Россия не сможет претендовать на мировое господство без Украины, - ПР

Депутат от Партии регионов Вадим Колесниченко считает пугающие сюжеты об Украине на государственных российских телеканалах адекватной реакцией России на евроинтеграционный выбор Украины.
Об этом депутат заявил Цензор.НЕТ, комментируя недавний сюжет государственного телеканала «Россия» о грядущем экономическом крахе Украины, который неминуемо наступит с подписанием Соглашения об ассоциации с ЕС.
Смотрите на «Цензор.НЕТ»: Телеканал "Россия" продолжает угрожать: "Украинцам будет больно. Выживут не все". ВИДЕО
«Причина вполне понятна и очевидна: идет большая серьезная торговля. И, по большому счету, проблемы больше нарастают у России, нежели у Украины. Потери Украины в политическом либо экономическом пространстве - это проблемы только Украины. А вот если Россию на задворки задвинут - это уже больше чем проблема России. Это уже, скажем, исчезновение второго центра сил в мире. Потому что сегодня у нас таковым является только Америка. А Россия без Украины, конечно же, не сможет претендовать на мировое господство. Поэтому вполне понятные, адекватные заявления. Это как в спорте, когда боксеры перед боем взвешиваются - они друг друг друга пугают гримасами, потряхивают мышцами. Поэтому я не вижу необходимости вообще как-то на это реагировать», - отметил Колесниченко.
Также читайте: Янукович: Россия угрожает и унижает! Это не поможет
Между тем, депутат не уверен, что государственный телеканал «Россия» отражает официальную позицию Кремля, как и его ведущий Дмитрий Киселев, который, по словам Колесниченко, является шоуменом.
«Киселев - это не государственный персонаж, это шоумен. У нас на государственном канале шоу Савика Шустера. Я не уверен, что Шустер отражает государственную политику Украины. Поэтому нахождение канала еще ни о чем не говорит. Давайте послушаем, что говорит «5-й канал», что канал «ЗИК» говорит по поводу России - там состояние войны объявлено уже давно. Поэтому реагировать на эти вещи нужно философски», - считает Колесниченко.
Как и ВОЙНУ бы без бандерошухевичей выиграла! ТОлько мешались, но не долго. Ватутина жалко, мрази хахлы убили....
Так без хахлов и СТАНЕТ ЛИДЕРОМ! Точнее уже стала, пока идеологическим, скоро и экономическим!
Жалко только людей РУССКИХ! Еще лет десять, и дети их станут укроянычарами, не помнящими даже подвиги предков! И Крым! Как ни как резиденции РУССКИХ ЦАРЕЙ хахлам только мешают.....
Видеоролик о праздновании 70-летия СС «Галичина» в Бабьем Яру, выложенный на YouTube, менее, чем за две недели, посмотрели около 102 тысяч пользователей интернета.
СЛАВА УКРАИНИ!
Кто тут из хахлов еще скулит про украинцев сражающихся с гитлеровцами?
Вы АБАСРАЛИ МОГИЛ даже тех кто освобождал ВАШИ ГОРОДА от них!
И вы еще будете гавкать, граждане страну где ЗВЕЗДУ (как символ тех кто за неё жизнь проливал) ГЕРОЯ УКРАИНЫ дают ФАШИСТСКИМ ПРИХВОСТНЯМ!
в отдаленные места все балкарцы, а сама республика переименована в Кабардинскую автономную республику. Украинцы избежали этой участи потому, что их слишком много и некуда было выслать. А то он бы и их выселил. (Смех в зале.)»
І все таки більше мільйона українців було депортовано з України протягом 1944-1949 років.
По суті, практика СРСР у національному питанні була такою ж геноцидною, як і фашистської Німеччини. Хоча вона й виявилася суттєво хитрішою, оскільки прикривалася риторикою «інтернаціоналізму» і «дружби народів».
Факт N 2. Фашизация сионизма была наиболее успешной в Италии и Палестине. Уже в 1932 лидер итальянских Ревизионистов Леоне Карпи объявил о своем несогласии с мнением, что между сионизмом и фашизмом имеются непреодолимые различия. В Италии, заявил он, все члены ревизионистского движения одновременно являются и членами фашистской партии. (Heller, 368) Карпи сделал это заявление на Пятом мировом конгрессе ревизионистского движения в Вене. Стоить отметить и такую деталь. При входе в зал конференции Карпи приветствовал делегатов фашистским салютом. В ответ с мест вскочили делегаты Максималистской фракции и ответили ему таким же салютом. (Heller, 368 n.)
Впрочем, в восхвалении фашистского режима в Италии сионисты МСО не отставали от своих соперников Ревизионистов. В 1927 Наум Соколов, председатель исполкома МСО, а позднее его президент, вел в Риме переговоры с Муссолини. Майкл Леден, исследователь фашизма и еврейского вопроса, писал, что, выступая на последнем заседании, Соколов не только хвалил диктатора за его душевные качества, но и заверил, что фашизм был свободен от антисемитизма. "Истинные евреи никогда не боролись с вами", заверил он Муссолини. Эти слова, равнозначные одобрению фашистского режима, были немедленно растиражированы еврейской прессой по всему миру. Заверения в лояльности и выражения признательности к фашизму полились из всех еврейских центров Италии.
