Заступник голови КМДА Андрій Крищенко: "Відпрацьовуються різні питання і сценарії, передовсім життєдіяльності міста в кризових умовах"
Чи готується Київ до можливого наступу Росії? Відповідаючи на це запитання, заступник голови Київської міської державної адміністрації Андрій Крищенко, який відповідає за безпеку міста, кілька разів наголосив: поки що немає підстав розглядати такий сценарій розвитку подій. Але запевнив, що місцева влада крок за кроком відпрацьовує алгоритми роботи різних служб у надзвичайних ситуаціях.
Як місто забезпечуватиметься електрикою, опаленням, водою і продуктами харчування, куди матимуть змогу прийти люди, якщо їхнє житло буде зруйновано під час бойових дій, як буде спрощено процедуру долучення киян до тероборони і навіщо Києву місцева поліція, Андрій Крищенко розповів в інтерв’ю "Цензор.НЕТ".
"У НАС Є ДОДАТКОВІ ЗАПАСИ ПАЛЬНОГО, ПЕРЕСУВНІ ЕЛЕКТРОГЕНЕРАТОРИ. ЯКЩО НЕ БУДЕ ЕЛЕКТРИКИ, ВОНИ ЗМОЖУТЬ ДО ТРЬОХ ДІБ ПРАЦЮВАТИ В АВТОНОМНОМУ РЕЖИМІ"
– Нині високопосадовці в різних країнах, посилаючись на дані розвідки, говорять про повномасштабний наступ Росії і можливу спробу захопити Київ. Ми до цього готові? Є план оборони?
– Можу вас запевнити, що у нас точно немає панічних настроїв. Щодо планів оборони міста – це військове питання, ми співпрацюємо з військовими лише в тій частині, яка стосується дій місцевої влади. Я можу розповісти, що зараз робить місцева влада.
– Розкажіть, бо людям важливо розуміти, на що вони можуть розраховувати у разі надзвичайної ситуації.
– Уже кілька місяців відпрацьовуються різні питання і сценарії, передовсім життєдіяльності міста в кризових умовах. Зокрема і в умовах можливих бойових дій. По-перше, продовжуємо роботу по об’єктах укриття, яка триває вже кілька років. Також проводимо інформаційну кампанію, щоб люди знали, де найближче до них бомбосховище.
По-друге, відпрацювали алгоритми роботи комунальних підприємств, які забезпечують критичну інфраструктуру (опалення, водопостачання, водовідведення, електроенергію, зв’язок). У нас є додаткові запаси пального, пересувні електрогенератори. Якщо не буде електрики, вони зможуть до трьох діб працювати в автономному режимі, забезпечуючи об’єкти критичної інфраструктури. Наприклад, лікарні, органи місцевої влади, об’єкти, пов’язані з водопостачанням.
По-третє, відпрацьовано алгоритми роботи з транспортними підприємствами.
– Лікарні готові до напливу людей, які можуть потребувати невідкладної допомоги?
– За майже два роки пандемії медична система Києва продемонструвала на що здатна, за цей період не було жодних питань до того, що вона не справляється. Наші лікарні готові прийняти велику кількість людей.
– Ви сказали, шо пального вистачить на три доби…
– Залежно від інтенсивності роботи генераторів.
– А що буде, коли ці три доби минуть?
– Або відновлять постачання, або будуть якісь додаткові заходи, наприклад, пальне привезуть з інших регіонів. Не можна тримати запас пального на кілька місяців.
Цих кількох діб вистачить, щоб прийняти рішення про подальші дії.
– Якщо так станеться, що без опалення залишаться житлові будинки, нічого не зможете зробити в цій ситуації?
– Якщо будуть аварійні ситуації, є ремонтні бригади, а також запаси необхідних матеріалів, щоб миттєво відновлювати електро- і тепломережі.
