Навчання Combined Resolve очима офіцера ЗСУ Івана Яблонського

Автор: Іван Чупа

Комбайнед Резолв - це великі міжнародні навчання, які проводять США на території Німеччини, на одній з військових баз поблизу міста Хохенфельс. Про них розповідає Ivan Choopa.

Цензор.НЕТ публікує фрагменти оповідання бійця.

Навчання почалися раптово. Всі знали дати. Всі знали "що" і "коли". Але все одно були не готові. Там радіо не робить. Там майлз недокрутили.

Але навчання почалися. Мене і мого коллегу мали відправити в штаб батальйону. Як офіцерів S2 і S3 відповідно. S2 і S3 далі буду писати як С2 і С3, бо ліньки переключати розкладку щоразу. Це не значить що я маю на увазі (Сі2 і Сі3, а маю на увазі еС2 і еС3).

S3 батальйону, до якого нас прикріпили, зробив великі очі і пообіцяв приткнути нас десь до роботи. І зауважив, що нам потрібна власна машина. А оскільки оформити тимчасові посвідчення водія вже було пізно (хто ж міг подумати, що нам треба машина?!) то перед нами замайоріла перспектива бігати за ТОКом батальйону (ТОК - тактичний операційний центр. Мобільне КСП з купою зв'язку і розкладним кунгом-метеликом).

Вихід було знайдено. До нас прикріпили майора-перекладача, в якого був хамвік.

 Хамві зв'язку

Майор був нам радий, як... як неминучій біді. Але в результаті спрацювались і здружились. І довго реготали холодними ночами, що майор є водієм трьом лєтьохам, які труться біля штабу і слідкують за взаємодією і хто що кому каже. Нєнєнєнє, канєшно, ми не особісти ))))

Навчання почались.

Почалося все з наказу. Здоровенний 10х20м схематичний макет місцевосці (сподіваюсь, комбат до цього не дочитає і не вимагатиме такі ж самі макети), купа офіцерів, журналістів і безліч сержантів.

Процес віддачі бойового наказу був нудним. Американці в основному розмовляли термінами, скороченнями. Для моєї англійської це було занадто. З таким же успіхом вони могли розмовляти іспанською. Я покопав ногою травичку. Подивився на хороводи комбатів і ротних, що прокладали свій шлях квадратами макету. І втік до палаток, де проживав ОС однієї з рот. Там (не зовсім тоді, кількома днями раніше, насправді, але так кулсторі більш цілісна, а я - видаюся більш бунтівним і свободолюбивим) за ініціативи американців і нашої було неформальне спілкування між солдатами. Американці жмакали калаші, українці - М4.

Я врешті-решт пожмакав М249, М2, марк 17 і М240Ґ тріґґер хеппі. Погомоніли, обмінялись фейсбуками і взагалі, змогли поглибити процес ченджу))

Там же зміг трошки полазити по Бредлі. Здоровенний сарай, я вам скажу. З клинящою гарматою, теплоприцілом і відсутністю броні. Але всередині можна вільно стояти/сидіти. А не корячитись як в совіцьких БТ машинах.

Американський комбриг уважно дослухав віддачу бойового наказу і спитав у НШ: за скільки часу бригада з району зосередження прибуде на рубіж 1?

- 60-120хм. Там 20 км. Недовго.

- тобто, ви хочете сказати, що 2000 чоловік проїде 20 км і ніхто не зламається? Не буде тупняка і пробок? Ми точно в одному світі живем?!

- я, еееее, внесу корективи у таймлайн.

- еге.

Далі він видав мотиваційну промову. Комбриг був свіжепризначений. Толково виглядящий і досвідчений дядько. І промова звучала пафосно, як з фільму про американських військових. Також він згадав нас і подякував за участь.

Тут я трошки й примерз. Віддача наказу "в них" - як кадри пафосного фільму. Коли це відбувається "в нас", інколи складається враження що тебе гопніки грабують в підворотні. Особливо, якщо є якийсь багатий на словесні звороти полковник)

Наступного дня бригада рушила. На місце ми прибули через 4 години. Постійно стоячи в пробках. Хтось ламався, когось тягнули. Хтось поїхав не туди. Десь я вже таке бачив)

Бригада забазувалась і почала висування передових частин. Абрамси ревуть, 113ки калатають, хамвіки трюхикають. Рота Чарлі поїхала кудись не туди, потрапила в засідку і героїчно загинула. Противник розпочав зустрічний бій і почала вимальовуватись лінія фронту.

 Абрамс

Бригада проводила розвідку і контратаки. Впродовж двох днів намалювався передній край і почався окопний двіж. Але без окопів. Бо копати і рубати дерева нізя. Німці проти (прайсліст - 10к євро за одне дерево).

Розвідка, ССО і передові частини вели розвідку і бої. Воювали в основному один з одним. Бригада зазнавала втрат, американці, українці та інші - періодично закінчувались.

У штабі нам роботи не було. Від планування нас усунули. Від командування - нас і не допускали. Ок, до планування нас не допустили також. Але в нас був козир у рукаві.

Зв'язок пішов по п#зді моментально. Придана до нашої (мається на увазі рота 28-ї бригади) роти машина зв'язку, з завданням не справлялася. Якісь техпричини. В екіпажі тієї машини був містер Святов.

