"Давно не було таких теплих маршів": тисячі бійців пройшли центром столиці
Люди, що прийшли подякувати військовим та ветеранам, дарували їм квіти, приносили воду та скандували: "Герої!"
Збір у парку Шевченка деякі підрозділи оголошують ще на дев’яту ранку: потрібно встигнути знайти побратимів, поки не почнуться перебої зв’язку через величезну кількість людей, щоб мати час з усіма привітатися, обійнятися та наговоритися. Формуватися ж колони починають лише близько 11 години.
За задумом організаторів, велика група матерів та інших родичів загиблих на Донбасі воїнів із портретами захисників у руках має йти на самому початку колони. Однак нерідко матері загиблих приєднуються безпосередньо до "коробочок" підрозділів, у яких служили герої, вирішують йти разом із побратимами своїх близьких. Але і без урахування цивільного одягу родичів загиблих військові колони виходять доволі різномастими. Можна тут побачити і парадну форму ЗСУ, і польовий піксель, і популярний серед добровольців мультикам, і чорні або білі футболки із назвами підрозділів. Хто прийшов на ходу із нагородами, хто - без. Хто у береті, хто у бейсболці, а хто у бандані. Але роблячи колони менш "прилизаними", зовсім не схожими на колони військовослужбовців під час офіційних парадів, це, водночас, робить їх і набагато живішими, реальнішими. Здається, ось-ось з-за рогу винирне побитий фронтовий "течик" або наспіх розмальований фарбою з балончиків джип - одним словом, якась проста "техніка", яка так само, як і ці трохи різнокольорові лави, дійсно відповідатиме реаліям українського фронту…
Щонайменше годину стрій "вибудовується", вирівнюється, шикується. "У ряд по чотири!", - лунає то тут, то там. "…По шість!", - трохи згодом. "…По дванадцять!" - зрештою, з’ясовується ближче до початку ходи. Втім, ані це, ані щохвилинні прохання відступити на три кроки назад, на два кроки вперед чи на десять кроків вліво - не те, чим можливо хоч трохи здивувати людину з досвідом військової служби. Хоча це, звісно, не найприємніший спосіб провести час. "Якщо з'явиться бажання повернутися на контракт - треба буде просто знову сходити на будь-який марш…", - сміється ветеран з 54-ї ОМБр, вкотре рахуючи власні кроки.
Після тривалих рівнянь всі нарешті рушають у бік Майдану. По всьому шляху Маршу захисників вздовж дороги стоять люди - у вишиванках, з дітьми, прапорами та квітами. У деяких жінок на очах сльози. "Дякуємо! Дякуємо! Ге-ро-ї! Дякуємо!" - безперервно скандує натовп. "Але це насправді дуже приємно…", - зворушено каже боєць, який 15 хвилин тому іронізував щодо перспективи нового контракту.
Учасників маршу, за різними оцінками, від 10 до 15 тисяч.
На вулиці сонячно та доволі спекотно. Особливо це відчувається, коли крокуєш у формі. Чи не кожні 50 метрів хтось з киян, що прийшли подякувати бійцям, підбігає до військових, щоб роздати їм холодну воду у пляшках. Не відмовляється ніхто. І тут вже настає черга бійців усміхатися та дякувати.
На Хрещатику, ближче до Майдану Незалежності, при наближенні тієї чи іншої колони гучно оголошується, хто саме крокує вулицею. "93-я... 14-та… 54-та… 44-та…", - номери, номери і знову номери підрозділів. "Іде об’єднана колона наших медиків, серед яких - і "Госпітальєри", і ПДМШ...", - згодом лунає над Хрещатиком. Медиків люди зустрічають ще гучнішими аплодисментами. На початку колони їде на візку Яна Зінкевич, незмінний комбат "Госпітальєрів". У кількох метрах від неї - іще одна дівчина-медик на візку.
На багато метрів вздовж Хрещатика розкладені великі листи паперу - на них малюють діти - українські прапори, калину, тризуби та просто все, що заманеться.
Обходиться без довгих пафосних промов. З Майдану Незалежності, який можна сміливо вважати кінцевою точкою маршруту, бійці прямують здебільшого на Михайлівський майдан - до Стіни пам’яті, до своїх, які не змогли бути поруч. Дорогою з бійцями, які вже розсипалися на маленькі групки, часто просять дозволу сфотографуватися люди. Не втрачає такої можливості і якийсь веселий іноземець. Він підходить до хлопців з "Правого сектору", разом з ними розгортає їхній вкритий автографами та малюнками бойовий червоно-чорний прапор, радісно усміхається у об’єктив камери своєї подруги. Коли фото зроблене - тисне усім руки, ще раз дякує та радісно й щиро викрикує єдине, мабуть, відоме йому привітання: "С Новым годом!".
