РУС
11999 посетителей онлайн
Апелляционный суд оправдал атаманов Холодного яра, - генпрокурор Луценко
По заявлению прокурора Киевской области вчера, 18 октября Апелляционный суд Киевской обл. вынес решение о реабилитации атаманов Холодного яра и Черного леса.
Как информирует Цензор.НЕТ, об этом в Фейсбуке написал генпрокурор Юрий Луценко."Наконец! В первые дни моего назначения на должность ГПУ, в "своей" камере Лукьяновского СИЗО, где раньше сидели атаманы Холодного яра, я заявил о необходимости реабилитации этих украинских героев. Во вторник, 18 октября, по заявлению прокурора Киевской области, решение Апелляционного суда Киевской области реабилитированы атаманы Холодного яра и Черного леса - Илларион Завгородний (Загородний), Мефодий Голик-Зализняк, Юрий Дроботковский (он же Чернота), командир 2-го Синего полка 1-й Синей дивизии Кость Здобудь-Воля, Иван Ляшенко и другие, кто принимал участие в освободительной борьбе начала ХХ столетия за утверждение украинской государственности, исторического единства земель, консолидации общества, укрепления международного авторитета", - написал Луценко.
Согласно Закону Украины "О правовом статусе и почитании памяти борцов за независимость Украины в XX столетии" повстанческие и партизанские отряды Холодноярской республики признаны борцами за независимость Украины в XX столетии, говорится в сообщении.
Генпрокурор подчеркнул, что прокуратуре удалось отстоять принципиальную позицию по признанию безосновательным осуждения атаманов Холодного яра и Черного леса по ст.58 Уголовного кодекса УРСР к высшей мере наказания - расстрелу с конфискацией имущества и добиться их реабилитации на основании данных архивного уголовного дела.
В частности, на его основании было установлено, что вина атаманов в совершении преступления подтверждалась только частично признательными показаниями осужденных. Других доказательств, которые бы подтверждали их вину в совершении инкриминированного преступления, в материалах дела отсутствуют.
Кроме того, Уголовный кодекс УРСР, по которому осуждены участники повстанческих и партизанских отрядов вступил в действие после совершения ими инкриминированного преступления. "Таким образом, приговор от 2 февраля 1923 года в отношении Иллариона Завгороднего (Загороднего), а также других осужденных был вынесен на основании закона, который на время совершения последними действий еще не действовал", - подчеркнул Луценко.
Генпрокурор поблагодарил руководителя пресс-службы ГПУ А. Демартино, который по его словам инициировал дело и прокурора Киевской области Д.Чибисова, который "настойчиво отстаивал дело в суде".
черкаський отаман Андрій Блажевських.
Окремі загони українських повстанців боролися
проти радянської влади до кінця 1920-х. Зокрема козаки під проводом отаманів
Андрія та Степана Блажевських воювали до 1930-го року, поки обидва брати не
загинули від рук чекістів. П'ятьох братів Блажевських благословив на боротьбу
проти більшовицької навали їх батько - священнослужитель Теофіл: червону
російську орду він сприймав як "пришестя сатани".
Брати встигли повоювати під проводом Юрка
Тютюнника, діяли у загоні Ларіона Загороднього. Співпрацювали з городищенським
отаманом Антоном Грозним, а з його загибеллю 18 жовтня 1922 року очолили загони
та мобілізували до них нові сили Городищенського, Шполянського, Смілянського
районів.
Повстанські загони Блажевських вирізнялися своєю
мобільністю та активністю. Здійснювали диверсійні акти, направлені на підрив
радянської окупаційної влади: вилучали каси радянських установ, зупиняли
поштові та пасажирські потяги, відбирали зброю у червоноармійців, розстрілювали
політпрацівників та чекістів. Вибудували ефективну підпільну мережу. Селяни
вчасно інформували повстанців про можливі загрози та переховували їх у разі
небезпеки.
Більшовики в свою чергу вживали контрзаходів.
Одного з братів, Миколу, в 1923 році заарештували, але йому вдалося втекти з
Черкаської в'язниці. Активність бойових підрозділів не згасала, навіть
вдавалося проводити поповнення під час колективізаії з числа "розкуркулених"
родин. Без втрат звісно теж не обійшлось, адже проти повстанців були задіяні
чисельні сили: чекісти, міліціонери, комсомольці, сільські активісти, військові
частини. Когось червоні вбивали, когось брали в полон. Микола Блажевський був
вбитий під час перестрілки 1925 під Сигнаївкою, похований на Шполянському
цвинтарі. Смертельно був поранений і Михайло Блажевский під час нападу на пошту
в Городищі.
