ВІДСТАВКА ЗАЛУЖНОГО. ЩО ДАЛІ?

Автор: Юрій Бутусов

Головний редактор Цензор.НЕТ Юрій Бутусов у прямому ефірі поділився своїм баченням звільнення головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного та проаналізував заяву президента Зеленського щодо покладених завдань на новопризначеного Олександра Сирського.

ЗАЛУЖНИЙ ПІШОВ

Вітаю! Подія нашого сьогоднішнього стріму, я думаю, у фокусі всього світу, всієї країни. Сьогодні Верховний головнокомандувач Володимир Зеленський звільнив з посади Головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного, тобто Головнокомандувача, який очолював армію з перших хвилин російського вторгнення. Звичайно, ця подія сколихнула кожного. Нема людини яка б байдуже до цього ставилась. Адже Валерій Залужний – це людина, яка не тільки для армії, а і для суспільства стала символом спротиву. Хочу нагадати, що в той момент, коли перед війною політично керівництво України і сам президент Зеленський постійно заявляли, що війни не буде, що все мирно порішаємо, переконувало весь світ, нас усіх у тому, що ми не готуємось до війни, нам не треба війна і ми нічого не будемо робити, в той час Валерій Залужний керував армією. І коли почалось російське вторгнення, армія прийняла бій і довіра до верховного командування в Україні – це була довіра саме до Залужного, а не до Зеленського або якихось інших посадових осіб. І коли ми говоримо про те, чому рейтинг Залужного і довіра до нього настільки високі, - це тому, що в ці критичні перші тижні для армії і народу символом спротиву став саме Валерій Залужний. І в такому статусі він вже назавжди залишиться і в історії України, і в світовій історії. Тому Залужний як моральна постать для армії, для українського спротиву має першочергове значення. Саме тому такий резонанс.

Ну, і ми знаємо із заяв президента, що Зеленський робив зауваження у своїх виступах у медіа, що Залужний занадто багато займається політикою. Це були єдині фактично зауваження, які президент постійно висловлював. Тому очевидно, що були політичні причини цього звільнення. Але для нас зараз важливо зрозуміти, які наслідки цього рішення. Що буде далі?

Будемо розбиратись без політики, тому що у нас триває важка війна і нам треба розуміти, які будуть результати для системи оборони, для нашого спротиву. Це дуже важливе принципове питання. Хочу сказати, що в армії є велика кількість проблем, які не вирішувались. Це і невдалі бойові операції, і організаційні проблеми. Безумовно, відповідальність за ці проблеми значною мірою несе і Валерій Залужний. І вільним від критики будь-який посадовець бути не може. Але треба розуміти, що Залужний у нашій системі армійській, був не просто моральним символом. Він був людиною, яка нашу хаотичну невпорядковану систему управління, дуже фрагментовану, упорядкувала певним чином, йому люди довіряли, від нього очікували рішення — і рішення інколи все ж таки відбувались. Зауважу, що далеко не все в управлінні армії відбувалось оптимально. Але була певна послідовність, логіка й довіра. Це принципово важливо, коли люди довіряють своїм командирам. Саме з інституціональної довіри починається взагалі дія. Також я хотів би сказати, що зараз багато є критики дій Залужного, наприклад, під час контрнаступу. Але з іншого боку ті дії, які були на початку війни, були єдино можливими і вони були більш ефективними, скажу так, ніж дії російського командування.

ЯК ЗАЛУЖНИЙ ПІДГОТУВАВ АРМІЮ ДО ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ

Згадаймо, на чому будувалась тоді система управління. Так, армія в цілому виявилась також не зовсім підготовлена до такої масштабної навали. Війська вступали в бій сходу. Рубежі розгортання бригад визначались до 100 км від російського кордону і більшість бригад вступала в бій сходу, не встигши розгорнутися. Але це було зроблено всупереч політиці, заявам, вимогам політичного керівництва країни. Валерій Залужний все ж таки віддав наказ на розгортання військ перед самим початком війни. Хоча політичне керівництво знов-таки казало, що загрози вторгнення нема. Міністр оборони Резніков 21 лютого заявив, що ніяких ударних угруповань Російської Федерації біля кордонів з Україною немає взагалі. Ніяких офіційних попереджень про війну не було. Навіть Головне управління розвідки Міноборони у своїх зведеннях жодним чином не попереджало, що завтра буде війна. Армія таких розвідувальних донесень не отримувала. Тому в цих умовах Залужний ухвалив рішення на розгортання військ. Вони вийшли з пунктів постійної дислокації. І важливо зазначити, що на початку війни українське командування віддало значну самостійність, можливість ухвалювати рішення командирам бригад. Я хочу сказати, що найбільш ефективно наша армія діяла саме на початку війни, тому що командири бригад, командири батальйонів мали в той момент максимальну самостійність та відповідальність і могли самі в багатьох випадках ухвалювати рішення з огляду на обстановку. Залужний напряму спілкувався з багатьма командирами бригад, давав їм таку свободу дій. Треба зазначити, що на початковому періоді війни саме через ці причини наша армія мала набагато більшу гнучкість в управлінні, яка потім, на жаль, вже зникла. Але на початковому маневреному періоді російського вторгнення армія діяла, командири бригад і батальйонів мали більшу гнучкість і тільки це, я впевнений, дало змогу здобути перевагу в управлінні навіть там, де у ворога була перевага в чисельності.

Я зараз не даватиму розлогу відповідь про значення фігури Залужного: хто відповідає і що відповідає. Це буде темою окремого ефіру. Зараз нам треба обговорити, що буде далі.

ЧИМ ЗАЛУЖНИЙ ВІДРІЗНЯВСЯ ВІД РЕШТИ ГЕНЕРАЛІВ?

