РУС
9947 посетителей онлайн
Никогда не мог объяснить моим соотечественникам нежелание Запада поставлять нам оружие, - Порошенко
Президент Украины Петр Порошенко отмечает, что не в силах объяснить себе и украинцам причин, по которым международное сообщество не желает поставлять оружие для Вооруженных сил Украины.
Как информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на Интерфакс-Украина, об этом заявил президент Украины Петр Порошенко, выступая на форуме "Борьба Украины за свободу, которая продолжается" в здании Конгресса США (Капитолии)."Я никогда не мог объяснить одну вещь себе и моим соотечественникам - нежелание международного сообщества поставлять оружие украинскому правительству и регулярной украинской армии, которая удерживает линию от атаки на международный порядок", - сказал он.
Глава государства добавил, что в этой ситуации западные партнеры должны помочь Украине, поскольку это инвестиция в международную безопасность и стабильность.
Топ комментарии
Порошенко - В ТЮРЬМУ!
за ГОС.ИЗМЕНУ и сознательное уничтожение украинского народа,
за патологическую и хроническую БРЕХНЮ,
за преступное БЕЗДЕЙСТВИЕ, bla-bla-bla и многоходовочки,
за тотальное нарушение Конституции,
за предательства,
за САБОТАЖ,
за воровство и рейдерство,
за крышевание ВОРОВ, БАНДИТОВ и КОРРУПЦИОНЕРОВ,
за махинации, манипуляции и многоходовочки
Кстати, ты почему ***** путиным называешь? Потерялся?
Правда просто?
А Порошенко про это знает?
И передать всем, кого знаем.
Торговая сеть завалена сладостями других марок, так что это не сложно.
Кто поверит, что Петя платит все налоги в казну Украины?
Кто его проверит?
Гройсман?
-
Группа Олега Ярчука. опять зрада
Причина не в Западе, полит кризисе, коалиции, премьере или прокуроре-динозавре
Причина - в тебе, Порошенко! Шулер, наперсточник, предатель, брехло, слюни-сопли-вопли и интриги....
УХОДИ!
Доводим до сведения украинской стороны, что после переговоров проводимых по прямым линиям связи между ГШ ВС РФ и ГШ ВС Украины с 23.03.2016 г. по 29.03.2016 г. (11 сеансов связи общей длительностью 16 часов 55 минут) высшим руководством ВСУ принято решение о скрытой деэскалации боевой активности ВСУ, прямого запрета артиллерийской поддержки передовых частей ВСУ и постепенного отвода подразделений ВСУ из занятых ими спорных зон. Мы воздерживаемся от оценок действий вашего высшего военного командования, но происходящее очень напоминает сценарий разыгранный во время операции в Дебальцево.
-
Группа Олега Ярчука http://oyblogg.blogspot.com/
Либо это оружие разворуют-распродадут, либо оно достанется врагу. Либо вообще не будет применяться, а пылиться на складах.
Вот Порося недавно присвоило звание аж 10 генералам. Чем они так отметились? Сотни липовых генералов-воров. Да какое оружие, о чем вы говорите. Я бы тоже ничерта не дал, как и финансовой помощи.
Опять таки с подачи США и Запада раздербанили флот. В то время европейцы Украины боялись, поэтому ослабляли как могли.
И какой смысл им усиливать Украину теперь? А вдруг придёт нормальный правитель, и простит все долги Западу? А если Украина станет сильной - то и надавить нечем будет.
это Керри сказал Путину: "Забудь слово Мариуполь" - и педофил послушно забыл.
Недавно Кери сказал Путину еще кое-что. и самолеты покинули Сирию.
ОНА УТОНУЛА - лодка "Курск" и твоя драная "россия"
во-первых, потому, что уних не было чем себя защитить;
во-вторых, никто не пришел к ним на помощь!
НИКОГДА не спрашивайте, что скажут в мире!!!!
Мир не пожалет побитых евреев, но примет сражающихся!!!!" (С)
Премьер - министр Израиля Бегин
ПЗ Вместо слова "евреев" легко можно вставить - "украинцев"......
...но вместо Бегина вставить некого!!!
Ердоган поклав на глупу фрау і жабоїда і впердолив ******* "ніж в с..."!!!
І все ляля!!!!!
Василь Стус. Лист до А.С.Малишка від 12.12.1962----------------------------------------------------------------------------------------
Дорогий Андріє Самійловичу!
