Украинские защитники, вероятно, выходят из Авдеевки, - BBC
После того, как россияне на этой неделе перерезали главный путь снабжения Авдеевки, подразделения ВСУ постепенно выходят из большей части разрушенного города, а некоторые из них оказались в окружении.
Как информирует Цензор.НЕТ, об этом пишет BBC, ссылаясь на украинские и российские источники.
При этом официальных заявлений о выходе ВСУ из большей части Авдеевки пока нет.
"Дальше будут новые тяжелые решения и новости. Наш гарнизон остается в 9-м квартале и на АКХЗ. В других частях – где-то вышли, где-то ведем бои. Но тенденция, думаю, понятна", – пишет BBC со ссылкой на украинского военного журналиста Богдана Мельникова.
9-й квартал – это западная окраина Авдеевки, через которую проходит открытый путь отхода из города на запад, через поля. АКХЗ – Авдеевский коксохимический завод, его обширная территория прилегает к городу с севера.
Украинский военно-аналитический проект DeepState в четверг вечером сообщил, что россияне подняли свой флаг над укрепрайоном "Зенит" на юге города.
"Сегодня основные силы вышли с позиций, но выйти удалось не всем, то есть не все так радостно, как пытаются представить другие", – пишут в DeepState.
О том, что некоторые украинские подразделения в Авдеевке фактически оказались в окружении, сказал в эфире "Радио Свобода" и Александр Бородин, пресс-атташе 3-й отдельной штурмовой бригады ВСУ, недавно брошенной на помощь авдеевскому гарнизону.
В начале октября российская армия начала массированный штурм Авдеевского выступа и его флангов. Как утверждают украинские военные, за четыре месяца постоянных атак россияне потеряли здесь многие тысячи солдат и сотни единиц бронетехники. Площадь Авдеевки – 29 кв. км, то есть сейчас это вытянутая с юго-востока на северо-запад полоса руин шириной два-три километра и протяженностью десять километров.
На Мелітополь уже наступали поки ти на Польщу курс тримав, нічого з цього не вийшло, якщо тобі не відомо, через таке ж безтолкове планування і реалізацію. Через річку легше, бо там немає (не було) таких щільних укріплень, мінувань як на Мелітопольському напрямку + більше логістичне плече для рашистів.
- дохтор,скажитє, я умру?
- тіпун вам на язик. Знаєтє, как нас за это ругают!
- Реалистичный план действий Вооруженных Сил Украины на 2024 год. С деталями и учетом реальной ситуации на поле боя - текущей и в перспективе.
- Проблемы с логистикой должны быть решены. Пока генералы выяснят, где у них на складах застряли дроны, Авдеевка не должна ждать.
- Генерал должен знать фронт. Каждый генерал. Если он не знает фронта, он не служит Украине.
первым оставят Авдеевку, потом Купянск , потом Сиверс, Славянск, потом Торецк и Угледар, потом вернут Залужного....
Збереження особового складу, вивіз зброї та обладнання, грамотне мінування та спалення тих залишків, які ми називали позиціями. Гарно було б, але ні.
Як і в політиці, ніхто не любить не популярних рішень. Вивід особового складу, ні, інше діло, героїчна оборона. За це можна і підвищення отримати.
Було дві спроби виходу. В першу ніч, 14 лютого, пішла перша десятка. Якій довелось вступити в стрілецький бій. Артилерія вже була наведена. Тільки троє поранених добралося назад. І якщо двоє добралося по темноті. То евакуація останнього відбулася вже зранку. І я, та ще троє добровольців, його несли. А день, це не той час для переміщень, так ще й таких важких. І як закономірний результат. З одного пораненого, стало нас ще 4. І це мені ще дуже повезло, що не втратив рухливість, а лишень отримав посмішку Джокера.
Окей. Новий день, нова темнота. Генплан, або пан, або пропав. Формувались нові групи. Я не вникав. Так як сказали, що за пораненими приїде коробочка. Розслабився.
Вирушали групи, одна за одною. На вулиці видимість була нульова. Це було тупо виживання. Кілометр по полю. Та купка котиків сліпих, керованих дроном. Ворожа артилерія. Дорога в Авдіївку всіяна нашими трупами.
Чекати евак, я не лишився. Очолив групу, та вирушив в невідомість. Накрили. ******* групу. Але в кінцевому результаті, добрався до точки.
І як перші групи повмирали стикаючись з ворогом. То наступних повели вже трохи в обхід. Це і дозволило, тим кому повезло, вийти.
Евак не приїхав. Остання група покинула бункер. А цей діалог по рації, ранив нас в самі наші глубини:
Поранений. А що, еваку не буде?
Командир. Ні, не буде, залишайте 300 та спалюйте все.
Він не знав, що говорить з пораненим. Залишилось як мінімум шість чоловік.
І так само, було важко читати їхні повідомлення, в чаті в сигналі. Їхній відчай, та приреченість. Це завжди залишиться в нас. Гинуть самі сміливі.