В Тернопольской области перевернулся автобус с 30 паломниками. ФОТО
Первого января вечером в милицию поступило сообщение о том, что на автодороге Почаев - Радивилов, возле села Будки Тернопольской области произошло ДТП.
Как информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на Лигу, об этом сообщает пресс-служба ГУ МВД Украины в Тернопольской области.
На место происшествия сразу выехала следственно-оперативная группа. По словам начальника УГАИ Кременецкого района Петра Фурмана, водитель автобуса Neoplan-316 не справился с управлением и съехал в кювет, где перевернулся.
На момент аварии в автобусе находились тринадцать паломников, возвращавшихся из Почаева во Львовскую область.
В результате ДТП двое пассажиров - жителей Николаева и Киева доставлены в Почаевскую райбольницу. Позднее во Львове еще трое пострадавших обратились за медпомощью.
"Исповедь православного батюшки (Отец Антоний)"
https://www.youtube.com/watch?v=AM1aPzfK3-g
http://veterok.tv/video/114477/Durak-2014-WEB-DLRip-O
Так ведь для вас стараюсь, из жалости (хотя вас и жалеть то трудно), Украинцы уже сьехали из этой 9-этажки-общаги, хотя если грохнет, может обломками и достатЬ.. Да и состояние РФ точно как "общаги" в фильме: как бы на вид - стоит, а фактически уже рушится...
Ежегодно в стране исчезают тысячи населённых пунктов, неуклонно сокращается население страны
http://svpressa.ru/society/article/46788/
"Я попал в какой-то ад, ну ей Богу": Блогер Сергей Лежнев показал, как живут сегодня люди в российской глубинке. ФОТОрепортаж
https://censor.net/photo_news/314249/ya_popal_v_kakoyito_ad_nu_eyi_bogu_bloger_sergeyi_lejnev_pokazal_kak_jivut_segodnya_lyudi_v_rossiyiskoyi
Фоторепортаж: заброшенные города в России
http://povnatorba.blogspot.be/2014/04/blog-post_7376.html#.VG-cl8nKg3h
"Россия давно умерла, но этого никто не заметил..."
Учитель в сельской школе зарабатывает 3,5 тысячи рублей. Замглавврача братской горбольницы - 10 тыс.
http://newsland.com/news/detail/id/559937/
Поезд совсем ушел
Как живут глухие псковские деревни, полностью отрезанные от мира
http://www.novayagazeta.ru/society/62774.html
ИВАНГОРОД, Россия - Люди в российском г. Ивангород на границе с Эстонией направили петицию... стать частью Эстонии
http://www.rferl.org/content/Russian_Border_Town_Seeks_To_Join_Estonia/2011276.html
http://urb-a.livejournal.com/5276074.html
Походу это были гундяевские паломники.
Господь Бог - не Ерошка, он видит...
https://www.youtube.com/watch?v=ZjyZIOu7GV8&list=PLwTItU6CxpfZ2YhA21JlmlDahT8br8CZU&index=1
известно. за счет Украинцев-прихожан. не за счет же Гундяя или иных гэбистов и по совместительству москальских попов.
москальского духа в этих прекрасных Лаврах быть не должно. это - достояние Украинских прихожан и Украинской Церкви.
Служил батюшка.
Вдруг одна из молодых девок из толпы начала издавать хрипящие звуки и упала на спину.
Потом встала, упала снова.
Особенно часто это происходило когда батюшка на неё брызгал водой.
Люди шарахались, боялись.
Мне стало любопытно: как можно так часто падать на спину на бетонный пол и не повредить себе ничего?
Стал наблюдать и увидел - актриса падает профессионально, группируясь, прижимая подбородок к груди и в момент падения не касаясь головой пола. Падения как такового не было, было прокатывание от ног до головы "аки мячик", по дуге.
Это первое.
Второе.
Купив в ларьке иконку Христа или Божьей матери выпрессованную на коже, и одев на кожаном шнурке, покрашенным черным, носил один день. Пока в месте соприкосновения с кожей не вспухли волдыри. Присмотревшись внимательно к иконке, я обнаружил, что она изготовлена из толстой кожи, которая идёт на коблук и имеет такой же эапах. Форма самой иконки совпадала один в один с формой заготовки под каблук. Сам шнурок был пропитан какой-то черной жидкостью, которая при контакте с влажной шеей пачкала её и вызывала серьёзнейшее раздражение. То есть жидкость была токсична, судя по последствиям.
Такие вот дела с этой лаврой.
О том что происходят катастрофы с паломниками, туда направляющимися или оттуда выдвигающимися, известно много случаев.