Валерій Залужний був в армії не просто так людиною, яку поважають. Він був дуже нетиповим типом українського генерала. Не схожим на його попередників, Віктора Муженка, наприклад, або Руслана Хомчака. Залужний не був дріб’язковим. Це дуже велика відмінність. Він не намагався гратися в мікроменеджмент, а на це хворіє більшість нашого генералітету. Бо більша частина українських генералів – це такі, знаєте, хороші люди, насправді, але за своїм професіональним командним стилем управління це переростки з командирів роти. Хороші командири рот, які дуже швидко зростали по посадах. І дуже часто, на жаль, багато генералів у нас хочуть командувати взводами, ротами, корегувати вогонь окремих гармат, командувати танками, зараз, особливо через стріми. Це велика хвороба і велика проблема, що у нас командири замість управління структурними намагаються безпосередньо попрацювати ротним або взводним. Так от, у стилі Залужного цього не було. Так, там були проблеми, на мій погляд, великі. Валерій Федорович ні з ким не хоче сваритись. Він дуже м’яка людина. Він не конфліктна у своєму армійському середовищі людина. З одного боку, тут багато є в цьому позиції недоліків. Але для нашої хаотичної системи все ж таки в цьому більше переваг. У чому перевага? У тому, що наша ієрархічна система побудована, що хтось комусь має довести, що у мене вище звання, вищі погони, значить, я розумніший, я можу ухвалювати рішення. Значить, саме я маю остаточно всім казати, хто куди біжить. Це теж велика хвороба - оцей ручний стиль управління. Він, на жаль, не радянський. Його використовують багато людей, які вже після Радянського Союзу здобули військову освіту. Так от. Цього бажання когось знищити, комусь помститись, у Залужного такого бажання практично нема. Це в армії знають. Знають недоліки, знають, що є багато суперечностей. Знають, що Залужний теж ухвалював чимало невдалих кадрових рішень. Є генерали, призначення яких викликає питання, наприклад, генерал Зубанич – наскільки ця людина може бути на своєму місці, чи відповідає вона цій посаді. Або генерал Сільченко. Багато є людей. Генерал Литвинов. Призначення цих осіб на високі посади в армії викликає у людей дуже стримані почуття. Тому що результати їхньої бойової роботи неочевидні, м’яко кажучи, і викликають багато критики. Але Залужний не намагався когось знищити. А це для нашої армійської системи, для силових систем взагалі прецедент. Люди розуміли, що це тому, що Залужний не хоче добивати людей. Він може дати людині шанс працювати в системі. В цілому хочу сказати, що для нашої хаотичної системи, де постійно всі з якимись політичними зв’язками, мутками – це позитивна риса для керівника. Те, що я бачу, це об’єктивно. Тепер, коли ми побачили цю зміну, виникає питання, а що буде далі? В армії була неефективна в багатьох елементах система управління. Але вона базувалася не на тому, що керівництво країни створило якусь логіку, а тому що там був Залужний, який цю логіку навколо свого імені вибудував. А що буде тепер?

ЧОМУ ЗАЛУЖНИЙ НЕ МАВ ПОВНОТИ ВЛАДИ НА СВОЇЙ ПОСАДІ?

А тепер подивімось, які повноваження керівництво країни дало Залужному – і що він реально міг робити?

У нас виникає ситуація, що наша система управління війною абсолютно фрагментована. У нас Залужний, головнокомандувач ЗСУ, але водночас він не керував фактично сухопутними військами. Вертикаль сухопутних армії і фактично половина армії ОСУВ "Хортиця" була і є під керівництвом Олександра Сирського. Сирський мав теж прямий зв'язок з Офісом президента, свої завдання. І Головнокомандувач Зеленський після того, як перший страх після російського вторгнення минув, почав разом з Офісом президента активніше втручатися в управління армією. Для того щоб втручатися, вони фактично фрагментували все управління. Виникла вертикаль Сирського. Виникла армія Буданова ГУР МО, виникла своя вертикаль управління Силами спеціальних операцій. Хочу нагадати, що президент Зеленський взагалі без відома навіть Залужного знімав і призначав керівників силами спеціальних операцій ЗСУ. Виникла вертикаль спілкування з десантно-штурмовими військами, з повітряними силами, з силами логістики. І всюди Офіс президента, Володимир Зеленський, Андрій Єрмак напряму дзвонили, щось вимагали, ухвалювали рішення. І все це без узгодження із Залужним.Тому казати, що він несе всю відповідальність за армію, я не можу. Бо такої повної вертикалі відповідальності у нас для Головнокомандувача ЗСУ держава не створила. Тому на попередніх ефірах я завжди казав: нам неможливо так робити, що Верховний головнокомандувач Зеленський, який за Конституцією відповідає за оборону України, не довіряє і постійно критикує свого Головнокомандувача ЗСУ, це ненормальна ситуація. Вирішити ситуацію і знищити оцю фрагментацію, хаос у системі управління можливо в один спосіб: коли Володимир Зеленський довірить одній особі керівництво усіма силами оборони. Керівництво хоча б Збройними силами одними, в одній руці. І коли Володимир Зеленський і Андрій Єрмак припинять втручатись в управління окремими родами військ, окремими оперативно-стратегічними управліннями. Бо ці рішення тільки погіршують ситуацію на фронті. Створюють конфлікти всередині. Створюють суперечності між різними рішеннями. Це конфлікти, які сама влада створює в керівництві армії. Це знижує нашу ефективність. Не дозволяє відповідати – це ключове питання – за довірену роботу.

Отже, я тому казав, що звільнення Залужного або віддання йому всіх повноважень – цьому нема альтернативи. Звичайно, президент ухвалив більш зручне для нього політичне рішення – прибрати незручну людину. Я, відверто кажучи, вважаю, що це рішення Зеленського помилкове і необґрунтоване обстановкою. Тому що насправді, за більшість речей, за які зараз дорікають Залужному, відповідає сам президент, Верховний головнокомандувач. І все це можна помітити, просто почитавши законодавство і сферу повноважень. Тому я вважав, що більш ефективний шлях – це створення вертикалі управління, якій би президент довіряв. Тобто посилення Залужного, можливо, якимись заступниками, нові зміни в командування родах військ, особливо важливі зміни в оперативно-тактичних управліннях по всьому фронту. Але має бути одна вертикаль. Президент має сказати: все, зараз я призначу всіх, будь ласка, я вам довіряю. Але президент ухвалив рішення, що він не довіряє Залужному. Це є його повноваження.

