Латвия запретила въезд звездам российской эстрады, поддержавшим агрессию против Украины
В понедельник, 21 июля, Министерство иностранных дел Латвии обнародовало имена трех известных деятелей российской культуры, которым запрещен въезд в Латвию.
Это - Иосиф Кобзон, Олег Газманов, а также Алла Перфилова, известная под сценическим псевдонимом Валерия, сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Delfi.
Как уже сообщалось ранее, в "черный список" включены лица, которые в последнее время "агрессивно поддерживали" аннексию Крыма и "неоднократно публично уничижительно отзывались о действиях Украины".
Министр заявил, что если лица, внесенные в список, уже находятся на территории Латвии, их попросят покинуть страну. "Шоу с арестами и привлечением полиции для выдворения этих лиц ни в коем случае не будет", - отметил Ринкевич.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Австралия может не пустить Путина на саммит G20
Ранее уже сообщалось, что на этой неделе в Юрмале начинается традиционный музыкальный фестиваль "Новая волна". 23 июля "Вторган-клуб" планировал провести творческий вечер Иосифа Кобзона, на который были приглашены многие известные латвийцы и россияне. Билеты на этот концерт по-прежнему в продаже. Валерия заявлена в качестве члена жюри "Новой волны".
Агентство LETA отмечает, что Газманов, который часто бывает в Латвии, так как в Риге и Юрмале живут его родственники, уже ранее попадал в поле зрения МИД. На праздновании 20-летия Конституции России он исполнил песню "Я рождён в Советском Союзе, сделан я в СССР!", в которой, в частности, были такие слова: "Украина и Крым, Беларусь и Молдова - это моя страна. Сахалин и Камчатка, Уральские горы - это моя страна. Красноярский край, Сибирь и Поволжье, Казахстан и Кавказ и Прибалтика тоже...". Также Газманов в мае этого года выступил на митинге в Москве, чтобы выразить поддержку пророссийским властям Крыма.
Певица Валерия начала свою карьеру, получив приз зрительских симпатий на конкурсе "Юрмала-92". В 2012 году Валерия была официально названа доверенным лицом президента России Владимира Путина.
В 2003 году Латвия уже вносила Иосифа Кобзона в "черный список" с официальной формулировкой "угроза государственной безопасности и общественному порядку". Однако в 2004 году новый министр внутренних дел Эрик Екабсонс отменил это распоряжение, после чего Кобзон свободно посещал Латвию практически каждый год, принимая участие в фестивале "Новая волна".
Ты из психушки коменты шлеш? Какой нормальный человек (а не алканавт с шизоидными припадками, как ты) поедет оздоравливаться в ваши болота с комарами и оводами?
Нам Турция с Болгарией поближе будут, да и море там теплое (не то что ваше балтийское озерцо с ледяными Белым и Охотским
Українська пісня "їхав козак за Дунай" під назвою "L'adieu des fiances" (Прощання з нареченою) поширена у Франції і ввійшла до збірки французьких народних пісень. Цю пісню залюбки співають німецькою мовою (змінивши деякі слова) німецькі селяни і військо. Звичайно, не знаючи її походження, мають за німецьку пісню. У Франції та в Німеччині співають також "Ой не ходи, Грицю", "Реве та стогне Дніпр широкий" та інші. Датський міністр освіти Ю.Бомгольт відвідав 1956 року Київ і повідомляв, що в Данії співають чимало українських пісень датською мовою, не знаючи, що вони українські. В Данії є хор, що складається з самих датчан і співає українських пісень по всій Європі.
Державна капела диригента Олександра Кошиця в 1920 р. співала в Німеччині, Швейцарії, Чехії, Франції, Голландії, Бельгії, Англії, США, Канаді лише українські народні пісні, але там не вірили, що то народні, а не створені великими композиторами. Поїздка капели стала тріумфом української культури. Музичні критики, а серед них і політичне неприхильні до України, змагалися в похвальних словах. "Багатющу українську пісню зродила багатюща на героїв та на події історія України. Тому українські пісні є нерозривною частиною всього життя українців. Українська пісня живе в народі і з народом. І український народ живе своєю піснею. Українська пісня народилася в боях за волю, і тим-то в українській пісні так багато великих, високих поривань до волі". "Всю незрівнянну, магічну красу української пісні міг створити лише великий, дуже старої і глибокої культури народ і то довгими століттями. В тому і є непереможна, всевладна сила, божественна музичність української пісні і мови. Оскільки українська пісня і мова є витвором дуже давнього і дуже культурного народу, в них звучить велич високих ідей і тисячолітня глибина людського почуття. А це не може не захопити навіть і неукраїнську душу"
Чехи є москволюбами і тому не ******* українців за протистояння Московщині. Проте чеський науковець науково-безсторонньо писав, що український фольклор, а надто пісні, вражають своєю моральною чистотою, високим ідеалізмом, глибиною думки, духовною красою, що створити їх міг лише народ дуже високої, старої культури, глибокого християнського світогляду. Навіть україножер М.Горький зізнавався: "Я перейшов пішки всю нашу землю від чорноморського степу до біломорської північної тундри, отже знаю її добре... Душа українця росте і купається в яскравих, гарячих променях південного сонця, а москвин все своє життя живе в сутінках та холоді північних лісів. Отже, природно, душа москвина є не лише іншою за українську, а й цілковито протилежною. Українська багатюща природа, ласкаве, погідне небо, яскраве гаряче сонце, сповнений піснями степ, тепле, прекрасне море-надали українській душі більше струн, більше барв, більше інших душевних багатств, ніж бідна, сумна, гола природа Московщини дала душі москвина. Отже, природно, що багатюща українська душа створила багатющу українську культуру, переповнену красою, світлом, теплом, радістю, вільнолюбністю, згармонізованою різноманітністю. Велика українська душа дала високий злет творчій думці та широчину погляду на всесвіт. Безперечно, культура українського народу значно перевищує культуру московського народу. Москвин і українець, маючи цілковито інакші (навіть протилежні) психіки, цілковито інші світогляди, природно, не можуть мати однакового громадського ладу. Це доведуть вам науково: народознавець, мовознавець, культурознавець, психолог, господарник, політик і дослідник релігії". Так вихваляв він українців лише тоді, коли 1917-19 рр. Українська Самостійна Держава мала на московсько-українському кордоні гармати, спрямовані на Московщину, а безсила, голодна-холодна Московщина благала Україну продати пшениці та вугілля. А коли Московщина загарбала Україну, грабувала її і розстрілювала українців, тоді М.Горький заспівав інакшої.
