В вопросе подписания языкового закона Янукович будет руководствоваться евростандартами, - представитель президента
Президент, принимая решение о подписании закона "О языковой политике", будет ориентироваться на те стандарты, которые определила Европа.
Об этом заявил представитель президента в Верховной Раде, депутат от Партии регионов Юрий Мирошниченко во время пребывания на Волыни, сообщает его пресс-служба, передает Цензор.НЕТ
Читайте на «Цензор.НЕТ»: Колесниченко рассказал, когда Янукович подпишет языковой закон
"Позицию президента я считаю мудрой, он представляет всю страну и его роль как гаранта Конституции, заключается в том, чтобы сбалансировать интересы всех жителей Украины и принимать решения, которые бы побуждали к единению всей страны", - отметил он.
По словам Мирошниченко, президент не будет комментировать политические обстоятельства, потому что это дело политических сил, и они имеют все возможности высказывать свои законодательные инициативы, принимать решения в парламенте.
Читайте также: Вероятность проведения внеочередной сессии ВР - процентов 80, - Мирошниченко
"Верховная Рада является суверенным органом, который не может подвергаться давлению со стороны любого института. Но вместе с тем, президент, принимая решение о подписании того или иного законопроекта, в данном случае закон о языковой политике, будет ориентироваться на те стандарты, которые определила Европа", - добавил депутат.
Он отметил, что заявления о соответствии или несоответствии европейским стандартам этого законопроекта зависит от того, какая политическая сила это комментирует.
Представитель Януковича заверил, что после того, как текст этого законопроекта поступит к президенту, его анализ на соответствие Европейской хартии региональных языков и языков меньшинств, а также нормам Конституции, в частности статьи 10, он поручит юристам, после чего будет принимать решение.
Читайте также: Кивалов: Думаю, что Янукович обязательно подпишет языковой закон
А до войны как московия разворовала украину и ростреляла большинство украинской элиты вы почему не вспоминаете. Вы простой троль . Без совести и мозга. Не пиши чушь иди с Богом домой и не мешай жить
Когда уже границу закроют и интернет с этой россией. Как вы надоели со своим нытьём
є
є,
Тут ты не интересен. Ты никто. Просто проплаченое чмо
Ситуация сейчас напряжонная. Путин по беспределу пошол
Видишь ли, россиянин, есть такое понятие - состоявшийся народ, это означает, что он проверен временем и войнами. Он создавал свои государства и империи, побеждал и терпел поражения, но при этом сохранял свою веру и волю. Он, всегда поднимался и вновь возрождал своё государство. Эти народы все знают, и их не мало: украинцы, англичане, французы, немцы,… Пытаться их оболгать и оскорблять, бессмысленно. Раз они есть и есть их государства, значит побед в их жизни больше чем поражений. Всё, что можно представить, как антиукраинское, антианглийское, антифранцузское, … - отвратительно, уродливо и нежизнеспособно. Россиянин, в своём сегодняшнем обличии ты мерзок и ты обречён.
головне не то якою мовою ти пишеш а ЩО ТИ ПИШЕШ
Українці хороші люди і мають право на багатство та справедливість. І це буде бо ми прагнемо
Потім перейшов на українську і теж добре. Я не можу жити в країні і не підтримувати її.
Я тут народився тут все мені рідне. Був в багатьох країнах з багатьма спілкувався простими людьми.
Україна це чудова країна . Потрібно ретельніше вивчати її велику історію та культуру.
Ми збудуємо гарну державу. Я в це вірю і допоможу чим зможу.
В решті решт це ж наша рідна земля і хто як не ми зробить її більш квітучою.
Шляз звісно не легкий але ми пройдемо його
У своїх аргументах про запровадження українсько-російської двомовності представники проросійських організацій часто посилаються на європейську традицію, на європейських досвід. Насправді, він свідчить про переваги одномовних держав.
Адже наявність кількох державних мов - неефективний інструмент у вирішенні мовних і національних проблем. Країни з двома або більше офіційними чи державними мовами у розвинутих країнах Європи - не правило, а виняток. Природа запровадження більше, ніж однієї, державної (офіційної) мови пов'язана з колоніальним минулим або межовим статусом держави, коли вона включає до свого складу частини територій сусідніх одномовних держав.
