Оккупанты на захваченных территориях действуют по "методичке нацистов", - Зеленский
Захватчики на временно оккупированных украинских территориях пытают представителей местных властей, а в случае их согласия на сотрудничество – подписывают документы и оставляют работать.
Об этом сказал президент Владимир Зеленский в интервью нидерландскому изданию Nieuwsuur, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Укринформ.
"Политика, которую применяет Россия повсюду: отключение телевидения, отключение от той или иной сети Интернет, подключение только своего телевидения - и начинается информационная война. После этого людей всю местную власть пытают, они все в подвалах, они погибли или их специально для людей, показательно пытали, Средневековье!" – заявил глава государства.
Он подчеркнул, что российские военные действуют по одной схеме, как по "методичке нацистов".
"Они (захватчики. – Ред.) их пытают, убирают или, если соглашаются местные власти работать на них, они подписывают бумаги и оставляют работать", - сказал Зеленский.
Также он проинформировал, что захватчики пытаются переводить все школы на захваченных территориях на русский язык обучения.
Журналіст Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбуці прокоментував ідею законопроекту про "розстріл військовослужбовців".
- Хочу підказати комітету по обороні та Мар'яні Безуглій ідею законопроекту про розстріли, який безумовно буде підтриманий суспільством: законопроект про застосування зброї проти державних службовців, які провалили спецоперації української розвідки і не розслідували хто винуватий у цих провалах, не провели збори територіальної оборони перед вторгненням, не підготували та не озброїли ТРО та резервістів, не провели призов оперативного резерву, не закупили за три роки жодного артилерійського снаряду, жодної пускової установки Стугна, не провели евакуацію громадян на напрямках російського наступу, що призвело до масових жертв військових та мирних громадян, не знищили жодного мосту та жодної дамби з Криму, що призвело до оточення наших військ на півдні, не розгорнули армію на рубіжах оборони, не прикрили оточений Маріуполь та зпалили там дві бригади, не покарали російську агентуру у керівництві краіни, не сказали суспільству жодного слова правди про страшну війну, не довели дані союзників з НАТО до суспільства, але багато брехали, брехали, брехали. І зараз свою страшну брехню намагаються виправдати кров'ю громадян, яка ллється рікою.
От коли по такому закону розстріляють усіх покидьків у владі, які кинули непідготовлених та неозброєних людей у бій проти однієї з найозброєніших країн у світі, тоді у цих безсовісних та аморальних «слуг народу» буде право запитати у суспільства, чи підтримає народ розстріли простих громадян.
Ви там на колінах маєте благати, коли берете зарплату, щоб мати нахабство щось вказувати народу, який йде на такі страшні жертви через ваші діі та бездіяльність.
" сбережением бойцов" занимаешься?
До чего ж это хитрожопая тварь,все виноваты,только не он.
Всем уже медальки развесил
Асиміляція - процес довготривалий, адже спочатку необхідно зруйнувати той духовний світ, який відрізняє поневолений народ від поневолювача.
Оскільки цей ідеальний світ тримається у мовній формі, то панівний народ нищить мову підкореного і водночас насаджує йому свою мову.
Мовне питання в Україні, як наголошував славетний український історик, наш перший президент Михайло Грушевський, завжди було однією з центральних проблем великої політики.
У центрі уваги нашого суспільства перебуває воно і зараз. (згадайте - ка-ка кая разница ?)
Основною засадничою доктриною мовної політики росіянського царизму було «выравнивание народностей» («народ, доколе сохранит веру, язык, обычаи и законы, не может считаться покоренным» (з офіційного документу 1865 р.).
Для цього не гребували жодними засобами і методами. Одним з таких засобів був лінгвоцид.
Лінгвоцид - свідоме, цілеспрямоване нищення мови як головної ознаки етносу, народності, нації. Він є передумовою масової денаціоналізації, масового винародовлення народу.
Без лінгвоциду неможлива втрата народом історичної пам'яті, етнічного імунітету, національно-культурної самототожності, а без цього, своєю чергою, не може відбутись асиміляція - поглинання одного народу іншим. Ось чому поневолювачі ніколи не забували про необхідність нищення мови поневолених народів з метою етнічного розширення останнього, прирощення його етнічної субстанції.
