На Черниговщине задержали похитителей памятников Коцюбинскому и Пушкину

а говорят, что граждане охладели к литературе

Iдуть дощі. Холодні осінні тумани клубочать угорі і спускають на землю Мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темнії ночі. Де небо? Де сонце? І кому, мля заважав пам"ятник Коцюбинському? Міріади дрібних крапель, мов умерлі надії, що знялись занадто високо, спадають додолу і пливуть, змішані з землею, брудними потоками. Нема простору, нема розваги. Але є два нарики кончених і два пам"ятника. Чорні думи, горе серця крутяться тут, над головою, висять хмарами, котяться туманом, і чуєш коло себе тихе ридання, немов над умерлим..
.А дощ іде... Горбатими тінями у сидять і строчать за компами боти і звичайні користувачі. немов вирішують задане життям завдання: чи підвішають тих хто вкрав пам"ятник українському классику за яйця, і чи нагородять за те що поцупили ватного пушкіна?

А мабуть, так..

Ему главное сернуть тут. Он из сру.ру