Але - так і дійсно розпочинається 29 рік української незалежності. А ще - шостий рік війни.
Фото: facebook.com/andrei.rumaryk
"Давно не було таких теплих маршів", - усміхається дівчина з 93-ї. І має вона на увазі зовсім не літню погоду. Хтось, навпаки, сумує. "…Піду я, мабуть, тепер у 72-гу, - гарячкує бородатий чоловік з яскраво-зеленими очима. Він воює з літа 2014 року, але тепер - кілька тижнів як звільнився з армії. Ще кілька днів тому планував залишатися вдома, звикнути до "гражданки", мріяв створити родину, однак після маршу емоції беруть своє. - Піду…". Але поки що - йде не у військкомат, а кудись із побратимами, які, наперебій щось весело розповідаючи, тягнуть його у метро.
Валерія Бурлакова, "Цензор.НЕТ"
Фото та відео - Олег Богачук
Вон дуже роздратовані на Зелю.
Спамьте и вся недолга
Низький уклін Президенту Зеленському за це
ось цих хлопців
Де подивитися кваліфікаційні вимоги та критерії, за якими саме цим митцям довірили імідж ЗСУ, та за який гонорар?
Чи цим можна, вони ж не баригі?
спасибо Владимиру Зеленскому, за то, что он дал понять, кто есть кто в Украине
(Яніна - сонечко наше)
парадом непобеждённых а когда будет победа будет и парад победы надеюсь неразделённый
на непобеждённых и утомлённыхотвойны..........
2. Представитель США встречается не с Зеленским , а с Порошенко.
Выводы делаем сами.
Та їхні рани,їх слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких гірких,
І без імен. Вони для нас- Герої.
Вот только одного не пойму, о параде слышно на каждом углу, а о реакции на этот парад свинособак из за поребрика ничего не слышно.
Или я их не слышу или притаились суки.
1. хто він Є.
2. хто його обрав.
3. де його місце.
4.ХТО йому буде окреслювати ЧЕРВОНІ ЛІНІЇ.
5. Що з ним буде, якщо він за якусь з них заступить.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2669586729772057&set=a.353058151424938&type=3
ХУДШИЙ КЛИП БАДОЕВА.
- Если Вы хотите понять суть явления, всегда смотрите на сопровождающую его эстетику.
Стиль раскрывает фон - то самое глубокое содержание, которое часто хочется спрятать.
Алана Бадоева я помню со времён «Чёрного квадрата».
95-й квартал я помню со времён, когда мы разыгрывали Баскова.
Все они - весьма талантливые и неплохие сами по себе ребята.
Вот только сегодня они слегка промахнулись.
Есть вещи, которые ни сыграть, ни сымитировать не удаётся.
А есть ещё непопадание в момент.
Официальная часть сегодняшнего празднования неплохо смотрелась бы году в 2012-м.
А сегодня напомнила мне старый советский анекдот:
- Леонид Ильич, как прошли похороны Суслова?
- Ужасно! Просто ужасно. Когда заиграла музыка, я единственный, кто догадался пригласить даму потанцевать.
Организаторы официальной части не попали ни в момент, ни в стиль.
Это потому, что у них - другой фон.
Знаете, я устал уже объяснять бизнесменам, что войну не вытолкнуть и не купить. Что война - старшая масть.
Она доминирует над всем и всегда возьмёт своё. Сожрет все другие интересы и договорняки.
Фон этих добрых, неплохих и талантливых людей, желающих добра Украине, никак не совпадёт с реальными потребностями Украины.
У них другие ценности.
И, возможно, это было бы не так заметно, если бы не альтернативный марш ветеранов.
Марш ветеранов («да никто не придёт»), он и решил все.
Не удаётся заколдовать войну.
Киплинг, выступая перед высшей английской студенческой элитой, сказал им:
- Однажды вы встретите людей, которым безразличны ваши титулы, деньги и связи. И тогда вы поймёте - насколько вы нищие.
Тот неловкий момент, когда на неофициальное мероприятие пришло больше людей и его приветствовали сильнее и ярче, чем на неплохое представление неплохого режиссёра, организованного из главного офиса страны.
Да ещё по такому поводу.