Давайте говорити об’єктивно. Я розумію, що ми маємо готуватися до різних сценаріїв, але є впевненість, що не буде "ковровых бомбардировок", як під час Другої світової війни. Якщо і будуть якісь точкові удари, будемо одразу працювати. Звісно, як швидко зможемо відремонтувати, залежить від ступеня ураження.
– Не дай Боже, один з таких точкових ударів зруйнує багатоповерховий будинок. Буде розгорнуто пункти допомоги людям, які втратили житло?
– На жаль, така ситуація відпрацьована не лише в теорії, а й на практиці два роки тому, коли внаслідок вибуху газу було зруйновано будинок на Позняках. Тоді швидко спрацювали всі державні органи і комунальні служби, людей було відселено. Тому можу вас запевнити: служби міста готові, є відповідна техніка, спеціалісти.
Щодо організації пунктів обігріву, прийому людей, надання медичної допомоги – ми готові. В Києві ж і так щороку розгортається щонайменше 20 пунктів обігріву, коли настають погані погодні умови. Цей алгоритм теж відпрацьовано. Масштабувати цей процес можна в рази. Є техніка, відповідні додаткові фонди, закладено фінансовані й матеріальні ресурси. Досі не було скарг на те, що люди не можуть отримати допомогу під час сильного морозу.
При цьому в кожному районі міста як пункти збору можна використовувати чимало державних установ.
– Водою і продуктами харчування людей теж буде забезпечено?
– Звісно. Це завдання влади – забезпечити життєдіяльність міста. Вода, продукти, доставка цього всього, у нас є резервні фонди пально-мастильних матеріалів. Не варто забувати, що є й державна політика, і зусилля в критичній ситуації будуть спільними.
– Як доноситимете інформацію до людей? Якою буде система оповіщення?
– Ми вже доносимо інформацію до людей. На наших інформаційних ресурсах в останні два місяці розміщується інформація, як і що робити в надзвичайній ситуації, куди прийти. Зараз розробили брошуру, будемо роздавати.
Насамперед наше завдання проінформувати будь-яку людину, щоб вона розуміла алгоритм своїх дій до того, як щось трапиться.
До нас багато людей звертаються з питанням: "Де наше бомбосховище?" Допомагаємо їм знайти ці приміщення, відкрити їх, навести там порядок.
Наше завдання – не чекати, що може щось трапитися, а заздалегідь проінформувати людей, як діяти в тій чи іншій критичній ситуації. Не тільки пов’язаній із можливими бойовими діями. Щоб люди "прокинулися" і кожен для себе зрозумів, де він зможе сховатися, яку медичну допомогу може надати собі і своїм близьким.
Мені здається, що кожен повинен це для себе розуміти. Життя в нас техногенне, трапиться може будь-що. Навіть банальна автокатастрофа або людині стало погано в метрополітені, а хтось надав допомогу.
Може ж бути, що пропаде мобільний зв'язок і Інтернет. І добре було б, щоб люди розуміли першочергові дії, як тільки почують сигнал сирени. Взяти деякі речі, документи, спуститися в об’єкт укриття.
– Однієї ж сирени не досить. Як людям дізнаватися, що відбувається, і про кроки влади, якщо не буде ні мобільного зв’язку, ні Інтернету? Якщо в когось працюватиме телевізор, пощастило. А якщо ні? Раніше хоч радіо було, тепер мало в кого воно залишилося.
– Відпрацьовували ці питання з ДСНС, Нацполіцією. Є гучномовці, патрулі, наряди поліції. Це одна зі схем, яку може бути задіяно.
Якщо пам’ятаєте, 2020 року, коли була перша хвиля ковіду, ми записували звернення, і поліцейські автомобілі їздили і їх транслювали.
Знову ж, тут долучаться всі служби для відновлення нормального функціонування всіх мереж.
Я все це бачив у Слов’янську 2014 року. За кілька тижнів там багато чого вже було відновлено і відремонтовано. До того часу на центральній площі міста була така точка збору, куди люди приходили, щоб дізнатися новини. Там стояли генератори і можна було підзарядити телефони.