Бельгія на межі розпаду
На сьогодні в Бельгії проживає більше 11 млн мешканців, з яких близько 58% - фламандці і 40% - валони. За Конституцією, Бельгія є конфедеративною державою, яка поділяється на 3 адміністративні регіони (Фламандський, Валонський, регіон Брюссель) та три мовні (лінгвістичні) співтовариства - фламандське, французьке, німецькомовне. Німецькомовна частина бельгійців є малочисельною (70 тис.) і проживає лише на території валлонської провінції Льєж. Особливий конституційний статус німецької меншини визначений зобов'язаннями, взятими на себе бельгійською короною при отриманні «Східних кантонів». Насправді, Бельгія - скоріше не тримовна, а країна з двома великими одномовними частинами - фламандською і валлонською. Для забезпечення мовно-національних прав створено спеціальні органи - Ради співтовариств, які поширюють свою компетенцію на відповідних територіях у таких питаннях: культури, освіти, навчання в закладах освіти, які створюються або дотуються публічними органами, адміністративних питань. З питань власної компетенції Ради співтовариств видають декрети, які мають силу закону.
Сегрегація Бельгії на дві великі одномовні частини все частіше ставить питання про логіку існування Бельгії як держави. Тим більше, що фламандці не задоволені бюджетною системою Бельгії, яка перерозподіляє на користь Валлонії значну частину податкових надходжень Фландрії. Характерно, що на останніх парламентських виборах відносну перемогу у Фландрії отримали представники партії «Фламандський інтерес», яка виступає за створення незалежної фламандської держави.
Державна тримовність у Бельгії не усунула конфліктності у забезпеченні мовних прав бельгійців у «змішаних» валонсько-фламандських масивах - у Брюсельському регіоні. Власне мовні і національні проблеми в Брюсельському регіонів і стали однією з важливих причин затяжної політичної кризи, яка триває з 2007 року. Складовою політичної кризи стала найбільша у новітній світовій історії урядова криза, яка тривала 541 день. Лише 5 грудня 2011 року у Бельгії було сформовано коаліційний уряд. Мовні проблеми є ключовими у формуванні конфліктності у бельгійському суспільстві. Зокрема, це стосується давньої суперечки щодо виборчого округу Брюсель-Хале-Вільворд, який дає можливість франкофонам перемагати на виборах до органів самоврядування в муніципалітетах Фламандського Брабанту, а відповідно - використовувати у діловодстві французьку мову. Фламандці наполягають на виділенні з округу фламандськомовних територій і прилучення до виборчого фламандського округу. У свою чергу валони готові йти на цю поступку лише у випадку, якщо буде створено коридор «Брюсель-Валонія», який перетворить Брюсель з франкомовного анклаву в Фландрії в складову частину Валонії.
Наслідком мовних конфліктів у Бельгії стали такі перверсивні форми протистояння, як протидія у реалізації цивільних прав громадян. Зокрема, минулого 2010 року окремі бельгійські ЗМІ повідомили, що в фламандському Брабанті окремі мери громад перешкоджають франкофонам купувати на території громад об'єкти нерухомості. З цього приводу до Єврокомісії було подано дві скарги.
Швейцарія: об'єднання кантонів
Серед держав з кількома державними мовами особливо варто виділити Швейцарську конфедерацію. Як і Бельгія, Швейцарія на сьогодні представляє собою сукупність одномовних кантонів. З 26 кантонів і напівкантонів - 19 німецькомовні, 6 - франкомовні, 1 - італомовний. До компетенції кантоніальної влади віднесено дуже широке коло повноважень, у тому числі в частині визначення мови діловодства в кантоні, мови освіти тощо. Це означає, що на державному рівні двомовність проявляється лише у спілкуванні громадян з органами державної влади (в Україні і без державного статусу такі права має російська мова - відповідно до законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про доступ до публічної інформації») У той самий час, скажімо, у німецькомовному кантоні спілкування з кантоніальною владою - виключно німецькою.
Двомовна модель в окремо взятому кантоні Швейцарії не виправдала себе, оскільки привела до загострення національних та мовних конфліктів. Зокрема, йдеться про кантон Берн, який до 70-х років ХХ століття включав в себе німецькомовні та франкомовні масиви. Це спричинило потужний сепаратистський руху у франкомовній і католицькій історичній провінції Юра, результатом чого стало створення окремого франкомовного кантону Юра, який сьогодні нараховує 70 тисяч населення.
Тому, коли говорять, що Швейцарія має кілька державних мов, це, насправді, не зовсім так. Де- факто вона є конфедерацією одномовних кантонів, що не підходить Україні хоча б з тієї причини, що у нас спостерігається співіснування носіїв української та російської у різних пропорціях, однак в середині більшості регіонів.
Ірландія: реконструкція втраченої мови
Класичною двомовною державою постімперського розливу можна назвати Ірландію. Ірландія є майже одно національною державою, 95% населення - представники титульної нації. Але країна протягом століть зазнавала серйозного асиміляційного впливу з боку Великої Британії, що привело до скорочення вживання ірландської мови. Тому, попри панування в Ірландії англійської мови, на державному рівні робляться значні зусилля для відродження ірландської мови. Саме у цьому контексті треба розглядати надання ірландській мові державного статусу, при тому, що ірландська мова як рідна визнається лише третина ірландців (мовою повсякденного вжитку є лише для більш як 70 тисяч з 4,5 млн. ірландців).