Зараз нам треба розуміти, що буде далі з нашою війною і з Силами оборони. Отже, подивімось на те, що саме хоче зробити своїм рішенням президент Зеленський. Сьогодні (ефір від 8.02.2024 - ред.), знявши Залужного, президент Зеленський призначив нового керівника Збройних сил. Головнокомандувачем Збройних сил він призначив Олександра Сирського, який є наразі командувачем сухопутних військ і командувачем ОСУ "Хортиця". Але сьогодні (ефір від 8.02.2024 - ред.) президент зробив заяву, яку ми повинні проаналізувати. Заява про звільнення Залужного дає дуже багато фактичних речей. Ми зможемо це перевірити, наскільки це буде відповідати дійсності, потім, ті обіцянки, які президент тут закинув. І це важливо для нашого розуміння, що буде далі.

ЗАЯВА ЗЕЛЕНСЬКОГО ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ СИРСЬКОГО

Цитую заяву президента Зеленського. "Відсьогодні до керівництва Збройними Силами України приступає нова управлінська команда. Я хочу, щоб бачення війни було єдиним і в наших воїнів у Роботиному чи Авдіївці, і в Генеральному штабі та на Ставці. Ретельно підбирається кожен, чий досвід зараз послужить оновленню Збройних сил. Сьогодні я говорив із бригадними генералами Андрієм Гнатовим, Михайлом Драпатим, Ігорем Скибюком та полковниками Павлом Палісою і Вадимом Сухаревським. Усі вони розглядаються на керівні посади в армії та служитимуть під проводом найбільш досвідченого командира генерал-полковника Олександра Сирського. Він має успішний досвід захисту – провів Київську оборонну операцію. Він має також і успішний досвід наступу – Харківської визвольної операції. Я призначив генерал-полковника Сирського Головнокомандувачем Збройних Сил України. Сьогодні ж говорив із генералами Мойсюком та Забродським. Їхній досвід – на службі державі. Очікую найближчим часом таких змін у ЗСУ. Очікую найближчим часом таких змін у Збройних Силах України. Перше. На столі має з’явитися реалістичний, детальний план дій Збройних Сил України на 2024 рік. З урахуванням реальної ситуації на полі бою зараз і перспектив. Друге. Кожна бойова бригада на першій лінії повинна отримати ефективну західну зброю – має відбутися справедливий перерозподіл такої зброї на користь саме першої лінії фронту. Треба розв’язати проблеми з логістикою. Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з’ясують, де в них на складах застрягли дрони. Четверте. Кожен генерал має знати фронт. Якщо генерал не знає фронту, він не служить Україні. П’яте. Має бути виправлена надмірна та невиправдана чисельність у штабах. Шосте. Треба побудувати в армії дієву систему ротацій. За основу можна взяти досвід окремих бойових бригад ЗСУ та підрозділів ДПСУ, де існує така система. Ротації – це обов’язково. Потрібне очевидне підвищення якості навчання воїнів – тільки навчені солдати на першій лінії". Так, і раз, два, три, чотири, п’ять, шість, сім і восьме. "У структурі Збройних Сил створюється новий рід сил – Сили безпілотних систем. Повинен бути призначений перший командувач. Команду перезавантаження Збройних Сил України Головком Сирський представить днями. 2024 рік може стати успішним для України лише за умови ефективних змін в основі нашої оборони, якою є Збройні Сили України".

ПРО НОВУ КОМАНДУ ГОЛОВКОМА

Тепер ми проаналізуємо заяву президент. Бо ми знаємо, що Володимир Олександрович дуже часто озвучує текст, який пишуть спічрайтери і сенс якого він не зовсім усвідомлює. Іноді пишуть те, що є брехнею. А він це все озвучує, мабуть, ніяк не може виправитись. Тому дуже важливо провести фахову експертизу того, що заявив Зеленський.

На що я звернув увагу? Це прізвища людей, з ким сьогодні зустрічався президент. Оці прізвища – Андрій Гнатов, Михайло Драпатий, Ігор Скибюк, Павло Паліса, Вадим Сухаревський – ці прізвища видаються дуже обнадійливими. Мені, за всього мого критичного ставлення до влади, такий список загалом сподобався. Андрій Гнатов – це людина, відома у морській піхоті як командир бригади морської піхоти.

ГЕНЕРАЛ ДРАПАТИЙ

Михайло Драпатий – людина дуже авторитетна в армії, який є командувачем оперативно-стратегічного угруповання. На мій погляд, зараз на своїй посаді це найбільш компетентний український командувач, який показує дійсно професійну роботу. Спілкування з Михайлом Драпатим викликає дуже велику повагу. Армія дуже добре знає Драпатого. Це людина, дуже далека від публічності і політики, але яка має великий авторитет.

Ігор Скибюк. На початку війни Ігор Скибюк командував 10 десантно-штурмовою бригадою. Зараз він начальник штабу десантно-штурмових військ. Це також людина авторитетна в ДШВ, компетентна, яка має авторитет. 80 бригада, я думаю, що це одне з тих з’єднань, яке побувало буквально на усіх ділянках фронту, як пожежна команда і виконувала стратегічні завдання. Це просто унікальне з’єднання, ефективне. Скибюк теж шановна людина, компетентна.

ПОЛКОВНИК ПАВЛО ПАЛІСА

Полковник Павло Паліса, командир 93 механізованої бригади. Це також людина, яка навчалася в Сполучених Штатах, має західну освіту, критичне мислення і в цілому має авторитет у військах. Це справді компетентний командир.

ПОЛКОВНИК ВАДИМ СУХАРЕВСЬКИЙ

Вадим Сухаревський. Я думаю, що цю людину знає вся країна. Саме старший лейтенант Вадим Сухаревський розпочав війну. Саме він 14 квітня 2014 року став першим українським командиром, першим військовим, який надав наказ відкрити вогонь по російських окупантах, по диверсантах загону Гіркіна під Слов’янськом, загону ФСБ РФ, зараз Вадим Сухаревський до останнього часу був командиром 59 мотопіхотної бригади. Також одного з найкращих з’єднань. Він його буквально створив з нуля, тому що бригада була розбита, зазнала великих втрат на початковому періоді війни. Але Вадим Сухаревський відновив боєздатність з’єднання і бригада виконує дуже відповідальні завдання південніше Авдіївки.