K 1934, пишет Бреннер, СС стала самой про-сионистской частью нацистской партии. Замечательным эпизодом сионо-нацистских связей был шестимесячный визит в Палестину барона фон Милденштейна в 1933. Барон возглавлял Еврейский отдел СС (потом его заменит на этом посту Эйхман). Сопровождал его сионистский лидер Курт Тухлер. Результатом этой поездки была серия хвалебных статей, опубликованная в газете СС Штюрмер . Барон с похвалой описывал "нового еврея" сионизма, которого нацисты могли "понять и принять". На основе сообщений фон Милденштейна и по его настойчивым просьбам, министр пропаганды Геббельс напечатал в ведущем органе нацистской пропаганды Der Angriff (Нападение) объемистый доклад в 12 частях, в котором он тоже с похвалой отзывался о сионизме. А чтобы увековечить экспедицию барона, в 1934 Геббельс приказал отлить медаль, на одной стороне которой была вырезана нацистская свастика, на другой звезда Давида.
Не только Эйхман (палач еврейского народа), а и сам Гитлер, как и его ближайшее окружение и Испанский фашист Франко,- были евреями.
Незважаючи на явно дискримінаційну політику по відношенню до євреїв, геноцид розпочався далеко не відразу після приходу нацистів до влади. Нацисти прагнули видавити євреїв з країни, проте часто їм було просто нікуди їхати. Для євреїв Європи, за відомим висловом Хаїма Вейцмана (згодом - першого президента Ізраїлю), «світ розділився на два табори: на країни, які не бажають мати у себе євреїв, і країни, які не бажають впускати їх в свою країну». Міжнародна конференція з питань біженців, в Евіані (Франція) в липні 1938 року, скликана з ініціативи президента США Франкліна Рузвельта, закінчилася повним провалом. Крім Домініканської республіки, жодна з 32 країн, що брали у ній участь, не дала очікуваним біженцям з Німеччини та Австрії ні найменшого шансу. До того ж Британія обмежувала приплив мігрантів в підконтрольну їй Палестину.
И ещё - в отношении евреев. Чтобы болше их понять, то людям этой нации (и других наций) советую прочитать книгу Валерия Герасимова "Они сражались за Гитлера. Как евреи помогали Гитлеру" (США."Колокол" №124/98. Дуэль № 42(89). Так, В.Герасимов приводит интересные исторические данные: 20 евреев были награждены Рыцарским Крестом; в Вермахте служило 2 - генерал-полковника, 8 - генерал-лейтенантов, 5 - генерал-майоров, 23 - полковника,- евреи по национальности. Кроме этого он уточняет, что практически вся верхушка фашистской Германии (по крайней мере первые 11 фамилий-начиная с Гитлера) - были или полуевреи, или чистые евреи !!! И еще одна книга: Юрген Граф "Холокост (миф о холокосте).
******* націоналістичні правлячі партії Ізраїлю, Лікуд і НДІ (наш дім Ізраїль)...
Факт N 1. Починаючи з кінця 20-х років і до початку війни між Німеччиною і СРСР, Москва допомагала Німеччині у відновленні та навчанні німецьких збройних сил (на своїй території), постачала сировину для виробництва озброєнь. У СРСР навчалися тисячі німецьких військових. І це тоді, коли після першої світової війни Версальським договором (міжнародним) Німеччині було заборонено мати свої збройні сили.
Пакт Молотова - Ріббентропа - факт не приватно-індивідуального, а державного колабораціонізму СРСР із фашистською Німеччиною. Протягом десятиліть на уроках історії в СРСР війна починалася 22 червня 1941 року. Хоча реально СРСР вступив у війну як союзник фашистської Німеччини 17 вересня 1939-го, у той же день у Брест-Литовську (нині Брест у Білорусі) на честь успішної спільної перемоги над Польщею відбувся парад радянських і німецько-фашистських військ.
Через дивізію СС «Галичина», яка справді створювалася як колабораціоністське військове формування, пройшло заледве 22 тисячі українців. Водночас через колабораціоністські формування одних лише російських «власовців» пройшло від 6оо до 800 тисяч росіян, а їхній склад наприкінці війни перевищував 120 тисяч осіб. І це тоді коли вся територія України цілком була окупованою фашистами, у той час як лише невелика західна частина Росії зазнала окупації.
У 1943 році почалося створення 14 гренадерської дивізії «Галичина». Після репресій 39-41 років, вчинених НКВС на Західній Україні, німецьку армію в окремих селах зустрічали як визволителів. «Позбирали люди, думали, прийшли визволителі, позбирали яйця, кури, бо вже знали, що таке радянська влада, скільки поарештували... Мій тато, січовий стрілець, був за дивізію. Він військовий. Сказав - ну що ти в лісі будеш робити з тим обрізом? Німець така махіна і не розбила радянську владу. А ти хочеш обрізами воювати. Іди до дивізії, там вишколишся і тоді при нагоді перейдеш в УПА..» - згадує ветеран дивізії франківчанин Михайло Мулик.