Звертаюсь до Вас за порадою. І прошу - коли Ви в змозі це зробити - зарадьте, будь ласка. Інколи, зосереджуючись на однотонних враженнях від навколишнього, шукаючи кінцевих результатів дуже стрімкого процесу денаціоналізації значної частини українців, відчуваєш, що це - божевілля, що це - трагедія, якої лише інколи не почуваєш в силу притаманної нам (як національної риси) байдужості і, може, трохи релігійної віри в те, що все йде на краще. І тоді згадуєш одного поета, здається, Расула Гамзатова, котрий в рамках ортодоксальних все ж прохопився зі своїм затаєним: коли його мова зникне завтра, він волів би померти сьогодні.
Я колись звертався до Вас за порадою. Але тоді були вірші. Зарадьте, будь ласка, зараз.
Ще студентом Донецького педінституту я пам'ятаю, як був вражений виступом Миколи Тарновського, який щойно був повернувся на Україну, враження од якої були захлинені радістю зустрічі з рідною землею.
Я радів за нього, радів за землю і, грішний, одночасно думав про те, що Донбас - то не така вже і Україна, і Україна - то не така вже й Україна...
Донецьк - місто чисто російське (чи майже чисто російське), я взяв призначення на роботу в глибинну Україну - на Кіровоградщину, хоч і відчував, що це - моя безсилість, що це - утеча. А втеча - не вихід. Це ганьба...
Зараз я читаю рідну мову в Горлівці, в російській, звичайно, школі. В Горлівці є кілька (2-3) українських шкіл, яким животіти зовсім недовго. В Донецьку таких немає, здається. Отож, картина дуже сумна.
У нас немає майбутнього. Коріння нації - тільки в селі, а "хуторянським" народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації.
На Донбасі (та й чи тільки!) читати українську мову в російській школі - одне недоумство. Треба мати якісь моральні травми, щоб це робити.
Одна усна заява батьків - і діти не будуть вивчати мови народу, який виростив цих батьків. Хіба це не гопашний театр - з горілкою і шароварами? Обов'язково - німецьку, французьку, англійську мови, крім рідної.
Коли є цей закон, є право, то чого ждати? Чому немає масовості, чому немає максимального запровадження цього закону в життя, чому ми нечесно граємо - проти самих себе?
Ганьба! Я волів би, щоб цей закон пішов у життя, тоді багато хто зміг би переконатись ще дужче, як розквітла наша культура, соціалістична за змістом, національна за формою.
Іноді видає, що діячі нашої культури роблять даремну справу. Вони співають, коли дерево, на якому вони сидять, ритмічно здригається од сокири... Як можна зрозуміти їх спокій? Як можна зрозуміти слабосилі зітхання, кволі піклування про долю хутора Надії, слабенькі нарікання, коли мусить бути гнів, і гнів, і гнів!?
Ми перед роком, який відомий для України прізвищем Валуєва. Вловлюється страшна діалектика. І реакція подібна. Тоді були метелики, каганцювання "основ'ян" чи "громадян", а тепер - тільки спів і гробове мовчання. Міцкевич казав, що Україна - край співців. Чи не діждем ми того, що співці стануть Україною?
Коли хвиля русифікації - це об'єктивний процес і потрібний для майбутнього (історично справедливий), то чом нашим діячам культури і не служити прогресові ? Чому б тоді не "перекваліфікуватись", щоб не пхати палиць в колеса того воза, який котиться по трупах таких дон-кіхотів, як козацькі літописці, і Капніст, і братчики, і Тарас, і "громадяни", і Драгоманов, і Франко і т. ін. і т. п.
Як можна далі ждати? Як можна з усім цим миритись? Зовсім не важко знайти факти найгрубішого шовінізму, найбезсоромнішого національного приниження, проти чого достатньо зброї в ленінському національному арсеналі. Чому ж ми такі байдужі, звідки у нас стільки покори перед долею як фатумом?
Я вважаю, що доля Донбасу - це майбутня доля України, коли будуть одні солов'їні співи.
Як же можна миритись з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже ми не пруси, не полаби, адже нас - за 40 мільйонів.
В факті такої денаціоналізації народу багато вини традиційної, давньої, багато тут завинили минулі покоління, але це лишень пояснення і пояснення часткове. А пояснення - то ж не вихід, воно нічого не змінює. "Від сорому, який нащадків пізніх палитиме, заснути я не можу" http://www.madslinger.com/stus/*************/#ftn1 1 , - писав великий наш поет. А ми нині маємо (та й не тільки нині), що українське стає часом синонімом відсталого, неглибокого, примітивного навіть. І тут, я гадаю, є деяка рація. Я чомусь вірю людям, і через це мені важко навіть подумати, що, може, і не всі діячі нашої культури могли б підписатися під словами Расула Гамзатова.