Кожен із цих п’яти людей – це справді авторитети. Те, що президент поспілкувався з ними, – викликає повагу до цього вчинку Володимира Зеленського. Сподіваюсь, що це не просто піар. А за цими зустрічами будуть рішення. І ці люди отримають не просто посаду чи звання, а вони отримують головне – повноваження, можливість добирати собі команду, можливість поширювати практики ефективного управління, які у них є. Чи зможуть вони це зробити? Подивимось. Поки я не знаю, тому що там, де Володимир Зеленський щось говорить чи йому пишуть, це інколи "двічі по два – п’ять" може бути. Але ця заявка викликає цікавість. Ми стежитимемо за цими рішеннями. Ці люди справді гідні вищих, керівних посад.

"Сьогодні ж говорив із генералами Мойсюком та Забродським. Їхній досвід – на службі державі".

Ну, я так розумію, що Забродський і Мойсюк – це заступники начальника Генерального штабу. Це команда Залужного. Вони також будуть зняті з посад. Команда Залужного іде. Тут нічого не сказано про начальника Генштабу Шапталу. Але очевидно, що ця посада буде звільнена для когось із команди Сирського. Про Олександра Сирського ми поговоримо пізніше. Щодо інших заяв президента: Які завдання Верховний головнокомандувач зараз ставить перед Сирським?

"ЦЕ НЕ ВИРІШИТЬ СИРСЬКИЙ!"

"На столі має з’явитися реалістичний, детальний план дій Збройних Сил України на 2024 рік. З урахуванням реальної ситуації на полі бою зараз і перспектив".

Цей перший пункт вже абсолютна маніпуляція і, на жаль, все це виконано не буде. Який може бути реалістичний план дій ЗСУ, коли Верховний головнокомандувач і влада "слуг народу" досі не ухвалили закон про мобілізацію? Досі не визначили, яку кількість людей вони мобілізують за рік у Збройні сили. Досі, хочу вам сказати, на цей момент, минуло 38 днів з початку 2024 року, досі не проплачений жоден контракт на виробництво армії дронів – отой мільйон дронів, про який казав у грудні Володимир Зеленський. Вони тільки почали укладатись. Боєприпаси. Виробництво снарядів відсутнє. Ми виробляємо міни в невеличкій кількості, на жаль. У нас немає свого виробництва пороху, підривників – досі ми цього не робимо. Держава, Кабінет міністрів не виділили техніки, не залучили державні будівельні організації для будівництва стратегічних ліній оборони.

Усе це не вирішить Сирський. І не тільки Сирський. Наполеон. Дуайт Ейзенхауер. Жоден головнокомандувач цього не зробить. Тому що це завдання самого Володимира Зеленського. Це він має розрахувати, які він сили і ресурси дасть армії на третій рік війни. І коли в президента такі розрахунки будуть, Сирський зможе написати якийсь план. Але зараз Зеленський знов продовжує свої політичні ігри і відповідальність за відсутність стратегії, відсутність планових дій він перекидає із себе на Сирського. Щоб Сирський був одразу крайнім. І тут такий контекст задається, ніби Залужний такого плану на 2024 рік не давав. Так знов-таки? А ресурси де? Ви ж не дали ресурси армії, не визначили – це ж ваша відповідальність, Верховний Головнокомандувачу. А вимоги ставляться до військового керівництва. На третій рік таке чути – це якийсь космос і відірваність. Хотілось, щоб ставка Верховного головнокомандування і сам Володимир Зеленський все ж таки не тільки щось казав військовим, з якими він спілкується, а намагався трошки зрозуміти, яких рішень від нього очікують. Рішень, а не фотосесій у роботі під Авдіївкою. Від ставки Верховного головнокомандувача потрібні рішення. Сирському поставили таке саме завдання, через яке зняли Залужного. Я можу сказати, ніякий реалістичний план без визначення, скільки буде людей по мобілізації, скільки техніки ми отримаємо від союзників, скільки боєприпасів виробить Україна і ми отримаємо від союзників, Сирський не зробить. Тобто можна написати папірець і назвати його "Реалістичний детальний план ЗСУ на 2024 рік". Це буде просто пустий папір з якимось банальними загальними фразами.

Далі. Другий пункт настанов президента для Сирського. "Кожна бойова бригада на першій лінії повинна отримати ефективну західну зброю – має відбутися справедливий перерозподіл такої зброї на користь саме першої лінії фронту".

Це якийсь, чесно кажучи, дитячий садок – перерозподілити зброю. Це каже Верховний головнокомандувач. Перерозподілити зброю на першу лінію. Рівень планування, як ніби дитині сказали, як зробити добре в армії, скажіть мені? А нумо перерозподілимо зброю. Перепрошую, а що у нас – достатньо зброї? У нас десь у тилу є бригади, в яких багато зброї, які не випускають на передову? На жаль, ні. Так, у нас, наприклад, якісь бронеавтомобілі використовуються в різних силових структурах. Так вони це не віддадуть у піхоту все одно. І кількість зброї недостатня – що там перерозподіляти? Якщо чесно, основна проблема – це організація застосування Збройних сил. Правильного застосування наявної зброї на фронті. А більша частина західної зброї і так працює. Такі смішні речі писати в план дій для головнокомандувача ЗСУ – це просто рівень Верховного головнокомандувача. Це дитячий садок. На жаль, ми бачимо, що тут Володимир Зеленський – це піар, розрахований на дуже неосвічених людей, які взагалі погано розуміють, що таке армія. Я розчарований цими заявами, якщо чесно. Другим пунктом.

Третій пункт. "Треба розв’язати проблеми з логістикою. Авдіївка не повинна чекати, поки генерали з’ясують, де в них на складах застрягли дрони"

Проблеми з логістикою в армії справді існують. І на Ставці Володимир Зеленський дійсно порушував це питання. Ті 26 тис. дронів, про які він казав, дуже повільно розподілялись. І це відповідальність армійського командування. З іншого боку, хочу сказати, що в силах логістики теж командування на прямому зв’язку з Офісом президента, має свою автономію від Збройних сил. Тут треба знов-таки іти на конфлікт. Сподіваємось, що Сирський буде іти на конфлікт з Офісом, цю проблему владнає і змінить командування сил логістики. Можливо, йому це дадуть зробити. Головна проблема у нас по дронах – це щоб було що розподіляти. Бригада, яка обороняє Авдіївку, за січень 24 року отримала 250 fpv на всю Авдіївку. Це на 4 дні приблизно, якщо лайт-режим. Тому основна проблема – це відсутність дронів. А дрони, хочу сказати, досі жоден з цих цього мільйону дронів не виготовляється. Фінансування не надійшло до виробників. Тому це завдання Володимир Зеленський у першу чергу собі має записати.