У 44 році дивізію «Галичина», так звану Вафен СС, або ж СС зброя, німецьке командування кидає під Броди.
Під Бродами дивізія «Галичина» була вщент розбита радянськими військами. Згодом її намагалися відновити уже під виглядом Української національної армії. Нюрнберзький процес, до речі, не знайшов у діях «Галичини» військових злочинів чи злочинів проти мирного населення.
Однак дивізія «Галичина» була далеко не першим військовим формуванням німецької армії з числа громадян Радянського Союзу. У Севастополі, який ще ********** називати містом «руской слави», ще влітку 42 року, одразу після здачі міста (Севастополmь) німцям була створена російська допоміжна поліція СС. Кожен 8-й мешканець «города руской слави» співпрацював з німцями - чи то в поліції, чи у військових формуваннях: "Перша СС-ка частина, сформована в Україні, - це севастопольське відділення "русской криминальной полиции". Взагалі, Севастополь - унікальне місто: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні...".
"У складі східних легіонів вермахту служили представники всіх національностей Радянського Союзу... Можна сказати, що близько 50% становили росіяни, 20% (???) українці, 7% білоруси, ну і решту - це кавказці, середньоазійці...»
Російська визвольна національна армія, так звана РОНА (не плутати з РОА - майже з міліонною русской Освободітельной Армієй Власова), заснована росіянином з польським та німецьким корінням Броніславом Камінським. "РОНА спочатку виникла як невеликий загін міліції чи самооборони в селищі Локоть... Камінському вдалося розширити своє формування і поширити контроль на декілька районів. Місцеве німецьке командування, підтримавши цю ініціативу, передало в управління Камінському 8 районів Брянської та Орловської областей, дозволило створити фактично власні озброєні сили, які до літа 43 року виросли до 12 тисяч, мали артилерію, навіть танки."
У 1943 році стається унікальна в історії Другої світової війни подія: німці дозволяють Камінському створити на території ******** Брянської області державне формування - Брянськ-Локотську республіку з міліонним населенням і армією. З відступом німецької армії відходять на Захід і дивізії СС РОНИ. У 44 році їх кидають на придушення Варшавського повстання. "Там «камінці» відзначались мародерством, звірствами стосовно громадянського населення, в тім числі й німецьких підданих. Це переповнило чашу терпіння німецького командування. Камінський був викликаний з Варшави у Лодзь. Постав перед судом, трибуналом СС і був розстріляний..."
Вояки РОНИ чинили злочини проти мирного населення. Десятки тисяч убитих мирних жителів - це доведений факт. На Нюрнберзькому процесі німецькі генерали навіть наводили розстріл Камінського у своє виправдання.
Третім великим формуванням СС з етнічних росіян був 15 кавалерійський козачий корпус. Саме козачі формування найбільше «відзначились» на території України.
внаслідок певних маніпуляцій в середині Рейху російські козаки були оголошені майже німецьким народом, нащадками готів, які не мали нічого спільного з слов'янами, і їх можна було набирати в легіони... У 42 році в російському місті Новочеркаськ за згодою німецької влади відновлюється напівдержавне утворення Козачий стан. Паралельно на окупованих територіях Росії та України з усіх, хто називає себе козаками, формуються військові частини. В Україні російські козачі частини формуються в Криму, Херсоні, Кіровограді, на Черкащині; кожен, хто називає себе козаком, звільняється з переповнених таборів для радянських полонених і одягає німецько-козацьку форму.
"Ось, зокрема, ця справа - на учасників 570-го козачого батальйону, який розташовувався на території Волині. Один з його членів, Борсуков, росіянин, він був в складі 2-го донського козачого полку, сформований у травні 43 року для боротьби проти радянських партизанів та українських повстанців на території Волині. Ось він описує одну з акцій проти повстанців, він говорить, що 12 чоловік з групи виїхало в село Майків Рівненської області для реквізиції худоби. Однак на них тут напала озброєна група місцевих жителів, очевидно, це свідчить про повстанців або групу самооборони, яка існувала в селі, з якими ця група вступила в бій.
За рік бойових дій цей полк скоротився з 10 до 4 рот і був виведений. Він був повністю розбитий і розкладений..."
Інші козачі частини мали завдання конвоювати українську молодь для примусових робіт у Німеччині. Живих свідків цих подій мало.
Облави на українців для примусової відправки в Німеччину організовували саме російські козаки. Перед новим 44 роком донські козаки повели майбутніх остарбайтерів пішки з Городища на Умань. "Дорогою ночували в сараях, їли сніг...І нас охороняли, супроводжували ті ж самі донські козаки, вони були на конях, при собі мали кулемет. Хто відставав, того пристрілювали. Убитих клали на сани і везли з собою, бо їх треба було здати для звітності".
У 44 році триває відступ німецької армії територією України. За кільканадцять кілометрів від лінії фронту відступ прикривають козачі частини польової поліції.
