Навчання Combined Resolve очима офіцера ЗСУ Івана Яблонського

Автор: Іван Чупа

Combined Resolve - це великі міжнародні навчання, які проводять США на території Німеччини, на одній із військових баз поблизу міста Хохенфельс. Про них розповідає Ivan Choopa.

Цензор.НЕТ публікує фрагменти оповідання бійця.

Навчання почалися раптово. Всі знали дати. Всі знали "що" і "коли". Але все одно були не готові. Там радіо не робить. Там майлз недокрутили.

Але навчання почалися. Мене і мого коллегу мали відправити в штаб батальйону. Як офіцерів S2 і S3 відповідно. S2 і S3 далі буду писати як С2 і С3, бо ліньки переключати розкладку щоразу. Це не значить що я маю на увазі (Сі2 і Сі3, а маю на увазі еС2 і еС3).

S3 батальйону, до якого нас прикріпили, зробив великі очі і пообіцяв приткнути нас десь до роботи. І зауважив, що нам потрібна власна машина. А оскільки оформити тимчасові посвідчення водія вже було пізно (хто ж міг подумати, що нам треба машина?!) то перед нами замайоріла перспектива бігати за ТОКом батальйону (ТОК - тактичний операційний центр. Мобільне КСП з купою зв'язку і розкладним кунгом-метеликом).

Вихід було знайдено. До нас прикріпили майора-перекладача, в якого був хамвік.

 Хамві зв'язку

Майор був нам радий, як... як неминучій біді. Але в результаті спрацювались і здружились. І довго реготали холодними ночами, що майор є водієм трьом лєтьохам, які труться біля штабу і слідкують за взаємодією і хто що кому каже. Нєнєнєнє, канєшно, ми не особісти ))))

Навчання почались.

Почалося все з наказу. Здоровенний 10х20м схематичний макет місцевосці (сподіваюсь, комбат до цього не дочитає і не вимагатиме такі ж самі макети), купа офіцерів, журналістів і безліч сержантів.

Процес віддачі бойового наказу був нудним. Американці в основному розмовляли термінами, скороченнями. Для моєї англійської це було занадто. З таким же успіхом вони могли розмовляти іспанською. Я покопав ногою травичку. Подивився на хороводи комбатів і ротних, що прокладали свій шлях квадратами макету. І втік до палаток, де проживав ОС однієї з рот. Там (не зовсім тоді, кількома днями раніше, насправді, але так кулсторі більш цілісна, а я - видаюся більш бунтівним і свободолюбивим) за ініціативи американців і нашої було неформальне спілкування між солдатами. Американці жмакали калаші, українці - М4.

Я врешті-решт пожмакав М249, М2, марк 17 і М240Ґ тріґґер хеппі. Погомоніли, обмінялись фейсбуками і взагалі, змогли поглибити процес ченджу))

Там же зміг трошки полазити по Бредлі. Здоровенний сарай, я вам скажу. З клинящою гарматою, теплоприцілом і відсутністю броні. Але всередині можна вільно стояти/сидіти. А не корячитись як в совіцьких БТ машинах.

Американський комбриг уважно дослухав віддачу бойового наказу і спитав у НШ: за скільки часу бригада з району зосередження прибуде на рубіж 1?

- 60-120хм. Там 20 км. Недовго.

- тобто, ви хочете сказати, що 2000 чоловік проїде 20 км і ніхто не зламається? Не буде тупняка і пробок? Ми точно в одному світі живем?!

- я, еееее, внесу корективи у таймлайн.

- еге.

Далі він видав мотиваційну промову. Комбриг був свіжепризначений. Толково виглядящий і досвідчений дядько. І промова звучала пафосно, як з фільму про американських військових. Також він згадав нас і подякував за участь.

Тут я трошки й примерз. Віддача наказу "в них" - як кадри пафосного фільму. Коли це відбувається "в нас", інколи складається враження що тебе гопніки грабують в підворотні. Особливо, якщо є якийсь багатий на словесні звороти полковник)

Наступного дня бригада рушила. На місце ми прибули через 4 години. Постійно стоячи в пробках. Хтось ламався, когось тягнули. Хтось поїхав не туди. Десь я вже таке бачив)

Бригада забазувалась і почала висування передових частин. Абрамси ревуть, 113ки калатають, хамвіки трюхикають. Рота Чарлі поїхала кудись не туди, потрапила в засідку і героїчно загинула. Противник розпочав зустрічний бій і почала вимальовуватись лінія фронту.

 Абрамс

Бригада проводила розвідку і контратаки. Впродовж двох днів намалювався передній край і почався окопний двіж. Але без окопів. Бо копати і рубати дерева нізя. Німці проти (прайсліст - 10к євро за одне дерево).

Розвідка, ССО і передові частини вели розвідку і бої. Воювали в основному один з одним. Бригада зазнавала втрат, американці, українці та інші - періодично закінчувались.

У штабі нам роботи не було. Від планування нас усунули. Від командування - нас і не допускали. Ок, до планування нас не допустили також. Але в нас був козир у рукаві.

Зв'язок пішов по п#зді моментально. Придана до нашої (мається на увазі рота 28-ї бригади) роти машина зв'язку, з завданням не справлялася. Якісь техпричини. В екіпажі тієї машини був містер Святов.