Усе це робитиметься, але ж будь-яка людина може купити павербанк і самостійно підзаряджати телефон. Не кожному ж мешканцю Києва ми привеземо генератор.
– Мер вже сказав, що є план евакуації. А можете розказати, куди планують людей вивозити?
– Є глобальний план, він державний, я б не хотів його коментувати. Все залежатиме від загроз і їхньої масштабності. Також буде залежати від того, на якому рівні це відбуватиметься. Це буде місто своїми силами займатися, наприклад, перевезти людей з одного району в інші, чи це буде більш масштабна ситуація і все відпрацьовано на рівні держави. Це вже трохи більше, ніж моя компетенція.
На рівні міської влади ми відпрацювали усе, що можливо. Навіть тренування проводили для керівників КМДА, для начальників департаментів, керівників комунальних підприємств. Зокрема й розробили алгоритм дій в умовах відсутності зв’язку. Система комунікацій міської влади за умови зникнення зв’язку відпрацьована.
– Дивлюся, що серед іншого в брошурі буде інформація про "тривожну валізку", аптечку, про те, як поводитися під обстрілами, під час вибухів…
– Ми знаємо одну державу, яка за такими брошурами живе вже багато років.
– Маєте на увазі Ізраїль?
– Так. Я ще читав, що в Японії кожен місцевий житель навчений, як діяти у разі землетрусу. Люди готові й не чекають, що їм надаватимуть інструкції, якщо він почнеться.
– У ЗМІ було чимало публікацій і сюжетів про бомбосховища. З’ясувалося, що на місці деяких з них – бари і стрипклуби. Чому за ці майже 8 років, які ми живемо фактично в умовах війни, ніхто нічого не робив, щоб навести лад?
– І по бомбосховищах, і по об’єктах подвійного призначення робота ведеться вже кілька років. І якщо 5-6 років тому їх було тисяча, то нині вже 5 тисяч. Це прогрес. Хоч є й проблеми. Багато з цих об’єктів якимось чином у 90-ті роки було розпродано, вони перебувають у приватній власності. Та вже всім власникам рознесено повідомлення від міської влади про те, що вони мають надати до них доступ. І вже по третьому колу комунальні служби перевіряють усі ці об’єкти, відшукують нові. Люди, якщо бачать якийсь підвал, який умовно підходить, повідомляють про це, на місце виїжджає спеціальна комісія. На сайті КМДА опубліковано окремий алгоритм з цього приводу, де пояснюється, що не кожен об’єкт може бути визнано придатним для укриття.
– Що робить комісія?
– Дає рекомендації, якщо це приватна власність, і вказівки, якщо комунальна, і маркують такий об’єкт. Це спільна робота влади і громадян.
– Ви свого часу були в епіцентрі бойових дій. Можете дати людям пораду, як краще поводитися, якщо вони будуть у Києві?
– Кожен для себе передовсім повинен прийняти рішення про місце і роль взагалі в цій ситуації, якщо ми кажемо про військові дії. От зараз створюється тероборона і туди приходять різні люди, починаючи від тих, хто має бойовий досвід. От дивіться у мене тут є плакат, на якому працівники КМДА. Це молоді люди, які мають такий досвід і які не мають. Є серед них і журналіст.
Хтось нині, як ми бачили, виїхав з країни, а хтось записався у тероборону. Для тих, хто не має змоги виїхати, але ще до тероборони не записався, на сайті розмістили алгоритм дій у загрозливих умовах.
Звичайно, сидіти вдома, якщо буде якась реальна загроза будинку і людям, не варто. Треба взяти потрібні речі, документи й прийти до об’єкту укриття. Їх розраховано для короткочасового перебування людей. Це не як у фільмах про ядерну зиму, коли люди там живуть роками.
У деяких з них, побудованих за радянських часів, є вода. Десь люди самі облаштовують собі більш-менш прийнятні умови. Наприклад, одне з ОСББ на Троєщині облаштувало в укритті воду і каналізацію.