Виходячи з загальних критеріїв, ірландська мова як державна часто не має навіть таких прав як російська в Україні (хоча формально, остання не є державною). На сьогодні ірландська мова є обов'язковою для вивчення лише у початковій школі, як предмет вивчається у середній школі, але мовою вищої школи є англійська. Мовою діловодства органів публічної влади є англійська. Лише у 2005 році було запроваджено комунікацію органів публічної влади з громадянами не лише англійською, а й ірландською мовами.
Фінляндія: на шляху до одномовності
Двомовною країною, де мовні проблеми не приводять до відцентрових чи інших конфліктних процесів, є Фінляндія. Згідно з Конституцією держави, національними мовами Фінляндії є фінська і шведська.
Історія шведсько-фінської двомовності у Фінляндії має давню історію і міжнародні зобов'язання. Зокрема, після Першої світової війни, у час загострення фінно-шведських відносин навколо Аландських островів, Фінляндія в обмін на острови взяла на себе перед Лігою націй зобов'язання щодо забезпечення прав мешканців шведськомовних Аландських островів та шведів у Фінляндії. І сьогодні Фінляндія включає в себе, фактично, виключно шведськомовний регіон - Аландські острови, чисельність якого всього 26 тисяч. Попри конституційні гарантії забезпечення мовних прав шведськомовного населення, насправді, є перебільшенням вважати статус шведської мови в Фінляндії як повноцінно державної. Згідно з Законом про мови, який був прийнятий у 2003 році і набрав чинності з 1 січня 2004 року (цей закон скасував закон від 1 червня 1922 року) базовою одиницею мовного поділу є муніципалітет. При тому, зазначимо, Фінляндія є однією з найбільш децентралізованих держав Європи, тобто основний масив повноважень на місцевому (регіональному) рівні покладається саме на муніципалітети. На 2012 рік в Фінляндії 21 двомовний муніципалітет з фінською більшістю, 23 двомовних муніципалітети з шведською більшістю, 3 одномовні шведські муніципалітети та 399 одномовних фінських муніципалітети.
Одномовність муніципалітету означає ведення діловодства, у тому числі комунікації між членами громад і муніципалітетом лише однією мовою. Скажімо, якщо муніципалітет фінський одномовний, то звертатися до посадової особи можна лише фінською мовою. Для порівняння: в де-юре одномовній Україні кожен громадянин не лише може звертатися до органу місцевого самоврядування українською чи російською мовою, а й отримувати відповідь цією ж мовою. Навіть, в частині діловодства органів державної влади двомовність не завжди застосовується - це залежить від того, на які муніципалітети поширюється юрисдикція органу державної влади.
Варто зазначити, що чисельність шведськомовних різко скоротилася: з 28-30% шведомовних, то на сьогодні лише 5,4%. Очевидно, що у скорому часі Фінляндія може втратити статус двомовної держави, оскільки витрати держави на двомовність є занадто високими. Тим більше, в умовах, коли англійською мовою у Фінляндії володіє значно більше осіб, аніж шведською.
25.05.2012 17:08
Згідно зі зведеними результатами досліджень, проведених Соціологічною групою «Рейтинг» у 2012 році, 50% опитаних вважають рідною мовою українську, 29% - російську. При цьому 20% вважають рідною мовою в рівній мірі як українську, так російську. Ще 1% вважають рідною іншу мову.
Як інформує Рейтинг, на Заході (96%), в Центрі (75%) та на Півночі (58%) рідною вважають переважно українську мову. Водночас на Сході (36%), Півдні (56%) та Донбасі (67%) - переважно російську.
Частіше українську мову вважають рідною мешканці сіл, старші люди.
45% опитаних зазвичай розмовляють вдома українською мовою, 39% - російською і 15% - в рівній мірі українською та російською.
На Заході (91%), в Центрі (73%) та на Півночі (51%) переважно спілкуються вдома українською, на Сході (65%), Півдні (67%) та Донбасі (83%) - російською.
Українською частіше спілкуються люди середнього та старшого віку, значно більше у селах.
Таким чином, українською мовою спілкуються менше, ніж вважають її рідною. І навпаки - російською спілкуються більше, ніж вважають її рідною.
У питанні підтримки надання російській мові статусу державної - повний паритет: 46% опитаних виступають проти, стільки ж (45%) виступають за. Ще 8% - не визначились.
Слід зазначити, що протягом останніх двох років кількість противників та прихильників двомовності майже рівні. Проте, якщо порівнювати з 2009 роком, рівень підтримки надання російській мові статусу державної зменшився (з 54 до 46%), відповідно кількість противників виросла з 40 до 45%.