Четвертий пункт. "Кожен генерал має знати фронт. Якщо генерал не знає фронту, він не служить Україні".

Ну, це такі загальні побажання. Генерали, будьте хорошими, не будьте поганими. Будьте хорошими генералами. Це абсолютно неконкретно. Генерал не знає фронту, не служить Україні. Просто… пусті слова.

"Має бути виправлена надмірна та невиправдана чисельність у штабах".

Це знов-таки популізм. Тому що насправді чисельність у штабах регламентована настановами з оперативного управління. Не думаю, що можливо Скоротити чисельність штабів. Більш того. У нас в усіх – від батальйону, бригади і вище – всюди є некомплект офіцерів або компетентних операторів. Тому я б сказав так, що у нас невиправдана, занадто велика кількість самих штабів. У нас ускладнена структура управління. У нас, наприклад, на фронті, дубльована система управління. Є оперативно-тактичні управління, які керують бригадами і над ними є оперативно-стратегічні управління, які теж керують тими самими бригадами. У нас є ці ОСУВи, оперативно-стратегічні управління – я не знаю, в умовах стабільного фронту і наявності ОТУВ – чи є в них взагалі потреба. Бо все одне ключова ланка управління бригадами – це ОТУВ. Давайте скоротимо ОСУВи. ОСУВи створені тому, що сам президент вирішив розділити армію на ОСУВ Сирського і ОСУВ Тарнавського-Залужного. Це чиє рішення і це кому настанова? Також у нас створена велика кількість військових частин. Вони не забезпечені особовим складом. У нас дефіцит солдатів. Але надмірна кількість штабів. Тобто нам треба скорочувати адміністративну структуру, а чисельність самих штабів – там просто треба визначати компетентних командирів і давати їм повноваження, я б так сказав. Вони собі самі штаб скомплектують. А так у нас купа недоукомплектованих військ. Тому кількість управлінського апарату в них значно більша вже. У нас солдатів знайти важче, ніж штабних офіцерів. Тобто тут неправильно задана сама логіка постановки питання.

Далі, шостий пункт вимог Зеленського. "Треба побудувати в армії дієву систему ротацій. За основу можна взяти досвід окремих бойових бригад ЗСУ та підрозділів Державної прикордонної служби, де існує така система. Ротації – це обов’язково".

Так, це було б чудово. Якби були ротації і якби була заміна. Для цього треба насправді не досвід бригад окремих робити, а треба просто замінювати практику застосування Збройних сил. Практика застосування інша. Підрозділ ДПСУ підпорядковуються як придані частини, у них є свій порядок застосування. Там дійсно ротації набагато кращі, ніж в Збройних силах. В окремих бригадах ЗСУ також думають про ротації, змінюють людей. Але насправді нормальної ротації нема ніде. У жодній бригаді ЗСУ оптимальної ротації нема. А причина в тому, що у нас всі війська будують, розтягують при застосуванні військ в одну лінію тонку. У них відсутній завжди другий ешелон і вони не можуть у себе проводити внутрішні ротації. Це неможливо. А чому ж у нас тоді, інше питання, не вистачає людей і військ, щоб будувати фронт у дві лінії? А тому що у нас не проводиться мобілізація масова і ми ніяким чином не компенсуємо нестачу людей. Немає ротації. У нас все тримається на тих людях, які стоять до кінця. Потім вони сточуються, зношуються, гинуть, дістають поранення і ще фронт взагалі валиться. Але, перепрошую, хто відповідає за мобілізацію? Володимире Олександровичу, це ви собі мали записати цей пункт. Не Сирському. Сирський би зробив ротацію, і Залужний би зробив ротацію – були б люди для цього. Це ж мобілізація потрібна. Ця проблема з одного боку від мобілізації залежить, і з іншого боку – від застосування. Потрібна ротація, потрібно застосування, і щоб берегти людей, потрібні стратегічні лінії оборони. Чи будуються вони десь в Україні? На фронті ніяких стратегічних укріплень, чогось схожого на те, що робить Росія, і близько нема. Як не будувалось, так і не робиться зараз. Тобто не економляться люди, сили людей. Великі втрати через це. Бо у нас лінія оборони – це послали людей з лопатами рити собі окопи. Оце лінія оборони. Ні бетону, ні техніки. Це просто не застосовується. Це окрема ініціатива окремих частин в окремих місцях.

Далі. Сьомий пункт. "Потрібне очевидне підвищення якості навчання воїнів – тільки навчені солдати на першій лінії".

Це чудово. Гарне побажання якраз для командувача сухопутних військ Сирського. Якщо чесно, хотілось би не просто побажання, а сказати нарешті на третьому році війни, а що ж це за навчання має бути. Бо це пусті слова. Це може сказати дитина на вулиці: солдати мають бути навчені. А що нам треба зробити? Нам треба ухвалити рішення. Це може бути розпорядження того самого Верховного головнокомандувача на Ставці, що солдати на передову без курсу підготовки з чітко визначеними іспитами та навичками на фронт не допускаються. Що навчання проходить не тільки в навчальних центрах, а в першу чергу має виділятися час на підготовку в самих бойових бригадах і треба перевіряти знання такмеду, які іспити вони проводять, швидкість накладання турнікета, користування всіма іншими засобами тактичної допомоги. Потім стрільба, якою вона має бути. Орієнтування, зв'язок, маскування. Все, що потрібне солдату, треба скласти в програму підготовки і перевіряти результат і без складання іспитів за цією програмою солдата не треба допускати на фронт. Солдати мають бути навчені. Я це чую 20 років. І який результат? Мені сьогодні, наприклад, теж пишуть друзі з ССО: створюється група, всі добровольці, але не навчені, допоможіть нам, що робити? Я кажу: пишіть рапорт, про те, що як можна ненавчених людей кидати в бій? Дайте їм хоча б три тижні підготовки. І вони мотивовані будуть і підготовлені. Ви їх зможете застосовувати.. Що таке навченість? У нас навченість – це людина може просидіти на полігоні місяць, в наметі прожити, один раз відстріляти два ріжки і йому кажуть: ти навчений, ти ж місяць був у навчальному центрі. Ніхто не перевіряє реально, з чого навченість складається.

