Бути чи не бути преференціям для ІТ-спеціалістів під час війни?

Новина про потенційну можливість для ІТ-спеціалістів отримувати дозволи для виїзду за кордон в умовах війни — лакмусовий папірець, який покаже, наскільки українське суспільство єдине і наскільки українська влада розуміє та здатна оцінити виклики, які постають перед країною.
З одного боку, аргументи прибічників преференцій для чоловіків з ІТ доволі резонні. Україні потрібно зберегти індустрію, яка продовжує залучати в країну валюту. Особливо за умов, коли більшість бюджетоутворюючих галузей через війну не працюють або працюють з обмеженнями. На IT війна позначилася не так відчутно. За даними Асоціації IT Ukraine, за перший квартал 2022 року галузь забезпечила Україні рекордні $2 млрд валютних надходжень, незважаючи на військовий стан, мобілізацію, вимушену релокацію бізнесів та команд.
І хоча ІТ-сектор — це лише 4,5% ВВП країни, українській владі потрібно зберегти і цю важливу статтю доходів. Проте чи вдасться це зробити, давши програмістам можливість виїхати з країни?
Скільки айтівців вже за кордоном
Загалом, у галузі працюють 285 тисяч українців. З початку повномасштабного вторгнення Росії понад 60% були змушені переїхати у більш безпечні місця, з них 14% виїхали за кордон. Незрозуміло, скільки з цих айтівців — чоловіки.
Чимало з них, імовірно, вже шукають (або знайшли) роботу в нових країнах, аби підтримувати звичний рівень життя. На жаль, не кожна українська ІТ-компанія в умовах війни готова запропонувати своїм співробітникам більшу винагороду, адже частина клієнтів відмовляється від послуг українських сервісних компаній. Релокація спеціалістів за кордон — вигідний спосіб для таких бізнесів зберегти клієнтів, мінімально підвищуючи при цьому витрати на зарплати спеціалістів.
Але дозвіл на виїзд IT-фахівців має і зворотну сторону.
Втрати для України
Наслідки для бюджету України за умови виїзду великої кількості айтівців залишаються не до кінця зрозумілими, але перспектива не видається райдужною. Адже ті спеціалісти, які виїхали за кордон і зареєструвалися там, будуть сплачувати податки у бюджет іноземних країн. Натомість український бюджет недоотримуватиме ці кошти. Наприклад, за минулий рік IT-галузь сплатила близько 23,5 млрд гривень податків і зборів.
Існує й інша проблема. ІТ-фахівці — важлива ланка підтримки економіки країни, адже вони не лише самі сплачують податки, але й опосередковано стимулюють доходи бюджету, купуючи продукти та користуючись послугами в країні. За деякими дослідженнями, один спеціаліст ІТ-сфери генерує 2-3 робочі місця в інших галузях. А нові робочі місця — це додаткові податки та підтримка економіки країни. І це ще одна вагома причина, чому Україні важливо залишити фахівців з ІТ всередині країні.
Але і це ще не все. "Найсерйозніше, що випливає з озвучених проблем, — Україна втрачатиме величезну кількість молодих талантів. І тому одне із ключових завдань зараз — утримати цих людей, максимально зацікавивши перспективами в Україні", — вважає Ольга Шаповал, виконавча директорка Kharkiv IT Cluster.
Корупційні ризики
Вибіркові дозволи виїжджати за кордон для окремих категорій чоловіків — широке поле для корупції. В пошуках безпечного місця, люди намагатимуться "перекваліфікуватися" на ІТ-спеціалістів. Ймовірно, в Україні зростатиме кількість "шкіл", що "навчатимуть" професії за тиждень-два, а за кордоном — зросте кількість фірм, які видаватимуть фіктивні запрошення на роботу, конференції та інші заходи. Як в такому разі перевірити, чи дійсно чоловік є фахівцем з IT та чи легітимне його запрошення в іншу країну? Чи, можливо, у нього просто знайомі (друзі, родичі) в органах, що можуть впливати на прийняття рішення?
Попри обіцянки уряду створити "абсолютно прозору процедуру" для виїзду спеціалістів за кордон "на обмежений час", простір для зловживань залишається. Якщо спеціаліст не повернеться в країну у дозволений термін, хто нестиме відповідальність — він чи його роботодавець? Який механізм притягнення до відповідальності застосовуватиметься? Ці питання все ще залишаються відкритими.
Це ж саме стосується й ініціативи, яку раніше озвучив радник міністра МВС Віктор Андрусів і яка зустріла значне несхвалення. Йшлося про надання можливості виїхати з України, сплативши "страховий внесок" — 3-5 тис. доларів. Фактично, посадовець запропонував "легалізувати" хабарі на держкордоні.
Так, це могло б зменшити прибутки шахраїв, які вже допомагають чоловікам призовного віку перетинати кордон, та спрямувало б ці кошти в бюджет. Однак вони не покриють потенційні втрати через відтік кадрів.
Розділення суспільства
Чи не головний мінус запропонованої Мінцифри системи — це розподіл суспільства на "важливих" айтівців та "неважливих" чоловіків всіх інших спеціальностей. "Взагалі надання певного "пріоритетного" статусу працівникам окремих галузей не є справедливим. Україна потребує роботи економіки в цілому, а не стимулювати якийсь сектор окремо", — вважає Тетяна Ященко, партнерка EXPATPRO.
Якщо додати до цього ще й ідею голови Мінцифри Михайла Федорова не мобілізувати чоловіків, що працюють в IT, — видається геть дискримінаційно.
Звісно, є категорії, для яких винятки виправдані. Наприклад, спортсмени, далекобійники чи волонтери, які забезпечують українців та військових необхідними речами та продуктами. IT-фахівців навряд чи можна віднести до цих винятків. Принаймні, це видається несправедливим по відношенню до представників інших цивільних професій — інженерів, моряків, лікарів, будівельників. Зокрема й тих, хто через війну втратив роботу, але міг би виїхати на заробітки. Вони змушені будуть залишатися, в той час коли ІТ-спеціалісти, які можуть продовжувати працювати та заробляти в Україні, будуть поза межами країни. Врешті, вони просто залишаться там та згодом перевезуть родини, залишивши Україну, вітчизняне IT і держбюджет ні з чим.
Говорячи про етичність надання ІТ-спеціалістам особливих преференцій, варто згадати позицію президента Володимира Зеленського. Коментуючи відповідну петицію, він запропонував запитати думку родичів захисників і захисниць України, які борються і гинуть заради незалежності і безпеки українців усіх професій. Або спитати в тих ІТшників, які вже були мобілізовані або пішли на фронт добровольцями, відмовившись від перспективної роботи, високої зарплати та закордонних подорожей.
Ігор Кроленко
В принципе это касается всех мужчин в Украине, которые работают и хоть как-то держат экономику на плаву, ведь без экономики много не навоюешь. Наша страна стала концлагерем, где в 21м веке тебе навешивают долг перед страной, которая тебя только щипает.
Держава "Краде" на ФОП з 2-5%, навіть не десятина, та тимчасовими курсовими навіть поряд не стоїть з 40+ відсотками(!) що платять працівники + наймаюча сторона.
Так хто більше "донатить" працюючий в білу працюк на срані 15к грн (ще 10+ тис) чи фоп ті ж 10+ от тільки з 50-70к? І ці соплі за тимчасові 15% в умовах війни.