Не сталося. Рік Зеленського

Автор: Ярослав Юрчишин

Старі політичні еліти не усунені від влади - другий уряд повний людей Ахметова, Бахматюка та іже з ними. Позитив - прийшло розуміння, що новизна без професійності та доброчесності мало чого вартує.

Миру немає - є постійні намагання видати поступки Росії за шлях до нього. Визнання сепаратистів намагаються зобразити як включення жителів окупованих територій до мирних переговорів. Постійні ритуальні танці навколо виборів в ОРДЛО. Періодичне звільнення заручників - величезний плюс, але смертей на війні не поменшало. При цьому тема протидії #МінськаЗрада консолідує активну меншість, незалежно від політичних симпатій.

Корупція залишилася. Брат керівника патронатної служби ймовірно продає посади. Справу відкрили на викривача цієї корупції, керівник патронатки і далі рулить державою. Кумівство перетворилося на квартальство. У кожної влади має бути свій Свинарчук чи Саша Стоматолог. Розуміння, що боротьба з корупцією - це наслідок створення системи справедливості - так і не настало.

Тиск на активістів посилюється. Навіть на тих, які вітали зміну президента. Вони ж, активісти, і далі намагаються вірити у казку про поганих бояр при хорошому царі. Що Венедіктова пресує Стерненка лише на замовлення Портнова та Дубінського, що Бабіков самостійно, без погодження переписує хронологію подій Майдану, переконуючи що не підпал офісу ПР став наслідком знущення з майданівців з боку "Беркута", а навпаки. Втрата правоохоронної системи триває і галопує.

Україна на міжнародній арені. Спочатку було велике зацікавлення, яке змінилося...коронавірусом. Зараз всім не до нас. Провини Зеленського тут точно немає. Справа імпічменту Трампа - теж спадок. Звісно, Оман ставить купу питань. Але важко перетворити на суб'єкта країну, суб'єктність якої для тебе не є цінністю, бо ти виховувався у пострадянській споживацькій картинці світу. А державників поруч не багато.

Економіка..Пробували. Та другий уряд Зеленського, так видається, повернувся до тактики контролю держпідприємств, а не їхнього продажу та оптимізації. Тому й далі, критикуючи МВФ та Сороса, змушені позичати в МВФ, а Сорос фінансує боротьбу з коронавірусом та кризою.

Олігархи. Тут традиційно без змін. Є улюблені (Коломойський), є ті, з якими треба рахуватися та запрошувати до співпраці у кризові часи (Ахметов), є ті, яких намагаються наздогнати, але готові домовлятися (Жеваго). Зміна правил гри не відбулася. Бізнес дуже позитивно показує себе під час кризи, з якою влада не справляється.

Довіра до влади падає. Маючи шалений кредит довіри, найвищі рейтинги і для себе, і для свої партії, і для уряду, і для парламенту - для всього що мало стосунок до президента - його розтрачено майже впусту. З системних речей - ринок землі. Хай навіть і дуже урізаний та відкладенний. При цьому запас міцності для важливих рішень ще є: альтернативи Зеленському досі немає.

З попередниками порівнювати не буду. Умови зовсім не підходять для порівняння. Просто зафіксую, що дуже б не хотілося підсумовувати весь президентський термін словами "не сталося". А щоб цьому запобігти є два гравці - Зеленський та активна меншість у суспільстві. Чи вони зіграють - все залежить від нього та нас.

Ярослав Юрчишин