Если такие вещи наблюдаются в Святых местах, то можете себе представить, ЧТО происходит в менее святых: в Верховной Раде, Администрации Президента, в Верховном Суде, в Прокуратуре, в Управлении Внутренних дел, в Министерстве обороны или в Генштабе.)))
хотя может и одна Гоморра
"На сегодня Киевский патриархат не признан ни одной из канонических церквей. Не признан, в частности, Константинопольским патриархатом.
То есть, существует, но он как бы вне закона. Лучшее тому подтверждение: сами священники Киевского детей своих предпочитают крестить в Московском."
Более подробно здесь:
http://society.lb.ua/science/2014/02/28/257677_tserkovnaya_revolyutsiya.html
Процесс обьединения двух церквей идет но очень не просто.
Церковь-это общность,коллектив людей,объединенных общими стремлениями,интересами, а храм это культовое здание,где они собираются для проведения богуслужений.И если на протяжении долгого времени община благоустраивала свой храм,то теперь прийти и забрать его под неким политическим предлогом,по крайней мере,незаконно.Мы же стремимся жить цивилизованно,по-европейски.Не нравиться,не принимаете правила этой церкви- стройте другую,но на чужое не зарьтесь,не повторяйте поступки Советской власти.
Я был крещен РПЦ МП(а другого тогда и не было)и теперь храм посещаю МП,и пока не будет УПЦ признанной по всем церковным правилам приемницей РПЦ МП,так,я считаю,будет правильно.В противном случае напрашиваются аналогии с присягой-нельзя присягать одномугосударству,потом другому,ну а затем можно и третьему и так до бесконечности...
Прошу,пожалуйста,не переходите на личности,не осуждайте других за поступки,которые Вам кажутся неправильными,особенно в случаях где Ваши познания весьма скромны,смотрите за своими действиями и поступками.Помните:
- Не судите,да не судимы будете
- Какой мерой меряете,той и вам отмеряно будет
Прошу прощения,если своим сообщением обидел или оскорбил кого.
P.S. Во многом разделяю Вашу позицию,читал тексты на ДД,но здесь не согласеню
Всего доброго.
1686 р. - Ліквідація автономії української церкви,
незаконне й насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського
патріархату і встановлення Московським патріархом контролю в Україні
над церквою, освітою і культурою.
1687 р. - Вимоги Москви до гетьмана України сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами («Коломацькі статті»).
1689 р. - Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
1690 р. - «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» - книжки
П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А.Радивиловського,
І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською літературною мовою.
1693 р. - Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
1708 р., листопад - Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці
Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців
-6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).
1709 р. - Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
1720 р. - Указ Петра І про заборону друкування нових книжок
українською мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі
книжки перед друкуванням було наказано привести у відповідність з
російськими, «дабы... особливого наречия в оных не было».
1721 р. - Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
1729 р. - Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував
переписати з української мови на російську всі державні постанови й
розпорядження.
1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. - Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
1764 р. - Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
1764 р., 10 листопада - Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
1769 р. - Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
1775 р., 3 серпня - Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и
причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських
шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
1783 р., 3 травня - Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
1784 р. - Русифікація початкової освіти в Україні.
1786 р. - Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження
російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість
«чистого российского языка» в Київській академії.
1800 р. - Наказ Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському
синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького бароко.
1817 р. - Закриття Києво-Могилянської академії.
1831 p. -Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край
неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в
Україні).
1834 р. - Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
1847 р., березень-квітень - Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у
Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у
віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови,
літератури та культури.
1847 р., 5 квітня - Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка
рядовим солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І
«під найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було
рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
1862 р. - Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
1863 р., 18 липня - Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про
заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії («Валуєвський циркуляр»).
1869, 1886 рр. - Укази царської адміністрації про доплати
чиновникам «в десяти Юго-Западных губерниях лицам русского
происхождения, исключая, однако, местных уроженцев», за успіхи в
русифікації України.
1876 р., 18 травня - Таємний Емський указ Олександра II про
заборону ввезення з-за кордону до імперії будь-яких українських книг і
брошур, заборону українського театру й друкування українською мовою
оригінальних творів художньої літератури, текстів українських пісень під
нотами.
1881 р. - Циркуляр міністерства внутрішніх справ на роз'яснення Емського указу всім губернаторам Росії.
1881 р. - Заборона виголошення церковних проповідей українською мовою.
1883 р. - Заборона Київським генерал-губернатором Дрентельном
театральних вистав українською мовою на підпорядкованих йому територіях
(Київщина, Полтавщина, Чернігівщина, Волинь і Поділля). Ця заборона
діяла протягом 10 років (до 1893 р.).
1888 р. - Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення дітей українськими іменами.
