,жертва багатьох постанов ЦК КПРС. Не було добровільного відказу
від рідної мови. Це ж як треба бити народ по голові,щоб він заговорив чужою
мовою.
Україножерам треба сказати так як сказав президент
однієї із прибалтійських держав. «Якщо людина хоче жити тут,то вона
повинна прийняти низку умов,зокрема і про володіння мовою. Мова не побутове поняття,
через неї вона пізнає країну, культуру, психологію народу. Без знання державної
мови людина прирікає себе на самоізоляцію,культурну і духовну бідність, а це н
шлях для людини, яка обирає цю країну своєю батьківщиною».
знищити державність України, перемолоти українців як націю. Для цього широко
реалізуються різні проекти. Я називаю їх Московські проекти в Україні. Вони
відомі раніш - це федералізація, (розпалювання сепаратизму ), нав'язування
панівного стану російської мови, культури і російської церкви, руйнування
ідентичності українців, гальмування націє і державотворчих процесів в Україні,
культурна, демографічна і економічна експансія,полишення українців національної
пам'яті, культури, історії, гордості. Паплюження всього українського: наших
національних геніїв, апостолів, провідників, героїв, всіх хто будив українців
на боротьбу за незалежність. Використовуються різні інформаційні диверсії і
інше
французы по примеру украинцев, отказавшихся от ИМЕНИ СОБСТВЕННОГО - Русь, русичи, вдруг стали называть сами себя лягушатниками, а свою страну Лягушатией
и душевно запевать, прижав лягушачью лапку к груди,: "Ще нэ ссохла наша
бульбуняка..." ???
русичем наш былинный богатырь Илья, уроженец РУССКОГО города Мурома,
совершавший подвиги в Черниговской области (отлов лесного разбойника по кличке
Соловей), в Хмельницкой области (ликвидация какого-то гаденыша у реки Горынь) и
наконец возглавившего погранзаставу под Киевом??? Считаете Вы его русичем? Или
украинцем? Или таки угро-финским гастарбайтером?
знаменитый новгородский князь Александр (Невский) - родной внук киевского князя
Владимира (Мономаха). А также сын того же Мономаха - основатель г. Москвы князь
Юрий (Долгорукий)? В этой связи меня изумляют придурки, заявляющие, что
россияне УКРАЛИ у нас наше имя. А они просто помнят имя свое, берегут его и гордятся
им! Тогда как мы с какого-то перепугу отреклись от ИМЕНИ СОБСТВЕННОГО и отзываемся
на позорную кличку чванливых ляхов - что мы, якобы, какой-то быдляк, живущий на ихней окраине.
Стыдно должно быть нам - РУСИЧАМ - зваться чьими-то украинцами! Потому что
никакие ужимки и прыжки вокруг ударения и предлогов в «Украина», «украинский»
не затушуют позорности происхождения этих слов. Предположим, что нас взяли в ЕС
и одарили высшим эуропейским достижением - однополыми браками. Ты, понятное
дело, сразу узаконишь свои отношения с соседом, выйдя за него замуж и взяв его
фамилию. И что же, потом будешь своего сына попрекать, что он украл у тебя
фамилию, которую ты ему дал при его рождении, сам от этой фамилии отказавшись?
Задумайся над этим примером. Он очень уместен в отношении потомков славной
Киевской РУСИ. Как раз нечто подобное с ними и произошло - НА укрАине...
Удачи Вам в освоении нахтигальской и не забывайте общепонятный