9010 посетителей онлайн
3 756 31

Конституционный суд продолжит рассматривать языковой закон Колесниченко-Кивалова

13-14 декабря Конституционный суд (КС) продолжит рассматривать представление 57 народных депутатов относительно соответствия Конституции закона "Об основах государственной языковой политики".

Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на повестку дня суда, рассмотрение будет проходить в форме устного слушания. Начало заседаний - в 10:00.

Читайте на "Цензор.НЕТ": "Когда говорят, что патриот может быть только украиноязычным, это звучит довольно цинично", - Жадан

Напомним, закон "Об основах государственной языковой политики" был принят 3 июля 2012 года. Его внесли тогдашние народные депутаты от Партии регионов Вадим Колесниченко и Сергей Кивалов. Законом предусматривается установление официального использования региональных языков в работе местных органов государственной власти при проживании минимум 10% носителей на территориях, где распространен этот язык.
Топ комментарии
+17
В Україні є єдина державна мова,саме нею має опікуватись держава,а мови меншин, це проблема меншин,тобто особиста справа кожного громадянина ))))))
показать весь комментарий
12.12.2016 12:19 Ответить
+14
Опять или снова на те же грабли, по второму кругу...Само название.... КолисниченкоКивалов Вам не о чем не говорит???? Нет слов.
показать весь комментарий
12.12.2016 12:18 Ответить
+12
Державна мова в Україні одна єдина- українська. А по вулицях-кухнях розмовляйте хоч на санскриті- ніхто не забороняє.
показать весь комментарий
12.12.2016 12:23 Ответить
Комментировать
Сортировать:
языковый, потом вероисповедальный, потом на ношение определенного цвета кожи ....
демократия
показать весь комментарий
12.12.2016 12:14 Ответить
Опять или снова на те же грабли, по второму кругу...Само название.... КолисниченкоКивалов Вам не о чем не говорит???? Нет слов.
показать весь комментарий
12.12.2016 12:18 Ответить
В Україні є єдина державна мова,саме нею має опікуватись держава,а мови меншин, це проблема меншин,тобто особиста справа кожного громадянина ))))))
показать весь комментарий
12.12.2016 12:19 Ответить
Потребуется лет 100, гадик с ********* к тому времени сдохнут...
показать весь комментарий
12.12.2016 12:20 Ответить
Державна мова в Україні одна єдина- українська. А по вулицях-кухнях розмовляйте хоч на санскриті- ніхто не забороняє.
показать весь комментарий
12.12.2016 12:23 Ответить
В цівілізованих,розвинутих країнах,як приклад-Велика Брітанія ,мови меншин вивчают за власний рахунок,а держава опікується,тобто фінансує,лише державною мовою ))))))
показать весь комментарий
12.12.2016 12:29 Ответить
Валлийский язык в Уэльсе имеет равные права с английским.
показать весь комментарий
12.12.2016 13:55 Ответить
І що,є валійські школи,які фінансує держава ???
показать весь комментарий
12.12.2016 14:23 Ответить
Оно и понятно! но Рыгам нужно взбудоражить во время Войны,для этого и Вброс!
показать весь комментарий
12.12.2016 12:24 Ответить
Але дамбасянам цього було замало, їм подавай нарєчіє в Конституцію.
"Не хочу быть вольною царицей,
Хочу быть владычицей морскою,
Чтобы жить мне в Окияне-море,
Чтоб служила мне рыбка золотая
И была б у меня на посылках"

И осталась старуха у разбитого корыта...
показать весь комментарий
12.12.2016 12:24 Ответить
Мова-це наріжний камень народа(націі))))) Нема мови -нема народа))))
показать весь комментарий
12.12.2016 12:32 Ответить
Закон абсолютно импотентный, его и не замечает никто. Если специально эту тему не педалировать. Хотя глупая не ко времени попытка его отмены, с подачи трехподбородкового баклана Кириленко, в свое время наделала Для Украины много бед, наряду с непонятно откуда взявшимся (хотя догадки есть) и практически так же тихо исчезнувшим Правым сектором.
показать весь комментарий
12.12.2016 12:41 Ответить
Ви не праві. Закон працює. Реклама, вивіски і т. ін.
показать весь комментарий
12.12.2016 12:50 Ответить
Це Ви про що взагалі? Можно конкретніше. Ви його читали, взагалі?
показать весь комментарий
12.12.2016 12:55 Ответить
Та скільки можна з цим законом носитися?
Є стаття 10 Конституції. Крапка!
показать весь комментарий
12.12.2016 12:43 Ответить
Російськомовні на сьогодні не ознака національності-дуже часто це всього лише люди які втратили свою мову та коріння, не з доброї волі своїх батьків, чи дідів. Російськомовні українці це також українці, в яких у батьків, чи дідів із відчуття меншовартості, в умовах шаленної русіфікації і асиміляції, в якомусь поколінні відбувся генетичний злам і щоб пристосуватись,відмовилися від прарідної материнської мови і перейшли на **язык,**стали хохлами, малоросами, манкуртами, яничарами. Імперія перетворила нашу мову на ознаку неосвітченості. І так виховувались цілі покоління. Людей заставляли соромитись того, що вони Українці. За мову можна було постраждати. Що б зі мною сталось якби я колись сказав: А я не хочу вивчати російську мову? Це трагедія української нації, що декілька поколінь недостатньо володіють прарідною мовою. Людина, відцуравшись свого родоводу, відмовившись від своїх пращурів,
зрадивши родинну пам'ять цим самим може так занапастити свою душу, що вже
ніякими молитвами, ніякими прощами і каяттям не спокутує цього тяжкого гріха. Але зараз відбувається одужання нації. Молодь вивчає і користується мовою дідів і прадідів. І це незворотньо. Українець, твої діди і прадіди говорили українською. Україна позбавлена української мови-це випалена земля. Я надіюсь на молодь вона повинна нести енергію незалежності
показать весь комментарий
12.12.2016 13:14 Ответить
Двуязычие не "исторически сложилось", а стало «наследием московской оккупации, репрессий, геноцида, смешанных браков, запрета украинского языка, спланированную и естественную миграцию. Русский язык в Украине не может быть ни региональным, ни вторым государственным, а лишь оккупантским.
показать весь комментарий
12.12.2016 13:17 Ответить
То реалізуй власну тезу,переходь на українську в побуті,на роботі і на Цензорі так саме))))) Зроби вчинок,гідний наслідування )))
показать весь комментарий
12.12.2016 13:49 Ответить
ми не забули