Далі. "У структурі Збройних Сил створюється новий рід сил – Сили безпілотних систем. Повинен бути призначений перший командувач".

Сподіваюсь, що буде визначений командувач. Зараз подивимось. Це дуже оптимістично виглядає. Але будь-хто з нас, хто допомагає, в цьому розбирається певним чином. Сили безпілотних систем – це правильний напрямок, це треба вітати. Але все це злетить і буде працювати тільки, якщо держава почне системно забезпечувати ці сили. Це техніка, технічні фахівці. Подивимось. Сподіваємось. Однак війна іде зараз, сьогодні, а жоден дрон за програмою 2024 року не оплачений. Жоден! З того мільйона, який пообіцяв президент. Тому цей восьмий пункт заяви президента я підтримую, це давно назріле рішення. Я про це також, як і багато інших людей, говорив і писав. Це правильне рішення Верховного головнокомандувача, яке я повністю розділяю.

ПРО ОЛЕКСАНДРА СИРСЬКОГО

Тепер стосовно персони Олександра Сирського будемо говорити. Олександр Сирський – це людина, яку в армії дуже добре знають. І більша частина військових, скажу відверто, до нього ставляться дуже критично. Чи буде він заміною Залужного? Ні. Це виключено. Він не зможе замінити Залужного. Залужний створив свою таку систему стосунків в армії, своє уявлення про систему командування і замінити його він не зможе. Сирський не комунікабельна людина. Він людина з абсолютно іншим баченням системи управління. Подивімось, які основні виклики, на мій погляд, перед Олександром Сирським і чому саме його не люблять?

Я хочу сказати, що завжди найбільша критика у нас у будь-якій державній системі починається до керівника навіть не з боку журналістів. Вона завжди має підґрунтя від своїх підлеглих. Так-от, основними критиками Олександра Сирського завжди є його підлеглі. І особливо командири бригад, батальйонів, які йому підпорядковуються. Тому що у Олександра Сирського є одна велика проблема. Він любить командувати взводами, ротами окремими. Цей мікроменеджмент має дуже руйнівні наслідки для будь-якого з’єднання. На мій погляд, основний виклик і основна критика Сирського пов’язані саме з цим. Я очікую, що Олександр Сирський все ж таки буде керувати діючими інституціями армії, діючими організмами, не підміняючи їх, не перескакуючи зверху вниз. Це основний виклик. Якщо він цього не зробить, це буде повний хаос. Я не можу сказати, що нема мікроменеджменту в оперативному угрупованні Тарнавського, яке фактично конкурує постійно в доповідях на ставці із Сирським. Він там, на жаль, теж є. Теж генерали втручаються і дають настанови. Але вони не керують окремими взводами. Там нема таких розпоряджень. Це суттєва відмінність. Тобто значна кількість некомпетентних рішень, але нема такого втручання. Оцей мікроменеджмент - це бич армії, він не потрібен абсолютно. Я сподіваюсь, що коли Олександр Сирський зараз зайде на найвищу посаду, візьме на себе максимальну відповідальність, він все ж таки зверне увагу і буде по-іншому організовувати систему управління. Я сподіваюсь, що у Олександра Сирського будуть усі повноваження для цього. Бо всіх повноважень і всієї відповідальності у Валерія Залужного не було. Тому я зараз не буду казати, що прихід Сирського це катастрофа. Ми боремось. Основне навантаження в армії, чому Україна втрималась, чому сталось українське диво 2022 року – була втримана Україна, був втриманий фронт, розбитий ворог. Він був розбитий, тому що це вистояв український воїн. Український солдат. В першу чергу, воїн-піхотинець, ті, хто виходили на нуль, тримали фронт і шли вперед. Це основні люди. Зараз дуже велика відповідальність перед цими людьми, щоб було гідне командування в таких складних умовах. Хочу вам сказати, що ніяких лаврів Олександр Сирський на цій посаді не здобуде. Ситуація на фронті дуже важка. Вона залежить зараз навіть не тільки від керівника ЗСУ. Вона залежить від системних зусиль всієї держави. І без ставки Верховного головнокомандувача системні зміни неможливі. Передовсім Володимир Зеленський має віддати Сирському відповідальність за всю армію і припинити практику втручатись в управління через голову головнокомандувача ЗСУ. Якщо це відбудеться, в Олександра Сирського є можливості замінити багато тих людей, які були неможливі, наприклад, при Валерії Залужному. Я думаю, що абсолютно очевидно, що потрібна зміна, всіх командувачів оперативно-тактичних управлінь на тих командирів бригад, які мають досвід сучасної війни, які показали високу боєздатність. Саме ланка оперативно-тактичних управлінь є ключовою для управління у війні. Також потрібні зміни в багатьох бригадах на командному рівні. Мають бути компетентні командири, які здобули лідерство у війні, які користуються авторитетом. Сирському треба посилити, я не кажу, свою особисту популярність. Це неможливо абсолютно. Він іншого складу людина. Його єдиний шанс бути ефективним – це посилити інституційну довіру в середині армії до свого верховного командування. Для цього він має командувати і на стратегічному рівні ухвалювати рішення. Він має отримати політичний карт-бланш і довіру від Верховного головнокомандувача Зеленського. Це два складні завдання. Якщо це буде бажання, що ось я нарешті нагорі, я зараз буду на кожній ділянці влаштовувати Мощун, ні кроку назад – щоб стояти на смерть проти російської армії, яка переважає нас чисельно, в кількості снарядів, мін, літаків, бомб і не поступається зовсім у кількості дронів, стояти на смерть – це перший крок до поразки. Нам треба, щоб вони на смерть стояли, а ми виживали. Оце основний виклик зараз у цій війні. Хто організує армію першим так, щоб вона зазнавала втрат в рази нижчих за противника. Для цього потрібні стратегічні рішення в державному масштабі. Масштабна модернізація засобів зв’язку і управління. Масштабне запровадження технологій дронів. Масштабне виробництво боєприпасів. Масштабне виробництво артилерії і мінометів. Все це потрібно робити комплексно і випереджати в цих системних рішеннях противника. Бо ми зараз наздоганяємо Росію. А ми маємо випереджати. На місяці. Тут потрібне інтелектуальне лідерство і політичні повноваження. І від Сирського зараз залежить, чи припинить Офіс втручатись в управління армією і війною і заважати армії воювати, чи припинить Зеленський давати якісь дрібні вказівки, які насправді заважають армії і створюють конфлікти. Чи припинить Єрмак влазити в державні контракти зі своїми людьми. Від цього залежить багато. Це має вирішити тепер Сирський. Це його відповідальність. І звичайно, в армії очікуються теж стратегічні рішення, рішення, які б показували інституційну довіру, а не бажання кудись втручатись, якимось взводом закривати якусь дірку.