А потом ещё капитан НГУ Денис Прокопенко, вышедший на награждение, не отдал честь Верховному Главнокомандующему.
Резкое несовпадение ценностей партии мира и партии Чести (которую «партия мира» любит называть «партией войны») - наглядно продемонстрированное, вот чем запомнится сегодняшний день.
Триумфальная победа Зеленского на выборах, начинает медленно таять, как мороженое на солнце.
Сегодня мы увидели первые потеки.
Артисты и бизнесмены, нарід, не хотят войны.
Они хотят мира и процветания, и вот, чтобы в семье без скандалов.
Да только войну не перетанцуешь.
Шариками не прикроешь. Роялем не переиграешь.
Она выстрел слышит, а наигрыш - нет.
Всякое дело стоит ровно столько, сколько людей готовы за него умереть.
При всём уважении к тем поклонникам Зеленского, что сосредоточены на «миръе», хотят покоя и процветания, и готовы идти для них на уступки врагу, они не пойдут за все это умирать.
Ни за снижение тарифов, ни за экономическое процветание, ни за курс доллара, ни за возобновление «Сватов» люди не ходят умирать. И убивать.
А те, кто сегодня шёл на марше ветеранов, ходили.
И пойдут снова, если что.
Да, собственно, и вышли.
1) Ни одного эксцесса на марше воевавших.
Знаете, что это значит?
Это означает высокий уровень организованности.
2) Число участников около пятидесяти тысяч.
Знаете что значит это?
Это означает целую общественную группу, объединённую едиными базовыми ценностями.
Сегодня стало понятно, что политика односторонних уступок Путину не сработает.
Я месяц предупреждал Зе-команду: не игнорируйте ветеранов.
Любое серьёзное столкновение с ними вы проиграете.
Лучшее, что вы можете сделать - наладить с ними системные отношения и принять их требования.
Вам придётся перестроиться.
Ветераны не перестроятся. Весь хлам и сомнения они оставили на нуле.
Я не желаю зла ни Зеленскому, ни команде.
Я хотел бы, чтобы у них получилось.
Но, дорогие коллеги, чтобы у вас получилось, вам надо не просто менять риторику и политику в отношении войны и Москвы, армии и безопасности.
Ваши планы ужЕ не работают.
И надо бы ужЕ придумывать что-то взамен.
Что-то более разумное и соответствующее историческому моменту.
Вам надо начинать процесс ценностной перестройки. Перестройки лично себя. Перестройки своих представлений о мире. О стране. Об обществе, в котором вы живёте.
Начинайте, пока не поздно.
Если вы хотите остаться у власти, вам не удасться остаться бизнес- и шоуменами.
Вам придётся принять реальность войны.
И поступать соотвественно.
Спокойная сила страшнее буйной.
Многие боялись гражданского противостояния.
Но как раз желания гражданского противостояния ветераны не продемонстрировали.
А вот то, что не допустят попыток спустить в унитаз Украину - показали точно.
И ещё одно. Общество воочию увидело своих защитников. Официальный парад это сильно, но все-таки по указу.
А тут - сами. Со всех концов Украины.
Если бы сегодня ветераны напились, скандалили, полезли в драку, вам можно было бы не беспокоиться.
Это была бы демонстрация слабых - истериков.
Такое движение можно размыть, расколоть, перекупить. Внушить к нему презрение, отвращение.
Но они спокойно прошли в количестве пятидесяти тысяч человек по центру столицы, и даже ноги никому не отдавили.
Вот это - страшно.
Страшно тем, кто попробует их не услышать и нарушить красные линии.
Мы все любим Украину.
Но лучше начинайте беспокоиться. УжЕ.
З.Ы. За название поста спасибо https://www.facebook.com/seniorwhoever?__tn__=%2CdKH-R-R&eid=ARBhEphm8qxALcZ9ia7V_AOC1d193eBpyfy-gXn8Cv3MZXBB5rL_hwjxgS2DLr7yb2moIHyJhHlw4UzK&fref=mentions Olena Boltushkina .
