Українська церква Московського патріархату: "Розігнання Майдану неможливе - це громадянська війна"
У дні загострення суспільної ситуації в Україні група священослужителів та мирян Української Православної Церкви звертається до всіх християн та людей доброї волі в країні, до влади, опозиції, учасників спротиву, військовослужбовців тощо. Запрошуємо додавати підписи та приєднуватися усіх християн, незалежно від конфесії.
Про це йдеться у Зверненні священнослужителів і мирян з приводу кризової ситуації в Україні, розміщеному на сайті kiev-orthodox.org. (триває збір підписів), передає Цензор.НЕТ.
Улюблені брати та сестри, отці співслужителі, шановна громадо!
Наша країна опинилася на межі хаосу. Спостерігаємо ескалацію протистояння та насильства, що охоплює дедалі більші кола наших громадян. Скорбимо та молимося за упокоєння людей, що були вбиті під час сутичок чи загинули від протиправних дій. Немає жодного виправдання вбивствам, насильству, знущанням та нехтуванням людською гідністю, в ім'я б чого та ким би це не робилося.
Попри заклики очільників українських церков та особисто Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, влада не зробила кроків для врегулювання конфлікту, припинення насильства та початку справжнього діалогу. Ситуація загострилася до тої межі, коли, здається, оппозиція вже не в змозі контролювати настрій протестувальників. "Розпустити Майдан" в такій ситуації неможливо, а силове розігнання спричинить початок громадянської війни, в якої не буде переможених та героїв.
Те, що відбувається сьогодні в Україні, є судним днем для усіх сторін та кожного особисто: для влади, опозиції, церков, громадських діячів та для кожної людини. "Час початися суду з дому Божого", - каже Господь. В цій ситуації ми, християни, маємо першими брати на себе відповідальність за свої вчинки, емоції, заклики та молитви.
Наші християнські принципи - це заповіді Божі. Нічим не можна виправдовувати порушення заповідей. "Не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди" - це елементарні норми, переступаючи через котрі, людина ставить себе поза межи християнства.
"Немилостивий суд тому, хто не творив милости; милiсть же пiдноситься над судом", - такі слова нагадує нам сьогодні Православна Церква у літургійному читанні з Соборного послання апостола Якова (2:13). Замість милосердя сьогодні ми часто стаємо свідками беззаконня, знущання, жорстокості. Закликаємо усіх: схаменіться! Суд Божий буде для кожного. Часу на покаяння Господь може не дати. Міра беззаконня переповнюється дуже швидко, коли її наповнюють ті, що вважають себе християнами.
Прислухаймося до слів пророка Ісаї: " Горе тим, що зло називають добром, і добро - злом, пітьму вважають світлом, і світло - тьмою, гірке вважають солодким, і солодке - гірким! Горе тим, що мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою! Горе тим, що сміливі пити вино і сильні готувати міцний напій, які за подарунки виправдують винного і правих позбавляють законного! За те, як вогонь з'їдає солому, і полум'я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святаго Ізраїлева. За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього і вразить його, так що здригнуться гори, і трупи їх будуть як гній на вулицях. І при всім цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута. І підніме прапор народів далеких, і дасть знак тому, хто живе на краю землі, - і ось, він легко і скоро прийде…" (Іс. 5:20:26).
Чи такого майбутнього ми хочемо собі та своїм дітям? Ще є час зупинитися. Закликаємо усі сторони до припинення насильства та протиправних дій. Тільки правдою та добром можна перемогти зло, що охоплює нас.
Сьогодні настав час кожному з нас оголосити, що надалі він житиме не за брехнею. Настав час нагадати собі та приєднатися до слів, що були написані Солженіциним ще за радянських часів. Оголошуємо, що ми:
- надалі не напишемо, не підпишемо, не надрукуємо у будь-який спосіб жодної фрази, що, на нашу думку, викривляє правду;
- такої фрази ані у приватній бесіді, ані прилюдно не висловимо ані від себе, ані за шпаргалкою, ані в ролі агітатора, вчителя, вихователя, священика, ані у театральній ролі;
- живописно, скульптурно, фотографічно, технічно, музично не зобразимо, не супроводимо, не протранслюємо жодної брехливої думки, жодного викривлення істини, яке впізнаємо;
- не наведемо чи то усно, чи письмово жодної брехливої, на нашу думку, цитати з метою догодити, для підстраховки, для успіху своєї праці, якщо цитовану думку не поділяємо повністю чи вона не стосується точно ситуації;
- не дамо примусити себе йти на демонстрацию, мітинг або хресний хід, якщо це проти нашого бажання чи волі; не візьмемо у руки, не піднімемо транспаранту, лозунгу, якого не поділяємо повністю;
- не піднімемо руки при голосуванні за пропозицію, якій не співчуваємо щиро; не проголосуємо чи то явно, чи таємно, за особу, яку вважаємо негідною;
- не дамо загнати себе на зібрання, де очікується примусове, викривлене обговорення питання;
- миттєво залишимо засідання, зібрання, лекцію, спектакль, кіносеанс, як тільки почуємо від оратора брехню, ідеологічні нісенітниці чи безсоромну пропаганду;
- не підпишемося та не купимо жодну газету чи журнал, де інформація спотворюється та викривляються факти.