Палили українські села не німці, а росіяни в німецькій формі: "У групі армії «Південь і Південна Україна» була бригада і дивізія польової поліції, і вони відповідали за те, щоб солдати не тікали з фронту, і за те, щоб при відступі земля була знищена. В Україні знищено 1377 сіл. З них 1000 сіл на совісті східних частин. Палили не німці. Ось мою Черкаську область теж спалила російська козача дивізія". Дві російські козачі бригади польової поліції при відступі німецьких військ знищили, приблизно 1000 українських сіл разом із мирним населенням. Зупинився терор лише на Волині, «а потім ці хлопці дійшли - 9 тисяч чоловік в дивізії, 5 тисяч в бригаді - вони дійшли до бандерівських сіл. Є така звичка російська, козацька, фашистська - спалювати українські села, а цьому хлопці в схронах не зраділи. Від дивізії фон Шуленбурга залишився один полк, три полки розформовані через втрати. Від бригади Духопельнікова із 5000 чоловік до Львова добігло 500. Хлопці спіткнулись на бандерівські села. Їх почали тупо різати. І вирізали».
Син Колчака під час Другої світової війни був майором вермахту. "Колчак-майор вермахту, Колчак молодший, командував 813 вірменським батальйоном. Він звірів на півдні України, в Херсонській, Полтавській, Донецькій областях. Карателі. 813 вірменський батальйон вермахту. Командир Колчак-молодший. Ну карателі, що тут казати."
Радянські владні кола вирішили виселити всіх українців з України. Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.
Досі російська пропаганда називає цілком фашистський намір Сталіна виселити всіх українців з України «німецькою пропагандою». Однак той факт, що ця інформація справді з'являлася на німецьких листівках, зовсім не заперечує її правдивості.
Виконання цього наказу було зупинено невдовзі після початку перших дій із виселення. Про те, що всіх українців мали намір виселити з України, на ХХ з'їзді КПРС 1956-го зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов:
«Так, уже в конце 1943 года, когда на фронтах Великой Отечественной войны определился прочный перелом в ходе войны в пользу Советского Союза, было принято и осуществлено решение о выселении с занимаемой территории всех карачаевцев. В этот же период, в конце декабря 1943 года, точно такая же участь постигла все население Калмыцкой автономной республики. В марте 1944 года выселены были со своих родных мест все чеченцы и ингуши, а Чечено-Ингушская автономная республика ликвидирована. В апреле 1944 года с территории Кабардино-Балкарской автономной республики выселены были в отдаленные места все балкарцы, а сама республика пере
в отдаленные места все балкарцы, а сама республика переименована в Кабардинскую автономную республику. Украинцы избежали этой участи потому, что их слишком много и некуда было выслать. А то он бы и их выселил. (Смех в зале.)»
І все таки більше мільйона українців було депортовано з України протягом 1944-1949 років.
По суті, практика СРСР у національному питанні була такою ж геноцидною, як і фашистської Німеччини. Хоча вона й виявилася суттєво хитрішою, оскільки прикривалася риторикою «інтернаціоналізму» і «дружби народів».
Факт N 2. Фашизация сионизма была наиболее успешной в Италии и Палестине. Уже в 1932 лидер итальянских Ревизионистов Леоне Карпи объявил о своем несогласии с мнением, что между сионизмом и фашизмом имеются непреодолимые различия. В Италии, заявил он, все члены ревизионистского движения одновременно являются и членами фашистской партии. (Heller, 368) Карпи сделал это заявление на Пятом мировом конгрессе ревизионистского движения в Вене. Стоить отметить и такую деталь. При входе в зал конференции Карпи приветствовал делегатов фашистским салютом. В ответ с мест вскочили делегаты Максималистской фракции и ответили ему таким же салютом. (Heller, 368 n.)
Впрочем, в восхвалении фашистского режима в Италии сионисты МСО не отставали от своих соперников Ревизионистов. В 1927 Наум Соколов, председатель исполкома МСО, а позднее его президент, вел в Риме переговоры с Муссолини. Майкл Леден, исследователь фашизма и еврейского вопроса, писал, что, выступая на последнем заседании, Соколов не только хвалил диктатора за его душевные качества, но и заверил, что фашизм был свободен от антисемитизма. "Истинные евреи никогда не боролись с вами", заверил он Муссолини. Эти слова, равнозначные одобрению фашистского режима, были немедленно растиражированы еврейской прессой по всему миру. Заверения в лояльности и выражения признательности к фашизму полились из всех еврейских центров Италии.
K 1934, пишет Бреннер, СС стала самой про-сионистской частью нацистской партии. Замечательным эпизодом сионо-нацистских связей был шестимесячный визит в Палестину барона фон Милденштейна в 1933. Барон возглавлял Еврейский отдел СС (потом его заменит на этом посту Эйхман). Сопровождал его сионистский лидер Курт Тухлер. Результатом этой поездки была серия хвалебных статей, опубликованная в газете СС Штюрмер . Барон с похвалой описывал "нового еврея" сионизма, которого нацисты могли "понять и принять". На основе сообщений фон Милденштейна и по его настойчивым просьбам, министр пропаганды Геббельс напечатал в ведущем органе нацистской пропаганды Der Angriff (Нападение) объемистый доклад в 12 частях, в котором он тоже с похвалой отзывался о сионизме. А чтобы увековечить экспедицию барона, в 1934 Геббельс приказал отлить медаль, на одной стороне которой была вырезана нацистская свастика, на другой звезда Давида.