Кінцевою метою лінгвоциду є не геноцид, тобто фізичне винищення певного народу, а етноцид - ліквідація цього народу як окремої культурно-історичної спільноти, винародовлення етносу.
Єврейський публіцист Поль Жіневскі запитував:
«Хіба асиміляція не є безбольовою смертю, яка, звичайно, краща «за остаточне розв'язання» єврейської проблеми (за Гітлером), але яка має точно такі ж наслідки?».
Таке запитання мають усі підстави ставити й українці, як і інші колись чи ще й тепер поневолені народи.
https://vdalo.info/wp-content/uploads/2022/05/mova3.jpg
Лінгвоцид був спрямований на формування імперського елітарного мислення і здійснювався двома шляхами:
1) радикальним методом - залякуванням і винищенням носіїв мови або їх розсіянням;
2) більш поміркованим, але не менш дієвим способом, коли церковні, громадсько-політичні, наукові й інші державні структури «кнутом і пряником» виробляють у суспільстві такі тенденції та психоповедінкові моделі, які згодом починають діяти самі собою - з'являється тиск соціального середовища. Йому важко або й неможливо протистояти - виникає явище автолінгвоциду, що зрештою призводить до автоетноциду.
Василь Стус у своєму щоденнику розповідав про Донеччину, де він 1962 р. вчителював:
«Я попросив (у їдальні): «Дайте мені, будь ласка, на перше борщ, на друге шніцель».
У цей час один із шахтарів, вилаявшись матірно на мою адресу, сказав: «Ты чё, падло, по-нашему говорить не умеешь? Что ты говоришь «дайте на перше», ты что, не можешь по-человечески сказать?».
Що змінилося у цьому краї за ці роки? І до чого це призвело - ми бачимо. Війна.
Геноцид українського народу і лінгвоцид української мови нерозривно пов'язані і розпочинають свою історію ще від часів Київської Русі. Пригадаємо для прикладу страхітливе зруйнування Києва 1169 року володимиро-суздальським князем андрієм боголюбським не заради утвердження в Києві, а лише задля зміцнення власного авторитету.
«Высечь и выжечь» всіх українців на 150 верст коло Києва просив дозволу восени 1659 р. москальський воєвода князь баратинський.
Показовим для остраху всієї України було зруйнування 1708 року гетьманської столиці Батурина, жорстоке катування і страта не лише чоловіків, а навіть жінок і дітей.
Ховали убитих на окремому кладовищі. Понівечені тіла взятих у полон козаків прив'язували до дощок і кидали в р.Сейм, аби, пливучи, вони наводили жах на всіх, хто наміриться підтримати Мазепу - гетьмана, що прагнув звільнити Україну з-під московського колоніального гніту.
Для залякування було проведено імітацію страти Мазепи та цинічне інсценізоване його анафемування у трьох соборах одночасно. Водночас нагороджувалися ті, що зробили донос.
Усе це не могло не лишити відбитку у психіці народу, і все, що було найгіршого в українському суспільстві, випливло наверх.
Але царизм перевершила своїми репресивно-каральними засобами система московсько-більшовицьких загарбників у ХХ ст. Штучні голодомори, масове розкуркулення, виселення на Північ і в Сибір, колгоспне кріпацтво, періодичні чистки в рядах КПБ(У)-КПУ, винищення небажаних соціальних верств, варварське ставлення до землі, природи і людей, яких ненавчених і неозброєних масами гнали під німецькі кулі, замовні вбивства - ось засоби, до яких вдавалися загарбники, з метою поглинання українців як окремої європейської нації.
«Нема людини - нема проблем»; «Я б вивіз до Сибіру всіх українців, якби їх не було так багато» та «Жити стало краще, жити стало веселіше» - ці слова Сталіна слугували дороговказом для ідеологічної комуністичної машини.
Усе це змінювало психологію людини, прищеплювало селянинові синдром байдужості: нічого не знаю, нічого не бачив, нічого нікому не скажу.
Окрім того, масове знищення українського населення негативно вплинуло на його популяцію, репродуктивні процеси та національне виховання молоді.
«В Україні, ослабленій в інтелектуальному, духовному, матеріальному і репродуктивному відношеннях вибірки людей, що вижили, створили покоління манкрутів без роду і племені, без генетичної пам'яті», - підкреслила Зиновія Служинська у своїй праці «Рід людський в Україні» (Львів, 1995).