Недолік усунули за 2-3 доби. А до того ми передавали волю вождів по моторолі, телеграмі і, інколи, скачучи на хамвіку як козлик. Заряджали рацію на базі вночі, зранку підвозили. Залупа зі зв'язком була у всієї бригади. І генерал Хаос святкував перемогу.

Люди, беріть більше як один генератор, і перехідники під американські розетки!!!

Наша рота вночі діяти не могла, боооооооооооо забули батарейки до ПНБ. А американці не забезпечили. В магазі вигрібли всі ще тиждень тому. Але, зв'язки нашого одного лейтенанта в місцевій чебуречній допомогли нам добути батарейки. За які ротний мені все ще торчить 10 євро.

Кругом зрада, на ТОКу було нудно, і я вже грішним ділом подумував втекти на базу еееееее, заряджати рації. А що?! Дуже важлива справа) І віфі ж проплачений!!!!

Рота 28-ї бригади готувалась штурмувати Рейвенсдорф. 

***

За перші два дні навчань бригада 3-ї піхотної дивізії просунулась вглиб полігону. Зустріла спротив зі сторони ворога і зайняла позиції. Ведучи розвідку, і подекуди - бої, американці і одна хоробра рота українців підійшли на підступи до міста Рейвенсдорф.

Ворог не цурався застосовувати артилерію і підтягував резерви. Також літав гелікоптер, який завдавав ураження, здихав і повертався знов. Щоб усі отримали змогу повоювати з гвинтокрилом. Наша рота зустріла ту жовту скатіну двічі. Під час другої зустрічі мотолига з зушкою зазнала невдачі і згоріла. Майлз перестав працювати і МТЛБшка була беззахисна перед авіаударом. Гелікоптер збили з БМП2, але ЗУху було втрачено.

Батальйон віддав наказ відтараканити мотолигу в тил на ремонт, але всі про неї забули. І десь добу вона стояла нікому нах#й не потрібна. Доки врешті-решт її не "полагодили" і ПВОшка повернулась у стрій.

*****

За правилами - для знищення техніки, на неї треба направити не менше як 2 протитанкові засоби. Також ще була купа інших нюансів щодо правил майлза, але їх нам ніхто не пояснював. І дуже часто всі думали що хитрі ОСТшніки підігрують опфору.

На майбутнє - треба інструктаж щодо правил майлз.

З медиком м113го

*******

Під час зіткнення, дуже часто підрозділ зазнавав значних втрат. Якщо ж гинули не всі, то після бою ОСТшніки воскрешали більшу частину загинувших, лишаючи одного-двух поранених вбитих. Цим "втратам" вручали "картку поранення". На якій було розписано, яких саме ушкоджень зазнав юніт. Медик взводу/роти надавав першу допомогу. І впродовж години слід було доставити пораненого до Role 1 (медпункт батальйону). Де перевірялась якість надання допомоги. І юніта виліковували чи об'являли померлим. Або ж підлатували і відправляли на Role 2 (медпункт бригади) де вже надавали фінальну допомогу.

Дуже часто поранених привозили запізно. І їм присвоювали статус DOA (dead on arrival, мертвий прибувши). Медики відігравали люто. Ставлячи крапельниці, шини і мазюкаючи йодом #бальники (жарт, крапельниці і шини ставили, йод лишали для реальних травм, яких було достатньо у ці дні).

******

Розвідка бригади, ССО і наша рота постійно воювали між собою. Роблячи лютий френдліфаєр. Відсутність зв'язку, нерозуміння хто де є і що робить дуже часто призводили до втрат від дружнього вогню.

- Блін, Айван, скажи своїм щоб не стріляли по нас.

- нас знов убили українці.

- пів години пальби, і лише тоді дійшло, що воювали з українцями.

- як справи? Продовжуєм вмирати від френдлі фаєру.

Піхота вбиває всіх

******

Зв'язок відвалювався постійно. Якщо відвалювався їхній тактичний планшет - юзали рацію, коли не робила рація - в хід ішли телефони, здихав мобзв'язок - командер матюкався, брав піддупного хамвіка і їхав розбиратися на місці.

Нічого не нагадує?)

*****

Офіцери в них не сплять. Взагалі. За три дні - вони ходять лише завдяки тютюну і енергетикам.

****

Вночі не можна світити білими ліхтариками. Лише червоним світлом. Інакше враг побачить. Якщо ж ОСТшніки побачать біле світло - чекай на артобстріл.

*****

На другу ніч на ТОК напали. ДРГ румунів налетіла на ТОК і з боєм вимушена була відступити. ТОК миттєво звернувся, і доки чотири години #блували, куди ж переїхати - всіх накрив артудар. Ніхто не вижив.

*****

В ту ж ніч румунські ДРГ атакували позиції нашої роти, але получили п#здюлєй і втекли.

Через перешкоди почули доповідь:

- знищили румунську ДРГ?

- повтори, не прийняв?

- знищили ДРГ румунів.

- повтори.

- телефон забрали, рація не робе, румуни через граніцу бігають.

- плюсприйняв. Мама я в такій залупі ще не був. Прийом.

- гиги. Прийом.

******

Ммммм. Навчання.

Іван Чупа