УКР
8677 відвідувачів онлайн
Апеляційний суд виправдав отаманів Холодного яру, - Генпрокурор Луценко
За заявою прокурора Київської області вчора, 18 жовтня, Апеляційний суд Київської області ухвалив рішення про реабілітацію отаманів Холодного яру і Чорного лісу.
Як інформує Цензор.НЕТ, про це у Фейсбуці написав Генпрокурор Юрій Луценко."Нарешті!!! У перші дні мого призначення на посаду ГПУ, у "своїй" камері Лук'янівського СІЗО, де раніше сиділи отамани Холодного Яру, я заявив про необхідність реабілітації цих українських героїв. У вівторок, 18 жовтня 2016 року, за заявою прокурора Київської області, рішенням апеляційного суду Київської області реабілітовано отаманів Холодного Яру і Чорного Лісу - Іларіона Завгороднього (Загороднього), Мефодія Голик-Залізняка, Юрія Дроботковського (він же Чорнота), командира 2-го Синього полку 1-ої Синьої дивізії Костя Здобудьволю, Івана Ляшенка та інших, які брали участь у визвольній боротьбі початку ХХ століття за утвердження української державності, історичної єдності земель, консолідації суспільства, зміцнення міжнародного авторитету", - написав Луценко.
Відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті" повстанські та партизанські загони Холодноярської республіки визнані борцями за незалежність України у ХХ столітті, - йдеться у повідомленні.
Генпрокурор наголосив, що прокуратурі вдалося відстояти принципову позицію щодо визнання безпідставним засудження отаманів Холодного яру і Чорного лісу за ст. 58 Кримінального кодексу УРСР до найвищої міри покарання - розстрілу з конфіскацією майна і домогтися їх реабілітації на підставі даних архівної кримінальної справи.
Зокрема, на основі архівної кримінальної справи встановлено, що винуватість вказаних осіб у вчиненні злочину підтверджується лише частково визнавальними показаннями засуджених. Інших доказів, які би підтверджували їхню винуватість у вчиненні інкримінованого їм злочину, в матеріалах кримінальної справи немає.
Крім того, Кримінальний кодекс УРСР, за яким засуджено учасників повстанських і партизанських загонів набув чинності після вчинення ними інкримінованого злочину. "Таким чином, вироком від 02.02.1923 Іларіона Завгороднього (Загороднього) та інших засуджено за законом, який не діяв на час вчинення останніми діянь", - наголосив Луценко.
Генпрокурор подякував керівнику прес-служби ГПУ А. Красікову, який, за його словами, ініціював справу і прокурору Київської області Д. Чібісову, який "наполегливо відстоював справу в суді".
черкаський отаман Андрій Блажевських.
Окремі загони українських повстанців боролися
проти радянської влади до кінця 1920-х. Зокрема козаки під проводом отаманів
Андрія та Степана Блажевських воювали до 1930-го року, поки обидва брати не
загинули від рук чекістів. П'ятьох братів Блажевських благословив на боротьбу
проти більшовицької навали їх батько - священнослужитель Теофіл: червону
російську орду він сприймав як "пришестя сатани".
Брати встигли повоювати під проводом Юрка
Тютюнника, діяли у загоні Ларіона Загороднього. Співпрацювали з городищенським
отаманом Антоном Грозним, а з його загибеллю 18 жовтня 1922 року очолили загони
та мобілізували до них нові сили Городищенського, Шполянського, Смілянського
районів.
Повстанські загони Блажевських вирізнялися своєю
мобільністю та активністю. Здійснювали диверсійні акти, направлені на підрив
радянської окупаційної влади: вилучали каси радянських установ, зупиняли
поштові та пасажирські потяги, відбирали зброю у червоноармійців, розстрілювали
політпрацівників та чекістів. Вибудували ефективну підпільну мережу. Селяни
вчасно інформували повстанців про можливі загрози та переховували їх у разі
небезпеки.
Більшовики в свою чергу вживали контрзаходів.
Одного з братів, Миколу, в 1923 році заарештували, але йому вдалося втекти з
Черкаської в'язниці. Активність бойових підрозділів не згасала, навіть
вдавалося проводити поповнення під час колективізаії з числа "розкуркулених"
родин. Без втрат звісно теж не обійшлось, адже проти повстанців були задіяні
чисельні сили: чекісти, міліціонери, комсомольці, сільські активісти, військові
частини. Когось червоні вбивали, когось брали в полон. Микола Блажевський був
вбитий під час перестрілки 1925 під Сигнаївкою, похований на Шполянському
цвинтарі. Смертельно був поранений і Михайло Блажевский під час нападу на пошту
в Городищі.
