Україні потрібен мир, але не за будь-яку ціну

Автор: Павло Ґрод

Президент Світового Конгресу Українців Павло Ґрод спеціально для Цензор.НЕТ пояснив позицію СКУ щодо того, як Україна та президент Зеленський опинилися в центрі американської політики, про майбутні перемовини по Донбасу і шляхи досягнення миру. "Україна перебуває в центрі внутрішньополітичної кризи в США, яка може вплинути на американське президентство і послабити Україну в критичний момент", - вважає він.

Оскільки Президент України Володимир Зеленський цього тижня приїжджає до Сполучених Штатів на відкриття Генеральної Асамблеї ООН та на першу його зустріч із Президентом США Дональдом Трампом, перед ним постає складне завдання: він не повинен втягуватися в партизанську боротьбу, переконуючи Трампа підтримати позицію України щодо миру.

У жовтні очікується зустріч України, Росії, Франції та Німеччини в Парижі, щоб укласти мирну угоду для закінчення війни, яку Росія розпочала п'ять років тому, у результаті якої загинуло 15 000 українців, тисячі – важкопоранені і 1,6 мільйона були змушені залишити свої домівки на сході України.

Україна ризикує сісти за стіл переговорів ослабленою, якщо тільки Сполучені Штати не нададуть повної підтримки та не спонукатимуть Європу до цього. Німеччина та Франція вбачають у політичній недосвідченості Зеленського можливість досягти прориву в переговорах Нормандського формату, сподіваючись, що він піде на компроміс у питаннях, у яких його попередник не йшов.

Під час нещодавньої дискусії на щорічній зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) в Києві з Леонідом Кучмою, колишнім президентом України та головним переговорником в рамках Мінських угод, він розважливо сказав: "Дотримуйтесь Мінських домовленостей. Безпека виходить на перше місце. Ви маєте відвести війська, відвести важке озброєння, повернути нам кордон, і тоді ми проведемо вільні вибори". Формула миру зрозуміла. На жаль, Кучма не був оптимістичним щодо довгоочікуваної зустрічі Нормандського формату. "Зеленському доведеться дуже важко - він буде один проти трьох людей", - прогнозував він.

Успішний обмін полоненими між Кремлем та Києвом минулого місяця відновив надію, що мир, нарешті, може бути досягнутим. Але дії Москви показують, що Росія не бажає знайти довгоочікуване рішення. Завдання Путіна прямолінійні. Він хоче контролювати Україну як частину сфери впливу Росії шляхом введення в Україні постійного регіонального уряду, що контролюється Росією, або продовжуючи дестабілізувати Україну та перетворювати її на неспроможну державу через свою війну, що триває.

Проблема полягає не в тому, чи слід застосовувати Мінські угоди, а в тому, як вони виконуються. Росія хоче, щоб Україна визнала особливий статус для регіону Донбасу та негайно провести вибори, у результаті яких підконтрольні Росії найманці стали б членами парламенту України. Україна та її союзники завжди займали позицію, що після того, як російські війська та найманці разом зі зброєю покинуть територію і Україна відновить контроль над російсько-українським кордоном, внутрішньо переміщені особи повернуться додому, мине кілька місяців і почнеться відбудова, лише тоді вибори відбудуться на Донбасі.

На початку цього місяця у Берліні німецькі співрозмовники, які беруть безпосередню участь у мирних переговорах Нормандського формату, окреслили свою мирну пропозицію. Дивно, але вони запропонували Україні погодитися з умовами Росії та провести вибори на окупованих територіях до будь-якого виведення військ та повернення половини населення, що були вимушені покинути свої домівки через окупацію.

Німці запропонували, щоб ці вибори були під наглядом Організації з безпеки та співробітництва в Європі, а російські сили мали б розміщуватися у їхніх казармах. Це недалекоглядна пропозиція. Коли ОБСЄ незмінно заявляє, що вибори не відповідали міжнародним стандартам, нові лідери не отримають ніякої допомоги від ОБСЄ, як це відбувалося на десятках виборів по всьому колишньому Радянському Союзу.

Формула "миру за будь-яку ціну" узаконить іноземні окупаційні сили в Україні, створить тривалий розкол у країні та відтягне Україну від її шляху до євроатлантичної інтеграції, чого саме хоче Путін. Україна не може погодитися на вибори доти, доки не може бути гарантована безпека її громадян, доки не дозволений реальний політичний дискурс, і доки ті мешканці, які були змушені тікати, не зможуть повернутися і проголосувати.

США, Німеччина та Франція не повинні вимагати від України приймати будь-яку мирну угоду, що змусить Україну провести вибори, поки окуповані території на Донбасі залишаються поліцейською державою під російським контролем. В іншому разі ці "союзники" назавжди дестабілізують Україну з підконтрольним Росії анклавом на сході України. Мирний план під керівництвом Путіна розіб'є Україну назавжди.

Якщо когось треба змусити, то це саме Володимира Путіна. США, Канада, ЄС та їхні союзники повинні продовжувати посилювати санкції проти Росії та підтримувати Україну. Прогинання перед Путіним ще більше посилить його позиції і доведе, що агресія діє, і це матиме серйозні наслідки далеко поза межами України.

Павло Ґрод, Президент Світового Конгресу Українців, спеціально для "Цензор.НЕТ"