У цьому нехай допоможе усім нам Милосердний Господь, Сонце Правди!
Від політиків вимагаємо відновлення діалогу, віднайдення мирного виходу із суспільної кризи. Наші політики - провладні та опозиційні - мають схаменутися, почати жити за правилами правової держави та солідарності, перестати обманювати і обманюватися. Тільки відновлення взаємної довіри у політикумі та у всьому суспільстві може стати початком нової сторінки історії України.
Всіх християн ми закликаємо до посиленої молитви за Україну! Наша країна, як давній Ізраїль, або знайде в собі сили для мирного преображення і початку життя за Божими заповідями, або відійде в минуле як така, від якої відвернулося Боже благословення.
Але наших зусиль не достатньо. Необхідна ще політична згода почати жити слухаючи Закон Божий і людський, поважаючи права і гідність громадян, плекаючи солідарність нашого суспільства.
Сьогодні від наших політичних лідерів залежить, чи буде благословенний цей народ. І всі ми маємо молитися, щоб політикам вистачило мудрості, мужності, взаємної довіри для початку нового життя. Яке б рішення не прийняли політики, - народ, а особливо християни, вже сьогодні мають проявити себе як люди із гідністю та совістю.
Підписи (додаються в порядку того, як вони надходять):
Протоієрей Андрій Дудченко, клірик Спасо-Преображенського собору в Києві (УПЦ), редактор сайту «Київська Русь»
Юрій Чорноморець, доктор філософських наук, вірянин УПЦ
Протоієрей Віталій Ейсмонт, Овруцька єпархія УПЦ
Протоієрей Ігор Савва, Запорізька єпархія УПЦ
Священик Валентин Гороховський, Херсонська єпархія УПЦ
Костянтин Сігов та Ірина Пастернак, УПЦ
Протоієрей Миколай Тишкун, клірик Спасо-Преображенського собору в Києві (УПЦ)
Диякон Іван Гичун, клірик Спасо-Преображенського собору в Києві (УПЦ)
Леся Іванченко, Київ, УПЦ
Протоієрей Богдан Огульчанський, Київ, УПЦ
Денис Кондюк, пастор євангельської церкви, Київ
В'ячеслав Горшков, Київ, УПЦ
Священик Ігор Григола, Волинська єпархія УПЦ
Анастасія Верстюк, Київ, УПЦ
Юрій Юрченко, УГКЦ
Наталія Єпіфанова, УПЦ
Олексій Кузьменко, УПЦ
Юлія Зубкова, екс-редактор англійської версії офіційного сайту УПЦ
Петро Боканов, Мангейм, РПЦЗ
Олена Мухова, Мангейм, РПЦЗ
Тетяна Деркач, Київ, УПЦ КП
Протодиякон Віктор Мартиненко, прес-секретар Володимир-Волинської єпархії УПЦ
Наталія Міссірова, Київ, УПЦ
Юрій Кірпач, США, ПЦА, екс-викладач КДА
Тетяна Даневич, Києво-Святошинська Церква ЄХБ
Марія Пилипчак - керівник дитячого ансамблю»Цвітень» при національному народному хорі імені Григорія Верьовки, член спілки композиторів України, м.н. співробітник ІМФЕ ім. М.Рильського НАН України
Щедрин Виктор Андреевич, Москва, РПЦ МП
Протоієрей Георгій Тарабан, секретар Сумської єпархії УПЦ
Яков Ревякін, УПЦ
Протоієрей Георгій Коваленко, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, речник Предстоятеля УПЦ
Денис Горенков, президент Союзу студентів-християн
Михайло Черенков, доктор філософських наук, віце-президент Асоціації Духовного відродження
Священик Іоанн Тунський, УПЦ, Тульчинська єпархія
Ольга Тунська, дружина священика УПЦ МП, Одеса-Вінниця
Антон Савва, студент ЗМУ, вірянин УПЦ МП, Запоріжжя
Володимир Мельник, УПЦ, Суми-Нідерланди-Іспанія
Священик Корнилiй Зубрицький, клiрик УПЦ в Канадi
Протоієрей Євген Заплетнюк, УАПЦ
Диякон Володимир Крикливий, Херсонська єпархія УПЦ КП
Олеся Лісовенко, Київ, УПЦ
Максим Солодкий, журналіст, Київ, УПЦ
Петро Цимбал, Ірпінь, УПЦ
Новак Світлана, УПЦ, Київ, релігієвед, педагог, психолог
Юрій Вестель, Київ, УПЦ
Протоієрей доктор Михайло Димид, Львів, УГКЦ
Олена Кулигіна, журналіст, РКЦ
Інга Леонова, США, ПЦА
Диякон Ярослав Мінєєв, Дніпропетровська єпархія УПЦ
Илья Бей, магистр богословия, Запорожье, УПЦ
Польцева Наталія, м.Харків, православна
Геннадій Христокін, кандидат філософських наук, УПЦ
Якщо ви бажаєте приєднатися та додати свій підпис під це звернення, можете писати в коментарі до цієї публікації, або надсилати свій підпис на адресу: [email protected]. Зазначайте, будь ласка, місто чи країну, та конфесію, до якої належите. Просимо взяти до уваги, що можливе додання підписів не тільки кліриків та мирян УПЦ, а всіх християн незалежно від конфесії.