Не только Эйхман (палач еврейского народа), а и сам Гитлер, как и его ближайшее окружение и Испанский фашист Франко,- были евреями.
Незважаючи на явно дискримінаційну політику по відношенню до євреїв, геноцид розпочався далеко не відразу після приходу нацистів до влади. Нацисти прагнули видавити євреїв з країни, проте часто їм було просто нікуди їхати. Для євреїв Європи, за відомим висловом Хаїма Вейцмана (згодом - першого президента Ізраїлю), «світ розділився на два табори: на країни, які не бажають мати у себе євреїв, і країни, які не бажають впускати їх в свою країну». Міжнародна конференція з питань біженців, в Евіані (Франція) в липні 1938 року, скликана з ініціативи президента США Франкліна Рузвельта, закінчилася повним провалом. Крім Домініканської республіки, жодна з 32 країн, що брали у ній участь, не дала очікуваним біженцям з Німеччини та Австрії ні найменшого шансу. До того ж Британія обмежувала приплив мігрантів в підконтрольну їй Палестину.
И ещё - в отношении евреев. Чтобы болше их понять, то людям этой нации (и других наций) советую прочитать книгу Валерия Герасимова "Они сражались за Гитлера. Как евреи помогали Гитлеру" (США."Колокол" №124/98. Дуэль № 42(89). Так, В.Герасимов приводит интересные исторические данные: 20 евреев были награждены Рыцарским Крестом; в Вермахте служило 2 - генерал-полковника, 8 - генерал-лейтенантов, 5 - генерал-майоров, 23 - полковника,- евреи по национальности. Кроме этого он уточняет, что практически вся верхушка фашистской Германии (по крайней мере первые 11 фамилий-начиная с Гитлера) - были или полуевреи, или чистые евреи !!! И еще одна книга: Юрген Граф "Холокост (миф о холокосте).
******* націоналістичні правлячі партії Ізраїлю, Лікуд і НДІ (наш дім Ізраїль)...
... нинішні звинувачення з боку Москви у буцімто великій підтримці німецьких нацистів з боку українських націоналістів, не лише величезне перебільшення, яке дійшло до великої брехні. Їх звинувачення - безсоромний цинізм, який може мати на меті не тільки принизити українців, але й одночасно приховати від громадськості неймовірні масштаби колаборації саме з боку росіян.
... факти, які вже не раз з'являлися навіть у російській історичній літературі. Утім, вони не є частиною ********* інформаційного простору як в РФ, так і в Україні. І коли ми з одного і того ж джерела постійно чуємо обвинувачення в тому, що на західній Україні була сформована дивізія СС «Галичина», і тому галичани - запроданці, то чи не варто пригадати про роль самих московітів у війні проти СРСР. Зокрема, такі факти:
- Другою за чисельністю етнічною складовою військ СС були росіяни. Перше місце, звісно, належало німцям, а третє - французам. Українці в СС становили лише приблизно 2,5% особового складу, тоді як росіян там було аж 29% - це не одна дивізія СС, а цілих вісім. Крім того, було 18 російських дивізій у складі Вермахту, три розвідувально-диверсійні дивізії тощо.
- Серед полонених армій антигітлерівської коаліції на бік німців перейшли заледве 1%, тоді як 20% полонених з Червоної армії свідомо почали воювати проти Сталіна на боці Гітлера. Навіть в армії Паулюса, що так ганебно потерпіла поразку під Сталінградом, налічувалося до 70 тисяч радянських перебіжчиків. А так звана червоно-партизанська Білорусь під час німецької окупації сформувала 40 поліційних батальйонів. І білоруси також боролися проти радянської влади, ховаючись по лісах, аж до 1959-го року.
- Хоч німецька окупація території Російської Федерації тривала відносно недовго, росіяни з приходом Гітлерівців швиденько утворили кілька квазі-держав під протекторатом Німеччини. Відомий Козачий стан у Новочеркаську, Республіка Зуєва та Локатська республіка. Остання була утворена на території восьми районів Орловської, Брянської а Курської областей і тільки місцевого населення налічувала до одного мільйона людей!
- Коли так звана Російська визвольна народна армія Камінського придушила Варшавське повстання, почалися настільки жорстокі знущання над поляками, що цього не могли витерпіти навіть німецькі нацисти. Камінського стратили самі німці за скоєні його армією військові злочини. Натомість у Радянському Союзі за колаборацію судили і стратили не тільки командуючого «РОА» Власова, але й відомих колишніх білогвардійських офіцерів Краснова та Шкуро, які також воювали на боці Гітлера. І було за що. Принаймні тисяча сіл, котрі були спалені в Україні під час відступу гітлерівських військ, на совісті росіян у німецькій формі з нашивками у вигляді російського триколору.
Отож фактів російської колоборації більш ніж достатньо для того, аби принаймні висловити величезний подив, чому нинішня кремлівська влада розгорнула потужну кампанію проти сусідніх незалежних держав, звинувачує прибалтійські народи та українців у нацизмі, але вперто не помічає ролі своїх співвітчизників у розповсюдження «чуми 20-го століття». Але чи тільки подив слід висловлювати?