ПРЕДЛАГАЮ ПОСЛЕ ОСВОБОЖДЕНИЯ ДОНБАССА ОТ СЕПАРАТИСТКОЙ МРАЗ И , СНЕСТИ ПАМЯТНИК КОБЗДОНУ , ПРЕДВАРИТЕЛЬНО ОТБИВ ЕМУ ГОЛОВУ КУВАЛДОЙ !
Сто років тому московський націоналіст М.Катков писав: "Польська революція є дрібницею порівняно з українським національним рухом. Польська революція може відірвати від імперії лише один край (Польщу), а втрата України-це кінець московської імперії". А німецький політик і міністр твердив: "Хто має Київ, той переможе московську імперію". Вся величезна пропагандивна московська машина вдень і вночі роками не вгаває: всі держави світу не переможуть СРСР, якщо буде єдність і дружба його народів. І та ж московська пропаганда від Переяслава 1654 року по сьогодні закликає (навіть і українців) вигублювати "изменников, сепаратистов, мазепинцев, петлюровцев, бандеровцев". Жодний москвин не назвав наш визвольний рух "українським", а завжди чіпляє йому вищенаведені приклади. Іншими словами-Московщина боїться патріотизму поневолених нею народів, на чолі з найбільшим-українським.
Звідки ж, з якого джерела брав і бере український народ цю свою незнищиму силу? Вихована в чужих, ворожих Україні школах, наша інтелігенція не знала відповіді на це запитання. Не знала, бо чужа школа і культура відривала її від від духовності власного народу, Змосковщена чи спольщена наша інтелігенція не розуміла ані духовності, ані життєвої філософії, ані світогляду свого народу. Не знала джерел його духовної сили. За останнє півсторіччя Московщина посилила і поглибила московщення українців тисячократне. Всі найменші джерела відомостей про справжню Україну Московщина знищувала чи сховала у себе. Українські молодші покоління інтелігенції не мали звідки дізнатися про джерела духовної сили українського народу. А джерело ж сили нації не в кількості, а в якості. Вся сила московської імперії і московського суспільства не змогла зломити, змосковщити вільного духу Т.Шевченка, Лесі Українки та інших виразників українства. Могутня московська імперія завойовувала невеликий черкеський народець 60 років. Завоювала, але не скорила. Черкеси не платили жодних податків Московщині, не давали своїх синів до московського війська. Не скорила, бо не стане рабом той, кого муляють кайдани. Зневірений у своїй силі народ (нація) не підійме зброї проти ворога, хоч би й був вдесятеро сильніший за ворога. І навпаки, фізично вдесятеро слабший, але сильніший духом і вірою у свою перемогу народ здійме зброю на вдесятеро сильнішого ворога. Яскравим прикладом цього є Україна та її УПА або Ірландія з її 600-річною боротьбою за державну незалежність. Джерелом фізичної сили нації є її творчий дух і віра у власні сили.
Есть изящный и опробованный рецепт прервать тур:
стакан зеленки в расчете на одно певческое ипплоу.
Латвия кацапов зарепрессировала
http://vesti.ua/kultura/61998-prigozhin-predlozhil-krutomu-otmenit-novuju-volnu-v-jurmale
Что-то латыши поскромничали...
«Бурановские бабушки», фольклорный коллектив:
Байсарова Г.И., народная артистка Удмуртской Республики;
Бегишева А.Г., народная артистка Удмуртской Республики;
Дородова З.С., народная артистка Удмуртской Республики;
Конева Г.Н., народная артистка Удмуртской Республики;
Пугачева Н.Я., народная артистка Удмуртской Республики;
Пятченко В.С., народная артистка Удмуртской Республики;
Туктарева О.Н., народная артистка Удмуртской Республики;
Шкляева Е.С., народная артистка Удмуртской Республики.
Вот это поддержка!
А без некоторых так называемых старших братков мы обойдемся. Они себя тоже проявили! Если бы мне еще год назад об этом сказал, я бы у виска покрутила.
Хотя есть небольшой процент нормальных людей в России.