Я не можу повірити, що серед них може існувати думка, що на їх вік стане, а по тому - то хоч потоп.
Я знаю, що заради щастя рідного народу я міг би всім пожертвувати, я знаю, що тут я вихований рідним духовним хлібом - "Жагою" Рильського, Вашим віршем "Батьківщино моя", тож скажіть, поете, що робити.
Прошу - зрозумійте мене як слід. Я хочу тільки добра, чесного добра, а асиміляторство - хіба це чесна штука? Зрозумійте мене в моєму горі, бо я чую прокляття віків, чую, бездіяльний, свій гріх перед землею, перед народом, перед історією. Перед людьми, що своєю кров'ю кропили нашу землю. Довгий мартиролог борців за національну справедливість лишає нам історія, а ми навіть на гнів праведний не можемо здобутись.
Скільки їх загинуло в 30-і роки, а ми, їх нащадки, ллємо пізні сльози співчуття і уже марно обурюємось. І сидимо, склавши руки. Чи не нагадуємо ми, їх нащадки, патріотичного Івана-молодця з сатири В. Самійленка? Я читав вірш Д. Павличка "Ти зрікся мови рідної". Це ж тужіння Метлинського! Це ж тільки плач і нічого більше.
Даремно сумувати в горі, здаються божевільними радіння, коли над головою навис меч. В історії, кажуть, є сили об'єктивно-суб'єктивного порядку. Краще б ми вірили тільки в суб'єктивні сили, навіть в волюнтаризм. Тоді б хоч робота заглушила наш стид, нашу ганьбу вікову.
Я чув таку думку, що десять-двадцять Довженків могли б багато чого зробити. Але звідки ж бути цим Довженкам зараз, в цьому спокійному болоті, яким видає мені часом духовна Україна? Адже він знявся на повені 20-х років, на масовості соціальних і національних змагань широкого загалу, а тепер повені ж нема... Ріка, сказати б, висихає. Індія звільнилася на гандизмові, який став масовим. Це диво - для нас. А наш Сковорода - теж трохи "гандист", а наш Сковорода відбив геніально душу нації, зрефлексованої мораллю, фанатичною вірою і прагненням абсолютної загальнолюдської справедливості, кришталевої Правди. Я не вірю чомусь, що український варіант гандизму, як духовної сутності, міг би стати серйозним суперником тій національній несправедливості, результати якої стають перед нас смертним вироком.
Я не боюсь, що мене деякі судді можуть звинуватити в націоналізмі - уже хоча б тому, що совість мене може гризти тільки за те, що ніколи, мабуть, по силі не дорівняю шовінізмові отих суддів.
Я дуже не хотів би, щоб такі ось адресати могли Вам зашкодити. Я потерпаю за це, але невідомість гнітить мене. Зрозумійте мене, будь ласка. Написав я Вам листа тільки тоді, коли вирішив, коли зрозумів - не можу не написати - до культурного діяча. Не гнівіться, що Вам адресую свій перший зойк.
Вибачайте, Андрію Самійловичу, що свій біль я вирішив виплескати на папір. Коли є змога - дайте, прошу, хоч яку-небудь відповідь...
За год состояние президента страны, по данным «Forbes Украина», выросло на $100 млн, что позволило ему вплотную приблизиться к топ-5 украинских богачей, куда входят только миллиардеры
Состояние президента Украины Петра Порошенко увеличилось за год на $100 млн и составляет теперь $858 млн, сообщает «Forbes Украина». В результате глава украинского государства поднялся в рейтинге богатейших людей страны на 6-е место, обойдя не только покинувшего первую десятку совладельца «Метинвеста» и крупнейших на Украине судостроительных заводов Вадима Новинского, но и главу группы DCH Александра Ярославского.
Петр Порошенко владеет кондитерской корпорацией Roshen, которую он в начале 2016 года передал в «слепой траст», контролирует 60% акций быстро наращивающего активы Международного инвестиционного банка и является бенефициаром холдинга «Укрпроминвест-Агро». Кроме того, Порошенко, как отмечает «Forbes Украина», принадлежит несколько национальных и региональных телерадиокомпаний.
Официально свои доходы за 2015 года Порошенко пока не декларировал. В 2014 году президент, согласно его декларации, заработал примерно 369 млн гривен, то есть около $16 млн. При этом основной статьей доходов Порошенко стали дивиденды по принадлежащим ему ценным бумагам и проценты по счетам - 345 млн 670 тыс. гривен ($14,9 млн).