Такі рішення армію дійсно можуть посилити. Оскільки армія це не один Сирський. І це не один Залужний. Це не один Зеленський і не один будь-хто. Армія – це український народ, і армії потрібні системні рішення. Володимир Зеленський отримав повноваження від народу України. Зараз він взяв на себе одноосібну відповідальність за дуже великі зміни, які він визначив десь вдало, десь невдало, недолуго для армії. Які він визначив для Сирського. І тепер Володимир Зеленський взяв на себе відповідальність ще за багато-багато інших питань. Наше завдання все ж таки допомогти цим змінам.

"МЕНЕ ТЕЖ ПИТАЛИ ПРЕДСТАВНИКИ КЕРІВНИЦТВА КРАЇНИ ПРО КАДРОВІ ЗМІНИ НА СЕРЕДНЬОМУ РІВНІ"

Хочу вам сказати, що мене теж питали представники керівництва країни мою думку про можливі кадрові зміни на середньому рівні, і я називав кандидатури тих командирів, командирів бригад і генералів деяких, яких я вважаю достатньо компетентними і практики управління яких потрібно поширювати. Я сподіваюсь, що це буде зроблено і мене опитували не тільки заради піару, щоб я щось похвалив у діях президента, а все ж таки це було зроблено для того, щоб дійсно запровадити системні зміни. Будемо продовжувати спостерігати за цим.

Зараз я буду відповідати на запитання. Вибачте, що так довго. Але тема велика.

Що кажуть самі військові про відставку генерала Залужного?

Більша частина армії сприймає це дуже негативно. Я хочу вам сказати, що для Збройних сил державним лідером, який веде до перемоги, який консолідує армію, є саме Валерій Залужний, а не Володимир Зеленський. Владу в армії, як і у нашому суспільстві сприймають достатньо критично, більшість військових. Піхотинець, який сам сидить тримає посадку в умовах відсутності боєприпасів, підтримки, дронів і всього іншого і на все збирає гроші у волонтерів, йому показувати телемарафон не треба. Ці люди про нашу владу мають дуже однозначне сприйняття і ефективність оцінюють критично. Але Валерію Залужному довіряли. Зараз люди не знають, що буде далі. Я сподіваюсь, що Олександр Сирський через призначення компетентних командирів – не таких, як Богомолов, яких він призначив на Соледар, а тих, хто користується реальним авторитетом, довірою в армії і не є мікроменеджером чи канцелярським якимось працівником. Якщо це будуть зміни, які виходять з кадрових бригад, зміни, яким довіряють воїни, це буде позитивне сприйняте. Тоді Сирського не будуть любити, це точно. Але хоча б будуть поважити і будуть поважати керівництво армії. А це і основне. В армії не треба якогось генерала дуже сильно любити. Треба бачити логіку і поважати систему. Це для на зараз дуже важливо, бо наша держава в хосі.

Прочитав на "Цензорі", що газета Washington Post написала, що український фронт тріщить і близький до катастрофи. Ви поділяєте такі оцінки?

Так, Washington Post це написала. Це правда. Проблеми на фронті дуже великі. Я про це говорю вже не перший місяць і не перший рік. Ситуація критична. Вона була критична з першого дня, навіть коли ми проводили наші наступальні операції, вони проводились в умовах чисельної переваги російських військ. Ворог переважав і переважає нас в усіх видах засобів ураження і в чисельності зараз особового складу піхоти. Тому, звичайно, що ситуація на фронті дуже важка, оскільки мобілізація не проводиться системно. Поповнень підготовлених, про які каже президент, ніхто не присилає. Виробництво зброї в Україні не розгорнуте. Тому на фронті проблеми. А як їх може не бути? Фронт тріщить, і ми бачимо, що нашим військам вже довелося відходити. Я не кажу, що це катастрофа. Але ворог зараз по всій лінії фронту має велику тактично перевагу і наступає на всіх ділянках. Тому ситуація критична і вона потребує системних стратегічних рішень. На жаль, набагато більше ніж те, що написав президент. Тут 8 пунктів. Заява президента абсолютно не відповідає реальності. Президент літає в хмарах. Тому що коли Володимир Зеленський приїжджає на фронт і робить фотографії, він приїжджає на 30 хвилин, тисне руки, вручає пару орденів робить фоточки і відео і швидко тікає назад. Це не значить, що людина щось розуміє, що відбувається на фронті, коли вона під охороною, конвоєм, з РЕБом залітає кудись і швидко зникає. Тому нам треба системні рішення. Я думаю, треба… можете мені написати поради, своє бачення, що насправді очікується від Олександра Сирського від нового командування Збройних сил. Що очікують воїни. Військовослужбовці, волонтери, які допомагають фронту. Я думаю, що таку програму треба все ж таки написати. Можливо, зробити публічною, щоб якась комунікація була на професійному рівні, бо обговорювати цей дитячий садок, який сьогодні в деяких пунктах оголосив президент, просто дивно. Я сподіваюсь, що будуть призначені ці гідні люди, з якими президент спілкувався і вони своє бачення все ж таки привнесуть. І кадрові рішення дозволять зробити якийсь більш адекватний порядок денний змін в армії. Бо те, що тут написано – це дитячий садок. Це неможливо виконати в такому вигляді.