– Добре, перечекали кілька годин. Що далі?
– Приймати рішення: або своїми силами евакуюватися, або звертатися до органів влади, які робитимуть це організовано.
Але зараз ми говоримо про уявну небезпеку. Аналітики стверджують, що немає поки такого сценарію загроз.
– А ви читали заяву глави МЗС Великої Британії, яка сказала, що вторгнення Росії в Україну дуже ймовірне, й описала сценарій зі швидким захопленням Києва військами РФ без розпізнавальних знаків?
– Це не 2014 рік. В Києві перебуває чимало правоохоронних органів, зараз комплектується тероборона. Усі розуміють, що з такими людьми без розпізнавальних знаків робити. Цей номер, я впевнений, уже не пройде.
"ЯКЩО ЧАСТИНУ ФУНКЦІЙ МІНІЦИПАЛЬНА ПОЛІЦІЯ МОГЛА Б ПЕРЕБРАТИ, ЦЕ Б ВИВІЛЬНИЛО РЕСУРСИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ"
– Зараз багато чоловіків записуються в тероборону. А що буде за умови повномасштабного наступу? Їх мобілізують?
– Люди, які підписали контракт, долучившись до тероборони, мають прибути у свій підрозділ. У кожному районі є батальйон і управління бригади, до якого їх приписано. У них вже буде форма, там їм дадуть зброю, і вони стають військовослужбовцями Збройних сил бригади Територіальної оборони міста Києва.
– Забрати їх нікуди не можуть? Вони захищатимуть Київ?
– Далі – це не моя сфера компетенції. Загалом завдання тероборони записано в законі. Його суть полягає в тому, що люди мешкають у певній місцевості, вони її знають і найкраще можуть організувати супротив у цій місцевості. Але повторюся: ці люди стають військовослужбовцями Збройних сил і вирішувати командуванню.
Мобілізація – це коли людину викликають і розподіляють у різні частини. Багато людей приписано в оперативні резерви вже до конкретних бригад.
– А які у міської влади завдання по теробороні?
– Практична допомога в створенні, в організації цієї бригади. Ухвалено програму "Захисник Києва", за якою Київрада виділить 110 млн на три роки. Думаю, там і більше буде.
Ми ж розуміємо, що не тільки бригада, а загалом усе командування територіальної оборони – це новий вид Збройних сил, які тільки почали створюватися з 1 січня цього року. Ми маємо забезпечити приміщення, потрібне обладнання, транспорт. Наприклад, треба привести до військових стандартів Тренінговий центр. Там уже відбуваються навчання, але ж немає межі досконалості.
Також ми допомагаємо провести рекрутингову кампанію. Один рекрутинговий центр вже працює, в іншому – на Лівому березі – зараз завершують ремонт.
Це і є основні завдання. Та з огляду на те, що Віталій Володимирович Кличко ще й керівник зони територіальної оборони, на ньому, на керівникові штабу тероборони, на мені як членові цього штабу лежить ще й завдання координації дії всіх органів державної влади в місті Києві з організації національного супротиву. Це плани, відпрацювання, алгоритми.
Я, до речі, ще в листопаді долучився до тероборони, зараз там у званні сержанта.
– Хоч в поліції були генералом. Загалом багато людей ідуть в тероборону?
– Так би мовити, власним прикладом мотивую інших. Впевнений, мій досвід буде корисним. Зараз більше людей приходить. Є певні процедури, це трохи…
– Забюрократизовано...
– Зараз намагаємося спростити процедуру, зробити єдине вікно, щоб людина приходила і одразу ж тут отримувала довідки нарколога і психіатра, не витрачала гроші на аналізи, щоб ми могли все це оплатити. Комісії створено при військкоматах. Усе це робота, яку ніхто раніше не робив. Вона буває збоїть, але я думаю, ми запустимо. У нас уже кілька сотень резервістів є, робота ця триває. Це питання, ви знаєте, на засіданні РНБО розглядалося. Держава приділяє цьому велику увагу.
