Генштаб: До 3 августа согласуют план демилитаризации Широкино
До 3 августа документ о демилитаризации Широкино должна выработать трехсторонняя контактная группа в Минске.
Об этом заявил начальник пресс-службы Генерального штаба Вооруженных Сил Украины Владислав Селезнев в эфире "5 канала", сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на УНИАН. "По состоянию на данный момент вопрос демилитаризации Широкино - это вопрос трехсторонней контактной группы в Минске. Президент Украины дал задание - до 3 августа решить вопрос и подписать соответствующий документ. Затем в течение 10 суток отводится тяжелое вооружение и танки, чтобы обеспечить безопасность тех военнослужащих, которые ни на шаг назад не отходят", - говорит Селезнев.
К тому времени, по его словам, все остаются на своих позициях. "По состоянию на сейчас, пока решения нет, все силы и средства у нас на фронте", - утверждает представитель Генштаба. По данным штаба АТО, демилитаризация в секторе "М" не предусматривает отвода войск, в частности, личного состава, а только тяжелого вооружения.
Чому так сталося? Тому що це вже не «наша Україна». Це знову їхня Україна - Україна мусорів, номенклатурних гандонів , продажних суддів та політиків-популістів. Це не «моя Україна». І не наша. І не пацанів-добровольців, які зараз воюють на Сході. Вони-то якраз воюють за свій проект України, вони там по справах. Єдині з усіх.
У нас знову ******** нашу Україну, ******** нашу надію, змішали її з гівном, тому величезна кількість людей вже не хоче асоціювати себе з цим бедламом. Вони нікому не вірять і нічого не хочуть. Вони абсолютно справедливо вважають, що призов - це рудимент рабства і вони не повинні нікому.
Я теж такий самий. Я не хочу воювати і помирати також не бажаю. Хочу малювати, подорожувати, колекціонувати картинки та робити вино.
Але знаєте що? Якщо мені прийде повістка, я буду матюкатись, проклинати усе це ****** кодло, гандона Пороха, усіх цих підарів у воєєній формі, набухаюсь по-чорному і вже другий раз у свому житті підірву жопу і піду у військкомат. Бо у мене просто нема вибору.
У мене пацану 6 років, ія навіть попри те, що я працюю вдома і дітей своїх бачу, що називається, не встиг навіть зрозуміти як він виріс. Ось я забираю жінку з сином із роддому - монтаж - йому 6 років, йдемо в школу. Саме так пройдуть ще 12 років. І Донбас нікуди не дінеться. Ця вонюча клоака, населена генетичним сміттям, нікуди не подінеться. Мало того - все стане ще гірше. И я не уявляю собі, якщо ця дірка через роки засмокче мою дитину. Я готовий зрівняти цей їбучій Донбас з землею, але я не готовий до того, що моя дитина помре там. Тому я піду. Я це написав не в цілях комусь щось доказати, а просто читаю зараз багато про все це і хочу сказати всім, у тому числі моїм друзям - якщо не допомагаєте і не бажаєте воювати, то не розганяйте цю хвилю, будь ласка. Не *******, коротше кажучи.
Без образ.
Сергей Снурник