Сирський є кращим воєначальником, ніж Залужний

У мене був цілий ефір: Сирський або Залужний. Я чесно не бачу ніяких відмінностей між Сирським і Залужним як воєначальниками. Але порівнювати їх важко. Вони працювали на різних рівнях. Рівень відповідальності Залужного був вся країна. З ким його порівняти? А ні з ким. Ми втримались у 2022 році в абсолютно безнадійній ситуації, коли керівництво країни відмовилось розгортати армію і готуватись до війни. Відмовилось купляти боєприпаси. І армія втримала. І народ підтримав армію. Це диво. Тому порівнювати тут Залужного нема з ким. Сирський дійсно керував військами. Керував, наприклад, під час Харківської наступальної операції. Але треба відмітити, Харківська наступальна операція стала успішною, тому що в цей момент одночасно основні головні сили російських військ були скуті на Херсонському плацдармі, де інше угруповання наших військ проводило наступальну операцію. Вона не була вдалою. Але це була важка битва з великими втратами з обох сторін. Але всі основні резерви російських військ, всі основні сили на той момент працювали на Херсонському напрямку. І хочу сказати, що Сирський керував двома вдалими операціями у Харківській області. Одна – під Харковом у травні 2022 року. І друга в Харківській області, Ізюмсько-Балаклійська операція. Це вже у вересні. Але ця операція стала можливою, тому що рішеннями Залужного ворог був скутий на Херсонському напрямку. Тому як їх порівнювати? Я вважаю, що Олександр Сирський може бути ефективним на своїй новій посаді, але для цього йому треба самому критично подивитись на себе і осмислити по-новому свою посаду – чим він займається на війні і яким чином він керує. Він може бути ефективним. Але для цього треба повірити, що він здатен на зміни. Будуть проведені кадрові зміни. Якщо деякі генерали, у яких абсолютно немає авторитету у військах, але які близькі до Сирського, будуть підняті і у них буде вся відповідальність, тоді ми зробимо висновок, що Сирський змінитись не може. Якщо буде велика кількість компетентних кадрових призначень, ці люди отримають повноваження, тоді можна буде сказати, що Сирський робить правильні вчинки. Поки що в армії дуже-дуже критичне і насторожене ставлення до призначення Сирського. Це факт.

Чи дійсно звільнення Київщини і Харківщини є заслугою Сирського?

Це примітивна пропаганда Офісу президента, коли вони хочуть зняти Залужного, але роблять це такими ганебними методами. Просто принизити людину, когось звеличити. Ну не робив Сирський якісь речі самостійно ні в Київській, ні в Харківській області. Він був вмонтований у систему Збройних сил України, якими керував Залужний. Це визначення, хто краще, хто ні – воно штучне. Треба відмітити об’єктивно, що у вересні 2022 року, коли була проведена Харківська операція, Олександр Сирський зробив дуже багато, щоб сколотити ударне з’єднання для прориву. Він наполягав на своїй думці й ухвалив низку правильних рішень. Безумовно. Він керував цією операцією. Скажу об’єктивно. Але сказати, що це заслуга однієї людини, якщо чесно, це абсолютно необ’єктивний буде підхід. Це просто Офіс президента, "слуги народу" працюють постійно на розкол у військовому керівництві. Всі ці тези вкидаються Офісом президента, тому, будь ласка, не ведіться на цю пропаганду. Армія – це єдиний організм і має бути організмом. І те, що там немає вертикалі і Сирського протиставляють Залужному – це тільки тому, що сам Володимир Зеленський фрагментував і вніс хаос у військове управління під час війни. Це треба змінювати.

Слухаю вас, виходить, що в цілому заміна головкому це таки на краще?

Я не вважаю зміни людей на посадах чимось неможливим, тому що Залужний не був вищим керівником. Він підпорядковувався Зеленському. У Зеленського були повноваження це робити. Щоб сказати, що зміна відбулась на краще, треба подивитися хоч якісь рішення і дії нового головкома Сирського. Кого він призначив, в першу чергу, які будуть зміни. Я можу тільки оцінити, що сказати одразу, що якщо порівнювати авторитет і довіру у військах до Залужного і до Сирського – це неспівставні речі взагалі. Ми знаємо, що довіра до Залужного в принципі вища за будь-кого в державі, навіть до президента однозначно нижча довіра, ніж до Залужного.

Подивився крайнє інтерв’ю з Шайтаном. Дякую вам.

Сьогодні (8.02.2024 – ред.) вийшло інтерв’ю. Всім раджу подивитись. Інтерв’ю з полоненим російським комбатом. Це єдиний російський командир батальйону, який був захоплений у полон Збройними силами України у 2023 році. І захопили командира першого батальйону Алга 72 мотострілецької бригади ЗС РФ у селі Андріївка воїни третьої штурмової бригади Збройних сил України, якою командує полковник Андрій Білецький. Українські герої повністю розгромили 72 бригаду. Перший батальйон, яким командував майор Тимур Абдурахманов, був повністю знищений у селі Андріївка разом з двома іншими батальйонами цієї бригади. Майор Абудрахманов був взятий у полон пораненим бійцями третьої штурмової. Інтерв’ю дуже раджу. В ньому є дуже багато цікавих моментів. Честь і слава третій штурмовій бригаді.

Я думаю, що на сьогодні будемо завершувати. Я дуже вдячний всім, хто дивиться і вдячний нашим спонсорам. 1907 спонсорів каналу "Бутусов+" дають можливість нам з вами постійно виходити в ефір. Будемо спостерігати за змінами. Найближчим часом я буду знову виходити в ефір і коментувати цю безпрецедентну подію – зміни у керівництві ЗСУ. Також будемо говорити про інші внутрішньополітичні проблеми. Про скандал з незаконним стеженням за Бігус.інфо.

Сьогодні як ніколи я націлений, вважаю, що нам треба іти до Перемоги і бути разом. Нам треба мати спільне бачення, нам треба інтелектуальне лідерство і це інтелектуальне лідерство в Україні створює не влада, а ми, громадянське суспільство. Тому сьогодні як ніколи я впевнений у нашій Перемозі. Дякую вам за ефір і слава Україні!