https://www.facebook.com/www.spilka.veteraniv.ato/?__tn__=kCH-R&eid=*****************************-5OOYgn8veZDBW7AoGAFtATfdxlJdhOMuRVg8wSlcKCGgcuLPct&hc_ref=ARTs-inIstYK0cbkmTLJKFOveWgLCyIkbTixr4sBCFEKKrCPb_CJ_Omrs6mHsjMAoSI&fref=nf&__xts__%5B0%5D=68.ARCiZ3VMsqZX9LSqkz_qb96jLnI4nXHvx_LDBMPdiKNv0E3tkxb4qHOx_zRx4RC5I0Z_1fTOwXlOumhk97v00v7uy2kKWc5rgIPaQAZMrImXBmAXyOnyDA0GmjRDo-W7VDzvVxQMnzmR_nVUsTAXNcJ3HYbbg0WSXpboLVvPyg1K2pFPyK6dejtW9gW8AJ-iggwhD0cAJk-4fAgI3xbTXajH3rqiCcI5WawfnSsn4ub8zc4vZB405edvgX86S5sy4FexXIl3XXrGEvx_C_dVkAE9rVWlpsrMAZicQ5DVcACDXC3dKrco6wlMI8CDhtTvRmmk2ZZhe9APzZ-k6TueREOxcn_QfpCiHmG7Uw Рух Ветеранів України
https://www.facebook.com/www.spilka.veteraniv.ato/videos/3562316790461227/?__xts__%5B0%5D=68.ARCiZ3VMsqZX9LSqkz_qb96jLnI4nXHvx_LDBMPdiKNv0E3tkxb4qHOx_zRx4RC5I0Z_1fTOwXlOumhk97v00v7uy2kKWc5rgIPaQAZMrImXBmAXyOnyDA0GmjRDo-W7VDzvVxQMnzmR_nVUsTAXNcJ3HYbbg0WSXpboLVvPyg1K2pFPyK6dejtW9gW8AJ-iggwhD0cAJk-4fAgI3xbTXajH3rqiCcI5WawfnSsn4ub8zc4vZB405edvgX86S5sy4FexXIl3XXrGEvx_C_dVkAE9rVWlpsrMAZicQ5DVcACDXC3dKrco6wlMI8CDhtTvRmmk2ZZhe9APzZ-k6TueREOxcn_QfpCiHmG7Uw&__tn__=H-R 5 hrs · https://www.facebook.com/Zirnytsia#
Знаємо, що мережа повниться відео з Маршу Захисників України.
Але це - трошки особливе, оскільки демонструє не тільки "залаштунки", а і невеличкі інтервью частини організаторів.
Саме через них можна зрозуміти найважливіше - ідеологічну складову Маршу. І ще раз насолодитись заходом, рівних якому Україна ще не знала!
Від редакції
Цей текст від нашого колеги Готелєра-бандерівця. На двох мовах, аби усім було зрозуміло по всьому світі, де нас читають.
Вирішив не відразу написати свої враження від Маршу Захисників, а почекати пару днів, щоб емоції улягліся. І ось пишу.
Вранці, 24 серпня, зібралися з родиною та сусідами і висунулися в центр. Зустрілися з друзями, сіли в метро, виходимо з вагону на станції Льва Толстого, близько 10-ї ранку, щоб йти у парк Шевченка. Йдемо по станції на вихід. З нами Гєна, волонтер з 2014 року. Одягнений в усі кольори хакі. Вид суворий, голос гучний, глибокий. Типаж людини такий, що привертає увагу поліції.
Під колоною стоять два молоденьких поліцая, сканують простір. Народу тьма. І ось поліцаї зупиняють погляд на Гєні і переводять фізіономії в режим «рентген». Гєна це помічає, рішучим кроком підходить до них і гучним голосів заявляє: «Слава Україні!».
У поліцаїв округлюються очі. Проходить двосекундна пауза, і під склепіннями станції Льва Толстого вибухає грім: «Героям Слава!».
У поліцаїв відпадають щелепи. Гєна переможно крокує до ескалатору.
Виходимо з метро, йдемо до парку Шевченка. І ось тут у мене виникає дежавю з атмосферою Майдану. Тільки на Майдані у повітрі ще була небезпека, невизначеність, загроза. А на вулицях Києва 24 серпня була атмосфера Майдану, яку важко описати. Це як єднання з Всесвітом.
Якщо спробувати виразити єдиним словом те, що було на площі Шевченка з 10 години ранку 24 серпня, і з 11:20 На Хрещатику, то це слово було «ДЯ - КУ - Є - МО!».
На всьому протязі від Університету до Майдану Незалежності стояли люди, плескали в долоні і безперервно скандували «ДЯ - КУ - Є - МО!».
Мені було дуже цікаво, що, де і як відбувається, тому я носився, як сайгак, від Університету по бульвару Шевенко і Хрещатику до Майдану і назад, і вбирав в себе враження та емоції. Колона Маршу була величезна. Голова колони підходила вже до Майдану, а хвіст ще формувався біля Університету. Формування відбувалося з ходу, тому що площа перед Університетом просто не вміщала всіх учасників Маршу.