Неодноразово був поранений Степан Блажевський,
для того щоби врятувати загін, Степан розпустив його на певний час, а сам з
кількома побратимами перебирається на Донбас, де було легше переховуватися від
чекістів. Перед поверненням на Черкащину, він з козаками експропріюють касу
Чистяківського шахтоуправління на Донеччині (Торез). В перестрілці з охороною
рудника було смертельно поранено двох побратимів Степана. Повернувшись, Степан
відновлює повстанський загін. До загону приєднуються і Степанові молодші брати
- Андрій та Олександр.
"У Шполянському районі знов почала оперувати
банда БлажевськогоЇї гасло - в селян одноосібників нічого не брати, грабувати
колективи, нищити комуністів." - відзначали автори пропагандистської радянської
брошури "Весняні рейди" у 1930. В результаті чисельних спец операцій,
співробітники органів виходять на Степана, він із загоном проривається з
оточення. Декілька козаків гине, а сам Степан отримує поранення. 15 лютого на
околиці Хлистунівки відбувся короткий бій. Коли набої скінчились, Степан
застрелив себе.
Андрій Блажевський під час перестрілки з червоними
отримав поранення. Переховувся, але був виявлений за доносом чоловіка сестри,
яка разом з дитиною були в заручниках. 8 березня 1930 в с. Терешки Шполянського
району відбувся короткий бій, цього разу червоним вдалося вбити Андрія, який до
останніх хвилин не випускав з рук свого Нагана.
Зі смертю 4-ох братів Блажевских арешти та
переслідування повстанців не припинилися. У їх справі до відповідальності було
притягнено близько чотирьох десятків мешканців Городищенського, Шполянського,
Корсунського та Ротмістрівського районів. "Остаточно націоналістичну банду
Блажевських вдалося знищити у січні 1931"- працівник карного розшуку С.
Ткаченко.
Теофіла, батька Блажевських, було вислано в
Сибір. Сестра Ольга померла замолоду. Наймолодший брат Олександ виїхав з сім'єю
сестри Катерини на Донбас, де працював на шахті. З приходом німців, повернувся
в рідне село Ксаверове в 1941. Працював у поліції. Використовував службове
становище, вчасно сповіщаючи земляків про облави. Коли німці відступали, зник і
Олександр. Більше про нього ніхто нічого не чув.
Цитовані джерела↓↓↓
Коваль Роман "Брати Блажевські" http://goo.gl/qsn9Wv goo.gl/qsn9Wv
Маю дуже гірке передчуття, що кращих хлопців
вони виб'ють, - Василь Шкляр http://l.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fgoo.gl%2FdD2SMw&h=bAQGncmnXAQF0eYR9wHXLM7BIaM4sKufyAsg-9mO-MK7HoQ&enc=AZOKIBXrzhSQd1geiOf-DitXjpgEvY_8MMXZ9NK6I3-kLwx6dOzLOl1DlfsQWbPi--V5KkYEg9_PHdRBRfTo-7ydkRs8RzsigZ4HT6YWsHBTL77vhO5lgA47uUvLUTwVdeFnO0OSrnHitB17xTous1EnTkqZrTlMHmtlrH07aYH2MkA8h8WE1rvVN9GzAihpmN-SkrhupqwSxqhrBRgkKXwR&s=1 goo.gl/dD2SMw
Народний месник Шевченкового краю
Радянсько-українська війна http://l.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fgoo.gl%2F8HK4xd&h=rAQGYpwHNAQF_S-wx724d0ULk0zd1Y5gbNntXrLq7riFBNw&enc=AZPlNWuoLuTW12Hm3Rw-mTU5bUBiCZYgAnXfO3rKnpIwUICh3wmQRdkgi7k2PXz5adUB-y20gAl0XZ3lthtlDqZeKfnItGKFK2ZXmEgy9dCPBw5jJsTkDoGW-dG2ZZhnr2uBwES129WMX-pNDM8OThMJoKJWUGQnVwfEwTY4TsLs7C5ptHMQwTExcaz0K7DT78WPDD7Rr0Hjpe5T5OtgCn4j&s=1 goo.gl/8HK4xd
Сидоренко Борис "Брати Блажевські -
невмируща пам'ять Городищини" http://goo.gl/g5o3GJ goo.gl/g5o3GJ
Тиліщак Володимир "Народний месник
Шевченкового краю"/