Неодноразово був поранений Степан Блажевський,
для того щоби врятувати загін, Степан розпустив його на певний час, а сам з
кількома побратимами перебирається на Донбас, де було легше переховуватися від
чекістів. Перед поверненням на Черкащину, він з козаками експропріюють касу
Чистяківського шахтоуправління на Донеччині (Торез). В перестрілці з охороною
рудника було смертельно поранено двох побратимів Степана. Повернувшись, Степан
відновлює повстанський загін. До загону приєднуються і Степанові молодші брати
- Андрій та Олександр.
"У Шполянському районі знов почала оперувати
банда БлажевськогоЇї гасло - в селян одноосібників нічого не брати, грабувати
колективи, нищити комуністів." - відзначали автори пропагандистської радянської
брошури "Весняні рейди" у 1930. В результаті чисельних спец операцій,
співробітники органів виходять на Степана, він із загоном проривається з
оточення. Декілька козаків гине, а сам Степан отримує поранення. 15 лютого на
околиці Хлистунівки відбувся короткий бій. Коли набої скінчились, Степан
застрелив себе.
Андрій Блажевський під час перестрілки з червоними
отримав поранення. Переховувся, але був виявлений за доносом чоловіка сестри,
яка разом з дитиною були в заручниках. 8 березня 1930 в с. Терешки Шполянського
району відбувся короткий бій, цього разу червоним вдалося вбити Андрія, який до
останніх хвилин не випускав з рук свого Нагана.
Зі смертю 4-ох братів Блажевских арешти та
переслідування повстанців не припинилися. У їх справі до відповідальності було
притягнено близько чотирьох десятків мешканців Городищенського, Шполянського,
Корсунського та Ротмістрівського районів. "Остаточно націоналістичну банду
Блажевських вдалося знищити у січні 1931"- працівник карного розшуку С.
Ткаченко.
Теофіла, батька Блажевських, було вислано в
Сибір. Сестра Ольга померла замолоду. Наймолодший брат Олександ виїхав з сім'єю
сестри Катерини на Донбас, де працював на шахті. З приходом німців, повернувся
в рідне село Ксаверове в 1941. Працював у поліції. Використовував службове
становище, вчасно сповіщаючи земляків про облави. Коли німці відступали, зник і
Олександр. Більше про нього ніхто нічого не чув.
Цитовані джерела↓↓↓
Коваль Роман "Брати Блажевські" http://goo.gl/qsn9Wv goo.gl/qsn9Wv
Маю дуже гірке передчуття, що кращих хлопців
вони виб'ють, - Василь Шкляр http://l.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fgoo.gl%2FdD2SMw&h=bAQGncmnXAQF0eYR9wHXLM7BIaM4sKufyAsg-9mO-MK7HoQ&enc=AZOKIBXrzhSQd1geiOf-DitXjpgEvY_8MMXZ9NK6I3-kLwx6dOzLOl1DlfsQWbPi--V5KkYEg9_PHdRBRfTo-7ydkRs8RzsigZ4HT6YWsHBTL77vhO5lgA47uUvLUTwVdeFnO0OSrnHitB17xTous1EnTkqZrTlMHmtlrH07aYH2MkA8h8WE1rvVN9GzAihpmN-SkrhupqwSxqhrBRgkKXwR&s=1 goo.gl/dD2SMw
Народний месник Шевченкового краю
Радянсько-українська війна http://l.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fgoo.gl%2F8HK4xd&h=rAQGYpwHNAQF_S-wx724d0ULk0zd1Y5gbNntXrLq7riFBNw&enc=AZPlNWuoLuTW12Hm3Rw-mTU5bUBiCZYgAnXfO3rKnpIwUICh3wmQRdkgi7k2PXz5adUB-y20gAl0XZ3lthtlDqZeKfnItGKFK2ZXmEgy9dCPBw5jJsTkDoGW-dG2ZZhnr2uBwES129WMX-pNDM8OThMJoKJWUGQnVwfEwTY4TsLs7C5ptHMQwTExcaz0K7DT78WPDD7Rr0Hjpe5T5OtgCn4j&s=1 goo.gl/8HK4xd
Сидоренко Борис "Брати Блажевські -
невмируща пам'ять Городищини" http://goo.gl/g5o3GJ goo.gl/g5o3GJ
Тиліщак Володимир "Народний месник
Шевченкового краю"/