1895 р. - Заборона українських книжок для дітей.
1899,1903 рр. - Заборона української мови на Археологічному з'їзді в Києві та на відкритті пам'ятника І. Котляревському в Полтаві.
1907 р. - Закриття царським урядом української періодичної преси,
конфіскація виданої в роки революції 1905-1907 рр. української
літератури, репресії проти діячів української культури.
1908 р. - Указ сенату Російської імперії про «шкідливість»
культурної та освітньої діяльності в Україні, «могущей вызвать
последствия, угрожающие спокойствию и безопасности».
1910 р. - Циркуляр П. Столипіна про заборону створення
«инородческих товариществ, в том числе украинских и еврейских,
независимо от преследуемых ими целей».
1914 р., березень - Заборона царським режимом святкування 100-річчя від дня народження Т. Шевченка.
1914 p. - Указ Миколи II про скасування української преси.
Заборона в окупованих російською армією Галичині та на Буковині вживання
української мови, друкування книг, газет і журналів українською мовою.
Розгром товариства «Просвіта», зруйнування бібліотеки Наукового
товариства імені Шевченка. Депортація багатьох тисяч свідомих українців до Сибіру.
1918 р., 29 січня - Битва під Крутами між 4-тисячною
більшовицькою армією М. Муравйова та 300 національно свідомими
київськими студентами (всі юнаки загинули в нерівній борні).
1918 р., початок грудня - Другий наступ більшовицьких військ на Україну.
1921 р., 22 листопада - Розстріл більшовиками 359 полонених бійців армії УНР під проводом Ю. Тютюнника під м. Базар на Житомирщинні.
1921-1923 рр. - Голод у степових районах України, спричинений політикою «воєнного
комунізму» та продовольчою розверсткою на селі, унаслідок якого загинуло до 1,5 млн. селян.
1929 р., вересень - Арешт визначних діячів української науки,
культури й УАПЦ за «належність» до вигаданих ОДПУ Спілки Визволення
України (СВУ) та Спілки Української Молоді (СУМ).
1929-1930 рр. - Перша фаза колективізації й «розкуркулення» в Україні. Виселення
сотень тисяч українських заможних селян до Сибіру та на Далекий Схід.
1930 р., 28-29 січня - Надзвичайний Церковний Собор у Києві
ліквідував УАПЦ і Всеукраїнську Православну Церковну Раду (ВПЦР). Арешт
митрополита М. Борецького та інших церковних діячів.
1930 р., 9 березня-19 квітня - Судовий процес у Харкові над 45-ма
діячами української науки, літератури, культури, УАПЦ за належність до
так званої «Спілки Визволення України» (СВУ).
1930 р., вересень-листопад - «Пацифікація» (жорстокі репресивні акції за наказом
Ю. Пілсудського проти українського населення та провідних діячів українського
політичного і культурного життя) в Галичині. Нищення українських культурних установ, кооперативів, масові арешти.
1931 р., лютий - Арешти колишніх діячів УНР (В. Голубович, П. Христюк, М. Шраг та ін.).
1931 р., лютий - Депортація М. Грушевського до Москви.
1932 р., 23 квітня - Постанова ЦК ВКП(б) про ліквідацію літературних організацій і утворення єдиної Спілки письменників СРСР.
1933 р., 13 травня - Самогубство М. Хвильового як протест проти погрому більшовицьким керівництвом української культури.
1933 р., 7 липня - Самогубство М. Скрипника, доведеного до відчаю більшовицькою владою.
Кінець 1932 - весна 1933 року - Організація більшовицьким режимом штучного
голодомору в Україні, унаслідок якого загинуло 8 млн. українських селян.Масове переселення росіян у вимерлі українські села.
1933 р. -Погром українців на Кубані.
1933 р., 22 листопада - Постанова ЦК КП(б)У про припинення українізації.
1934-1941 рр. - Знищення архітектурно-культурних пам'яток у різних містах України, арешт і страта 80% української інтелігенції.
1936 р., жовтень - 1938 р., листопад - Чергова чистка КП(б)У і масовий терор в Україні (так звана «єжовщина»).
1937 р., 30 серпня - Самогубство голови уряду УРСР П. Любченка.
1937 р., друга половина - Ліквідація майже всього складу уряду УРСР і всього ЦК КП(б)У.
1937 р., листопад - Масовий розстріл ув'язнених на Соловках українських
письменників та інших діячів української культури (до 20-річчя
жовтневого перевороту).
1938 р. - Сталінська постанова «Про обов'язкове вивчення російської мови в національних республіках СРСР».
1938 р., 24 квітня - Впровадження російської мови як обов'язкової в усіх школах України.
1938