Агресія росії продовжилася і після розпаду радянського союзу. Через три місяці після перемоги в України прозахідного президента Віктора Ющенка пуйло назвало розпад радянського союзу «найбільшою геополітичною катастрофою століття». А на запитання президента США Джорджа Буша, чому він так вважає, і чи не є нею смерть понад 20 мільйонів радянських громадян у Другій світовій війні, путін відповів, що розпад сересер був гіршим, оскільки за межами росіянської ********* залишилося 25 мільйонів росіян. З цього часу москва намагається відновити свої політичні важелі впливу в Україні усіма способами, з 2014 року - прямим військовим втручанням, а зараз вiйною.
Якщо не вдавалося фізичне знищення носіїв української мови, то колонізатори прагнули усіляко принизити або їх, або саму мову.
Мовна картина України - споконвічне балансуванням між чужим і своїм, між старим і новим, традиційним і радикальним. Цю «язикову двоїстість» (як її називав І.ФРАНКО) і використовували на свій імперський розсуд країни-колонізатори. Найбільше перепало Україні від мовно близьких сусідів.
москальськi gолітики застосовували простеньку схему: мовляв, Україна - це окраїна (росії), українська мова - це полонізована росіянська, а українці - це видумка австрiякiв або німців.
Або ще далі: українці - це румуни, що забули рідну мову.
Отже, України не было, нет и быть не может.
росіянський критик і філософ Віссаріон Бєлінський − рупор царської Корони − писав, що історія Малоросії - це побічна річка, яка впадає у велику річку російської історії, а малоросіяни - це плем'я, яке ніколи не було народом, а тим більше - державою.
Для української літератури, - писав він, - немає ні публіки, оскільки немає української освіти, ні повноцінного предмета художнього відображення. Адже селянський світ, «мужицьке життя саме по собі мало цікаве для освіченої людини».
Великодержавницьким шовінізмом досі пронизані виступи й ******** російських «науковців». Так, наприклад, мiшка смолін - один з керівників православного центру імперських політичних досліджень, основною метою діяльності якого є доведення, що українство зраджує російським кореням і прагне до національного розколу, закликає:
«Національно мислячі російські люди зобов'язані заради майбутнього російського народу в жодному разі не визнавати прав на існування за державою «Україна», «українським народом» і «українською мовою». Історія не знає ні того, ні другого, ні третього».
А стаття його має назву «Украинский туман должен рассеяться, и русское солнце взойдет».
І, відповідно, сам путін не стомлюється і сьогодні повторювати, що «росіяни, українці та білоруси - це один народ, який має спільну мову та спільну ідентичність, які були розділені лише випадковими політичними втручаннями в новітній історії».
Політика комуністів, спрямована на «злиття народів у єдину націю із загальносвітовою мовою» продовжила реалізацію однієї з догм XIX століття про «выравнивание народностей».
Сталін вважав мовну єдність одним з головних факторів виживання імперії.
І наскрізним лишався міф про недорозвиненість української мови, меншовартісність її носіїв. Пригадаємо простакуваті типи хохлів, неоковирні пасажі українською мовою і т.п. у ******** образах Вєрки Сердючки, няні Віки з Мелітополя, негативні епізодичні персонажі серіалу «Щасливі разом» та інших кінофільмів.
продовження
І наскрізним лишався міф про недорозвиненість української мови, меншовартісність її носіїв. Пригадаємо простакуваті типи хохлів, неоковирні пасажі українською мовою і т.п. у ******** образах Вєрки Сердючки, няні Віки з Мелітополя, негативні епізодичні персонажі серіалу «Щасливі разом» та інших кінофільмів.
Український радянський художній комедійний фільм за мотивами однойменної комедійної п'єси Михайла Старицького «За двома зайцями», знятий на Київській кіностудії імені Довженка в 1961 р. Є дві версії фільму: українською і російською. Коли цей фільм дивляться російською, то глядач сприймає його так: всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) - російськомовні, розмовляють нормальною російською, і на їхньому тлі тільки смішні негативні дурнуваті персонажі - Проня і Голохвастов та Сєркови розмовляють «хохлоподобным» суржиком (іспорчєнным русскім языком) і цим ілюструють собою деградацію нормального пріродного русского кієвляніна у бік українства.