Недолік усунули за 2-3 доби. А до того ми передавали волю вождів по моторолі, телеграмі і, інколи, скачучи на хамвіку як козлик. Заряджали рацію на базі вночі, зранку підвозили. Залупа зі зв'язком була у всієї бригади. І генерал Хаос святкував перемогу.

Люди, беріть більше як один генератор, і перехідники під американські розетки!!!

Наша рота вночі діяти не могла, боооооооооооо забули батарейки до ПНБ. А американці не забезпечили. В магазі вигрібли всі ще тиждень тому. Але, зв'язки нашого одного лейтенанта в місцевій чебуречній допомогли нам добути батарейки. За які ротний мені все ще торчить 10 євро.

Кругом зрада, на ТОКу було нудно, і я вже грішним ділом подумував втекти на базу еееееее, заряджати рації. А що?! Дуже важлива справа) І віфі ж проплачений!!!!

Рота 28-ї бригади готувалась штурмувати Рейвенсдорф. 

***

За перші два дні навчань бригада 3-ї піхотної дивізії просунулась вглиб полігону. Зустріла спротив зі сторони ворога і зайняла позиції. Ведучи розвідку, і подекуди - бої, американці і одна хоробра рота українців підійшли на підступи до міста Рейвенсдорф.

Ворог не цурався застосовувати артилерію і підтягував резерви. Також літав гелікоптер, який завдавав ураження, здихав і повертався знов. Щоб усі отримали змогу повоювати з гвинтокрилом. Наша рота зустріла ту жовту скатіну двічі. Під час другої зустрічі мотолига з зушкою зазнала невдачі і згоріла. Майлз перестав працювати і МТЛБшка була беззахисна перед авіаударом. Гелікоптер збили з БМП2, але ЗУху було втрачено.

Батальйон віддав наказ відтараканити мотолигу в тил на ремонт, але всі про неї забули. І десь добу вона стояла нікому нах#й не потрібна. Доки врешті-решт її не "полагодили" і ПВОшка повернулась у стрій.

*****

За правилами - для знищення техніки, на неї треба направити не менше як 2 протитанкові засоби. Також ще була купа інших нюансів щодо правил майлза, але їх нам ніхто не пояснював. І дуже часто всі думали що хитрі ОСТшніки підігрують опфору.

На майбутнє - треба інструктаж щодо правил майлз.

З медиком м113го

*******

Під час зіткнення, дуже часто підрозділ зазнавав значних втрат. Якщо ж гинули не всі, то після бою ОСТшніки воскрешали більшу частину загинувших, лишаючи одного-двух поранених вбитих. Цим "втратам" вручали "картку поранення". На якій було розписано, яких саме ушкоджень зазнав юніт. Медик взводу/роти надавав першу допомогу. І впродовж години слід було доставити пораненого до Role 1 (медпункт батальйону). Де перевірялась якість надання допомоги. І юніта виліковували чи об'являли померлим. Або ж підлатували і відправляли на Role 2 (медпункт бригади) де вже надавали фінальну допомогу.

Дуже часто поранених привозили запізно. І їм присвоювали статус DOA (dead on arrival, мертвий прибувши). Медики відігравали люто. Ставлячи крапельниці, шини і мазюкаючи йодом #бальники (жарт, крапельниці і шини ставили, йод лишали для реальних травм, яких було достатньо у ці дні).

******

Розвідка бригади, ССО і наша рота постійно воювали між собою. Роблячи лютий френдліфаєр. Відсутність зв'язку, нерозуміння хто де є і що робить дуже часто призводили до втрат від дружнього вогню.

- Блін, Айван, скажи своїм щоб не стріляли по нас.

- нас знов убили українці.

- пів години пальби, і лише тоді дійшло, що воювали з українцями.

- як справи? Продовжуєм вмирати від френдлі фаєру.

Піхота вбиває всіх

******

Зв'язок відвалювався постійно. Якщо відвалювався їхній тактичний планшет - юзали рацію, коли не робила рація - в хід ішли телефони, здихав мобзв'язок - командер матюкався, брав піддупного хамвіка і їхав розбиратися на місці.

Нічого не нагадує?)

*****

Офіцери в них не сплять. Взагалі. За три дні - вони ходять лише завдяки тютюну і енергетикам.

****

Вночі не можна світити білими ліхтариками. Лише червоним світлом. Інакше враг побачить. Якщо ж ОСТшніки побачать біле світло - чекай на артобстріл.

*****

На другу ніч на ТОК напали. ДРГ румунів налетіла на ТОК і з боєм вимушена була відступити. ТОК миттєво звернувся, і доки чотири години #блували, куди ж переїхати - всіх накрив артудар. Ніхто не вижив.

*****

В ту ж ніч румунські ДРГ атакували позиції нашої роти, але получили п#здюлєй і втекли.

Через перешкоди почули доповідь:

- знищили румунську ДРГ?

- повтори, не прийняв?

- знищили ДРГ румунів.

- повтори.

- телефон забрали, рація не робе, румуни через граніцу бігають.

- плюсприйняв. Мама я в такій залупі ще не був. Прийом.

- гиги. Прийом.

******

Ммммм. Навчання.

Іван Чупа