Серед найбільших прихильників двомовності мешканці Донбасу (84%), Сходу (71%) та Півдня (65%). Серед противників - Центру (58%), Півночі (68%) та Заходу (89%).
Переважно підтримують надання російській мові статусу державної прихильники КПУ (72%) та Партії регіонів (71%). Переважно проти - прихильники УДАРу (59%), Громадянської позиції (66%), Батьківщини (69%), Фронту змін (70%) та 100% виборців Свободи.
Незважаючи на те, що українською мовою більше спілкуються старші люди, проти двомовності виступає більше молодь.
Ще одна особливість: серед опитаних, які підтримують вступ України до Митного Союзу, переважна більшість (72%) виступає за надання російській мові статусу державної. Водночас, серед респондентів, які підтримують підписання угоди про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, переважна більшість (72%) - проти двомовності. Як відомо, молодь також більше підтримує вступ України до Євросоюзу.
Аудиторія досліджень: населення України віком від 18 років і старші.
Метод дослідження: особисте формалізоване інтерв'ю згідно з опитувальником (face to face).
Дослідження проводилися: у лютому 2012 року (опитано 4000 респондентів, похибка не більше 1,5%) та у березні 2012 року (1201 респондент, похибка не більше 2,8%).
Грузію, заборонили навіть богослужіння грузинською мовою, обікрали багатющу Ук-
раїну. Європі ми дали анархістів : Кропоткіна, Бакуніна, апостолів руїни і катівства,
Шигальова, Нечаєва, Леніна, і т.п. Моральний бруд. Московщина це потвора, що
нею навіть пекло гидилося б і виригнуло б на землю." Рязанов В.В.(1856-1919)
російський філософ
страны языка из всех сфер жизни (и варварское коверкание "защищаемого"
настоящего украинского языка), лишение права пользоваться им в общении с
органами власти и получении образования, смотреть на нем фильмы в
кинотеатре, читать аннотации к лекарствам соответствует нынешним
европейским демократическим нормам и основополагающему принципу
демократии, согласно которому государство для народа, а не наоборот?
Обратный принцип лежит в основе тоталитарной и фашистской идеологии. И
что характерно, за 20 лет ни один из национал-"демократов" не возразил
против насильственной украинизации, не сказал: "что мы творим, ведь даже
благой цели нельзя добиваться порочными средствами". И Вячеслав
Черновол, наверное, самый умеренный и "толерантный" деятель украинского
национального движения, еще в 80-е, когда независимая Украина казалась
фантастикой, выдвинувший идею ее федерального устройства, забыл о нем,
когда независимость стала явью. А ведь именно голоса русскоязычных,
поверивших в "русским будет лучше, чем в России, а евреям - лучше, чем в
Израиле" обеспечили поддержку независимости на референдуме 1 декабря
1991 года. Но, как говорится, уже оказанная услуга ничего не стоит. И что
дальше, если они, воспользовавшись экономическими и прочими провалами
нынешней власти, эту самую власть себе вернут? Наверняка нынешнее
"статус-кво" их не удовлетворит. ""З великим соромом до всіх нас та з
цілком зрозумілим гнівом українського людства трапляється чути по деяких
установах розмови російською мовою з боку урядовців, які нібито
соромляться своєї рідної мови....Тому наказую категорично заборонити
далі будь кому з урядовців розмову російською мовою в службовий час в
установі" - это пока не "воспоминание о будущем", это исторический
документ, фрагмент приказа назначенного немцами бургомистра Харькова
Алексея Крамаренко.
Но кто бы из наших "демократов" не
подписался бы с удовольствием под данным текстом (а де-факто такой
запрет действовал в оранжевые времена во многих центральных органах
власти, и санкции за его нарушение были весьма суровые)? Впрочем, до
запрета разговаривать по-русски школьникам на переменах, как это сделалоправительство Тимошенко, не "доработались" даже гитлеровскиебургомистры! И наконец, как не вспомнить ВО "Свобода", с идейными
собратьями которых в той самой Европе не один уважающий себя политик,
пардон, рядом и не сядет (в самом буквальном смысле). У нас же они
неотъемлемая часть "демократических сил", их настойчиво зовут в единый
список оппозиции, выделяют "квоту" по мажоритарным округам (где их будут
всячески поддерживать другие "демократы"), а в случае победы оппозиции
наверняка и посты в коалиционном правительстве предоставят.
Ну,а "скажи мне, кто твой друг…" Так что, какое определение с точки зрения
"чистой" политологии более подходит нашим "защитникам мовы" более
подходит - "демократы" или "фашисты" - вывод напрашивается сам собой!
Впрочем, не будем столь категоричны. Лично мне определение "дупократы"
представляется более точным.