Украинские защитники, вероятно, выходят из Авдеевки, - BBC
После того, как россияне на этой неделе перерезали главный путь снабжения Авдеевки, подразделения ВСУ постепенно выходят из большей части разрушенного города, а некоторые из них оказались в окружении.
Как информирует Цензор.НЕТ, об этом пишет BBC, ссылаясь на украинские и российские источники.
При этом официальных заявлений о выходе ВСУ из большей части Авдеевки пока нет.
"Дальше будут новые тяжелые решения и новости. Наш гарнизон остается в 9-м квартале и на АКХЗ. В других частях – где-то вышли, где-то ведем бои. Но тенденция, думаю, понятна", – пишет BBC со ссылкой на украинского военного журналиста Богдана Мельникова.
9-й квартал – это западная окраина Авдеевки, через которую проходит открытый путь отхода из города на запад, через поля. АКХЗ – Авдеевский коксохимический завод, его обширная территория прилегает к городу с севера.
Украинский военно-аналитический проект DeepState в четверг вечером сообщил, что россияне подняли свой флаг над укрепрайоном "Зенит" на юге города.
"Сегодня основные силы вышли с позиций, но выйти удалось не всем, то есть не все так радостно, как пытаются представить другие", – пишут в DeepState.
О том, что некоторые украинские подразделения в Авдеевке фактически оказались в окружении, сказал в эфире "Радио Свобода" и Александр Бородин, пресс-атташе 3-й отдельной штурмовой бригады ВСУ, недавно брошенной на помощь авдеевскому гарнизону.
В начале октября российская армия начала массированный штурм Авдеевского выступа и его флангов. Как утверждают украинские военные, за четыре месяца постоянных атак россияне потеряли здесь многие тысячи солдат и сотни единиц бронетехники. Площадь Авдеевки – 29 кв. км, то есть сейчас это вытянутая с юго-востока на северо-запад полоса руин шириной два-три километра и протяженностью десять километров.
"Як і в політиці, ніхто не любить не популярних рішень. Вивід особового складу - ні, інше діло - героїчна оборона.
За це можна і підвищення отримати.
Було дві спроби виходу.
В першу ніч, 14 лютого, пішла перша десятка. Якій довелось вступити в стрілецький бій.
Артилерія вже була наведена. Тільки троє поранених добралося назад. І якщо двоє добралося по темноті, то евакуація останнього відбулася вже зранку. І я, та ще троє добровольців, його несли.
А день, це не той час для переміщень, так ще й таких важких. І як закономірний результат: з одного пораненого, стало нас ще четверо.
Новий день, нова темнота.
Генплан - або пан, або пропав.
Формувались нові групи. Я не вникав. Так як сказали, що за пораненими приїде коробочка. Розслабився.
Вирушали групи, одна за одною - видимість нульова.
Це було тупо виживання. Кілометр по полю - та купка котиків сліпих, керованих дроном.
Ворожа артилерія. Дорога в Авдіївку всіяна нашими трупами.
Чекати евак, я не лишився.
Очолив групу, та вирушив в невідомість. Накрили. Проє*ав групу.
Але в кінцевому результаті, добрався до точки.
І як перші групи повмирали стикаючись з ворогом. То наступних повели вже трохи в обхід.
Це і дозволило, тим кому повезло, вийти.
Евак не приїхав.
А цей діалог по рації, ранив нас в самі наші глубини:
- Поранений. Командир, а що, еваку не буде?
- Ні, не буде, залишайте 300 та спалюйте все.
Він не знав, що говорить з пораненим.
Залишилось як мінімум шість чоловік.
І так само, було важко читати їхні повідомлення, в чаті в "Сигналі".
Їхній відчай, та приреченість.
Це завжди залишиться в нас.
Гинуть самі сміливі.
І хоч ми й в Авдіївці, та готові на відхід.
Командування далі тягне.
Та навіть, готове привезти БК та припаси, та залишити нас помирати.
110 ОМБР 1 батальйон, 2 рота. Help!" (С)
Дзеркало тижня.