Здравствуй,
мальчик за серым щитом, выполняющий мерзкий приказ!
Как же ты
пожалеешь потом, что сегодня стреляешь в нас!
Ты кого
защищаешь, сынок? Тех, кто дал поглодать тебе кость?
Ну, зачем?
Почему? Как ты мог? Ты ведь в этой стране не гость!
Кучу денег
притащишь домой, год не будешь вставать с дивана!
Только помни, на
деньгах - кровь! Кровь Серёженьки Нигояна!
Когда будешь
лететь в Шарм - эль - Шейх, отдыхать после братоубийства,
За тобой
потянется шлейф - то проклятья за Юру Вербицкого!
Когда будешь
лететь назад и тащить шмотья чемоданы,
Не забудь, что это
- глаза, те, что выбили на Майдане!
Когда будешь
сыну и дочке покупать игрушки и велик,
Не забудь - это
печень и почки, что отбили у вас в райотделе!
А когда квартиру
получишь, голяком в теплой ванне ляг.
Вспомни парня, которого
мучил на морозе ваш толстый хряк!
Мальчик-мальчик…
погоны померкнут, деньги кончатся… жизнь продлится!
И короткого
слова «Беркут» ты до гроба будешь стыдиться!
ПЕРЕПОСТ;Среди
всех шокирующих кадров событий в Киеве, которые потрясают Украину и мир, меня
"убила" одна, казалось бы, ничем особым не примечательная сценка.
Непримечательная в том плане, что речь не идет о побоище, жутких ранениях,
пытках или издевательствах. Но которая намного ярче демонстрирует смысл
происходящего, чем пылающие автобусы и горящие правоохранители.
Эту сцену случайно засняли операторы польского ТВ
(http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&.. ). На 5.05 минуте
отчетливо видно, как группка граждан - девочка, молодой мужчина и пожилой
гражданин - жмутся к стене здания, чтобы пропустить бойцов МВД, спешащих
"в бой". Судя по картинке, речь никак не идет о протестующих - так,
три обывателя, спешащие по своим делам и волей судьбы оказавшиеся на пути
"Беркута".
И вот один из "правоохранителей", проходя мимо этих граждан,
мимоходом оборачивается и плюет в лицо одному из них. Просто так. От нечего
делать. И спокойно идет дальше. Вытирая слюну с лица, идет своей дорогой и
оплеванный товарищ - а что ему еще остается делать?
Я никому не судья, но что-то подсказывает, что ни солдат, служащий своему
народу, ни просто мужчина так не поступает. Так поступает жалкое создание,
ощутившее безнаказанность и каплю власти, и в своем ничтожестве упивающееся
этим.
И в силу врожденного скудоумия оно даже не понимает, что, вполне возможно,
своим презрительным плевком в одну секунду сделало из равнодушного (а может
быть - и лояльного к власти) обывателя кровного врага. Врага этой власти и
всех, кто ее представляет.
Потому что любой человек, имеющий хоть каплю самоуважения и сохранивший хотя бы
намек на чувство собственного достоинства, не забудет этого плевка себе в лицо
никогда в жизни. А потому власть, относящаяся так к своим гражданам, начиная с
уровня рядовой сошки в погонах, обречена.
Собственно, эта сценка - яркая иллюстрация того, чего хотят сторонники Майдана:
жить в державе, которая не плюет тебе в лицо в прямом и переносном смысле. Жить
в стране, в которой можно себя уважать. И кто осмелится осудить их за это?