Якщо дивитися цей фільм українською, то картина діаметрально інша: всі нормальні, позитивні персонажі (мешканці київського Подолу) - україномовні, і на цьому тлі лише смішні пародійно-негативні, недолугі у своїх спробах помоскалення Проня, Голохвастов і Сєркови, виділяються серед решти українців своїм кацапоподібним суржиком (зіпсутою українською мовою).
Говорити про те, якою мовою транслювався фільм на телебаченні, думаю, зайве.
Для стирання національних особливостей українського народу кацапо-ординськi колонізатори-асимілятори знищували свідчення глибокої архаїчності українства, національні святині - пам'ятки культури. Так, за вказівкою москальської більшовицької влади у 30-х рр. ХХ ст. було розібрано Михайлівський Золотоверхий собор, а залишки стін і фундаменти підірвали.
Цей собор був закладений ще онуком Ярослава Мудрого Святополком Ізяславовичем на початку ХІІ століття і саме в цьому соборі 9 травня 1919 року відправив першу службу українською мовою один з ініаторів українського релігійно-громадського руху за автокефалію Митрополит УАПЦ Василь Липківський. Собор було відбудовано аж на початку ХХІ ст.
А в листопаді 1941 року командою радянського капітана Лужина було висаджено у повітря перлину Києво-Печерської лаври - Успенський собор ХІІ ст. лише тому, що сподівалися, що туди прибуде на екскурсію Гітлер. Скориставшись ситуацією, гестапо звинуватило в терорі євреїв-енкаведистів, знищуючи в Бабиному Яру десятки тисяч євреїв.
У травні 2022 р. росіяни розбомбили церкву Святогірської лаври УПЦ МП на Донеччині, у підвалі якої жили й переховувалися близько 100 служителів церкви - монахині, монахи та діти.
Горіли і горять архіви бібліотек, вивозяться за межі України національні святині.
Постійний тиск, переслідування, зневажання, неможливість зробити кар'єру породили страх бути звинуваченим у націоналізмі, призвели у деяких регіонах нашої країни до ренегатства, відмови від уживання рідної мови. Українськість витіснялася з пам'яті.
росія багато в чому домоглася свого… Але Україна повстала і рішуче каже загарбнику:
«Ні, так не буде!» І повторює за Шевченком: «Врага не буде супостата, А буде син, i буде мати, I будуть люди на землi».
Висновкуємо
Під тиском кацапо-ординських колонізаторів українцям «прищеплювалася» меншовартість та безпорадність, що частково призвело до деградаційних змін в елітарному мисленні та масовому вжитку української мови.Перелік психологічних чинників лінгвоциду спонукає до роздумів, як протистояти і агресивному чужинству, і моральному виродженню пристосуванців, як перемогти душевні вагання тих, хто сумнівається, як запалити у серцях молодого покоління життєдайне прагнення позбутися неоколоніалізму і стати справжнім господарем на своїй землі.
Правда робить нас вільними, сильними і невмирущими, омана - сліпими, дурними й слухняними.
Світанок україноцентричної України неминучий.
Наталія Шеремета, кандидатка філологічних наук, доцентка, доцентка кафедри української мови, заступниця директора навчально-наукового інституту української філології та журналістики з навчальної роботи та забезпечення якості вищої освіти.
когда отдавал преступный приказ сдаваться в плен своим же воинам, что их там уничтожат.
Сам то, небось, вздрагиваешь, когда дверь от сквозняка хлопнет, за Ермаком и Армией, как за мамкой, прячешься. Страшно? а нашим на фронте не страшно, а журналисту Бутусову не страшно меж пуль бегать, надо и его за смелость наказать. Всем закрыть рот, закрыть уши и закрыть глаза
(в прямом и переносном смысле). А всё зелёное сообщество, которое либо сидит в Раде на тёплом
местечке( придумали же, чтоб журналистов туда не пускать), либо греют ж...пы в Европе, они хоть
имеют какую то ответственность или думают как то переседеть до следующих выборов.
Я не Ванга, но кара Господня за уничтожение своего народа обязательно придёт. Это бумеранг!
Ждите!!!