«Ми чуємо постійні вигуки і заклики різноманітних «антифа» про те, що у Львові розгортається нацизм. Сьогодні - звістка, що на Парламентській Асамблеї Ради Європи російська делегація взагалі готує резолюцію про те, аби засудити профашистську політику у прибалтійський державах і, звичайно, також в Україні! А насправді на злодію шапка горить. В Росії розвиваються об'єднання «Наші», скінхеди, йде боротьба з кавказцями - на кожному кроці відчувається ******* профашистська політика. Але й в історії Росії були такі структури як Російська фашистська партія - у 20-му році вона виникла, і тільки японці у Маньчжурії цю партію ліквідували. Всеросійська фашистська організація в 33-му році в США виникла й діяла до 42-го року. Російський націонал-соціалістичний рух діяв в Німеччині. І нову ж таки цей список можна продовжувати.
«Перша есесівська частина, сформована в Україні, - це севастопольське відділення "русской криминальной полиции". Взагалі, Севастополь - унікальне місто: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні...".
У 44 році дивізію «Галичина», так звану Вафен СС, або ж СС зброя, німецьке командування кидає під Броди.
Під Бродами дивізія «Галичина» була вщент розбита радянськими військами. Згодом її намагалися відновити уже під виглядом Української національної армії. Нюрнберзький процес, до речі, не знайшов у діях «Галичини» військових злочинів чи злочинів проти мирного населення.
Однак дивізія «Галичина» була далеко не першим військовим формуванням німецької армії з числа громадян Радянського Союзу. У Севастополі, який ще ********** називати містом «руской слави», я зустрівся із відставним моряком, військовим істориком Вадимом Махном. Він стверджує, що ще влітку 42 року, одразу після здачі міста німцям, у Севастополі була створена російська допоміжна поліція СС. Кожен 8-й мешканець «города руской слави» співпрацював з німцями - чи то в поліції, чи у військових формуваннях: "Перша СС-ка частина, сформована в Україні, - це севастопольське відділення "русской криминальной полиции". Взагалі, Севастополь - унікальне місто: кожний 8-й севастополець служив німцям, а не кожний 30-й, як загалом по Україні...".
"У складі східних легіонів вермахту служили представники всіх національностей Радянського Союзу... Можна сказати, що близько 50% становили росіяни, 20% українці, 7% білоруси, ну і решту - це кавказці, середньоазійці...»
Російська визвольна національна армія, так звана РОНА (не плутати з РОА - майже з міліонною русской Освободытельной Армієй Власова), заснована росіянином з польським та німецьким корінням Броніславом Камінським. "РОНА спочатку виникла як невеликий загін міліції чи самооборони в селищі Локоть... Камінському вдалося розширити своє формування і поширити контроль на декілька районів. Місцеве німецьке командування, підтримавши цю ініціативу, передало в управління Камінському 8 районів Брянської та Орловської областей, дозволило створити фактично власні озброєні сили, які до літа 43 року виросли до 12 тисяч, мали артилерію, навіть танки."
У 1943 році стається унікальна в історії Другої світової війни подія: німці дозволяють Камінському створити на території ******** Брянської області державне формування - Брянськ-Локотську республіку. З відступом німецької армії відходять на Захід і дивізії СС РОНИ. У 44 році їх кидають на придушення Варшавського повстання. "Там «камінці» відзначались мародерством, звірствами стосовно громадянського населення, в тім числі й німецьких підданих. Це переповнило чашу терпіння німецького командування. Камінський був викликаний з Варшави у Лодзь. Постав перед судом, трибуналом СС і був розстріляний..."
Вояки РОНИ чинили злочини проти мирного населення. Десятки тисяч убитих мирних жителів - це доведений факт. На Нюрнберзькому процесі німецькі генерали навіть наводили розстріл Камінського у своє виправдання.
Третім великим формуванням СС з етнічних росіян був 15 кавалерійський козачий корпус. Саме козачі формування найбільше «відзначились» на території України.
внаслідок певних маніпуляцій в середині Рейху російські козаки були оголошені майже німецьким народом, нащадками готів, які не мали нічого спільного з слов'янами, і їх можна було набирати в легіони... У 42 році в російському місті Новочеркаськ за згодою німецької влади відновлюється напівдержавне утворення Козачий стан. Паралельно на окупованих територіях Росії та України з усіх, хто називає себе козаками, формуються військові частини. В Україні російські козачі частини формуються в Криму, Херсоні, Кіровограді, на Черкащині; кожен, хто називає себе козаком, звільняється з переповнених таборів для радянських полонених і одягає німецько-козацьку форму.
"Ось, зокрема, ця справа - на учасників 570-го козачого батальйону, який розташовувався на території Волині. Один з його членів, Борсуков, росіянин, він був в складі 2-го донського козачого полку, сформований у травні 43 року для боротьби проти радянських партизанів та українських повстанців на території Волині. Ось він описує одну з акцій проти повстанців, він говорить, що 12 чоловік з групи виїхало в село Майків Рівненської області для реквізиції худоби. Однак на них тут напала озброєна група місцевих жителів, очевидно, це свідчить про повстанців або групу самооборони, яка існувала в селі, з якими ця група вступила в бій.