Величезна кількість людей у вишиванках. Діти - так майже всі.
Безперервно гриміло в повітрі:
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
СЛАВА НАЦІЇ! - СМЕРТЬ ВОРОГАМ!
УКРАЇНА! - ПОНАД УСЕ!
ПУТІН - *****!
І ось стоїть група пенсіонерів, солідних, сивих, усі в вишиванках. Після чергового наголосу про плішивого царька московії один з дядьків каже: «Панове, а мені здається, що скоро ми будемо скандувати «ЗЕЛЕНСЬКИЙ - ПОЦ!».
На Хрещатику. Дівчинка з мамою, років 7 - 8. На дівчинці блакитне платтячко, жовта сумочка. Мама в вишиванці, і у мами ще дитя в колясці. І ось дівчинка зустрічає кожну колону і таким тонесеньким голосочком кричить «СЛАВА УКРАЇНІ!», «СЛАВА НАЦІЇ!», «УКРАЇНА!». І дорослі камуфляжні дядьки посміхаються і кричать в усі свої горлянки «ГЕРОЯМ СЛАВА!», «СМЕРТЬ ВОРОГАМ!», «ПОНАД УСЕ!» (Відео додається).
Тим часом мої друзі-болгари, яких я за час роботи в прекрасній країні Болгарії встиг перетворити на бандерівців, дивляться стрім з Києва і задають питання, типу, а що це за червоно-чорні прапори, і чому їх так багато? А це правда відбувається в Києві чи ні? А ти там? А такий натовп в центрі Києва, а влада де?
Я посилаю болгарам короткі шматки відео від Університету, з Бессарабки, із Хрещатика, з трибуни нашого гідранта. У відповідь здивування: у вас там що, взагалі немає загороджень? Ти там лазиш де завгодно? Пишу що так, саме так. І це істина.
Працює та саме велика самоорганізація, яка працювала на Майдані. Немає загороджень, немає тих, хто стежать і керує. Цей увесь величезний натовп людей управляється якимсь єдиним духом, як колонія мурашок або бджіл. Ті, хто стоїть на узбіччі, плескає у долоні кричить «Дякуємо!», Навіть не палять! А хто хоче палити або їсти, йдуть н тротуари і лавки Хрещатика, і там палять!
Величезна кількість відомих політиків на Хрещатику. Ну, тих, які бариги. Мастафа Джемілєв, Ірина Геращенко, Уляна Супрун, Георгій Тука. Вважаю, що відомі блогери, адепти хунти, були всі. Бачив Лука Горького, Мирослава Гая, Сержа Марко. Яніні Соколової так взагалі не давали пройти, все хотіли з нею селфі. А ось хлопців з народу, які зараз влада, не зустрів. Напевно, сиділи біля телевізора, дивилися, і злобно гризли нігті.
А як вітали колони Криму, Донецької та Луганської областей! Коли йшли ці колони, просто стояв рев по шляху!
Потім я зацікавився, а де ж поліція? Хто ж мене, громадянина, охороняє тут? На всьому шляху від Університету до Майдану бачив трьох. Поліцаї просто стояли і не заважали громадянам України святкувати день незалежності. Побіг шукати інших поліцаїв. Ну не може ж їх не бути, коли по центру Києва ходять і кричать десятки тисяч людей. Виявив гнізда, де гніздилася поліція. Наприклад, на Городецького, автобус з поліцаями стояв на дорозі між кінотеатром і кафе. Поліцаї розслаблено палили і розмовляли по телефону з кумами, домовлялися на вечір. Деякі сиділи в кафе. І тут у мене з'явилася думка, що поліцаї більше вірять в самоорганізацію українців, ніж в директиви своїх начальників. Сподіваюся, що я прав.
Коли втомлені від війни і зубожіння 73% народу України обрали нинішнього гідранта, я на сторінках ЛО попереджав, що захисники України відійдуть в сторону, і почекають, поки ця зелена піна не осяде, щоб не забризкала мундир. Ось і сталося перша дія. Реальні захисники України не стали брати участь в шоу гідранта.
Мій висновок. Це була репетиція Майдану. Гідранту і упоротим зелебобікам час серйозно замислитися про своє майбутнє.
Ваш готельер-бандерівець.
https://defence-line.org/2019/08/dya-ku-ye-mo/
там же и русскоязычный текст