«Входным билетом» в первую пятерку богачей Украины стало наличие миллиарда долларов. Именно в такую сумму оценивает сейчас «Forbes Украина» состояние владельца агрохолдинга МХП Юрия Косюка. За последний год его капитал стал меньше на $100 млн, в результате чего разрыв между Косюком и Порошенко уже не выглядит непреодолимым.
Состояния большинства остальных участников топ-5 также заметно сократились: Игорь Коломойский потерял $100 млн, Виктор Пинчук - $300 млн, а Ринат Ахметов - сразу $4,6 млрд. Главными причинами уменьшения капитала богатейшего человека Украины эксперты Forbes называют снижение мировых цен на железорудное сырье и металл, а также падение спроса на продукцию подконтрольных Ахметову предприятий внутри страны.
Совокупное состояние ста богатейших людей Украины за год уменьшилось на четверть и теперь составляет «всего» $20 млрд.
Так что богатый богатому рознь, а дедушкино высказывание - минимум устарело..
, люди нажившие состояние за счет коммерции и бизнеса и как правило честным путем.
Так вот Ленин и его банда нищебродов-комуняк - это просто бандиты, которые пришли грабить и убивать, и убили они столько, что еще не одна диктатура и мировые войны вместе взятых не сравнятся. Улавливаете мысли ?
Олигарх - это богач наживший свое состояния за счет обмана. Тоже ни какого отношения к капиталу, бизнесу и тд., не имеет, простой бандит, награбивший уже столько, что уже нет смысла грабить.
Так, что ни каких олигархов, ни каких Лениных, ни каких комуняк и быдло-систем, где тунеядцы получают на ровне с работягами, нам не нужно, и не фиг их цитировать.
А ВОТ СООТЕЧЕСТЕННИКИ ПЕТЕ МОГУТ ОБЬЯСНИТЬ, И ОЧЕНЬ ПОПУЛЯРНО.
Все очень просто.
Прискорбно, но это факт.
в 1991 году: когда Украина высказала намерение стать независимым государством, Джордж Буш-старший с трибуны призвал Украину воздержаться от этого "суицидального национализма" (американские СМИ прозвали ту речь Буша "Chicken Kiev", что можно перевести как "котлета по-киевски", а в переносном смысле понять как "трус").
Ключевым пассажем речи стал призыв (фактически - угроза) к отказу от курса на независимость, которым двигалась Украина: «Но свобода - это не то же самое, что и независимость. Американцы не будут поддерживать тех, кто достиг независимости для того, чтобы заменить отдаленную тиранию местным деспотизмом. Они (американцы) не будут помогать тем, кто содействует самоубийственному национализму, замаскированному на этнической ненависти».
Припустим ошибка и сожалеет об этом как пишут некоторые источники. Но! Но, что мы слышим через 24 года опять от США:
"Президент США сделал странное замечание во время обращения к Конгрессу.
Президент США Барак Обама в своем ежегодном обращении к Конгрессу назвал Украину "государством-клиентом" России.
Отметим, что клиентским государством называют страну, находящуюся в подчинении внешних сил. Термин впервые был применен к вассальным республикам Франции в период наполеоновских войн.
Выступая перед Конгрессом в ночь на 13 января, Обама заявил, что, несмотря на падение экономики, "Россия направляет ресурсы на поддержку Украины и Сирии - государств-клиентов, которые ускользают из ее орбиты влияния".
"Президент недооценивает значение не только, когда речь идет о сугубо украинской
ситуации. Но и когда речь идет об угрозе, которую Россия представляет для порядка
безопасности в Европе, порядка, который на протяжении 25 лет был полезен для интересов
и Америки, и Европы", - добавил Пайфер. .............
Ранее в интервью журналу The Atlantic президент США Барак Обама пояснил, почему США
не будут воевать за Украину. Он убежден, что в Украине нет важных американских интересов,
за которые Вашингтону стоило бы вступать в конфликт с Москвой.
Источник: https://censor.net/n380755
Так и хочется им напомнить слова :
Теодор Рузвельт, один из великих президентов США, когда-то написал: «Быть под покровительством - это столь же обидно, как и быть оскорбленным. Ни один из нас не стремится постоянно к тому, чтобы кто-нибудь другой добросовестно старался делать ему добро. Что мы хотим, так это работать с этим кем-нибудь другим на благо нас обоих».
Печально. Мир жесток и циничен. Слов нет, одни эмоции ....
"Они (американцы) не будут помогать тем, кто содействует самоубийственному национализму, ...."