За рік бойових дій цей полк скоротився з 10 до 4 рот і був виведений. Він був повністю розбитий і розкладений..."
Інші козачі частини мали завдання конвоювати українську молодь для примусових робіт у Німеччині. Живих свідків цих подій мало.
Облави на українців для примусової відправки в Німеччину організовували саме російські козаки. Перед новим 44 роком донські козаки повели майбутніх остарбайтерів пішки з Городища на Умань. "Дорогою ночували в сараях, їли сніг...І нас охороняли, супроводжували ті ж самі донські козаки, вони були на конях, при собі мали кулемет. Хто відставав, того пристрілювали. Убитих клали на сани і везли з собою, бо їх треба було здати для звітност".
У 44 році триває відступ німецької армії територією України. За кільканадцять кілометрів від лінії фронту відступ прикривають козачі частини польової поліції.
Палили українські села не німці, а росіяни в німецькій формі: "У групі армії «Південь і Південна Україна» була бригада і дивізія польової поліції, і вони відповідали за те, щоб солдати не тікали з фронту, і за те, щоб при відступі земля була знищена. В Україні знищено 1377 сіл. З них 1000 сіл на совісті східних частин. Палили не німці. Ось мою Черкаську область теж спалила російська козача дивізія". Дві російські козачі бригади польової поліції при відступі німецьких військ знищили, приблизно 1000 українських сіл разом із мирним населенням. Зупинився терор лише на Волині, «а потім ці хлопці дійшли - 9 тисяч чоловік в дивізії, 5 тисяч в бригаді - вони дійшли до бандерівських сіл. Є така звичка російська, козацька, фашистська - спалювати українські села, а цьому хлопці в схронах не зраділи. Від дивізії фон Шуленбурга залишився один полк, три полки розформовані через втрати. Від бригади Духопельнікова із 5000 чоловік до Львова добігло 500. Хлопці спіткнулись на бандерівські села. Їх почали тупо різати. І вирізали».
Син Колчака під час Другої світової війни був майором вермахту. "Колчак-майор вермахту, Колчак молодший, командував 813 вірменським батальйоном. Він звірів на півдні України, в Херсонській, Полтавській, Донецькій областях. Карателі. 813 вірменський батальйон вермахту. Командир Колчак-молодший. Ну карателі, що тут казати."
Українська економіка була найважливішою складовою радянського військово-промислового комплексу. Наприкінці 1940 р. вона виробляла 50,5% загальносоюзного видобутку вугілля, 64,7% чавуну, 48,8% - сталі, 67,6% - залізної руди, 25,7% - електроенергії тощо. До того ж Україна була житницею всього СРСР.
Війна на Україні не припинялася протягом 40 місяців - аж до 28 жовтня 1944 р. На її території проведено майже половину стратегічних операцій радянсько-німецького фронту. Лише в одній оборонній, 11 стратегічних і 11 фронтових наступальних операціях у січні 1943-жовтні І944 рр. на українській землі загинуло й було поранено 3,5 Мільйона бійців Червоної армії. Територія республіки впродовж майже всієї війни була місцем найбільшої концентрації військ та озброєння воюючих армій. Так, в боях 1943-1944 рр. з обох сторін брали участь понад 6 млн чоловік, 85 тис. гармат і мінометів, 11 тис. танків, самохідних артелерійських установок та штурмових гармат, 10 500 літаків.
Коли битва за Україну досягла апогею (з осені 1943 до осені 1944 рр.), тут було зосереджено до половини всього особового складу діючої радянської армії. В цій кампанії брали участь шість фронтів (1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські, 1-й і 2-й Білоруські, а також Чорноморський флот, три військові флотилії тощо). І це були найдобірніші війська - з 10 гвардійських армій того часу 8 діяли на українських теренах.
З німецького боку в битвах за утримання України також взяли участь кращі сили у складі групи армій «Південь» - «Північна Україна» і «Південна Україна», ударні есесівські танкові з'єднання: 1-й танковий корпус СС, дивізії і бригади «Рейх», «Велика Німеччина», «лейб-штандарт Адольф Гітлер», «Валлонія», «Вікінг», «Мертва голова», а також 14-та гренадерська дивізія СС, 8-а кавалерійська дивізія СС тощо. Саме на Україні великою мірою вирішувалася доля Другої світової війни.
Після кампанії 1943-1944 рр. в міру просування на Захід, радянська армія дедалі більше українізовувалася. На завершальному етапі війни чимало з'єднань і підрозділів на 50-70% складалися з українців, щойно мобілізованих до війська.
Пограбування багатств України набуло безпрецедентних масштабів. Тільки худоби різних видів фашисти вивезли з України 28 млн голів, 60 млн штук свійської птиці, багато мільйонів тонн зерна, інших сільськогосподарських продуктів. Недарма той же Еріх Кох якось промовився: «... Якщо дійсно колись був поворотний пункт у цій війні, то це були бої при Умані, Києві та Ростові, які передали у володіння Німеччини багату Україну з її важливими базами харчування та сировини... Наші вояки не пролили свою кров у цій країні за які-небудь ідеї, що повинні були ощасливити людство, але для того, щоб наявні тут багатства поставити на службу фронту та фатерлянду».