– Як уберегтися від того, щоб у тероборону не потрапили провокатори? Пам’ятаєте, як це було в Криму? Працюєте в цьому напрямку зі Службою безпеки України, з Нацполіцією?
– Пам’ятаю, та згідно із законом, це обов’язок Служби безпеки України і Національної поліції, вони цим займаються. Втручатися не розумно і не потрібно.
– Торік на початку грудня в інтерв’ю виданню "Бабель" ви розповідали, що готується законопроєкт про муніципальну поліцію. На якому етапі його підготовка?
– Ми зараз працюємо над ним з депутатами міської ради. Ідея в тому, щоб створити муніципальну поліцію, і вона деякі дрібні функції Національної поліції, до яких у тої не доходять руки, перебрала. Адже ресурси будь-якої поліції у світі не безмежні. Тому що це державна організація, є певний некомплект людей, недофінансування тощо. Якщо частину дрібних функцій муніципальна поліція могла б перебрати, це б вивільнило ресурси Національної поліції для роботи по серйозніших злочинах.
Фактично законопроєкт є, зараз думаємо над тим, щоб створити робочі групи із суб’єктами законодавчої ініціативи.
– А коли його можуть внести у Верховну Раду?
– Термінів не назву, на це потрібен не один місяць, і не факт, що депутати підтримають цю історію.
– Чи правильно я розумію, йдеться загалом про створення муніципальної поліції в будь-якому місті, не лише в Києві?
– Так, щоб було таке поняття загалом. Сам термін "поліція" передбачає не тільки можливості, а жорсткі обмеження, жорстку вертикаль і підконтрольність. На мій погляд, місцева поліція, враховуючи ті хронічні проблеми, які зараз має Національна поліція, зможе бути конкурентом.
– Які завдання можуть виконувати такі поліцейські? На що саме реагувати?
– На вуличну торгівлю, незаконне паркування, дрібні сварки між сусідами, випадки домашнього насильства, якщо йдеться про адміністративну, а не кримінальну відповідальність. У Кракові муніципальні поліцейські, наприклад, навіть контролюють димарі, щоб вони були не забиті і люди не вчаділи.
Коли я працював у столичному главку поліції, то було 3,5-4 тисячі звернень на добу. З них щодо реально кримінальних правопорушень – 200-400. А поліція ж повинна реагувати на все.
– А ви пропонуєте, щоб місцеві поліцейські якось координувалися з Національною поліцією?
– Можливо, щоб це було навчання. Вони підпорядковуватимуться муніципалітету, їх контролюватиме Київрада, вона ж затверджуватиме склад, фінансування, завдання. Також буде прокурорський контроль.
– Кримінальні проступки такі поліцейські зможуть розслідувати?
– Це дискусійне питання. Плануємо це ще обговорювати з фахівцями з права.
Мета створення такої поліції – розвантажити Національну поліцію. Я спілкувався з представниками поліції великих міст різних країн. Зокрема, США, Великої Британії, Франції. Вони кажуть, що керівник поліції "сидить", так би мовити, на розтяжці, від нього на вищому рівні вимагають розкриття гучних справ і спецоперацій, а місцева влада чекає, що він займатиметься проблемами, які є в місті, а вони не лише такі показово масштабні.
– Ви трохи скептично відгукнулися про тих, хто виїхав з України. А вам дзвонять знайомі, питають: "Андрію, порадь, що робити, тікати чи залишатися"?
– У мене склалося таке коло спілкування, що ні в кого таких питань не виникає. Швидше просять порадити і допомогти патронів прикупити. Такі дзвінки є. Хтось питає, що треба зробити, щоб швидко долучитися до лав тероборони. Серед моїх друзів немає тих, хто тікатиме в скрутний для України час.
Тетяна Бодня, "Цензор.НЕТ"
Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"