XVII століття
1622 - наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні «Учительного Євангелія» Кирила Ставровецького.
1690 - засудження й анафема Собору РПЦ на «кіевскія новыя книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших.
XVIII століття
1720 - указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг.
1729 - наказ Петра ІІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження.
1731 - вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами».
1763 - указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.
1769 - заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар.
1775 - зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
XIX століття
1832 - реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання.
1847 - розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших.
1862 - закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні.
1863 - Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може».
1864 - прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою.
1870 - роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння».
1876 - Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень.
1881 - заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою.
1884 - заборона Олександром IIІ українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях.
1888 - указ Олександра IIІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.
1892 - заборона перекладати книжки з російської мови на українську.
1895 - заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей.
[ред.]
XX століття
1908 - чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(!) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії.
1910 - закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів.
1911 - постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту й неприпустимість вживання інших мов у школах Росії.
1914 - заборона відзначати 100-літній ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси.
1914, 1916 - кампанії русифікації на Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви.
1922 - проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур - міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти повинна перша.
1926 - лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації».
1933 - телеграма Сталіна про припинення «українізації».
1938 - постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК УРСР і ЦК КП(б)У.
1947 - операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «урозсип» між поляками у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації.
1958 - закріплення у ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення усіх мов, крім російської, за бажанням батьків учнів.
1960-1980 - масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії.
1970 - наказ про захист дисертацій тільки російською мовою.
1972 - заборона партійними органами відзначати ювілей музею І.Котляревського в Полтаві.
1973 - заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда».
1972 - постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільноти - радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію.
1978 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення і викладення російської мови в союзних республіках»(«Брежнєвський циркуляр»).
1983 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи з поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), яким зокрема введено виплату 16% надбавки до платні вчителям російської мови й літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи по удосконаленню вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних установах республіки», спрямована на посилення зросійщення.
1984 - постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про дальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді і поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи».
1984 - початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплатні вчителям російської мови порівняно з вчителями мови української.
1984 - наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову.
1989 - постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної».
1990 - прийняття Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної.
2012 - закон Колесніченко Ківалова Партія региональних терористів
показать весь комментарий
12.12.2016 13:19 Ответить
А це до чого?
показать весь комментарий
12.12.2016 14:43 Ответить
продолжит рассматривать

Закон на сегодняшний день действующий ?
Скоро начнут садить за неисполнение.
.
показать весь комментарий
12.12.2016 13:21 Ответить
В Україні нема правосуддя і нема правоохоронних органів,є лише 100% корумповані контори,з гучними назвами )))))
показать весь комментарий
12.12.2016 13:51 Ответить
Читала Закон?
показать весь комментарий
12.12.2016 14:44 Ответить
Нелегітимний суд розглядає нелегітимний закон - яка ідилія
показать весь комментарий
12.12.2016 13:25 Ответить
Замість тисячі слів -
https://censor.net/forum/870662/ukrainskie_sudi_derjat_pod_matratsami_bolee_1_milliarda_griven_prosud_spisok
показать весь комментарий
12.12.2016 14:27 Ответить
Я лично будучи русскоязычным в быту просто зверею когда слышу как государственные чиновники и служащие говорят на русском. Сразу бы вешал и чиновников и журналистов, которые это поощряют и транслируют! Если ему в падлу говорить на украинском то какое добро и благо оно может принести украинцам? И результат "кацапоязычия" на государственном уровне уже видно даже слепым! Когда чиновник говорит на русском он и думает на русском в терминах *****.
показать весь комментарий
12.12.2016 15:38 Ответить
Україна багатонаціональна, та державна мова ЄДИНА!
показать весь комментарий
12.12.2016 15:52 Ответить
Пока они расмотрят эти два дебила выучат Украiнську мову!
показать весь комментарий
12.12.2016 23:30 Ответить