Та окупанти не задовольнилися самим грабунком. Жертвами їх терору стали до 4 млн жителів республіки, 1 366 тис. радянських військовополонених з таборів, розташованих на території України, 2,4 млн молоді, силоміць вивезеної на примусові роботи до Німеччини.
Від цілковитого знищення українців, як й інші нації світу, врятувала Червона армія. Вище ми зазначали, що у її складі воювало близько 50% українців.
Українське суспільство ні на початку німецької окупації, ні в кінці її не було єдиним. Його розколола незрима ідеологічна барикада, причому цивілізаційний розлом поглиблювали різні історичні, соціальні, релігійні умови, в яких розвивалися обидві гілки єдиної української нації. Тяжка провина висить і на сталінському режимові, який своєю нелюдяністю штовхав обійми ворога тисячі потерпілих громадян. Поділивши гірку долю інших роз'єднаних націй, українці нерідко воювали у військових формуваннях супротивних сторін. Певна їх частина в Українській повстанській армії зі зброєю в руках відстоювала ідеали державної незалежності України. Переважна ж більшість у складі радянських збройних сил билася саме за існування України як такої, за існування українського етносу. Між цими цілями, безперечно, була генетична спорідненість.
Активна участь українського народу в антигітлерівській коаліції, його величезні загальні людськи жертви - до 8 млн чоловік, колосальні матеріальні збитки, як це не парадоксально, сприяли поглибленню національної свідомості як у радянській, так і національно-патріотичній формах, висвітили розуміння його місця серед інших народів, а відтак активізували процес поступового реального наповнення державницького потенціалу України, формування її соборності, виходу на світову арену, зміцнення престижу республіки і в СРСР, і за рубежем навіть в умовах жорсткої централізації унітарної держави. Як неформальний член антигітлерівської коаліції, Україна стала однією з країн-фундаторів Організації Об'єднаних Націй, а її представник Д.Мануїльський очолив 1-й Комітет ООН.
№1. США. Индекс военной мощи: 0,2475... №2. Россия. Индекс военной мощи: 0,2618
И ГЕРОИ УКРАИНЫ!! Кого ты тут хочешь запудрить?
Шухевич пришел с немцами, даже бежал ВПЕРЕДИ ПАРОВОЗА! Развесил на столбах евреев поляк и русских и справился!
Кого у Шухевича в Сибирь загребли?
Всех загребали, но только у западенцев галичан это вызывало желание вспарывать животы беременным бабам! ГЕРОИ)))))))
Банедерами все чОтко! Шухевич ГЕРОЙ, Ватутин ВРАГ!
А шо за примирение? Кого примерить? Санитарку убитую немецким снайпером и гренадера СС Галичина, ныне здравствующего и получающего пенсию за убийство её брата красноармейца, к примеру??
не вижу необходимости вообще как-то на это реагировать
Бесятся кацапридурки - да и пусть себе бесятся,
полаютпотявкают да и утихнут.Ты на кого рассчитываешь? Шо думаешь вообще с дебилами общаешься? Какой наххх ЕС?!! Пряниками маните! **....., я твой пиТ.арсоюз горько в сра....!!! Свобода, Вера, и Отечество дороже!!!
Президент России наградил ряд украинских политиков медалью Пушкина.
Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на сайт Президента РФ. Источник: http://censor.net.ua/p233627 Источник: http://censor.net.ua/p233627
окраинец вышиванки, шаровары, волов - будешь на китайцев батрачить. Они научат
работать - от зари до заката, за чашку риса и стакан сакэ.
Вадику жаль. что так быстро время бежит, а хотелось заслужить путо-менделевскую МЕДАЛЮХУ от эРэФэськи, однако ПАПА сказал "ФУ" и он со своими одаренными медалюхами пятиколонистами дал задний ход. И это естественно и понятно...
- Мы сами были дураками. Да, европейцы нам говорили: если вы хотите, мы вам дадим денег, чтобы вы уничтожили вашу сахарную промышленность или порезали на железо ваш рыболовецкий флот. И мы брали деньги и делали то, что нам велели, но ведь не под дулом пистолета! Нам ведь не угрожали, - говорит лидер «Центра согласия» Янис Урбанович. - Мы сами виноваты.
Бред зомбированнного дурака. Мироедов и шакалов- так вернее. Если бы не коллективизация- СССР проиграл бы в войне с нацизмом. И не смог бы провести индустриализацию.
Если бы не коллективизация
Если бы не коллективизация - не была бы уничтожена самая работящая часть крестьянства, не было бы голода.
"Коллективизированный" СССР в эпоху "развитого социализма" закупал зерно за границей, царская "кулацкая" Россия обеспечивала не только себя зерном, но и продавала его за ту же заграницу. Комментарии, как говорится, излишни.
Потому что не готовы передавать часть своего суверенитета в центральные европейские органы. И добро бы это была старая, крепкая духом Европа. Там же социалисты у власти.
"Русь всегда славилась братоубийственными войнами." об этом стоит рассказать итальянцам, например. Или немцам. Посмеются.
Об этом стоило бы рассказать сечевикам, ходившим за зипунами к басурманам.
и не чурка
он смердящий кацапурка